Дніпропетровський зоопарк на Монастирському острові (здається, така нова назва Комсомольського) позбувся державного фінансування.
Тварин не стало чим годувати, і навіть доглядання за ними перейшло на рівень волонтерства, а на цьому далеко не поїдеш.
Цікаво, чи думав мер нашого міста про наслідки такого вчинку (чи йому вже байдуже, і може робити що завгодно перед тим, як втратити своє місце?). А, може, наступний мер поверне фінансування, тим самим виграє собі декілька очок рейтингу?
Ох вже мені ці рейтинги, репутації, політика та піар... ТВАРИНИ ВМИРАЮТЬ!!!
Добрі люди просять допомогти тваринкам хто чим зможе - хоч недоїдки принести, чи якісь зайві овочі, у кого є. Звісно, це не вихід з положення. Потрібно налагодити просто повноцінне фінансування та нагляд за зоопарком, адже це особливе місце, від якого всі ми звикли отримувати радість та задоволення. Якщо зараз ми не збережемо його, то в майбутньому наші діти вже не матимуть такої можливості!
тел. Зоопарка 47-18-68
Дошка обговорення проблем зоопарка
Собака служит человеку на протяжении многих тысячелетий. Она не только верный друг, но и превосходный помощник. Памятников собакам поставлено немало. Первый был сооружен еще в IV веке до нашей еры в городе Коринфа собаке по кличке Соэтр, которая, по преданию, разбудила гарнизон города, когда к нему подкрались враги. Враг был побежден, а Соэтру сделали памятник и подарили серебряный ошейник с надписью «Защитнику и спасателю Коринфа». Самым знаменитым памятником собаке, во всем мире, считается памятник Барри. Он сделан почти 180 лет тому назад на одном из парижских кладбищ.
Огромный пес и доверчиво прижавшийся к нему ребенок запечатлены на каменном постаменте, надпись на котором гласит: «Барри, спасшему сорок человек и убитому сорок первым». Барри принадлежал к породе, сейчас известной как сенбернар. До XIX века этих собак называли «святыми собаками», альпийскими собаками, догами Святого Бернара. Эти собаки жили в Альпах, их разводили в монастырском приюте, который основал Бернар Ментонский, жизнь их была непосредственно связана с горными лавинами.Среди собак есть свои знаменитости, чемпионы. Многие слышали о Юпитере, Драго, Тюрку, Льву. Но самым знаменитым был и остается Барри, который «спас сорок человек и был убит сорок первым». Рассказывают, что однажды разыгрался сильный буран, но Барри продолжал пробиваться сквозь пургу, его сердце знало, что есть человек, который нуждается в помощи. Обнаружив засыпанного снегом странника, Барри стал лизать ему лицо. Когда сознание вернулось к человеку, он, открыв глаза, решил, что перед ним волк и убил Барри. Этот человек и был сорок первым…Но существует и другая версия. Барри действительно спас сорок одного человека, но сорок первым был ребенок. Никто даже не предполагал, что малыш попал в беду, только старый Барри чувствовал, что нужна его помощь. Барри успел вовремя. Он лег рядом с ребенком и долго лизал ему лицо, малыш очнулся, но был очень слаб. Барри начал осторожно тащить его, но старой собаке было очень тяжело. И тогда смышленый ребенок взобрался псу на спину. Так Барри и доставил малыша в монастырь. Последние годы собака жила на иждивении города Берна, который за особые заслуги кормил и содержал ее. В 1812-м году Барри умер своей смертью, ему было 12 лет. Сейчас его чучело находится в музее.Писатель и натуралист Шейтлин говорил: «Да, Барри, ты был лучшим из всех собак, лучшим из всех животных! Кто увидит теперь в музее твое чучело, должен снять шляпу и купить твой портрет и под стеклом повесить его на стене своей комнаты. Пусть покажет он своим детям и ученикам картину, где с ребенком на спине Барри стоит и звонит у ворот монастыря, и пусть скажет им – делайте и вы то же, что делала эта собака». Читать полностью тутhttp://shkolazhizni.ru/archive/0/n-27956/
... цікаво, може саме тому і тварини не мають речі, що вона їм не потрібна? Їм добре - вони пестяться, погано - скиглять. Якщо потрібно пригорнути до себе увагу - надибляться, або подадуть якийсь голосний звук. У кожної тварини свої особисті засоби та методи передачі інформації про себе та свої потреби, і між собою вони чудово розуміються тисячі та мільйони років. Та і я (і всі інші люди), в принципі, можу дізнатись про будь-яку істоту все, що мені буде необхідно. Варто тільки уважно спостерігати.
