Хоча офіційна дата створення УПА приурочена до свята Покрови 14 жовтня, але зрозуміло, що то є просто символічне поєднання.
Я не стану переповідати події того часу, бо про це гарно викладено тут http://blog.i.ua/user/2513455/552637/?p=1
Я хочу заторкнути іншу тему: 12 жовтня 1957 року в Мюнхені був підступно вбитий Лев Ребет, а через два роки той самий агент КДБ Сташиньский подібним підступним чином вбив Степана Бандеру 15 жовтня 1959 р.
Ми могли б ніколи не дізнатись, що смерть провідних діячів ОУН була насильницькою, думали б про звичайний серцевий напад і смерть від нього, якби агент КДБ Сташинський не зрадив своїх зверхників. Але від нього ми знаємо точно, що Лева Ребета і Степана Бандеру було вбито - вони загинули героїчною смертю, подібно тим героям підпілля ОУН та УПА, що боролись і гинули безпосередньо в Україні.
Проте є суттєва різниця, на якій я хочу особливо наголосити: на відміну від бійців підпілля, які воювали з ворогом зі зброєю, провідники ОУН Лев Ребет та Степан Бандера бились з комуністичними окупантами виключно силою свого інтелекту, духу і розуму. Та сила і та правда їх поступу була такої ваги, що вся могутня ідеологічна машина агітпрому СРСР не змогла їм протистояти на ідейному рівні, через що і було прийнято підступне і брутальне рішення про усунення ідейних опонентів засобом їх фізичного знищення. Власне цей факт і є самим яскравим свідченням того, чия була і є правда: вона була на боці Лева Ребета і Степана Бандери. Те, що зараз є світова держава Україна - це і є їх посмертна перемога!
Стосовно влади, яка зараз є в Україні, то можу і маю скати наступне: а хто і що заважало нам вшановувати своїх лідерів-героїв минулого? Хто не дає нам самим вшанувати і досліджувати праці видатного науковця Лева Ребета? Хто заважає нам проводити конструктивне обговорення ідейної спадщини Степана Бандери, а не зациклюватись на скандалі довколо звання Героя України?..
Лева Ребета і Степана Бандеру, як і багатьох і багатьох інших провідних діячів української політичної і духовної культури, вбито впершу чергу за їх глибину думки і велич ідей. Тож для нас, нащадків і спадкоємців їх інтелектуальних надбань, залежить чи ми цим спадком скористаємось, чи занедбаємо. Наразі ми, як це не прикро визнавати, - успішно все забуваємо.
Не хочу нікого повчати, а хочу всіх закликати творити по-можливості в просторі інтернету обшир української національної та патріотичної думки через постійну публікацію нових і нових матеріалів, документі, рефератів тощо.
Зокрема, мене дуже здивувало, що в пошукових системах не можна знайти наукові роботи Лева Ребета, окрім його публіцистичної праці "Світла і тіні ОУН", що зовсім не те. Не буду надто вдаватись в деталі проблеми, а просто закликаю всіх, по-перше, вшановувати самостійно як кому на душу припаде Свято Гороїв УПА 14 жовтня, а, по-друге, більше заносити в різні інтернетівські книгозбірні творів українських провідних діячів і множити відповідні посилання. Мене шокує, коли я на різних національно-патріотичних сайтах знахожу архів бібліотеки з 3-5 книг, а то і загалі відсутність подібної теми. Прикро.
В козацькі часи в Україні козаки вшановували своїх полеглих в бою побратимів насипанням кургану з землі над їх спільною могилою, а робили це за найпростішою і найурочистою технологією: кожен козак набирав десь побизу землю у свою шапку, ставав до довжелезної черги і прощаючись з полеглими одночасно висипав на могилу землю з своєї шапки. Пропоную нам узяти до роботи цей метод: кожен хай віддасть шану полеглим українським діячам через розповсюдження матеріалів з їх доробку і про них. Будемо діяти - буде і результат!
Вітаю всіх з величним козацьким і героїв УПА Святом Пресвятої Покрови!
Слава Україні! Героям слава!

