Несподіване відрядження

       Розвідувальне управління вирішило з'ясувати, як саме контрабандна вогнепальна зброя зі США потрапила до “ІРА” (“IRA” ) в Ірландії. Вони дізналися, що її транспортували через місто Краннаґ (Crannagh). Тож туди для проведення  розслідування й направили агента Мерфі.
       Кожного понеділка об одинадцятій годині він надсилав закодований проміжний звіт. Першого понеділка він повідомив, що зустрів деяких людей, стосовно  яких у нього виникли підозри щодо їхнього  членства в ІРА. Другого понеділка він повідомив, що з'ясував, де знаходиться місце зустрічі ІРА. Третого – що він має певність відповідно до деяких підтверджених членів ІРА і що скоро вони зведуть його з чільниками організації. Але наступного понеділка жодного повідомлення не надійшло. Так само, як  і того, що настав за ним.
       Тож служба розвідки вирішила відрядити в Ірландію Рейлі, аби з’ясувати, що сталося з Мерфі. Прибувши у пункт призначення, жінка одразу ж пішла в таверну  і спробувала зазнайомитись із барменом.
       Відчувши приязнь бармена, запитала в нього, де можна знайти Мерфі.
 "Що ж, -  відповів бармен, - якщо ви хочете знайти Мерфі-констебля, то йдіть до автостради, поверніть ліворуч і пройдіть 4 квартали до поліцейського відділку".
       Рейлі зрозуміла, що це був не її Мерфі. Вона описала докладніше  зовнішність чоловіка, котрого їй потрібно було знайти.
       Бармен сказав:
"О, здається він схожий на Мерфі-фермера. Добре, тоді  прямуйте по Болотяній Вулиці вниз, далі – пагорбом до околиці міста, повернете праворуч і тоді 2 милі прямо ".
       Рейлі знов зрозуміла, що це не є потрібна їй людина. Вона терпляче пояснила, що її Мерфі  приїхав із Америки приблизно 5 або 6 тижнів тому.
 "O, - відповів бармен, - то ви шукаєте Мерфі-шпигуна".

Тиждень потому…

     Це діялось десь опівдні. На автобусній зупинці було чимало людей. Серед них була доволі стильно одягнена дівчина років двадцяти п’яти. На ній були капелюшок, плащик та  рукавички. Однак  вигляд вона мала таки досить серйозний. На зупинку підійшло кілька молодиків, не надто обтяжених як  інтелектом, так і будь-якими уявленнями щодо моралі. Вони на всю реготали, дудлили  пиво з пляшок та лаялись на чому  світ стояв. Звісно, побоюючись цих хлопців, присутні мовчали. Але тут один з-поміж них спромігся  образити дівчину. Не просто штовхнув або обізвав, а плюнув на капелюх. Вона, не довго думаючи, відкинула його подалі. Але натомість одразу витягнула з-під плаща SIG P228. Кілька пострілів дуже швидко пролунало у напруженій атмосфері. Ніхто з-поміж нахабних молодиків більше не піднявся, хоча надалі стало відомо, що одному з них пощастило вижити. Дівчину так і не знайшли.

Вечір наступного дня

      Літак здійснив посадку в Даллесі… На Мерфі та Рейлі вже очікували співробітники Управління розвідки. Адже їх мали негайно доправити на розмову з відповідальним працівником. За складних умов їм вдалося налагодити близький  контакт із керівництвом ІРА. Доправлена в Ірландію зброя мала так само повернутися до США контрабандою, але натомість було потрібно створити умови для поставок обладнання в цю країну з метою нарощування виробництва віскі (хоча містер О’Каллаґан наполягав також на кількох контейнерах горілки)…
      Адже що може бути важливішим для справжніх ірландців?

P.S. Усе наведене вище є витвором фантазії. Будь-які збіги з реальними іменами, подіями, фактами є випадковістю. Автор не прагнув будь-кого образити або ж якось зашкодити будь-чиїй репутації.

