потім за інше, легеньким впевненим дотиком
далі спускаюсь нижче -
з плечей, аж до самого поясу
трішки паузи, доки відкриється доступ до отвору...
і я входжу в нього, і несу в собі насолоду для тебе!
Цей кайф може продовжуватись скільки завгодно...
доки вистачить запасів енергії...
.................Я - твій мп3-плеєр з навушниками
Дуга – в сплетінні рук і ніг,
Бо вже вуста замкнули коло:
О, як ти солодко неволиш
Мене, віддавшися мені!
На електричному стільці
В сто тисяч ват – твій бранець – стлію,
Як від розряду скрикне тіло
Твоє й моє о миті цій…
І стогін твій вплететься в мій
Та, наче музика, пливтиме.
І промінцями золотими
Прикрасить сонце ранню мить.
В ній соловейко за вікном
Розсипле трелі – срібні, ніжні.
І ми їх слухатимем в ліжку,
В якім так солодко обом.
Одне бажання: зберегти
Хоча б у слові мить чудесну.
Тобою страчений, воскресну
У нім, де ти, кохана, ти!
Я ніжність виміряла дотиком душі,
Бурхливими очима океану,
Відчула серцем й віддала ключі,
Тому, до кого не торкнусь руками.
Один лиш погляд, лагідний, стрімкий,
Посеред сірих та скаженних буднів,
Сказати зможе краще за сто слів,
Як гаряче й нестерпно тебе любить!
© OkSana Kucha
Берези, в снігу занімілі,
Іній на вітах слізьми, Про що ви мрієте, білі? — Про сонце мріємо ми... Дуби в крижаній кольчузі, Одягнуті в сиві шовки, Про що замислились, друзі? — Про сонце наші думки... Вітри із морозяним шпаром, Куди вас несуть чорти, Чого галасуєте даром? — Хочемо сонце знайти... Очі, наповнені горем, Очі сумні мої, Чому ви блукаєте зором? — Хочем побачить її... Серце, недавно кволе, Муко моя мала, Чому щемиш, як ніколи? — Хочу її тепла... Розуме мій байдужий, Вируч мене хоч ти — Над чим ти думаєш, друже? — Хочу надію знайти... Василь Симоненко
А чого Ви хочете в цю холодну зимню пору?