14 жовтня я останні роки проводжу коло пам'ятника Степану Бандері у Львові, що збираюсь зробити і цього разу. Спершу приходив просто з державним прапором і стояв, розмовляв з тими, хто підходив і переконався, що варто тримати коло себе літературу про ОУН, УПА, лідерів руху націоналістів, а тому з того часу беру книжки.
Цього року в мене якраз вийшла гарна книга "Роман Шухевич: з минулого в сучасне", що є своєрідною фіксацією інтернет-дискусії щодо цієї видатної особи з нагоди ювілею 100-річчя від народження - отож зроблю на свято Покрови і УПА своєрідну презентацію.
Бажаю всім гарного святкового настрою і бути гордим, що ми нащадки таких героїв!




15 жовтня буде 52 роки від дня загибелі Провідника і Героя України Степана Бандери, прах якого ще на далекій чужині, але душею він завжди з нами

 
 

Моя позиція є в тому, що вагомою складовою кожного свята є його підготовка, яка і робить свято - СВЯТОМ!
Коли надходить Різдво або Великдень, здавалось стільки турбот зайвих добавляється, але всі вони якісь приємні, тому що завдяки ним відбувається творення настрою і вагомості свят для кожного по окремо і всіх разом.
І навпаки, манера святкування наскоком, бо за день-два про нього згадали і щось на швидку зліпили-притулили, стрічки й шаровари, квіти й гонорари швиденько відробили - і вмить забули. А іноді й того нема.
Не знаю, як кому, але мене дуже і дуже засмучують роздуми над тим, як у Незалежній Україні цьогоріч нікчемно відзначили визначну ювілейну дату, якою є 1000-ліття Софії Київської, а також 150-річчя від часу смерті Тараса Шевченка. Просто дика прірва між значенням події та її відзначенням фактичним в Україні. У тому числі й у любому моєму Львові - щось тут П'ємонтом і не пахне, на жаль.
Розумію, що значною мірою суспільна увага прикута до політичної метушні та проблемам побутового виживання, але невже всі такі немічні й убогі? Та начебто ні: довколо себе бачу повно гарних і розумних людей, які добре виглядають і начебто непогано живуть. Бачу тільки одне виправдання подібній байдужості: тоталітарне минуле, яке привчило людей гидувати всіма офіційними святами, як примусовою фікцією свята і почестей. Цим духом негативізму до чогось офіційно-державного просякнуте все наше суспільство і потрібно чимало часу, щоб люди звикли самі йти і вшановувати своїх героїв і державні події заради свого особистого бажання надати значимості цим реаліям.
Всі ми є свідомі, що державний прапор чи герб, або гімн - все це банально прості матеріальні речі: шматок різнокольорової матері, графічна картинка чи якась там музика і спів, а їх символічної значимості надає емоційне суспільне ставлення до цих речей, як особливої значимості для кожного окремо цих символів його держави. Подібним чином вшанування померлих нічого не змінює для самих померли - вони ж бо мертві. То для чого про них згадувати? Тільки задля того, що це потрібно не мертвим - це потрібно живим.
При тому, що я категоричний противник масовості святкувань, особливо примусово, я також і проти штучної винятковості, коли хтось починає себе вважати за унікального і обраного для месіанської стезі серед стовписька непосвячених і нерозумних чад людських... Для прикладу, такими є масонство, що самоізолюється від людського загалу.
Якась патова ситуація виникає. Для прикладу, я цього року 23 і 24 серпня всіма можливими чинами святкував День Прапора та 20-річчя Незалежності України у Львові, де живу, але досить багато з місцевого люду ставились до цього не дуже привітно, бо я таким чином начебто підтримую теперішню "бандитську владу" в Україні. Я відповідав їм просто і однозначно: мені чхати на владу чи ще когось, бо це є МОЄ СВЯТО! День Незалежності України є моїм особистим святом не залежно від обставин життя і влади - це моє святе свято: день мого визволення з неволі, з тюрми народів - СРСР. І я радів та відзначав усі дати-річниці Незалежності від самого початку і буду далі відзначати скільки вистачить мені життя.
