... и спросил, есть ли желающие получить эту купюру. Многие подняли руки.
Он скомкал купюру и затем спросил, хочет ли кто-нибудь всё еще ее получить. Снова все подняли руки.
Далее преподаватель бросил смятую купюру на пол, слегка повозил ее ботинком по грязному полу, она стала мятая и грязная.
— Ну, кому из вас она нужна в таком виде? — И опять все подняли руки.
— Только что мы получили наглядный урок. Несмотря на всё то, что я проделал с купюрой, вы все хотели ее получить, так как она не потеряла своей ценности. Она все еще купюра достоинством в 50 долларов.

Так вот, в жизни часто случается, что мы оказываемся выброшенными из седла, растоптанными, лежащими на полу. Это реалии нашей жизни. В таких ситуациях мы чувствуем себя никчемными.
Но независимо от того, что случилось, мы не потеряем своей истинной ценности. Грязные или чистые, помятые или отутюженные — мы всегда будем иметь ту ценность, которую представляем.     (Притча)

Піранья – дрібна паскудна рибця, яка пожирає все живе, що лишень трапить до ареалу її існування.

У цьому ж разі «піранею» я образно називаю людину певного типу. Людина-програма для знищення. При чому, ця людина абсолютно не усвідомлює своїх дій, що дуже привертає увагу і дивує.

Спостерігати піраній доводилося у своєму житті, у житті знайомих, збоку в чужому житті, та в усіх умовах де створювались і мали місце скупчення людей.

Хочеться провести психічну анатомію людини-піраньї, що я і зроблю зараз.

За моїми спостереженнями й експериментами людиною-піранею рушать незалежні від її самої мотиви й цілі. Часто її пагубні дії нею самою не зрозумілі, вона чи він намагаються самі собі пояснити навіщо вони те чи інше зробили. Якщо розмовляти «по душам» це звичайні люди, такі самі як і інші, і добрі, і свідомі, й кмітливі. Але – не можуть охопити власним розумінням тих моментів, коли ними рушать пагубні для інших мотиви. Якби це було можливим – то можна було б припустити, що це запрограмовані люди, люди-програми, які інколи «вмикаються» і так само «вимикаються».

Як проявлялися дії цих людей в мому власному житті. Знала і знаю дотепер таких осіб кілька.

У певні моменти життя, коли я «вхопила хвилю успіху» і впевнено й старанно, не шкодуючи сил, йшла до своєї мети в якійсь справі. Якийсь час мені щастило «плавати вільно» і робити все, що мені було необхідно. Досягати цілей, радіти успіхам й наздобуткам. Але в якомусь випадковому порядку, так само, як підхопити грибок під час примірювання взуття (може статися – а може й ні) до мене чіплялася така людина і починала свою програму знищення. Часто її дії безглузді до сміху. Часто неадекватні. Але завжди призводять до одного й того самого результату – тебе гальмують.

Приклади дій піраньї:

-        якщо ти вчишся через слухання якоїсь передачі по радіо – ця людина без будь-яких причин підійде і розіб’є це радіо навіть не зважаючи на те, що після цього ти можеш їй поставити фінгала. Вона через своє страждання виконує свою програму будь-якою ціною.

-        якщо ти співаєш – ця людина буде навмисно біля тебе розмовляти по телефону, чи жалітися на біль у голові, вигадувати будь-до аби тільки зупинити тебе в твоєму розвитку;

-        якщо ти вчишся на «відмінно» в інституті – ця людина намагатиметься тебе зкомпроментувати будь-якою ціною аби скасувати твій статус. В мене, наприклад, така людина «внедрилася» через соц-сіті до спілкування з моїми однокурсниками і всіляко псувала мені репутацію, розпалила конфлікт, знищила повагу до мене на курсі;

-        якщо ти успішно працюєш на роботі людина-піранья буде вдаватися до будь-чого аби тільки знищити тебе, не дивлячись на те, що твоя робота ніяк не перетинається з її роботою. В мене був випадок, коли така людина просто безглуздо стрибала навколо мого робочого місця й «лялякала», ніби тільки й мріючи про бійку. Бійки не було, безглуздя призвело до повного ступору моєї роботи. І ця піранья домоглася свого – вона загальмувала мене, спинила мій розвиток тим ступором. Я так і не змогла там працювати, бо відволікання були постійні. При чому, при особистій розмові ця людина проявляла дружність й бажання товаришувати.

