хочу сюди!
 

Наталия

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «політика»

Революция

   Рецепт революции и  какая власть следуящяя
Мне кажется что нет такой необходимости – стоять сутками на майданах, или штурмовать ВР. Кроме того на сегодняшний день это всё или не законно, или будет обьявленно таковым, каким ни будь судом. Даже возможно судом не того города где происходят такие события, а судом какого ни будь другого города. Маразм, но всё же реальность наша.
Дедушка Ленин , (это не мой дед – так к слову пришлось )))),говорил, что революция происходит тогда , когда низы не хотят, а верха не могут жить так как они живут.
Тут сразу нужно опредилится – а кто же эти «верхи» и «низы». По иронии, к верхам, себя причисляют мелкие лавочники, десятники грузчиков и землекопов. Так вот господа – вы, не верха ! Вы такие же низа, как и тот пенсионер, который всю жизнь прогорбатил в поле или на шахте простым проходчиком. Вы сравниваете себя с самыми бедными и на их фоне , вы , вроде как ещё ого-го ! Сравните себя с Ахметовым или Порошенко или с кем не будь, кто действительно богат. 
Так вот, о революции. В таком государстве как наше, достаточно просто чтобы мелкие и средние работодатели месяц -- два не заплатили налоги , аесли смогут не отгружать продукцию , это вообще хорошо. Это должно быть одновременно во всём государстве. Кроме того, все держатели счетов в банках , должны потребовать возвращения им денег. 
Всё ! С этого момента власти больше нет ! 
Конечно власть будет пытаться, с помощью милиции и войск, отбирать у людей их имущество , т.к. они не уплатили налоги. Но хоть силовиков и много, а людей всё равно больше. Если договорится и провести мобилизацию самообороны (не путайте с Луценко), то такому количеству людей ни кто не рискнёт противостоять.
А вот дальше начинаются проблемы.
После свержения власти – кто станет властью ? Если повторится этот маразм с выборами – будет тоже что и было, так как концептуальная власть – это реальная власть. А президент , премьер и министры – это марионетки в руках концептуальной власти. В большинстве случаев они даже убежденны что власть -- это они и есть.
При другой КВ, эти же чиновники поступали бы совсем по другому, и стратегия всего государства – была бы другой.
Так вот вопрос в том – для кого будет следующяя революция ? Кто следующим хочет быть властью ?

О политиках, или бабы базарные !

Тут вот заголовочек один прочёл :"Герман о Тимошенко: К сожалению, тюрьма не курорт", ну не выдержал и статейку тоже прочёл. Кому интетестно, можете тут http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?german_o_timoshenko_k_sozhaleniyu_tyurma_ne_kurort&objectId=175785  глянуть. Но поверьте мне на слово -- заголовок лучьше и информативнее статейки.

 Так вот что правда -- это то что Герман действительно сожалеет что тюрьма не курорт. И ведь ей не Юлю жалко, а себя.

Справедливость требует чтобы в соседней, а лучьше в одной камере с Тимошенко сидела Герман. И поверьте мне на слово -- рано или поздно так и будет. Чего я им всем от всего сердца и желаю. И шоу можно будет крутить по зомбоящику "За решёткой". Ох, блин, и рейтинги по первой будут))). А что ? Всё законно ! Ведь народ имеет право круглые сутки иметь возможность своими глазами видеть что политик которого посадили -- сидит, а не откупился , как это у нас часто бывает. А чтобы сюжетная линия какаято появилась в одной камере должны сидеть политические противники -- чтобы споры там возникали, драки. Ну это так -- для рейтингов.

И ещё :

Мне одинаково близки и дороги любые граждане нашей страны. И те кто голосовал за голубых, и кто за оранжевых или кто за свадебную простынь. Все ошибаются. Я например когдато верил Ющенко, но он всё просрал. Ктото голосовал за синегнойных и его теперь за это ипут синегнойные. Не выеграл никто кроме политиков. Но если ктото этого ещё не понял, то не нужно их разгонять из под тюрем -- это-ж фаны, болельщики. И потом, если их мало -- от них никакого вреда и опастности. А если их станет много, то я не завидую тем кто полезит их разгонять. И для местных опять таки бизнес -- кофе продавать, пирожки и койки на ночь сдавать.

Только в тюрьму нужно всех политиков ! Одних за дела, а других за бездействие.

Вот так

Русифікація : стьоб чи прихована мета ?