P.P.S. Також я не маю на меті вигравати конкурс (або ж боротися за приз), тож прошу не виявляти надмірної прискіпливості щодо моєї оповідки. Але разом з тим дуже вдячний Вам за те, що навідалися до мого блогу.

З продовженням Ви маєте можливість ознайомитися на http://blog.i.ua/community/1307/421158/.

Мета тренувань - підтягувати ослаблене,

укріплювати тіло та шліфувати дух.

Уесіба Моріхей

Трішки  роздумів

       Рейлі відчувала втому. Протягом останнього тижня їй довелося проїхати доволі велику відстань. Кілька перельотів через океан теж давалися взнаки. Вона не почувалася розчарованою, але емоції начебто полишили її. "Параліч емоцій"… Цікава назва, якою користуються психіатри, але в декого може викликати хіба що… Рейлі посміхнулася.

Вечір того ж дня

       Беручи до уваги звіт, наданий керівництву  Управління після всебічного обстеження стану здоров’я Рейлі, а також  її не останню роль при налагодженні дружніх взаємин з однією "бойовитою організацією", вони прийняли рішення тимчасово дати їй завдання "розібратися в системі тренувань" майстра бойових мистецтв. Він протягом багатьох років виховував нові покоління учнів у власній школі в Японії (хоча досі не викликав інтересу в "керівних осіб").

       На Рейлі  очікував черговий авіапереліт…

       Натомість,у цей час Мерфі в головному офісі намагався  розібратися у  тонкощах транспортування до Ірландії усього обумовленого угодою начиння, що вимагало якнайретельнішого підходу (хоча він також сподівався на нові зустрічі за склянкою у гарній компанії).

Тиждень потому

       Майстер виявився набагато тактовнішим, аніж очікувала  Рейлі. Якось, коли вона заснула під  час занять, він чемно переступив через неї та попросив вибачення (хоча натомість довелося вислухати оповідку про майстра Сайєн Шоку, який не менш чемно поводився з власними учнями). А загалом, її відпочинок, що чергувався з тренуваннями та заняттями (при доволі непоганій попередній підготовці), був цілком задовільним.

       Кілька  разів їй доводилося навідуватися до місцевого офісу Управління, задля отримання подальших інструкцій та аби надіслати свої звіти керівництву. Офіс розташовувався в індустріальній зоні міста й був оточений старими занедбаними будівлями, аби не привертати зайвої уваги сторонніх. Історична забудова (що мала технічне призначення, слугуючи колись фабриками та невеличкими заводами) викликала певне почуття якогось відсторонення від реалій сьогодення. Здавалося, що ти їдеш на сучасному автомобілі у іншому часовому вимірі…

       У пам’ять  Рейлі врізався кумедний випадок, коли в майстра не викликали захоплення її результати, що вона їх продемонструвала на невеличких змаганнях, проведених серед  таких, як і вона початківців. Її результати були найкращими, але це не спричиняло захвату в майстра. На питання він лише зауважив, що вона не бачить мети… Хоча… Що ж і справді є метою?

Місяць потому… Ранок

       Самопочуття було більш-менш нормальним, але ще так хотілося залишитися й нікуди не їхати. Перефразовуючи відомий вислів, в Рейлі кермо було якраз десь поруч. Ранковий виїзд із міста до Даллеса. Надалі слід було знову летіти до Ірландії, супроводжуючи "спеціальний" вантаж. Очікувалися нові переговори. Мерфі, як йому і належить, навряд буде розчарованим, адже стосунки з "партнерами" були настільки чудовими, що після "нічних посиденьок" сильний сон навалювався трохи чи не на кожного, хто був там присутнім…

       Хоча… Наслідки для кожного могли бути доволі специфічними. Рейлі подібна  перспектива не захоплювала, й вона воліла вже під ранок допомагати Мерфі "приводити до ладу власні думки"…

       … І  це їй вдавалося.

