Вчися знаходити в житті радість -

ось найкращий спосіб привернути щастя. 

 

Б. Франклін

Ось і настала прощання пора

З роком, що вже промайнув непомітно

Вже копошиться навкруг дітвора

Ялинки яскраво розкві`тчаної

 

Ми полюбляєм святкову цю мить,

Готуєм келихи і напої всілякії

І тут важливо помилки не забуть

Лишити в році, що полишає нас...

 

Прощавай же рік високосний, 

В якому полишили частку себе

За столом сидим ми „колгоспним”

Почуваючись щасливими вже... 

Жінка-вода
Осінні дощі.
З неба впадуть, як надії її.

Жінка-ріка,
що у море впадає
Вся у коханні себе розливає.

Жінка мінлива мов гірський ручай.
Сьогодні її ти, завтра - "Прощавай!"

Жінка - сніги,
що навесні
нове життя дарують тобі.

Спробуй сказати все і саме зараз. 

Кілька пензлів і пожовклий ватман.
Келих коньяку напівпорожній…
Я хотіла щастя малювати,
Хоча з мене той іще художник.

Кількома мазками – як інакше.
І не варто змішувати фарби.
В темних силуетах – душі наші
Міняться незнайденим ще скарбом.

Звісно що – без підпису і дати,
Наче лист, відправлений у завтра.
Нам іще до себе доростати,
Мій у снах загублений співавтор.

Нам іще торкатися світанків,
Щоб впізнати: він – ну от, нарешті.
А у вікнах – леготом – фіранки.
І цвіте за вікнами черешня.

І, такий досвідчено-невиннй,
Промінець побачить на світанні,
Як на полотні малюють тіні
Перший ранок нашого кохання.

Відчуваю легеньку хвилю…

……Прокидається синя мрія…

Прокидається серце вільне…

……А думки ще спросоння мліють…

В надрах ночі видіння сяє…

……Злегка тішить мене і лякає…

Очі Всесвітом розум долають…

……А слова геть з шляху збивають…

Уві сні мене віщун привітає…

……Мою руку він легко стискає…

Він показує мою синю мрію…

……Щастя втримати міцно зумію…

Ось в долоні золота моя доля…

……Їй змарніти не дасть моя воля…

Вже у небі моя синя мрія…

...… Не зіб’ють вже її слова стріли…

 

Я прокинусь, зрозуміти все маю…

……Це лиш сон був, його вже немає…

Залишається синя мрія…

……Їй я мушу лиш дати силу…

У руках я тримаю хвилю…

……Віщий сон простягає надію…

Очі з ночі вітають грайливо…

……Привіт, я живу, синя мріє!!!

Уже багато років успішно розвивається агенція "Щасливі разом".

 Щастя гуртом і вроздріб від агенції "Щасливі разом"!

            Моє Щастя – в Теплих Морях. Щастю було мало місця в нашому містечку, воно тьмяніло, марніло. «Я помандрую світом – а ти дочекайся мене. Я приїду до тебе великим і сильним. Я – лиш твоє щастя, і повернусь тільки до тебе, ти дочекайся!» І полетіло далеко-далеко. Мені лишило тільки два маленькі Щастячка, про які я повинна дбати. Я би полетіла вслід за Щастям, але маленькі мої Щастячка ще не вміють літати, і я їм потрібна тут, вони без мене пропадуть.

            Без Щастя важко, тим більше, коли вже звик бути щасливим. Раптом Щастя зникає – і ти не вмієш вже без нього жити, борсаєшся в житті, як сліпе кошеня. Тримають на плаву маленькі Щастячка, але вони такі маленькі, їх самих ще треба тримати…

            Я пишу своєму Щастю послання, але вони не долітають до теплих морів. Деколи моє Щастя виходить на потрібну хвилю і його голос запевняє, що повернеться, що воно тільки моє. Цих промінчиків мені вистачає, щоб бути веселою аж до вечора. Перехожі дивуються: чому вона посміхається в такий темно-сірий, холодний і сумний день, коли у світі криза, коли в гаманцях і кишенях свище вітер… 
           Моє Щастя не може без нових вражень, не може сидіти на місці, йому потрібен простір. Це зовсім особливе Щастя, одне на ввесь світ, моє.

           Я жила багато років, навіть не здогадуючись про його існування. Я не шукала його, думала, що його нема.  А воно – є. Його в мій дім привели з собою друзі, просто познайомити мене зі Щастям. Щастя прийшло, зігрілось і вирішило тут зі мною і поселитись. Воно мене відразу впізнало. Воно мене шукало по світах, приміряло на себе багато панночок і поважних дам, а підійшла йому саме я. Така, як є, без прикрас і масок. Я пригледілась добре – і також зрозуміла, що воно саме моє. Моє єдине Щастя.

            Моє Щастя – непросте. Воно норовисте. Воно волелюбне, як дикий кінь. Воно легкозаймисте і вибухонебезпечне. Зате як же з ним буває добре, коли просто його обняти і бути з ним наодинці… Воно тоді лагідне і муркотливе, м`яке і тепле. Моє Щастя – це моє продовження і доповнення. Ми перетікаємо з ним одне в одного, як пісок в пісочному годиннику, ми – з одного матеріалу. Я не зможу вже повноцінно жити без Щастя. Я мушу його дочекатись. Я мушу бути сильною, красивою і цікавою, коли воно повернеться, щоб Щастя впізнало в мені мене.

            Щастя моє, я тут! Я чекаю на тебе. Я буду сильною, я буду достойною тебе. Щастя моє, добре, що ти є на світі. Ми нарешті знайшлись, і ми більше не загубимось. А якщо тобі знову треба буде полетіти у світ – я тебе відпущу, бо знаю – ти повернешся тільки до мене. Ти – крилате, моє Щастя, ти – особливе. За це я тебе і люблю.

 Але скрий глибоко до щастя ключ Але знай , що не маєш нічого ,  крім тої  малої золотої скриньки ...