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне      

 

І.Полк Чигиринський

Його милість Пан Гетьман Хмельницький, Тиміш Хмельницький, Іван Чернята, Обозний військовий, Михайло Лучченко, Осавул Військовий, Іван Остафієвич, Писар військовий.

Федір Якубович, Полковник Чигиринський, Андрій Пилипович, Осавул полковий, Васько Литвиненко, Осавул полковий, Дацько Костенко, Хорунжий полковий, Іван Білий, Пилип Щербина, Каленик Кузьменко, Іван Масло, Василь Матяшенко…….

ПОЛК ЧЕРКАСЬКИЙ

/РЕЄСТР усього Війська Запорозького після Зборівського договору з королем польським Яном Казиміром складений 1649 року жовтня 16 дня й виданий по достеменному виданню О.М. Бодянським

(Дозволена кількість козаків, яку дозволялося мати Гетьману, без охочекомонніх: 40 тисяч. Козаки і старшина розписані по 16 полкам.)

ЧАСТИНА ПЕРША

Полки: Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський. Частина 1. МАП «Козаки», Київ-1994р./

1. Ясько Воронченко Полковник, 2.Ясько Горілий, 3.Андрушко Дідович, 4.Васько Шенделицький (12), 5.Павло Проскурненко, 6.Юрко Ройленко, 7.Іван Кардаш, 8.Андрушко Олексія зять, 9.Михайло Голченко, 10.Гнат Іванович, 11.Семен Василевич, 12.Михно Волошиненко, 13.Павло Хлевина, 14.Гордій Ісаєнко, 15.Івашко Москаленко,16.Опанас Волошиненко, 17.Йосип Савкович,18.Денис Семинович, 19.Левко Лазаренко, 20.Артюх Іванович, 21.Мисько Бут, 22.Хвесик Потапович, 23.Пилип Бут, 24.Лук’ян Петрович, 25.Тимко Бут, 26.Богдан Олексієнко, 27.Артюх Пушкар, 28.Лазар Мокієня Опанас, 29.Петро Микитович, 30.Іван Антоненко, 31.Грицько Олексієнко, 32.Денис Онисенко, 33.Клим Юрченко, 34.Данило Дід, 35.Іван Дрикга, 36.Кузьма Михайлович, 37.Яцько Поприченко, 38.Яцько Лишенко, 39.Васько Рослик, 40.Зенець Ілюшенко, 41.Іван Биялт, 42.Іван Вергун, 43.Андрій Спичаченко, 44.Хведір Ющенко, 45.Йосип Ващенко, 46.Мисько Краковченко, 47.Васько Кгаранджин, 48.Іван Сакуненко, 49.Андрій Кгараджа, 50.Силка Демченко, 52.Кирияк Грек, 53.Богдан Погоріленко, 54.Ясько Петух, 55.Андрій Маянценко, 56.Лук’ян Волошенко, 57.Ярмола Павлович, 58.Іван Васильович, 59.Митько Волошин, 60.Кузьма Білий, 61.Сезон Гулаченко, 62.Іван Дудуш, 63.Панько Бут, 64.Влас Шиканенко, 65.Грицько Гавриленко, 66.Яцько Москаленко, 67.Йосип Чура, 68.Лукаш Жалоба, 69.Юрко Топір, 70.Грицько Брага, 71.Федір Білякович, 72.Ясько Хащ, 73.Іван Павлович, 74.Тиміш Вергуненко, 75.Іван Сидоренко, 76.Грицько Гавриленко, 77.Влас Ємченко, 78.Савусько Марченко, 79.Андрій Костенко, 80.Артюх Йолушенко, 81.Семен Остапенко, 82.Данило Ілюшенко, 83.Хведір Малаєнко, 84.Богдан Гавриленко, 85.Семен Чобітченко, 86.Петро Семенович с.77, 87.Хведір Гулаченко, 88.Мишко Гавриленко, 89.Ясько Ковальський, 90.Захарко Степанович, 91.Іван Яцькович, 92.Олешко Костиренко, 93.Богдан Воженко, 94.Богдан Губаренко,95.Мусій Хоменко, 96.Харко Іванович, 97.Павло Білого, 98.Сава Веремійович, 99.Мишко Кушунба, 100.Грицько Бугаєнко, 101.Кирило Топорів зять, 102.Данило Чорнокниженко, 103.Гаврило Гулаків зять, 104.Йосип Поприченко, 105.Дмитро Хвастовець, 106.Мартин Незнанський, 107.Ларін Пищик, 108.Яцько Омельченко, 109.Васько Бут, 110.Лук’ян Петюрка, 111.Васько Толочко, 112.Сава Сахненко, 113.Сава Коженко, 114.