P.S. Усе наведене вище є витвором фантазії. Будь-які збіги з реальними іменами, подіями, фактами є випадковістю. Автор не прагнув будь-кого образити або ж якось зашкодити будь-чиїй репутації.

P.P.S. Також я не маю на меті вигравати конкурс (або ж боротися за приз), тож прошу не виявляти надмірної прискіпливості щодо моєї оповідки. Але разом з тим дуже вдячний Вам за те, що навідалися до мого блогу.

P.P.Р.S.  Хочу також висловити подяку вельмишановній пані "Rizhenko Tany" за допомогу в редагуванні матеріалів цієї "Шпигунської серії".

Також Ви маєте можливість ознайомитися з іншими епізодами:

 << 1 >> та << 3 >> .

       Кана озирнулася... Місто видавалося безлюдним, зважаючи на пізню годину, але ще можна було почути глоси чоловіків, яких саме намагалися витурити (хоча і в доволі чемній формі) з шинку, розташованого при головній площі міста. Наближався час, коли крокувати вулицями міста мали право лише солдати варти та порівняно нечисленні представники місцевої знаті. Заможність дає деякі переваги... А втім...

       ...Незадовго до цього масштабні бойові дії на півдні країни, коли навалу племен "степової спілки" насилу вдалося втримати, коштував життя не тільки представникам простолюду, але й багатьом "нобілям", які очолювали військові загони. Разом з тим примара перемоги була доволі невиразною і гостро стояла потреба поповнення війська. Населення, як йому і належить, не спішило зростати. Натомість королю Асґрубу довелося, згідно з реаліями часу, вдатися до щедрот своєї скарбниці, яка за несприятливих обставин могла відкритися вже зовсм не для тих, до кого він мав прихильність.

       Двоє чоловіків, заточуючись, вийшли з шинка. Долинув грубий тренований голос:

- Послухай, Хільбраде, а чому це в тебе плащ пропалено у стількох місцях?

- Розумієш, то на мене якось дмухнув червоний дракон!

- І з чого б то ти поліз до червоного!?

- Та в мене ж вистачає розуму аби не смикати за хвоста кам'яного!

       Почувся гучний регіт. А втім, за цими двома спостерігала не тільки Кана, але й кілька чоловіків, які стояли на іншому боці площі неподалік від собору. Їх не можна було як слід роздивитися через накидки з доволі грубої тканини та каптури, які закривали обличчя та робили дещо схожими на примар. Кана, призвичаєна до темряви, могла більш-менш виразно роздивитися подібні деталі. Сам ж вона загорнулася у дорожній плащ зі шкіряними смугами для додаткової міцності й підкладкоя, яка дозволяла у разі потреби використовувати його замість ковдри.

       Кана наблизилася до будівлі зі стрімчастими шпилями, й притулившись спиною до стіни, почала поглядати як на одних, так і на інших. За кілька хвилин Хільбрад та його компаньйон порівнялися з дивними постатями.Почувся брязкіт заліза й у темряві щось зблиснуло. Це не віщувало нічого доброго й Кана підбігла до людей. Відвідувачі шинку саме намагалися витягти свою зброю з піхов. Натомість їй вдалося відразу ж завдати гарного удару, від якого один з нападників осів на землю. Чоловіки, не зважаючи на доволі вдалі (та витратні) відвідини "громадського закладу", порвіняно добре трималися та відбивали удари. Нова комбінація дівчини виявилася не менш успішною і ще одна "примара" впала у куряву. Двоє інших "осіб у каптурах", швидко зорієнткувавшись, кинулися до найближчого провулка, звідки вони явно розраховували потрапити до "грабіжницьких вулиць".

       Останні залишки хмелю у голові Хільбрада ще вирували, коли він поглянув на того, хто так несподівано втрутився у бійку. Доволі гнучка постать, яка разом з тим явно мала досвід у володінні зброєю, до того ж, не найгірший. Але темрява все одно не була такою вже "прозорою", оскільки місяць вже встиг сховатися за хмарами.

