[Приєднана картинка]Через асфальт, твердий, мов кремінь, Тендітний пагін до людей пробився.Наївно-великодніми, відвертими очимаНа світ Господній зокола дивився.Повз нього байдуже снували люди, Обличчя відсторонені, усі в собі.А він, щасливий, роззиравсь повсюду, Чемнесенько вітався, усміхаючись юрбі.Вже скоро подорожника не стало:Загоїв рану чи... була ж якась причина...На тому ж місці, під асфальтним шквалом, З'явися інший пагін - з великодніми очима.І ти, мій друже, в...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Людське життя -лише мала хвилина, Яка в безмежнім хаосі стікає... І стукає, і стукає життя годинник Чиїсь літа безжально відміряє. Дивись: гніздо лелека вив на хаті І знявсь, далеко до небес злетів... Зоря горіла в небі, ясно і завзято, Тепер потухла - вітер затушив... Так і життя людське: поволі жовкне І під кінець зрівняється з землею... Земля приймає всіх у своє лоно, А ми - піском чи птахом, чи ріллею... З землі...

Читати далі...

Червень. Вечір натомлено кліпа, Хмари купчаться мишачим військом Над величним собором Софійським. Тоне Київ у пахощах липи… Душе, плач та співай, тенькай щемно Від любові й захоплення світом, І від здатності палахкотіти, В лячне урвище летячи темне… Ніч замріялась в пахощах липи… Над величним собором Софійським - Почет сяючий, зоряне військо… Гірко й солодко серцю… Як сіпа! 10-13.06.2012 © Copyright: Марина...

Читати далі...

(1 частина) Дзень! Дзень!.. – граючись, вщент, Безжальна рука – Ти хто!? - Пісочний годинник вбив Об камінь… Несе Вітром піщинки - мене… 31.05.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: восток: рубаи, хокку, танка Свидетельство о публикации № 11605 (2 частина) Клепсидру мою Клепсидру мою Перекинув бешкетник, Й регочучи, втік… Плaчу, Лежу - калюжa.&nbsp...

Читати далі...

Почему бросаешь тЫ меня,Ведь любить было еще возможно,не желала я тебя тогда,чтобы ты забыла про меня неосторожно?Каждый раз как будто умираю я,не могу я вырваться из плена,очарована моя душой почему-тодевочкой из тленаЗабывала, пропускала выполненье обещаний,зачем тогда со мной дружила,и в лицо при встрече узнавала.Не Сафо я нет, хотя чувства мне ее близки,знакомы,ведь так печален светбез подруги близкой и ее заботы.Локоны мои я обрезала в надежде обрубитьвсе нити, о тебе и обо...

Читати далі...

Восьма-двадцять ранку. Двоє. Оковита. Пляшки з –пів розпито Замість - до - сніданку. Всі думки – в гарячці, Інтелект – у сплячці, І цироз талантів В цих… Богів?... Атлантів? Морів? Прометеїв? Бахів? Галілеїв? Веделів? Платонів? Гауді? Патонів? Геніїв? Пророків? Світочів? Героїв? ****** Світ чеснот, пороків, Чистоти і гною. 30-31.01.2012 © Copyright: Марина Степанская, 2012 Свидетельство о публикации №11202012750

[Приєднана картинка] Людське життя - симфонія чуттів. Хтось виграє її на арфі, інший на тромбоні, Хтось в бубон жваво б'є, а хтось на акордеоні. Баян хтось мучить, інший скаче, А ще хтось під гітару тихо плаче. Людське життя - симфонія чуттів. А онде чоловік у кутику присів. Не володіє жодним інструментом. Не знає він ні музики, ні слів, Живе одним лише моментом. Людське життя - симфонія чуттів. Тяжке життя без пісні й почуттів. Погано, звісно, коли в воду з мосту...

Читати далі...

Господь душею тіло наділяє, Душа те тіло потім береже. Не значить це, що клопоту немає. Тісні взаємини у них навіки вже. Душі наснагу тіло постачає, Коли воно купається в любові. І тіло без душі втрачає, Коли живе лише од крові. Душа, буває, прагне до зірок, Та тіло ж частка од землі, Слабкість загрожує розвинутись в порок, Душі так важко – бути на крилі. Ні, я не вірю! що буває: Що тілу, наче б то, немає діла, Коли воно зовсім згасає, – Куди?! летить душа од тіла, Якщо...

Читати далі...