Грицько Чеченко Яцькович, 115.Самійло Свинуха, 116.Дем’ян Савинович, 117.Дацько Коваль, 118.Влас Харкович, 119.Терешко Дорошенко, 120.Кіндрат Наливайко, 121.Матвій Гринченко, 122.Кузьма Гнатенко, 123.Пархом Чичко, 124.Іван Свинюшенко, 125.Петро Чорномазенко, 126.Мишко Чорномазенко, 127.Іван Кришненко, 127.Богдан Кузьменко, 128.Хвесько Лащенко, 129.Тимко Лащенко, 130.Юхим Накущенко, 131.Андрій Лопатинський, 132.Ілля Пушкаренко, 133.Тишко Мартинович, 134.Павло Стасевич, 135.Захарія Семенович, 136.Яцько Чичко, 137.Тишко Васькович, 138.Лукаш Лук’янович, 139.Гапон Северинович, 140.Ісай Войтихович, 141.Степан Бакуменко, 142.Хвесько Динда, 143.Степан Нужний, 144.Давид Ситків син, 145.Кость Лабунець,146.Мина Миткович, 147.Манько Омелянович, 148.Максим Омелянович, 149.Олешко Хвостиків зять, 150.Мартин Шило, 151.Санько Туровець, 152.Данило Богун, 153.Богуш Олександрович (13), 154.Іван Корноушенко, 155.Богдан Кобеняченко, 156.Ясько Пороховник, 157.Іван Бутенко, 158.Мисько Гамалія, 159.Андрій Шампур, 160.Іван Солома, 161.Малаш Харченко, 162.Василь Тимошенко, 163.Юхим Омеляненко, 164.Павло Білецький, 165.Масько Барабаш, 166.Остап Попович, 167.Юхим Черемшенко, 168.Наум Ісакович, 169.Петро Гноєвенко с.78, 170.Пархом Бордун, 171.Яцько Луцишина зять, 172.Левко Кривуленко, 173.Іван Трохименко, 174.Хвесько Шокаленко, 175.Тишко Трапезун, 176.Богдан Самкович, 177.Веремій Андрійович, 178.Стас Борковский, 179.Матвій Куша, 180.Грицько Василевич, 181.Хведір Ситник, 182.Малаш Дашкович, 183.Васько зять Велебновського (14), 184.Данило Трапезун, 185.Ілько Івашкович, 186.Іван Дащенко, 187.Грицько Остапович, 188.Лук’ян Дубограєвич, 189.Марко Леванович, 190.Остап Яцинин, 191.Овсій Юрченко, 192.Саливон Семененко, 193.Ілля Харченко, 194.Яцько Шаповал, 195.Івашко Воротиченко, 196.Сергій Пилипович, 197.Богдан Чихвенко, 198.Павло Слюсаренко, 199.Ілля Тмишенко, 200.Ничипір Оксамитенко, 201.Мирон Бугловський, 202.Андрій Семенович, 203.Грицько Козел, 204.Мисько Шмишний, 205.Процик Гарасимович, 206.Іван Антипенко, 207.Онисько Артемович, 208.Мишко Ситченко, 209.Семен Бут, 210.Гордій Хоменець, 211.Ярош Жадченко, 212.Богдан Хведченко, 213.Борис Хвеськович, 214.Степан Йовишів зять, 215.Сава Козорізенко, 216.Іван Щербина, 217Мусій Нестеренко, 218.Давид Федорів син, 219.Андрій Продайводенко (13), 220.Овсій Брагинець, 221.Іван Гулак, 222.Савка Горб, 223.Богдан Плещенко, 224.Петро Жила, 225.Павло Лисого зять, 226.Васько Подуст, 227.Остап Шекерявий, 228.Остап Пилипенко, 229.Богдан Подуст, 230.Федір Подуст, 231.Юхим Савченко, 232.Денис Войленко, 233.Данило Олексійович, 234.Андрій Кондратович, 235.Прокіп Потребич, 236.Лук’ян Давиденко, 237.Ярош Чорнусь, 238.Ждан Пузо, 239.Лесько Слюсар, 240.Васько Данилович, 241.Іван Шепетиловський, (14), 242.Сава Кривоносенко, 243.Овсій Артюшенко, 244.Супрун Яцькович, 245.Опанас Курувщенко, 246.Грицько Водоп’ян, 247.Терешко Омеляненко, 248.Макар Букрій, 249.Павло Кисленко, 250.Данило Тимченко, 251.Самійло Буркувщенко, 252.Савко Дохтяренко, 253.Фесько Чугуєвець, 254.Іван Лютий (с.79), 255.Богдан Наливайченко, 256.Дорош Петрович, 257.Андрій Савонович, 258.Мартин Шапраненко, 259.Іван Лопата, 260.Мисько Чомлежний, 261.Васюк Костеренко.