       Кана вирішила не ускладнювати собі життя можливою зустріччю з вартовими, які саме мали патрулювати вулиці, й запропонувала "шановним лицарям" пройтися цієї пори вулицями чудового міста. Зважаючи на останні події, чоловікам лишалося тільки погодитися. Освітлення на вулицях фактично не було й тільки де-не-де промінь падав зі шпарини у якомусь вікні.

       Казарми королівської гвардії розташовувалися за кілька кварталів від площі й шлях був знайомим трохи чи не кожному солдату. Поруч знаходився порівняно невеликий, але ошатний на вигляд, будиник начальника, де він і жив. Разом з тим кімнат та "господарських приміщень" у ньому було вдосталь. Перед входом стояли на варті двоє воїнів, які віддали честь, побачивши наближення "керівництва". Одного з них одразуж відрядили до казарм аби звідти направили когось на "місце інциденту". Іншого ж відіслали до того-таки шинка по пляшку найкращого вина, як тільки можна було  у ньму знайти (оскільки саме тут зазвичай відбувалися пишні святкування перемог і шановні "пани офіцери" не скупилися при нагоді заплатии відповідні кошти за належну "якість").

       Тільки вже у вітальні, сівши з гостями у крісла перед каміном, Хільбраду вдалося належним чином роздивитися дивного воїна, який так вдало трапився їм у нагоді. Ним виявилася приємн на вигляд моложава жінка, зовнішній вигляд якої свідчив про тривалі тренування та навіть... Наявність відповідного досвіду.

       Некваплива розмова зав'язалася у поважному тоні. Кана розповіла, що належить до воїнського роду з країни, яка знаходиться на схід від володінь короля Асґруба. Разом з тим її цікавили інші держави, а також було значне баження опанувати щось нове та незвичне, удосконаливши свої навички володіння зброєю. Не зважаючи на значний подив від того, що розповіла співрозмовниця, Хільбрад запропонував їй свою допомогу аби підкреслити свою вдячність. Кана ж одразу попрохала аби її зарахували до війська Його Короівської Милості. Це вже не дуже здивувало капітана. Він відзначив, що війна забирає чимало людей, а навіть з-поміж тих, хто є наближеним до короля. Що ж до умов зарахування до гвардії, то відповідні списки особисто затверджує "Й.К.М." і для цього зацікавлена особа повинна мати доволі високу підготовку (якнайкраще володіючи зброєю) та, що є бажаним, відзначитися якоюсь заслугою перед королем. Але, як сказав Хільбрад, порятунок життя капітана королівської гвардії вже вартий деякої уваги... Як і життя королівського майордома Ерґла.

У подальшому...

       ...Кані вдалося отримати місце у королівській гвардії, а ще за два роки вона обійняла посаду капітана... Сумуючи за доброї пам'яті капітаном Хільбрадом, який загинув захищаючи життя Його Короівської Милості у кривавій битві. Прослуживши п'ять років на цій посаді та отримавши відповідну платню, вона вирушила з почтом зі своїх слуг у східному напрямку. 

З наступною частиною Ви можете ознайомитися переглянувши оповідку "Королівська гвардія: просування по службі"

       Двоє поліцейських з каліфорнійського дорожнього патруля сиділи в засідці з радаром на трасі I - 15, трішки на північ від аеродрому морської піхоти в Мірамарі.

       Один з них намірився було виміряти швидкість машин, що виїжджають на пагорб прямо перед ними. Як раптом... радар став показувати 500 км/ч. Полісмен спробував скинути програму радара, але програма скидатися відмовилася, а потім і сам радар вимкнувся. Після чого приголомшуючий рев, витікаючий звідкись з верхівок дерев, роз'яснив, що радар відстежував винищувач з авіабази морської піхоти F/A - 18 Hornet (виробництва фірми Нортроп-Грумман), що здійснював поблизу вправи по низьких польотах.