Особливо цікаво було спостерігати на чужих прикладах потерпання від людей – піраній.

Так, наприклад, спостерігала, як не знайомого мені хлопця-спортсмена зпоювали. Яскраво-виражений чоловік-піранья підлабузничав до того хлопця, всіляко «підмазувався» типу він йому найкращий, найщиріший дружбан. Але тільки-но той хлопець робив якісь кроки у бік здоров’я – цей чоловік ставав суровим і страшним, тільки-но той хлопець «здавався» робити щось корисне для себе і повертався до чарки – чоловік-піранія добрішав, ласкавішав, і просто таки у млинець розплескався перед тим хлопцем. Через дрібні рефлекси «добре» й «погано» хлопець згодом сам не помітив як почав намагатися робити тільки «добре», тільки те, за що отримував приязну любов від того названого другана-піраньї. Доля хлопця мені не відома, але той чоловік-піранія супроводжував хлопця скрізь, мало не за руку водив. А помічаючи моє спостереження – зустрічався з моїм поглядом холодними жорстокими очима, які виражали одне «тільки спробуй наблизитись і завадити».

Яскравий приклад людей-піраней можуть визначити всі бажаючі. Цьому посприяли люб’язні творці проекту «Мастер-шеф» четвертого сезону. Усі минулі сезони були інакшими, і тільки в цьому, таке враження, що спеціально, для представлення публіці «диковинних осіб» домоглися високої концентрації наявності цих дивовижних. Хто дивився – розуміє про що я.

Діана Бабошина. Яскраво виражена людина-піранія, запрограмована на знищення інших людей. Вміло і влучно «прикипає» до найуспішніших, аби згодом їх підставляти й топити на дно.

Якщо прослідкувати її спілкування у соц.-сіті, то можна помітити численні намагання нею пояснити свої дії, виправдати, запевнити інших у відсутності злих намірів. Помітно, що дівчина насправді сама по собі цікава, дружня, привітна. Але у певні моменти в неї вмикається програма дій, яку вона сама не може ніяк ідентифікувати, пояснити, аргументувати.

Цікава особливість – цих піраній не цікавлять всі підряд люди. Вони «прикипають» виключно до тих, хто має всі дані досягти успіху в чомусь, розвинутись.

Діють за принципом похвали і заохочення всіх, хто «не висувається», хто бовтається в багні убогості, всіх, хто залежні від шкідливих для здоров’я звичок, всіх, хто убогий за спілкуванням, заражений «паршею» шкідливих слів, тощо. Таких, як щойно описано, людей піраньї активно підтримують, заохочують, леліють, плекають, і ведуть за собою.

І як бик на червоне реагують на будь-які прояви світлих якостей в людях. Вдаються до найпідліших методів. Можуть втиратися у довіру дуже довго, аби згодом нашкодити. Можуть дуже довго прикидатися найближчим другом, аби потім підлаштувати капость, або навіть влаштувати цілу трагедію з нацькуванням фізичної розправи інших, тощо.

Найненависніші якості для людей-піраній:

-        тверезість (люди, які не вживають алкоголь);

-        відсутність шкідливих звичок;

-        спортивність;

-        розумність, прагнення до знання, зацікавленість різними інтересами, розвитком;

-        харизматичність, - коли людина приваблює до себе увагу інших, може переконливо висловитися, кмітлива.

Отже, маю всі підстави вважати фактичним існування певного осередку людей, що мають за сенс життя знищувати перспективних особистостей.