СОТНЯ ШУБЦЕВА

1. Фесько Шубець Сотник, 2.Яцько Одинець, 3.Семен Ненартович, 4.Кунець Онищищ, 5.Пашко Швич, 6.Іван Стефанович, 7.Івашко Турчин, 8.Потапко Федір, 9.Іван Хлевина, 10.Матвій Федькович, 11.Мисько Бут, 12.Іван Тишко, 13.Васько Гастковський, 14.Пархом Лугненко, 15.Сахно Пальченко, 16.Васько Кульбачний, 17.Ілля Коробченко, 18.Павло Бут, 19.Кіндрат Яковенко, 20.Мусій Лисиця, 21.Ярмола Котельниченко, 22.Федір Топехин син, 23.Фесько Топехин Братанич, 24.Степан Андрійович, 25.Мисько Опришкович, 26.Юрко Бурленко, 27.Данило Бут, 28.Михно Харченко, 29.Павло Хандоженко, 30.Михайло Миткович, 31.Мисько Військових зять, 32.Ждан Панькович, 33.с.79.Семен Михайлович, 34.Жарко Минович, 35.Семен Сидорович, 36.Павло Буток, 37.Конон Малкович, 38.Юхим Зенченко, 39.Яць Лавриненко, 40.Іван Свидина, 41.Юрко Зозуленко, 42.Кирик Гриценко, 43.Тишко Оснач, 44.Прокіп Мартинович, 45.Тишко Володченко, 46.Іван Олексійович, 47.Андрій Дригайло, 48.Петро Івашкович, 49.Іван Ничипоренко, 50.Федір Чорний, 51.Аврам Щербина, 52.Мисько Кориткович, 53.Опанас Мартинович, 54.Васько Клешатенко, 55.Дем’ян Якович, 56.Пилип Сирота, 57.Федір Пиля, 58.Ярмола Іванович, 59.Антон Данилович, 60.Мартин Гнатович, 61.Іван Прокопів син, 62.Іван Оврамович, 63.Олешко Москаль, 64.Андрій Співак, 65.Захарій Зенкович, 66.Іван Слісар, 67.Фесько Сліпий, 68.Федір Кабанів зять, 69.Процик Калаторський, 70.Павло Гут, 71.Ісак Антонович, с.80. 72.Радько Гладкий, 73.Іван Курилович, 74.Андрій Сковородченко, 75.Андрій Шиш, 76.Тиміш Антонович, 77.Мартин Яцькович, 78.Іван Павлович, 79.Богдан Ничипоренко, 80.Хома Матвійович, 81.Мисько Осмольський, 82.Яцько Лашука, 83.Осман Бутенко, 84.Лаврін Снідан, 85.Іван Сакало, 86.Степан Сакало, 87.Степан Гиренко, 88.Гнат Семенович, 89.Дмитро Федорович, 90.Іван Ляшенко, 91.Андрій Григорович, 92.Лесько Гриченко, 93.Прокіп Федорів зять, 94.Юрко Перемиський, 95.Андрій Гармаш Месенко, 96.Пархом Сидорович, 97.Яцько Мошенець, 98.Антон Рибович, 99.Ждан Артюшенко, 100.Сипко Микита, 101.Іван Бородавка, 102.Васько Станець, 103.Кіндрат Миненко, 104.Микита Рибченко, 105.Іван Бут, 106.Іван Юдин зять, 107.Федір Ярмоленко, 108.Курило Ярошенко, 109.Климко Штанченко, 110.Овсій Лисиченко, 111.Богдан Лисиця, 112.