Необхідно використати всі можливості для розвитку українсько-турецьких відносин.

Про це під час експертних дебатів у вівторок в Укрінформі на тему: “Дилеми співпраці  Україна - Туреччина: між цінностями та національними інтересами” заявив посол Турецької Республіки в Україні Йонет Джан Тезель.

«Турецько-українські відносини - це успішна історія, потрібно, щоб вона і надалі була позитивна. У цих двох країн є потенціал для розвитку відносин, багато можливостей, які ми зараз  намагаємося реалізувати. Ми повинні поглиблювати наші відносини з Україною, в цьому є значний сенс», - сказав Тезель.

Він також наголосив, що наразі немає жодних причин для того, щоб  не зміцнювати стратегічні відносини України і Туреччини. Він додав, що  потрібно збільшувати як експорт з України до Туреччини, так і з Туреччини до України.

«Ми розуміємо українські обставини. Процес реформ, хоч і відбувається не так швидко, як ми б хотіли, але це все ж таки відбувається. Ми підтримуємо український вибір і її інтеграцію до Європи. Нам потрібна Україна, потрібно, щоб Крим був у складі України. Нам потрібно, щоб в Україні була справжня демократична система», - підкреслив Тезель.ЕЗ

Ексклюзивне інтерв'ю посла України в Німеччині Андрія Мельника агентству "Інтерфакс-Україна".

Запитання: Відносини Москви та Берліна донедавна були дуже тісними: в Німеччині була популярна Ostpolitik, Росія була великим торговельним партнером. А чим зараз для Німеччини стала Росія?

Відповідь: За моїми особистими спостереженнями, в політичному істеблішменті Німеччини відчувається велике розчарування діями керівництва Росії. Нині позиція німецького уряду стала дуже стриманою, у Берліні переважає дуже тверезий погляд на речі. Водночас Німеччина не може не рахуватися з Росією як важливим чинником міжнародної політики, і тому відносини необхідно підтримувати, навіть попри розчарування. Це особиста позиція і канцлера Ангели Меркель, і глави Міністерства закордонних справ. Тому відбуваються регулярні телефонні розмови з президентом Росії - і безпосередньо, і в ширшому нормандському форматі. Але ілюзій про так зване партнерство заради модернізації більше немає, на них сьогодні, по-моєму, поставлено жирний хрест.

Важливим є і той факт, що в німецькому суспільстві відбулися тектонічні зміни стосовно Росії. Про це свідчать останні опитування громадської думки: близько 82-83% німців вважають, що ситуація в Росії розвивається негативно. І лише 12-15% ставляться до Росії добре. Що стосується особисто Володимира Путіна, то у 2008 році до нього позитивно ставилися 44% німців, на сьогодні - лише 8%, а негативно - 66%.

Запитання: А що показують німецькі ЗМІ?

Відповідь: Картинка дуже динамічна. Якщо минулого року німецькі ЗМІ, за традицією, ставилися з певною повагою та пієтетом до Росії, то на сьогодні їхня позиція дуже і дуже критична в усіх відношеннях. Наприклад, близько 55% німців вважають В.Путіна та Росію винуватими у війні проти України, ще 34% вважають винуватими сепаратистів. Це все впливає на те, яким чином мас-медіа висвітлюють цей конфлікт.

На сьогодні німецькі медіа на перше місце ставлять питання про те, яким чином буде завершено цей конфлікт (тобто виконуються чи ні Мінські угоди). Також дедалі більше уваги ЗМІ приділяють питанню ситуації з правами людини в Росії (при чому дуже критично), особливу увагу приділяючи ситуації в Криму.

Щоправда, не можна говорити про всі ЗМІ однаково. У друкованих ЗМІ позиція однозначно дуже і дуже критична. На телебаченні не рідко відчувається російський вплив, навіть на центральних каналах ZDF та ARD.

Українське питання стало критичним у контексті Росія-Німеччина, інтерес до нашої країни в німецьких ЗМІ, політикумі й у громадськості має безпрецедентне значення, і тому ми намагаємося цей історичний момент максимально використовувати, щоб обстоювати й доносити свою позицію.

Запитання: А який вплив на громадську думку мають німецькі лобісти Росії, наприклад, колишній канцлер Герхард Шредер?