       Капітан поліцейського управління направив скаргу командирові бази. Відповідь, що прийшла, була витримана істинно у специфічному стилі:

~

       Дякуємо за Ваш лист. Ми, нарешті, можемо закрити папку з цим інцидентом. Вам може бути цікавий той факт, що тактичний комп'ютер Хорнета виявив присутність і почав супровід вашого ворожого радара, чому й послав сигнал придушення у відповідь, від чого Ваш радар і відключився.

       Далі, ракета "повітря-земля", що була частиною амуніції повністю озброєного на той момент літака, так само автоматично націлилася на місце розташування Вашого устаткування.

       На щастя, пілот Морської Піхоти, який управляв Хорнетом, правильно оцінив ситуацію, і, швидко зреагувавши на статус тривоги ракетної системи, що зненацька виник, зміг перехопити управління автоматичною системою захисту перш, ніж ракета була випущена для знищення місця розташування радара противника.

       Пілот так само пропонує вам тримати закритим рот, коли ви лаєтеся на його адресу, оскільки відео-система на цьому типі літаків є дуже високотехнологічною. Сержантові ж Джонсону, поліцейському, який тримав радар, необхідно проконсультуватися у свого дантиста з приводу заднього лівого моляра. Схоже, пломба в ньому розхитана. Крім того, у нього зламана застібка на кобурі.

Дякуємо за Вашу турботу.

Semper Fi

       Примітка: Semper Fi, - скорочення від "Семпер Фіделіс" - "Завжди вірний" - девіз корпусу Морської Піхоти США.

Замовлення на тренувальні польоти винищучів авіабази та їх бажані маршрути можна направляти цілодобово за наступною адресою:

Marine Corps Air Station Miramar
Public Affairs Office
P.O. Box 452017
San Diego, CA 92145-2017.

       Зважаючи на прагнення відпочити (та дещо покращити свій настрій) я вирішив запропонувати Вашій увазі кілька просто цікавих знахідок, на які мені нещодавно довелося натрапити... Весна вже починає брати своє...

       У японській мові існують різні системи писемності. Досі використовуються навіть "кандзі" (ієрогліфи китайського походження). Разом з ними існують й дві складові абетки, створені в самій Японії - "хіраґана" та "катакана". Було розроблено й транслітерацію японської мови латинськими літерами, хоча вона й зустрічається у відповідних текстах доволі рідко. Не зважаючи на різноманітність систем писемності їх усі можна зустріти одночасно просто переглянувши який-небудь японський журнал або газету... Навіть у @-неті. Натрапивши на цікавий матеріал, я вирішив ознайомити Вас з наведеною нижче спробою розробки транслітерації японської мови кириличними літерами... Може наважитеся перекласти свій "нік"?

       Японська транслітерація (дуже і дуже приблизно):

А – ка

Б – зу

В – ру

Г (Ґ) - жі (джі)

Д – те

Е (Є) – ку

Ж – зу

З – з

І – кі

К – ме

Л – та

М – рін

Н – то

О – мо

П – но

Р – ші

С – арі

Т – чі

У (Ю) – до

Ф – лу

Х - рі

Ц - мі (або чіаріку)

Ч – мірі

Ш (Щ) – аріріку

Я – зука

       Особисто мені пордібна "транслітерація" видалася доволі кумедною... А Вам?

       Дещо нижче вирішив у контексті наведеного вище ознайомити Вас з оповідкою про майстра Ноноко, яка доволі якскраво демонструє, як можна одне й те ж саме називати зовсім по-різному... Цікаво, які міркуваня вона викличе у Вас? Але прошу не надавати їм похмурого відтінку.