Нестір Ярмоленко, 113.Тиміш Жмаченко, 114.Процик Ярмошенко, 115.Семен Різниченко, 116.Ничипір Заєць, 117.Васько Волосаченко, 118.Хома Савенко, 119.Остап Пальченко, 120.Овсій Хоменко, 121.Дмитро Олехвіренко, 122.Наум Борщенко, 123.Данило Микитенко, 124.Семен Сакуненко, 125.Остап Іванович, 126.Іван Сегеда, 127.Йосип Антонович, 128.Грицько Яцьківа син, 129.Олексій Жданович, 130.Фесько Семенович. 131.Іван Гармаш, 132.Іван Гиря, 133.Олексій Кисляк, 134.Гарасько Чемерієнко, 135.Клим Яцученко, 136.Сергій Боярин, 137.Іван Яцученко, 138.Андрій Рухляда, 139.Лук’ян Макаренко, 140.Степан Макарович, 141.Ясько Онищенко, 142.Андрій Корнієвич, 143.Улас Ющенко,144.Степан Іванович, 145.Васько Безпальченко, 146.Павло Давиденко, 147.Ясько Пархоменко,148.Федір Драгиль, 149.Васько Гамалія, 150.Грицько Барабаш, 151.Степан Барабаш, 152.Григорій Максимович, 153.Іван Яцькович, 154.Васько Купрієвич, 155.Іван Чуденко, 156.Яцько Стасевич, 157.Дмитро Костенко, 158.Кіндрат Перехристенко, с.81. 159.Фесько Пекуленко, 160.Сидір Йосипович, 161.Яцько Порядний, 162.Лаврін Шрамко, 163.Павло Вороного син, 164.Петро Туна, 165.Пилип Рижковщенко, 166.Трохим Іванович, 167.Явтух Охріменко, 168.Семен Конопленко, 169.Іван Гармашенко, 170.Каленик Кияниченко, 171.Азамат , 172.Андрій Одинченко, 173.Матюша Трушенко, 174.Роман Кательниченко, 175.Іван Тризненко, 176.Федір Дуриченко, 177.Тишко Литвин, 178.Богуш Динденко, 179.Андрій Ярошевич. 180.Андрій Могилевець, 181.Борис Бороденко, 182.Юрко Калиниченко, 183.Гарасько Опанасенко, 184.Фесько Опанасенко, 185.Антон Берекет, 186.Сідко Берекет, 187.Яків Петушенко, 188.Грицько Невіків зять, 189.Іван Карнаух, 190.Лесько Дайченко Прилуцький, 191.Грицько Озмитель, 192.Олексій Велебновщенко (13), 193.Андрій Велебновщенко, 194.Стефан Зозуля, 195.Федір Солоденко, 196.Федір Чечуга, 197.Дмитро Пилипович, 198.Ясько Киселенко.

Примітка

Намагався переписати цю частину Реєстру без змін, лише для зручності додав порядкові номери козакам, аби зручно було їх знайти. Іноді вказав сторінку реєстру, де записано відповідне прізвище.

Сотня Шубцева, це перша сотня Черкаського полку, але спочатку у Реєстрі перечислено керівництво полку, мабуть посильні і кажучі сучасною мовою штабна рота.