Відповідь: Саме ця фігура на сьогодні є дуже суперечливою. Ставлення більшості громадськості та ЗМІ до цього політика, виходячи з позиції, яку він займає протягом останніх років, досить критичне. Тому думка екс-канцлера, зокрема щодо ставлення німецького уряду до Росії, яку він висловлює в ЗМІ, сприймається відповідним чином через призму нинішньої його посади.

Запитання: Чи вдалося сформувати проукраїнський пул німецьких політиків?

Відповідь: Наважуся сказати, що він існує, і очолює його особисто федеральний канцлер. Практично в усіх політичних партіях - від провладних до опозиції - є багато впливових політиків вищого ешелону, які глибоко залучені в українські події. Наприклад, за останній час не було жодного засідання комітету із закордонних справ і з питань ЄС бундестагу, де б не звучало українське питання. На нашому боці правда, і тому кількість політиків, що симпатизують Україні, зросла дуже серйозно, про це можна сміливо говорити.

Запитання: Як позиція Меркель стосовно Росії вплинула на її особистий рейтинг?

Відповідь: Рейтинг федерального канцлера Ангели Меркель був і залишається неймовірно високим. Фактична російська агресія Росії проти України стала одним із головних питань порядку денного глави німецького уряду протягом останніх місяців. Я неодноразово брав участь у непростих переговорах і скажу, що канцлер володіє ситуацією щодо Мінських угод краще, ніж будь-хто із дипломатів. Оскільки А.Меркель є їхнім співавтором, то успіх чи неуспіх цих домовленостей для Німеччини вже не лише зовнішньо-, а й внутрішньополітичне питання: це насамперед питання успіху канцлера як найвпливовішого політика в Німеччині. Однозначно - А.Меркель - лідер номер один, і її особиста участь у процесі дає нам сподівання на те, що мирне врегулювання не зупиниться на півдороги.

Запитання: Чи можна говорити, що Німеччина стала справжнім лідером в Європі - не лише економічним, а й політичним?

Відповідь: Я думаю, це відповідає дійсності. Німеччина понад рік тому офіційно заявила про намір, виходячи з потужної економічної ролі, брати на себе більше відповідальності й у вирішенні глобальних питань. І якщо тоді це виглядало як щось гіпотетичне, то нині Німеччина почала займати дуже активну позицію на світовій арені. І ми, українці, це відчуваємо по-особливому, насамперед у контексті Мінських переговорів.

Запитання: А навіщо тоді Німеччині була Франція в цьому питанні?

Відповідь: Дипломатична ініціатива, наскільки ми можемо судити, виходила саме від німецької сторони. Але запрошення французів до цієї дуже важливої ініціативи було необхідним, щоб показати - це політика тандему двох великих держав, яка спирається на згоду всього Європейського Союзу в координації з США.

А взагалі крок канцлера Німеччини, яка спільно з французьким президентом узяла на себе провідну роль щодо розв’язання конфлікту на сході України, є справді безпрецедентним у новітній історії.

Запитання: Окрім українського питання, де Німеччина ще відзначилася?

Відповідь: Роль Німеччини відчувається дедалі більше й у вирішенні інших питань. Наприклад, "іранське досьє" - окрім п'ятірки постійних членів Ради безпеки ООН, і голос Німеччини звучить у цьому форматі дуже потужно. Тому, я думаю, що це також частина тенденції, що намітилася.

Німеччина тривалий час намагалася залишатися, озираючись на історичні обставини, "в тіні", насолоджуючись своїм економічним потужним розвитком. Берлін був досить стриманим, щоб проектувати цю економічну та людську потужність на глобальні події.

Якщо подивитися на хоча б такий показник, як географія зарубіжних візитів А.Меркель, то навіть це дає певне уявлення, де сьогодні б'ється серце не лише європейської, а й світової політики.

Запитання: Тобто цей телефон, по якому можна подзвонити в Європу, про який колись запитували американські лідери, розташований у Берліні?

Відповідь: Я думаю, що, не ставлячи під сумніви зусилля Туска та Могеріні, роль Німеччини на сьогодні є такою. І телефон у канцлера, судячи з нашої інформації, дійсно "гарячий", він не відключається ні вдень, ні вночі. При чому і на східному, і на західному напрямку.

Запитання: Наскільки в Німеччині сильні антиамериканські настрої?