       Ще дещо... У мережі багато де можна побачити наведений нижче анекдот... Але маю сумніви, що багато кому доводилося його читати. Хоча... Саме тому видалося доречним опублікувати його, зважаючи на спогади про зиму (яка вже "передала свої права весні"), а також саму тематику, яку мені запраглося тут висвітлити. Гарного Вам настрою:
       Київ, зима, сутінки. Біля запорошеного снігом даішника зупиняється іномарка, з неї виходить японець і каже:

- Оясумінасай, сумімасен, омавару-сан, доко-де ватасі-ва коно юкітосі-ні Кока-Кора но кан-о коубаймас-ка?

       На що даішник йому відповідає:

- Даруйте, я не зрозумів. Ви запитуєте, де в цьому сумному засніженому місті купити пляшечку чого?

       P.S. Зауваження від "WalesDragon": японці вимовляють "Кока-Кола" як "Кока-Кора"... Специфічна культурна властивість.

P.S. Усе наведене тут я розмістив просто аби відпочити від буденності. Разом з тим в мене немає бажаня припиняти публікації тих серій, які вже викликали інтерес багато в кого. Що ж до цієї замітки, то хотів також  дещо відволікти багатьох читачів від постійних клопотів та допомогти відчути весняний настрій... І просто посміхнутися.

А як це мені вдалося...

Першопочатково на текст щодо японської транслітерації натрапив оглядаючи матеріали пані "Sumna_Olesya".

Розміщений тут малюнок з дівчиною ви маєте можливість також побачити серед шпалер пані "Анастаська".

Першоджерело оповідки про майстра Ноноко: Когда Бог смеется. Сборник рассказов-медитаций. Перев. с англ. О. Вишмидта. - К.: "София", 2004; М.: ИД "София", 2004. - 240 с.

- Хочеш казку на ніч? Ти ж знаєш, що мама може краще, ніж я. О, ну гаразд, гаразд! Якщо ти наполягаєш...

Як думати можу я, 

 Що сни лише сни!

З японської поезії

            "Про що ж тобі розповісти? Знаменитий Гарі Поттер? Ну ні, мені здається, тобі більше сподобається історія про іншу людину, набагато могутнішу і сміливішу дівчину. Її звали... Гм... Принцеса Міа. І вона була найкращою відьмою у свої 17. Вона зробила неможливе... Вона приручила дракона.

         Ні, дракон - він, по суті був людиною. І їй частенько доводилося знаходитися поруч з ним. Чи розумієш, та людина, Дракон, він був майстром зіль і відчайдушно потребував помічника для одного дуже складного зілля. А Міа єдина з-поміж однолітків була досить розумною і досвідченою, щоб допомогти йому. І Альбус Дамблдор. О, це був дуже добрий і хороший маг. Так от, Альбус Дамблдор не міг запропонувати Драконові нікого іншого. Дракон, звичайно, відмовився від такого помічника, але, не дивлячись ні на що Принцеса стала кожен вечір приходити до  його... Хм... Печери і допомагати йому, хоча Дракон був дуже грубий з нею і увесь час лаявся.

          А відбувалося усе це за часів Темного Лорда. Так, мила, це був поганий дядько, я тобі вже розповідав. Так от, прекрасна Принцеса і Дракон повинні були придумати зілля, яке допомогло б боротися з наслідками дуже страшного закляття. Це була довга і складна робота, і весь цей час Дракон дуже погано ставився до Мії, але врешті-решт зрозумів, що вона не піде яким би зухвалим і жорстоким він не був, але не міг з цим змиритися. А ще вона ніколи не плакала. Розумієш, адже він був її учителем і раніше у нього не раз виходило змусити її плакати. Але останній раз він бачив її сльози, коли їй було 14. Він сказав їй тоді, що вона жахлива замазура, хоча вона насправді була красунею. І відтоді він не бачив, щоб Принцеса плакала.