... про тварин кажуть, що ті нерозумні і недосконалі через величезну ваду: "все розуміє, а скзати не може"... а я тепер думаю, а чи потрібно їм це? Нащо їм розмовляти? Весь всесвіт у взаємодії між собою чудово обходиться без слів, а людині чомусь потрібно, щоб звірі стали розмовляти... Певно тут вада не в тваринах, а в саміх людях, що не можуть навчитись простим та природнім речам.
... і взагалі, дякувати треба, що друзі наші менші не балакучі! Взяти на приклад попугу, що вміє повторювати слова. Пригадаємо історії та анекдоти. І що ми маємо? Вірно - самісенькі дотепні випадки, при яких люди страждали через невчасно вимовлені попугою слова. А це ж тільки бездумне повторення того, що люди самі кажуть... Якщо звірі стануть казати все, про що зараз мовчать, це ж повний хаос розпочнеться! Хозяїва відразу дізнаються про себе всю правду! Які вони дурні, ледащі, безчутні, жорстокі, байдужі, і далі-далі-далі...
Хто хоче почути про себе всю правду? Або, щоб тварина розповіла всі ваші таємниці сусіду? Чому б і не розповісти, якщо одна людина питає про іншу? Адже люди самі цього хочуть, щоб тварини розмовляли. Чесні, відверті, віддані всією душею та серцем тварини просто не мають жодної причини, щоб ослухатись - і ось, маємо чудові наслідки. Що, не подобаються?! А що ж їм тоді робити? Казати тільки добре і корисне, а про все погане мовчати як раніше? Чи вчитись їм разом з людьми кривдити, приховувати істину, дурити і лукавити між собою? Це реторичне...
Це не їм треба вчитись розмовляти, а нам - розуміти! Добре, що вони мовчать. Нескінченна мудрість в цьому мовчанні.
Коли побачив картинку з цією твариною, то подумав, що то новонароджене крисеня в збільшеному вигляді і дуже здивувався, що то доросла тварина – ЗЕМЛЕКОП ГОЛИЙ.
Розміри: довжина 8-9 см, хвіст 3-4,5 см, маса 30-80 грамів.
Проживає на території Східної Африки.
Соціальна система цього виду гризунів унікальна серед усіх ссавців. Тільки одна самка, головуюча «королева», може паруватися. Зазвичай таке життя властиве більше комахам ніж ссавцям. В одному приплоді понад 20 дитинчат. Самкою опікуються кілька «неробочих» членів родини. Інші формують «трудові загони», які риють тунелі та збирають їжу. Голий землекоп все ж таки має шерсть, його рожево-сіра шкіра вкрита рідкою білою шерстю. Як і інші землекопи, масивними різцями розкопує землю, шукаючи їжу; очі та вуха дуже малі. Хвіст заокруглений, кінцівки сильні, пять пальців закінчуються товстими кігтями для риття. Колонії по 70-80 особин населяють складну систему тунелів. Комори для збирання їжі на глибині 15-50 см можуть сягати 40 метрів завдовжки і розходяться в усі боки від центральної нори. Тварини риють нові нори в пошуках коріння, бульб та інших підземних частин рослин. Цей гризун вилазить на поверхню тільки для мандрівок в інші колонії.