Мета праці

Вважаю треба пам’ятати героїв які воювали за вільну незалежну Україну. Хай слава про них живе в наших серцях вічно. А як навчимося шанувати своїх героїв, то і життя наладиться. До бидла, що своїх не шанує і інші народи відносяться як до бидла, і нерідко намагаються навіть уярмити або і фізично знищити.

Президент Віктор Ющенко підписав указ про присвоєння Степану Бандері звання героя України.

Про це він повідомив на урочистостях з нагоди Дня соборності.

Ющенко зазначив, що "цього чекали мільйони українців і багато років".

Нарешті сталось! Степана Бандеру Указом Президента України Віктора Ющенка на урочистому зібранні в Києві з нагоди відзначення Соборності України 22 січня 2010 року нагороджено посмертно званням "Герой України"
Нагороду вручено онуку Степана Бандери - Степану Бандері!
Вітаю всіх українських патріотів з цією важливою подією!
Єднаймося! Україна або смерть!

Сьогодні прочитав хорошу замітку http://blog.i.ua/user/2177116/348308/ Підтримую автора. Та в коментарях побачив цікаву відповідь. Між автором і одним читачем зав'язалась розмова про об'єднання таких правих і лівих патріотів. А що, ідея розумна. Бо я вважаю, що якщо далі українці будуть самі себе " ділити по Дніпру" ( хоча ця примовка вже не доречна) коротше будуть "праві" і "ліві", то розколу України не уникнути! А це спричинить що одні підуть під Москву, а другі ще куди небудь. І тоді ніякої України не буде! Отже чвари нам не потрібні. Але тут повстає запитання: через що сперечаюься патріоти?.. Щоб це зрозуміти, треба сперше вияснити хто ж такий патріот. Отже:

по простому кажучи, патріот - це людина яка любить свою Батькуівщину. Правда любити можна по різному, але якщо справді любиш, то не словом а ділом. Подумайте самі, і думаю ви будете згідні. Але що людина може зробити для України? Перш за все - працювати на благо Батьківщини. Сумлінно виконувати свій обов'язок, чи ти політик, чи робочий. Навіть якщо ти студент або школяр, бо як ти вчишся - таким і будеш спеціалістом. Друге - дотримуватись законів, не дивлячись на інших. Третє, також не мало важливе - поважати і берегти українську культуру. Так, це важливо.       Важливо, бо Україна без своєї культури - це як людина без характеру і без душі. Патріот, ну добре, хай може не розмовляти на рідній мові, але хоча б добре нею володіти. Не нехтувати безмежними ланами багатої української літератури. І нарешті останнє. Через цей пункт мені прийдеться читати величезну кількість дурних, і безпідставних коментарів. Так от, патріот повинен пам'ятати минуле свого народу, поважати захисників свого народу. А чому?! А тому що Україна без своїх героїв не Україна. Якби не козаки, Україну би без сумніву вважали частиною Речі Посполитої. Також різні повстанці проти польського ярма. І ми можемо спостерігати що дуже часто борців за Україну хочуть зганьбити. І в них це добре виходить. Памятаю, не так давно, сварилися про Мазепу. Багато говорили: "він зрадник!". Так, він зрадник, він зрадив Петра першого, але він це зробив щоб не зрадити Україну. Зрадивши царя, він із шведами воював проти Росії.        Для чого?! Щоб вибороти незалежність для України! Так! Тільки для цього. Він домовився з шведами: "ми вам допомагаємо воювати проти царя, а після перемроги проголошуємо повну незалежність від будь кого". Отже він не зрадив своїх предків( які боролись за те ж ), він не зрадив України. А хто називає його зрадником - той визнає себе нащадком царських холопів і слуг( тих кого зрадив Мазепа ). Те саме ми бачимо в недавніх подіях.       ( перед усім коротко про націоналізм: "Головною в націоналізмі є ідея державності та незалежності, самостійності. Але держава — не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ, у свою чергу, — це не тільки корінний етнос, а й усі етнічні меншини. І дійсний (а не змішаний із шовінізмом, з його намаганнями довести виключність та зверхність «своєї» зростаючої етнонації) націоналізм обстоює право на, державність усіх (як корінних, так і некорінних) етнічних угруповань народу. Коли мета перетворення певного народу на державну націю вже досягнута, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-конструктивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм". Отже націоналізм можна прирівняти до патріотизму, а не до нацизму чи буржуазії ) Так от, в середині двадцятого століття, майже на всій території України ( на той час УРСР ) поширється націоналістичний рух( не тільки на заході ), який в часи другої свіьової війни переростає в збройне повстання, метою якого ( як і всі повстання на Україні ) є НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Але повстали вони не тільки проти СРСР. Адже ще до утворення УПА, провідники ОУН вирішують залучитися підтримкою фашистів, які обіцяли незалежність України. Та після проголошення незалежності в багатьох містах України, німецька верхівка заарештовує провідників за такі дії. Німці зрадили українців, окупували їхні землі і чинили терор. Саме через це створюється УПА яке почало воювати проти всіх окупантів ( фашистів і більшовиків ). Значить получилося так само як і з Мазепою: зрадили Сталіна( якому доречі як і царю не присягали на вірність ), зв'язались з його ворогами, але не зрадили своїх предків. Так, це не дуже добре що вони були ( деякий час ) з німцями, але вони ж не знали що проти їхнього населення буде терор з боку тих "союзників". А як взнали, як получили добре, то схаменулись, і повстали і проти них також ( і не боялись воювати на два фронти ). Але всеодно, аж досі, дуже багато людей обзивають їх нацистами, за те що вибрали не тих союзників. А я поясню чому. Справа в тому що Хмельницького ніхто не винить за те що він попросив допомоги в поганців ( в татар ) щоб визволити Україну з польського ярма. Чому?! Бо воював він не проти Москви а проти ляхів. Ви такого не помітили : хто воював з Росією  - той зрадник! Хм... цікаво, чи не так? Патріоти, схаменіться, подумайте, чиї ви патріоти: України чи Росії? Не зрадник той хто не зрадив народу! Не зрадьте ВИ народу, якщо ви називаєте себе патріотом! Памятайте захисників своєї Вітчизни, поважайте їх.

