239 лиш минуло днів

Знов з’явився з лісу

Цей беззубий Дід.

  

Як тут не з’явитись, як пішли гриби

Друзі оживили, бо у ліс взяли.

Тішить чи не тішить це когось із Вас

В цьому їх «винуйте»…

  … я ж безмежно рад.

P.S.

Дякую друзі. Ви справжні, як цей гриб…

Повернули. Буду відробляти гріхи відсутності…

Пошти немає  всі ящики пусті несподіванка № 1. Пусто...

Там було все мило,

Як мило, як мило...

 

 

Всім привіт. Давненько мене тут не було. Зайшла, пробігла по блогам. Пристрасті вирують! І це добре. Що би вам написати...
Ну, наприклад, як я тиждень тому вивозила маму на гриби. Мамі 83 якщо шо...
Мама моя на все має свою думку і на рахунок грибів теж. За її теорією всі гарні тугенькі гриби не можуть бути отруйними. Всі оранжеві теж їстівні. Всі, що ростуть рядами це рядовки. І збирати треба все, а там викинеться. Зрозуміли да?! Моя мама ламає всі стереотипи в грибозбиранні. Враховуючи, що вона постійно так робила, то, як вона не отруїла мене в дитинстві, це нині для мене загадка.
Поки я повільно біля машини різала поляків, мама взяла за руку мого Степана (мій синок 3.5 рочків) і умчала різати свинух в темні чернігівські ліси. Спочатку я їх ще тримала на контролі, але знаючи, що у війну в цих лісах дуже вдало ховалися партизани, то сховатися моїй мамі проблемою не стало і вже через хвилин 20 я почала активні пошуки.
Телефоную:
- Ви де?
- Ми вийшли до поля.
Біжу в сторону поля.
- Ви де?
- Водонапірну башту бачиш?
- Бачу.
- Іди на неї.
Мчуся до водонапірки по полю метрів 300.
- Ви де?
- Ми в лісі, але бачимо башту.
Галопірую по високій траві знову до лісу.
- Ви де?
- Ми знайшли твою машину і стоїмо біля неї.
Дивуюся, що мама так швидко телепортується, але добре знаю свою маму і перестаю дивуватися. Рисачу до машини.... нікого там нема.
- Ви де?
- Та ж біля машини!!!!
- Стій. Ні метра в сторону.
- Стою.
Я майже впадаю у відчай, але швидко беру себе в руки. За 43 роки життя з мамою, я вже навчилася брати себе в руки. Розумію, що через пів годинки почне сутеніти. Моя дитина легко вдягнута, а у мами зір в 83 трохи тойво...хреновий. На моє щастя в лісі були ще люди. Я починаю питати де стоять їхні машини. Нарешті бачу білу чужу машину і іду до неї. Фух!!!! Є. Стоїть моя мама, стоїть мій Степан, стоїть відро отруйних свинух. Подумаєш Форд Фієста і Опель Вектра. Машина ж біла. Мовчки беру свинухи, Степана, маму і веду до нашої машини. Вдома тихо викидаємо мамині "піддубники" і все різко забуваємо.
Що день наступний нам готує?

 Світлина з (http://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Calocybe_gambosa_080420wa.jpg)   

Як знайти травневий гриб?