Доречно зауважити, що більшість такого поміркованого люду і в часи Ющенка не дуже то проявляли активність, як і за Кучми - все знаходили причину своєї пасивності. Особливо модно стверджувати, що то є "примітивна шароварщина", а ми ото вже европейскі естети, нам смішити світ отим тупуватим патріотизмом вже не гоже тощо. З того всього мушу зацитувати Івана Багряного: маємо те, що маємо, але зобов'язані все те виправити на краще.
Я закликаю кожного, хто хоче плекати особисту гідність як українця, як людини, що не байдужий до власних етнічних та державних реалій життя, історичних коренів і взагалі до життя - закликаю всіх тих проявляти самостійну активність у подібних починаннях та підтримувати інших - разом ми переможемо!
Коли нас закликають об'єднуватись, то я завжди ставлю найпершим запитання: що це має бути за єднання? У нас загалом чомусь домінує думка, що то має бути якесь фізичне єднання в сильний гурт, як єдину партію яко армію чи навпаки з жорстою дисципліною, підзвітністю та організованністю. Я категоричний противник подібного єднання, тому що історія довела його силу фізичну і безсилля розумове та етичне.
Для мене єднання може відбутись тільки добровільно і виключно навколо ідеї! Ідеї, а не людини! Ми, на превеликий жаль, досі діємо навпаки, тому у нас немає ні нормальних партій, ні сильних лідерів, ні доброї влади - все якісь фантоми. І все наше життя стає суцільним фантомом, яким ми начебто і не задоволені, але мусимо жити, як вже виходить так жити...
Чому я зробив значний акцент на святах? А тому що це є знакові маяки у пізнанні людей як лідерів і потенційних претендентів на державну владу. Лідер має організовувати, збирати, просвіщати, вести людей до святинь, а не до навпаки виглядати коло яких місць люди мають тяглість збиратись і скок-прискок він уже тут піариться, в грудки себе б'є, який він шанувальних цього місця, події, героя тощо.
Також і люди, як маса, в процесі творення святкового дійства краще організовуються і заводять знайомства, обмінюються живою інформацією і думками, що є дуже важливо для нейтралізації політично-технологічного зомбування різноманітними ЗМІ і тому подібним чином. Образно кажучи: підготовка і проведення різних державних свят, відзначення важливих дат, історичних персон є для громадськості тим, що для спортсменів є тренажерний зал - м'язи треба тренувати, щоб на змаганнях перемагати.
Давно над тим думав, але не бачив потреби виголошувати подібну промову, а тепер навпаки  вбачаю, що вона на часі. Помічаю в Україні значний рух ініціативності окремих людей в бажанні змінювати своє життя на краще власними силами, а не вичікує на "ману небесну". Вже мало хто вірить і живе в очікуванні "доброго лідера"-керманича для держави і нього персонально, що всіх охопить турботою і достатком. Не буде цього ніколи! Сам рухайся і роби щось для цього. Щоб жити радісно і святково, треба ясно зрозуміти, що правдиве щастя людині ніхто не подарує - вона сама повинна його створити. Щастя не можна вижебрати - тоді яке це щастя?
І якщо хочеш жити святково - то й живи! Бери і твори це свято: свято поваги до роду, народу, держави, а отже і себе самого, як спадкоємця і сучасника. Власне задля цього і гинули всі ті, кого ми будемо згадувати 14 жовтня на свято Пресвятої Покрови-Богоматері: всіх, хто віддав своє життя за те, щоб зараз ми могли вільно обирати долю, життєву ролю і взагалі бути вільними та щасливими.
Цінуючи Чин самопожертви Героїв кожен поглибить зміст та якість свого життя і щастя сьогодення. Давайте будемо щасливі! Занадто багато людей вистраждали нам цю можливість - бути щасливими.
Будьмо!