От ми і вияснили хто ж такий патріот. Якщо і праві і ліві патріоти будуть справжніми патріотами України, такими як написано вище, то вони об'єднаються, і рівної сили їм не буде. А якщо кожен буде справжнім патріотом і якщо такі патріоти будуть при владі, то Україна беде сильною, соборною, нероздільною державою, в якій кожен живе як людина.

Поскриптум: можете запропонувати ще якісь пункти, може щось ще забув. Поспілкуємось, подумаємо разом. Але будьте ласкаві: спокійно, без образ і без проявів національної нетерпимості.

Слава Україні!

Симон Васильович Петлюра (10(22) травня 1879, Полтава — 25 травня 1926, Париж) — державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил. Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. — 10 листопада 1920 р.).



Петлюра був одним із провідних діячів української національно-демократичної революції. У січні-лютому 1918 р. сформував Гайдамацький Кіш Слобідської України і взяв активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. В період Гетьманату очолював Київське губерніальне земство і Всеукраїнський союз земств, організовав упорядкування могили Т.Шевченка і Чернечої гори у Каневі. За антигетьманський маніфест Всеукраїнського союзу земств у липні був заарештований. Під час повстання проти гетьманського режиму у листопаді 1918 р. звільнений із в'язниці і обраний до складу Директорії УНР. З листопада 1918 р. — Головний Отаман Армії Української Народної Республіки. На чолі об'єднаних українських збройних сил 30 серпня 1919 р. здобув Київ. 5 грудня 1919 р. виїхав у Варшаву для організації воєнно-політичного союзу із Польщею проти більшовицької Росії. За його ініціативою український і польський уряди підписали у квітні 1920 р. Варшавський договір. З листопада 1920 р. керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі. 31 грудня 1923 р. виїхав до Австрії, а згодом — Угорщини, Швейцарії. У жовтні 1924 р. оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов'язки голови Директорії УНР і Головного Отамана УНР.