Відповідь: Ситуація з цим антиамериканізмом є дещо парадоксальною. У Німеччині, в німецькому суспільстві, як не дивно, антиамериканізм досі є. Це проявляється навіть у тому, кого німці вважають винуватим у розпалюванні конфлікту на сході України: 55% - росіян, 34% - сепаратистів, і при цьому - 17% схильні звинувачувати США, а 8% - ЄС.

Антиамериканізм є, і це складно пояснити. З одного боку, в східній частині Німеччини залишилася досить велика кількість людей, на яких впливала ще радянська пропаганда. Це люди старшого віку, для них Америка не припиняла нести в собі образ ворога.

З іншого боку, навіть у західній частині Німеччини є достатньо скептиків. Це обумовлено, зокрема, скандалами з прослуховуванням німецьких політиків американськими спецслужбами, що безумовно підірвало довіру і це не могло не позначитися на загальному політичному процесі.

Для мене це дивно. У численних дискусіях, зокрема на телебаченні, я ставив своїм німецьким партнерам риторичне запитання - чи змогла б Німеччина бути настільки економічно успішною після Другої світової війни, коли б не допомога США? І не лише план Маршалла, а й узагалі - політична підтримка, яка завжди була відчутною в західній Німеччині? На жаль, це запитання залишається риторичним, але ми його не можемо не враховувати.

Відверто антиамериканські, а також антиглобалістські настрої мають місце в лавах окремих політичних сил. Насамперед це Партія лівих (виникла на основі колишньої компартії в НДР - СЄП), яка нині перебуває в опозиції (а це близько 10% виборців). І з цим не можна не рахуватися.

Запитання: Наскільки політикум Німеччини хоче залучення США до європейських політичних справ?

Відповідь: США залишаються для німецьких політиків украй важливим партнером, навіть незважаючи на присутні антиамериканські сентименти в суспільстві. Зокрема, це проявляється у створенні зони вільної торгівлі між ЄС та США. Також є певне розуміння, що позиція ЄС має бути синхронною з США у важливих глобальних питаннях. Насамперед йдеться про спільну лінію поведінки стосовно агресії Росії. До речі, як один з аргументів щодо недоцільності постачання зброї Україні німецькі політики якраз використовують твердження, що в цьому питанні не можна дозволити росіянам роз'єднати Захід.

Запитання: Який тренд склався у відносинах з Україною?

Відповідь: Щоб його визначити, достатньо подивитися на кількість візитів за останній час. Двічі наш президент Петро Порошенко був у Німеччині - в Мюнхені (на форумі з безпеки - ІФ) та Берліні, де проводив переговори з канцлером. Двічі в Німеччині перебував прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Також був голова парламенту, чотири рази - міністр закордонних справ. І така сама динаміка в Україну - за цей час у Києві побували канцлер А.Меркель, президент Німеччини Йоахім Гаук приїжджав на святкування річниці Євромайдану, вперше за останні десять років приїжджав голова парламенту Норберт Ламмерт.

Запитання: Чи вірять німецькі лідери нашим політикам?

Відповідь: Абсолютно. Кілька днів тому відбувся візит прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. І канцлер А.Меркель, яка є стриманою у висловлюваннях, особливо на публічних прес-конференціях, після непростих переговорів про реалізацію реформ президентом, урядом та парламентом України заявила, що високо цінує зусилля всіх гілок української влади. Отже, російська пропаганда, яка працює на розкол, тут не спрацьовує.

Та й останні переговори підтвердили, що німецький уряд готовий допомагати Україні не лише в глобальних питаннях, а й у питаннях фінансової стабілізації, проведенні реформ, наданні гуманітарної допомоги, участі в конкретних проектах. Успішність проведення реформ в Україні для канцлера Німеччини є не менш важливим питанням, ніж Мінські домовленості.

Запитання: Як позначилися односторонні торговельні преференції ЄС Україні на двосторонніх відносинах?