Маю деякі підстави вважати, що ці люди діють не свідомо. Що програма по знищенню закладена в них настільки глибоко, що вони самі можуть й не мати гадки про неї. Адже, завжди на питання «навіщо ти це зробив/зробила» вони відповідають «я не знаю» або «я не навмисно», і це виглядає щиро.

Принцип завжди схожий:

-        за всі прагнення розвиватись, вести життя здоровим чином, ці люди «колькають» на кшталт електричних розрядів для створення дискомфорту і породження рефлексу «погано зробив». Це можуть бути безпідставні сварки, бійки, та створення будь-якого дискомфорту людині за кожного її кроку догори розвитком. Так, щоб людині не ставало сил більше рухатись догори.

-        І різко протилежна реакція на будь-які дії донизу сходинками розвитку. Це яскрава реакція радості, якщо раптом вирішив приєднатися до розпування горілки, або підтримати іншу шкідливу розвагу. Так, людині, яку знищують можуть дарувати подарунки за кожну брудну справу, лестити, пестити, виражати бурну любов, тощо.

Принцип полягає в тому, щоб вкоренити у підсвідомість знищуваної людини на чуттєвому рівні, погані відчуття під час прагнення щось покращити у своєму житті. Аби зрештою це перетворилося в асоціацію «робити добре це погано, нестерпно, неприємно».

Так, наприклад, коли я роблю ремонт у квартирі, то ці люди (в мене їх кілька різних) починають сваритися, влаштовувати бійки, відволікати, і робити це кожного разу, як я беруся до ремонту. Таким чином, з’являється відчуття, що ремонт краще не робити.

Так, на прикладі інших людей бачила ситуацію, коли батько в сім’ї бувший спортсмен намагався повернути себе до форми, припинити вживати горілку, почав тренуватися, бігати, після деякої перерви (що дуже змінила його стан здоров’я, зовнішність у гірший бік). Його жінка влаштовувала йому скандал без причин кожного разу перед його пробіжкою. Висміювала його бажання змінитися, та методично повторювала кожного дня «нічого в тебе не вийде, гівно». Зрештою він зірвався до чарки – скандали припинилися, жінка заспокоїлася. Він продовжив щоденно бухати й лінуватися.

Тема цікава. Хотілося би її досліджувати далі. Адже щось таки таке є! Якщо люди-програми існують, то це дивовижно! Я ніби вже давно все собі вислідкувала й доказала, але й досі сама собі не можу повірити, що таке дивовижжя має місце бути. В народі цих піраній називають просто «ущербные люди». Тому велосипеда я не вигадала. Та мій меседж про те, що вони існують не просто так і не випадково.

 Стикалися з подібним?

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)

Каста «революціонери»

Це люди які покликані щось змінювати і вдосконалювати. Вони постійно щось «риють» докопуються до чогось, шукають істину, вивчають. Це всі винахідники, революціонери різних сфер (музика, кіно, політика, та інше). Люди хворі від постійного прагнення досконалості в усьому. Але, на відміну від загублених вони впевнені і чіткі у своїх цілях. У своїх переконаннях ніколи не сумніваються. Совістю та гідністю не торгують і вважають подібні торги абсурдом. Часто вони перфекціоністи, іноді педанти.

Переважно привабливі зовнішньо та фізично розвинуті, бо вважають нижче своєї гідності виглядати інакше, або чогось не могти фізично. І якщо з якоїсь причини їм не вдається це підтримувати – вони дуже переживають і можуть комплексувати від того, що для інших взагалі мрія, тільки тому, що воно не настільки ідеальне, як повинно було бути.

Зазвичай надто сміливі і можуть «наламати дрів» незначним порухом мізинця.

Часто дуже помітні у суспільстві, навіть нічого для цього не роблячи, тільки самою харизмою.

Можуть бути і набожними і релігійними теж. Можуть як і загублені податися до пошуків світла у душі. Але часто відповідальність за тих, хто від них залежить тримає їх і прив’язує.

Вирізняються відсутністю шкідливих звичок та гострою потребою підтримувати ідеальне здоров’я і уникати всього, що може шкодити здоров’ю. Тому дуже багато серед них ваганів, вегетаріанців, сироїдів, тощо.