Стосовно звинувачень Петлюри в єврейських погромах в Україні, треба зазначити, що, будучи Головним Отаманом військ та головою Директорії УНР, Петлюра всіляко протидіяв погромам — їх чинили переважно банди під проводом отаманів і так званих «батьків» і деморалізовані частини більшовицьких військ. В УНР було засновано Міністерство єврейських справ, неодноразово ухвалювалися документи, які повинні були перешкодити розпалюванню міжнаціональної ворожнечі. Логічно, що законна влада намагалася навести лад на своїй території (1919 року було видано закон, який поновлював смертну кару — були організовані військово-польові суди), а більшовицькі вожді й агітатори провокували безлад і різанину, аби потім прийти в образі «месії».



Вбитий 25 травня 1926 р. анархістом С.-Ш. Шварцбардом, вважають, що він був агентом НКВС. Тепер є досить доказів того, що у Паризького процесу були свої "драматурги" з ОГПУ СРСР та ГПУ УСРР, які значною мірою доклали рук, щоб він засудив "петлюрівський рух" і виправдав С. Шварцбарда. Існує, так звана, Масонська Теорія про те, що Петлюра був вбитий, завдяки діяльності парижської масонської ложі, тому що погляди масонів на незалежну Україну суперечили ідеям Петлюри.



У центрі Києва планується встановити пам'ятник Симонові Петлюре. Він стоятиме на перетині Володимирської вулиці і бульвару Тараса Шевченка.

Несподівалася знайти в Сімферополі такі книжки, та все ж...

Під цією назвою розпочинаємо цикл публікацій про українців, які залишили свій слід в історії України. У роковини національних героїв ми окреслюватимемо хоча б основні віхи з їхнього життя.
Отже,




Дмитро Донцов  народився 29 серпня 1883р. у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Вступивши до Петербурзького університету, навчається до 1907р. на правничому факультеті, але після двох арештів за революційну діяльність емігрує за кордон, закінчує у Відні студії і одержує ступінь доктора права. З того часу і починається його активна теоретично-публіцистична діяльність. Виходять твори “Модерне москвофільство”, “Мазепа і мазепинство”, “Підстави нашої політики” та ін.

Розуміючи крайню необхідність вироблення нової української ідеології   - Великої Української Ідеї, “яскравої, виключної, всеобіймаючої” доктор   Донцов   повністю присвячує себе надважливій справі; засновує газету “Заграва”, а з 1922 року у Львові за редакцією Д.Донцова виходить “Літературно-Науковий Вісник” (“ЛНВ”), з 1931р. – “Вісник”, навколо якого згуртовуються молоді націоналістичні сили. Поетів, письменників та науковців, котрі були   постійними авторами та дописувачами часопису назвали “вістниківцями” До них відносимо Олену Телігу, Юрія Липу, Євгена Маланюка, Юрія Клена, Олега Ольжича та багатьох інших.

Основна праця Донцова – “Націоналізм” (1926) стала певною мірою євангелієм для молодого покоління українських патріотів. Саме з ідей “Націоналізму” зродились легендарні чини лицарів УВО, ОУН, УПА та їх послідовників. Донцов є тим, чиє Слово родить Чин, Слово – “твердая криця”, “кличний дзвін”.

Неперевершений Майстер слова, блискучий публіцист, Д.Донцов дав нам твори, значення яких переоцінити неможливо. Його слово гостре, стиль пристрасний, мова лаконічна, означення влучні і чіткі, аргументи переконливі і незаперечні. І цим він страшний для ворогів України. Його вони панічно бояться і ненавидять і зараз.

Серед інших праць варто виділити “Дух нашої давнини”, “Хрестом і Мечем”, “Росія чи Європа”, “Московська отрута”, “Дві літератури нашої доби”, “Туга за героїчним”, “За яку революцію”, “Правда прадідів великих”. “Клич доби”...

Помер д- р Донцов 30 березня 1973 року в Канаді. Похований в Америці на кладовищі Бавнд-Брук. Ми ще не спромоглися перевезти прах Донцова на рідну землю, але нині Донцов повертається в Україну в своїх безсмертних творах і він, “невтомний сурмач волі” і сьогодні у боротьбі. У перших лавах.