Відповідь: Можна констатувати, що односторонні торговельні преференції ЄС Україні почали активно використовуватися українськими товаровиробниками. Якщо в цілому, то торгівля минулого року скоротилася, на що були об'єктивні умови: війна, а також падіння купівельної спроможності в Україні. Товарообіг із Німеччиною становив $8 млрд, при цьому наш експорт зріс менше ніж на 1%. Тобто статистика, з одного боку, не дуже оптимістична. Але є й особливості. У Нижній Саксонії (друга після Баварії за величиною земля) статистика вже інша: тенденція падіння німецького імпорту в Україну збереглася і щодо цих земель, а ось український експорт зріс на 37%. А в Тюрингії - більш ніж на 40%! При чому, якщо раніше в структурі експорту переважала сировина, то нині важливе місце посідає продукція харчової промисловості, а третина нашого експорту до Німеччини - продукція машинобудування. Один із прикладів - завод "Леоні" у Львівській області, який виробляє систему кабелів для німецьких автомобілів.

Водночас у 2,5 раза зріс імпорт газу з Німеччини - частка цієї країни в загальному балансі реверсу газу в Україну сягнула 20%. Це також свідчить на нашу користь - уперше у нас були прозорі прямі контракти з німецькими компаніями.

Тобто, тенденція та структура товарообігу змінюються. І щоб ще більше поліпшити показники торгівлі, вітчизняним товаровиробникам необхідно зосередиться на сертифікації - це питання не менш важливе, ніж торговельні преференції.

Запитання: Яку роль відіграє українська громада Німеччини?

Відповідь: Громада українців у Німеччині велика, і мене радує, що порівняно з періодом, коли сім-вісім років тому я працював у консульстві в Гамбурзі, вона стала більше організованою та дієвою. Це відчувається за рівнем заходів, які громада проводить власними силами. До того ж кількість організацій уже настільки зросла, що ми плануємо 30 травня провести в посольстві з'їзд українських об'єднань Німеччини. Між ними є дуже здорова конкуренція. Одна зі сфер взаємодії - направлення гуманітарних вантажів. Так через місяць ми направлятимемо велику колону з вантажем із Ганновера, така сама колона піде ще до Великодня з Берліна і наприкінці квітня - з Дрездена. Такі конвої направляються регулярно.

Ми допомагаємо громаді в питаннях освіти, суботніх шкіл. Хоча і ці напрями забезпечуються переважно за рахунок волонтерів, але плануємо активно підключатися в межах тих незначних матеріально-фінансових можливостей, які у нас є. Наприклад, громаді Берліна ми готові надати зал посольства для роботи суботньої школи, яка останнім часом тулилася по різних місцях.

Тобто взаємодія між посольством і громадою є досить ефективною, і ми в подальшому намагатимемося досягти ще більшої синергії наших зусиль.

Запитання: З огляду на збільшення ролі Німеччини, яким є стан українського диппредставництва?

Відповідь: Проблеми в державі, звичайно ж, позначаються і на роботі посольства. З іншого боку, ми сприймаємо нинішню непросту ситуацію як об'єктивну реальність. І з урахуванням надзвичайних зусиль держави, суспільства, численних жертв рядових українців уся команда посольства є позитивно зарядженою. З огляду на зростання ролі Берліна, про яку ми говорили, відповідальність також зростає пропорційно. Відчуття того, що всі ми працюємо в умовах надзвичайного дипломатичного стану, є в усіх моїх колег у дипмісії.

http://ua.interfax.com.ua/news/interview/259313.html

Новий голова Місії України при Організації північноатлантичного договору Вадим Пристайко вручив вірчі грамоти генеральному секретарю НАТО Єнсу Столтенбергу. 

Про це повідомляє Місія України при НАТО в Twitter.

"Глава місії України при НАТО Вадим Пристайко вручив вірчі грамоти Генеральному секретарю НATO Єнсу Столтенбергу", - йдеться у повідомленні.

Переглянути зображення у Твіттері

 Читати

UKR Mission to NATO 

@UKRinNATO

Глава Місіїї  при НАТО Вадим #Пристайко вручив вірчі грамоти Генеральному секретарю #NATO@jensstoltenberg

17:05 - 4 вер. 2017

•  11 відповідь
 
•  1818 ретвітів
 
•  2626 вподобань

Нагадаємо, 7 липня президент України призначив першого заступника міністра закордонних справ України Вадима Пристайка главою місії України при НАТО.

Як відомо, 29 травня 2015 року Петро Порошенко звільнив Ігоря Долгова з посади голови місії при НАТО, яку він обіймав з червня 2010 року, у зв'язку з його призначенням заступником міністра оборони з питань європейської інтеграції.

Відтоді виконувачем обов'язків глави місії був Єгор Божок