Здається, ці люди пам’ятають всі свої минулі життя, бо вони дуже глибоко відчувають історію свого роду-племені, тому тяжіють до відповідних собі етнічних культур.

Через те, що вони дуже виразні, часто їх калькують інші та перетворюють у певний стиль, чи напрям моди.

Через те, що здоров’я та фізична охайність робить їх привабливими – в них може бути дуже розмаїте інтимне життя, яке одночасно просякнуте деякою релігійністю, святістю. Люди з касти «бляді» часто сприймають революціонерів за своїх.

Революціонери настільки залежні від своїх надуманих місій і зайняті ними, що особисте життя зазвичай налагоджується складно, або не налагоджується взагалі.

Зі сторони оточуючим здається, що революціонер постійно у проблемах, наче хтось наврочив, але насправді він сам шукає і знаходить проблеми, щоб їх вирішувати. Бо такий він вже є. Якщо у революціонера немає якоїсь проблеми для пошуків рішень – він чахне.

На роботі такі люди «згорають» бо простори для реалізації їхньої потреби вирішувати проблеми безкінечні, а ресурсів у революціонера вічних немає і він шкодує що не є залізним роботом. Їм часто «забувають» платити, бо знають, що революціонер все зробить заради результату, і може навіть сам забути про гроші. Тому він або «ламає дров» і красиво йде без копійки, або терпить все, якщо справа і справді дуже відповідальна і дуже важлива для світу, для людей.

Не цінують революціонерів тільки дурні, бо зазвичай вони коли працюють, то досягають успіху, і спрямовують до успіху кампанію за яку прийнялись.

У суспільстві такі люди виступають санітарами. Вони безпомилково вираховують збиточну ланку і починають на неї тиснути. Якщо у нього немає достатніх комунікабельних здібностей, то це може призводити до вибухових конфліктів, скандалів, тощо.

Одразу прошу вибачити мені те, що не можу описати своєї власної приналежності))). І це можна пояснити – я ж не бачу себе зі сторони. Але дуже добре можу бачити, аналізувати і вимальовувати те, що бачу навколо себе.

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)

Трохи не зі світу цього, каста «загублені» (або «притрушені», чи «єдинороги довбані»)

Люди, які загубилися повністю серед інших. Вони стали на протест усьому світові за його недосконалість. Їх кидає у різні місії, чи навіть з однієї у іншу в усі підряд. Вони можуть перетворюватись на сварливих тітоньок, намагаючись всіх навколо повчати. Вони можуть послати до дідька рішуче ВСЕ, продати останні труси заради того, щоб податися до Індії до якогось там гуру, який «допоможе їм винести зі хліву їхньої душі все лайно що назбиралося за життя». Вони можуть ставати залежними від релігійних сект, де їм «допоможуть» те саме винести з душі. Вони можуть просто закритися у собі, вибудувати величезний паркан між чорним світом і світлим собою всередині себе, поїхати від того з глузду і потім лікуватися у психлікарні.

Таких людей може почергово кидати від бажання знищити цей «клятий світ», та бажання його рятувати.

Їх вирізняє невпевненість у собі, неусвідомленість свого становища. Інколи бажання піти з життя завчасно (хоча, за певних обставин це бажання може виникати у будь-якої людини).

Яскрава ознака – вони вже самі не знають що є правильно, а що ні, і не можуть впевнено визначити жодного зі своїх переконань, їм здається що все досить суперечливо, мінливо і непостійне.

Намагаються пробувати себе в різних ролях, мімікрувати до інших каст, аби тільки не бути своїм справжнім «я» - «загубленим».

Вони розуміють, що інші недосконалі, а деколи і неправильні, але все рівно намагаються бути на них схожими, повторяти за іншими в усьому, аби тільки злитися з натовпом.

«злитися з натовпом» - здається, це і є сенс життя загубленого.

(читайте далі у наступній замітці)