Слава Україні!
Героям слава!
http://spavedfront.io.ua/s83480/14_jovtnya_-_svyato_presvyatoe_bogorodici_pokrovi_i_svyato_stvorennya_upa

Богдан Гордасевич
м. Львів

Radmila Korzh

[ Читати далі ]

Вчора Президент підписав Указ про святкування Дня захисника України щорічно 14 жовтня!!!

http://holos.org.ua/playeralone.html

На Покрову українці завжди любили збиратися і весело святкувати.

Українофоби – це елітний плебс. Їм не подобається Покрова, вони ненавидять козацтво і УПА.

I. Елітний плебс являє собою сукупність „політичних українців”. Елітний плебс структуровано у „незалежну республіку СНД”. Офіційною ідеологією цієї республіки є українофобія.

Докази:
1. Скасування графи „національність” у паспорті з метою унеможливлення національної ідентифікації елітного плебсу.
2. Внаслідок економічної депортації кількість корінної нації щотижня зменшується, кількість нелегальних та легальних мігрантів щодня збільшується.
3. Інформаційний простір переповнений продукцією українофобського, дегенеративного, збоченого характеру.

II. Елітний плебс ненавидить українську націю та її історію. Українські національні герої для окупантів є кровними ворогами. Елітний плебс створює, реєструє, забезпечує режим найбільшого сприяння екстремістським окупаційним українофобським структурам.

Докази:
1. Досі поіменно не названі та не покарані організатори та виконавці найстрашнішого злочину в історії цивілізації, Голодомору. Чому елітний плебс так боїться поіменно назвати тих, хто вбивав мільйони українців за національною ознакою? Елітному плебсу є що приховувати?
2. В столиці Києві є пам’ятники окупаційним терористам Лєніну, Петровському, Косіору, немає пам’ятників національним героям Петлюрі, Болбочану, Скоропадському, Коновальцю, Бандері, Шухевичу.
3. 15 жовтня 2005 року центр Києва був відданий екстремістам –українофобам, які закликали до фізичного до морального знищення українського народу. Ніхто з екстремістів-українофобів до відповідальності не притягнутий.
4. В цій республіці легально діють екстремістські українофобські організації, які ненавидять українську націю. В Міністерстві юстиції зареєстровані Комуністична партія Симоненка, ПСПУ Вітренко-Дубінської, Прорыв Гельмана-Павловського відкрито проводить терористичні військові навчання у Криму.

III. Елітний плебс зацікавлений в підтриманні низького рівня життя трудящих та селян. Низький рівень життя є результатом обкрадання української нації елітним плебсом в особливо крупних розмірах. Припинення процесу розкрадання автоматично поповнить державний бюджет.

Докази:
1. При всіх природних багатствах рівень життя в Україні є катастрофічно низький.
2. Якщо при СРСР чиновники їздили на Волгах і відпочивали в Криму, то в умовах економічної кризи СНД «новые русские» їздять на Майбахах і відпочивають в Монако.
3. Національний склад олігархів, банкірів, власників ЗМІ старанно приховується. Яким є етнічне походження тих, хто заправляє економічним сектором нашої батьківщини? Що поганого в тому, що українці дізнаються про національність елітного плебсу?


Елітний плебс творить геноцид нашого народу.
Елітний плебс підштовхує нас до еміграції, щоб віддати наші домівки чужинцям.
Елітний плебс забороняє нам наше справжнє минуле, зомбуючи своїми тупорилими засобами масової інформації та шоу-бізнесом.

Шанувати закон, творити блага, називати речі своїми іменами. Бути господарем власного дому. Це наша країна, це наші міста, це наші вулиці.

14 жовтня 2008 року, Київ, Покрова.
Свято Козацької слави, Марш УПА, День Національної Єдності.
Україна понад усе!

Осень в крыльях несет Покрова.
**************************************
Неба ширь.... Разлилась синева...
Облака белой стайкой летят. –
На меня, молчаливо глядят….
Осень, в крыльях, несет Покрова.
[ Читать дальше ]