           Одного дня Дракона дуже сильно поранили, і Принцеса допомогла йому вижити. Вона перенесла його в лікарняне крило, і коли Дракон нарешті опритомнів, він побачив її в кріслі поряд з його ліжком. Поки вона спала, Дракон дізнався у чаромедика, що Принцеса провела тут цілий тиждень, не відходячи від його ліжка. Вона була увесь час тут, і навіть прогуляла уроки, хоча й любила вчитися більше всього на світі. Що, мила? Так, я знаю, що ти теж любиш вчитися. це тому що твоїм батькам теж дуже подобається навчання.

           І ось, після того, як Дракон усе це з'ясував, він вирішив більше не грубити дівчинці і вони стали дружити. Усі її друзі думали, що вона з'їхала з глузду, оскільки почала дружити з Драконом, але їй було все одно. Так, сонечко, вона була хорошою подругою. Сподіваюся, в тебе теж будуть такі друзі, коли ти підеш до школи.

           І все ж таки, з Драконом сталася страшна річ - він закохався. Закохався в Принцесу, а це було дуже погано, тому що усі знають, що дракони і принцеси не можуть закохуватися один в одного. І він нічого їй не сказав. А потім усе стало ще жахливіше - злий чаклун, Темний Лорд сказав Драконові, що збирається вбити Принцесу, тому що вона була хорошою і не подобалася Темному Лордові. Але злий чаклун не знав, що Дракон любить принцесу, і коли прийшов її вбивати, не чекав, що Дракон стане її захищати. І Темний Лорд вирішив убити Дракона, але тут з'явилася Принцеса зі своїми друзями і змусила злого чаклуна зникнути назавжди.

           І Дракон пішов, залишивши Принцесу святкувати з друзями, адже Темного Лорда більше не було, і Принцесу не потрібно було від нього захищати. Але дуже скоро Принцеса знайшла його сама. Вона сказала йому, що хоче розповісти секрет, але боїться, того, що їй на це скаже Дракон. А Дракон сказав, що смішно боятися його, простого Дракона, коли вона стояла віч-на-віч з Темним Лордом і не боялася. А тепер ось боїться того, що скаже їй Дракон, її друг. Принцеса подивилася на Дракона і сказала, що любить його усім серцем. А Дракон сказав, що теж любить її, і вони поцілувалися. І доки вони цілувалися, з Дракона спала луска і він став зовсім не драконом. А знаєш, що сталося потім? Правильно, вони одружилися і жили довго і щасливо. А тепер засинай, моя маленька принцеса, татусь любить тебе".

            Герміона посміхалася, дивлячись як чоловік вкладає їх п'ятирічну дочку у ліжко й гасить світло. Помітивши її, він запитально підняв брови й  посміхнувся.

- Так-так, Северус, ось вже й не думала, що настане той день, коли великий і жахливий професор зіллєваріния розповідатиме маленькій дівчинці казку на ніч.

- Та я і сам на це не сподівався... Я люблю тебе, Міа.

- Я теж тебе люблю, Дракон.

Також Ви маєте можливість ознайомитися з цим твором на сайті http://www.snapetales.com/index.php?fic_id=3764

Хочу також подякувати пані "_Veselka_ " за чудовий кліп, музику до якого було використано при оформленні цієї замітки.

Дякую, що зазирнули. )

А чи давно Вам самим доводилося розповідати казки? )))

Дорогі друзі  та гості блогу! Ось уже декілька років поспіль  я перевіряю  твори абітурієнтів  на ЗНО. Пропоную

1 квітня  посміятися .

МОВНІ  «ДІАМАНТИ»  ЛЮБИХ  УЧНІВ   (ЗНО 2009)

Тема твору: «Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця»

 1.  Коли становиться страшно – ми співаємо, коли холодно – танцюємо. 2.  Я знаю одного лікаря – скільки життів він врятував, скільки людей поклав на ноги!

 
Перевірений спосіб розриву стосунків:

наполягайте на тому, щоб усе було тільки по-вашому.

- Служба технічної підтримки "Merlin Inc" . Чим можу допомогти?
 