Досвідчені грибники знають, що в травні з'являється чимало грибів. Один з них і цікавий, і їстівний. Це - калоцібе травневий (рядовка травнева, травневий гриб, Георгієв гриб, ліофіл травневий, майка). У народі частіше називають його травневих грибом, а в літературі про нього дуже мало відомостей. Травневий гриб - по-своєму дуже гарний гриб, один з найбільш ранніх шапинкових пластинчастих грибів, який плодоносить до липня. Він з сімейства тріхоломових. Капелюшок діаметром 3-12 см, біла, кремова, жовтувата, м'ясиста, опукла, до зрілості - розпростерта, з хвилястим краєм, іноді з горбком. Ніжка висотою 6-15 см, товщиною 1-4 см, булавовидний, щільна, волокниста, брудно-біла або кремова. Так, травневий гриб найчастіше білого кольору, але іноді і злегка кремового з щільною опуклою капелюшком. У застарілих грибів капелюшок може стати охряной різної інтенсивності. Прирослі до ніжки пластинки і щільна м'якоть гриба залишаються білими. Грибники-Верхогляда лякаються травневого гриба. Ще б пак, адже цей гриб має білий колір, а раптом - бліда поганка?! Тому замість того, щоб потрапити в корзину, травневий гриб удостоюється грубого стусана чоботом. А даремно, гриб цей - один з найсмачніших: ось на капелюшку видно мишачі погризіть, ось хтось склав кілька таких грибів у норки, та й пташині сліди поруч з ним. Потрібен він у лісі-то, дуже потрібен. А й справді, з грибами завжди треба бути насторожі. Травневий гриб мало схожий на класичну бліду поганку, але дуже нагадує ентолому отруйну, а ще більше - Іноцибе Патуйяра, яка дуже отруйна. Відрізнити Іноцибе можна по червоніє м'якоті, волокнистої капелюшку та коричнювата (до старості) пластинках. І найголовніше, у неї немає мучного запаху. Тому грибнику, крім всіх відомих якостей, необхідно і досить розвинене нюх. Травневий гриб має смак і запах свіжої борошна, що відразу і вірно відрізняє його від всіх інших. В їжу вживається свіжим, але ще його і варять, і смажать, і гасять. І в приготованому вигляді він зберігає борошнистий смак. І де ж його шукати? Травневий гриб якщо зустрічається, то зустрічається часто і невеликими групками в зріджені і заплавних лісах, на узліссях, на відкритих трав'янистих місцях, на лугах, на пасовищах, під терном, шипшиною, глодом, в старих садах - під яблунею, черешнею, сливою, абрикосом .

Грибник обов'язково повинен переконатися в тому, що він знайшов їстівний гриб травневий, а вже потім збирати на здоров'я!

 Текст з (http://arhiv-statey.pp.ua/index.php?newsid=10215)

А тепер смажимо ці грибочки.

 Чистимо і миємо: 

Відварюємо в підсоленій воді хвилин 15 - 20:

А тим часом підсмажуємо сальце (справжнє без ГМО) з цибулькою:

Потім додаємо попередньо відварені грибочки і смажимо хвилин... тут скільки в кого терпіння...

 Заправляємо щедро  файною сепараторною сметаною (та з маркетів не годиться) і ще трохи смажило: 

Далі додаємо за смаком (сіль, чорний чи білий перець, листочок, духмяний перець, кріп, петрушку...і т.д. і т.п.)

 Далі вже витримати неможливо.... Смачного.

P.S. Перевірено на собі..........

Цього року я вже думала, що пролечу як хванєра над Парижем, але таки встигла отримати насолоду від цьогорічного осіннього грибного сезону. Влітку я теж кайфонула від сбору маслюків, але ця грибалка запам'ятається надовго.

        Нарешті пощастило з погодою і знайшовся час, щоб відкрити грибний сезон 

          Минулі і позаминулі вихідні пройшли досить вдало і подарували багато дивних, приємних, радісних емоцій. Чудовенна осіння погодка радує своїми лагідними теплими днями. Осінь чарівниця вже взялась до своїх пензлів і як може прикрашає дерева, щоб нам було веселіше. Таке все гарне, що прямо хочеться все охопити, обійняти, милуватись і милуватись цією досконалою природною красою. 

[ Читати далі ]

Марін ще весною наказала сушити весла листячка і квіточки. Я насушила, мені не тяжко. Але до зошита з гербарієм добрався мій малий біолог і трішки розпатрошив. Все, що збереглося - показую тут.

[ Читати далі ]