- Вчора я придбав у вас меч.
 
- Поздоровляю, сер, ви зробили чудовий вибір.
 
- Він не працює.
 
- Що означає - не працює?
 
- Він не рубає голову драконові.
 
- Ви прочитали інструкцію, сер?
 
- Благородний лицар не зобов'язаний вміти читати! Але мій зброєносець прочитав мені її вголос двічі.
 
- Ну добре, сер. Ви вийняли меча з піхов?
 
- Так.
 
- Це точно? Перевірте, будь ласка.
 
- Вийняв, кажу ж вам!
 
- Добре, сер. Тепер перевірте гостроту леза.
 
- Ой!
 
- Вам не слід було робити це пальцем, сер.
 
- До чого тут палець? Я зробив це язиком! Я завжди перевіряю так гостроту страв.
 
- Розумієте, сер, меч влаштований трохи інакше, ніж страви, які ви куштували під час обіду. Термін "гострота" має тут значення...
 
- Не морочте мені голову! Я не зобов'язаний розбиратися у ваших технічних термінах. Я користувач, а не фахівець із заліза. Краще скажіть, чому він не працює!
 
- А раніше він працював?
 
- Не знаю, я купив його тільки вчора!
 
- Добре, сер. Ви що-небудь робили з ним?
 
- Ні!
 
- Ви упевнені в цьому?
 
- Ну, я тільки вийняв його з піхов.
 
- Ви не намагалися гострити його самостійно?
 
- А це б з чого?
 
- Вам краще знати, сер. Можливо, ви намагалися встановити на нього нові закляття?
 
- Ні, я користуюся стандартними, які постачаються разом з мечем!
 
- Можливо, це порча, сер? Як давно ви оновлювали вашу святу воду?
 
- Тільки позавчора залив свіжу версію!
 
- Зрозуміло, сер. Тоді подивіться, чи немає поблизу неекранованих джерел чорної магії? Вони можуть створювати перешкоди в роботі меча.
 
- Які ще джерела, я в пустелі!
 
- Не потрібно нервувати, сер.
 
- Я не нервую, хай йому біс!
 
- Тоді чому ви так важко дихаєте?
 
- Тому що за мною женеться дракон.
 
- А, тож, дракон поблизу?
 
- Так, він вже зовсім поряд!
 
- Чудово, сер. Передайте йому трубку.
 
- А якщо він відкусить мені руку?
 
- Даруйте, сер, але медичні проблеми поза нашою компетенцією.
 
- Наступного разу я купуватиму меч в "Morgana Ltd" !
 
- Ну добре, сер. Опишіть хоч би, як виглядає дракон.
 
- Ну, він такий зелений, з вусами.
 
- Зрозуміло. З цього потрібно було починати, сер. Це неліцензійний дракон, китайська підробка.
 
- І?
 
- Прочитайте ліцензійну угоду, сер. "Merlin Inc" не гарантує сумісність з несертифікованими пристроями.
 
- І що мені тепер робити?
 
- Не користуватися надалі дешевими "no-name" драконами, сер.
 
- Схоже, це він зараз мною скористається! А-а-а! Ні-і-і! А-а-а-а-а!.
 
- Сер? Сер, з вами все гаразд?! У будь-якому разі, компанія "Merlin Inc" дякує вам за співпрацю!

Дефекти, які ми бачимо в інших, у більшості випадків - наші власні.

P.S. Розумію, що багато хто хотів би ознайомитися з продовженням пригод Рейлі та Мерфі, але час має свої специфічні властивості. Опрацювання цієї оповідки було порівняно нетривалим, тож покищо опубліковано саме її.  У будь-якому разі, я маю намір продовжувати написання "Ірладської" серії (але з часом).

З оригінальним текстом оповідки можна ознайомитися на "http://porz.org.ua".

Малюнком із зображенням дракона завдячую сайту http://www.nch.com.tw/data.php?id=21054&ch=16 .