Минулого року в одному з провідних інтернет - видань України була розміщена цікава стаття відомого екс - прес - секретаря Міністра Внутрішніх Справ Цушка та радника його колеги Могильова журналіста Костянтина Стогнія.
Тут на порталі вже були певні дискусії щодо назв Україна, Русь та русичі. Але що насправді криється за пропозиціями особи, що неодноразово в шоу на телеканалах відзначилась вмінням маніпулювати фактами. І не менш *вміло не помічати* незручних моментів. Тому важливо розгледіти основну мету цього *маніфесту русича Стогнія*. Нехай кожний зробить свій висновок - що пропонується Україні та українцям насправді. Яке майбутнє може чекати їх в країні, де слово *Україна* з її історією, культурою, мовою стане другорядним. Щоб лише трохи без машини часу побачити наслідки *масової експансії жителів Сибіру чи Нечорнозем'я* треба всього лиш...увімкнути телевізор. Яка там мова домінує ? А у численної когорти *братніх* телеведучих ?..І це за Єдиної Державної Мови...Тож розміщується з деякими скороченнями.

         Константин Стогний.          О БУДУЩЕМ УКРАИНЫ-РУСИ

Перечитывая "Историю Украины-Руси" Михаила Грушевского...
   Экс-президент Украины Виктор Ющенко сызнова на обложках журналов и с экранов телевизоров отговаривает делать русский язык вторым государственным. "Нельзя в унитарном государстве два языка объединять... Мы не
конфедерация, как Швейцария, мы не федерация, как несколько государств в Европе...
   Напомню, на Украине русский используется более чем половиной населения государства (52,8%). Вместе с тем, Анна Герман, заместитель главы администрации президента Украины, совершенно верно заметила: "В данное время на Украине нет столько людей, которые хотят второй государственный язык, значит, и нет столько их представителей в парламенте, чтобы сумели переломить ситуацию. Не выбрал украинский народ столько депутатов, чтобы хватило для введения на Украине второго государственного языка... Если настроения в обществе изменятся, и люди будут выбирать в Верховную Раду только таких депутатов, а их нужно 300, чтобы они изменили Конституцию, значит, мы будем понимать, что есть такое состояние в обществе, есть настроения в обществе, и этого хотят люди. Мы будем делать только то, чего хотят люди. Придёт время, если оно придёт, будет конституционное большинство...
   Положа руку на сердце, разделяю всё-таки озабоченность Виктора Ющенко. В то же время, все управленцы знают: каждое улучшение какого-либо качества, неизбежно приводит к ухудшению какого-то другого качества. Вовремя распознать, оценить и нейтрализовать угрозы такового "ухудшения качества" – в этом и заключается талант менеджера. На посту президента Віктор Андрійович такового таланта отнюдь не проявил. Что ухудшается при условиях, когда по националистическим причинам язык, на котором говорит большинство населения и понимает практически всё население – не является государственным? Наверняка, появляются нелепые затруднения во внутригосударственных коммуникациях.
   Другое "ухудшение качества" мне видится в затруднениях нашего юношества при поступлении в высшие учебные заведения России. Собственно, вообще, без русского государственного сложнее эксплуатировать такой огромный
ресурс, как соседство с Российской Федерацией. Ведь, ради конкурентного преимущества с другими центрально-европейскими государствами, лучше быть прагматичным в отношениях с РФ. У России есть нефть, газ, минеральные
удобрения, лес и, что особенно важно – неисчерпаемые ресурсы хорошо образованных, культурных,предприимчивых людей, которые необычайно легко могли бы у нас актуализироваться.
   Ни для кого не секрет, что Россия забуксовала на пути к либерально-демократическому государственному устройству. Путинская вертикаль власти оказалась колом, на который матушку Россию насадили. Внутри этой страны извечно существовало противостояние между, обобщённо говоря, поклонниками силы и сторонниками ума. Последние, опять проиграв,обновили старинную идиому Шамбалы или Беловодья – легендарной страны свободы в русских народных преданиях. Теперь эта идиома звучит так: "Другая Россия". Эти люди не хотят покидать территории русскоязычной цивилизации, но уже готовы к сепаратному отделению от России хоть какого-то куска, чтобы жить там без удушающих объятий чванливой московской номенклатуры. Эти люди смотрят на Украину с тайной надеждой, что здесь идут "реформы, как в Грузии", но только на русском языке.
   Так вот, не стоило надевать русским на голову PR-проект "Голодомор", у которых своих "голодоморов" аж два: в Поволжье и в блокадном Ленинграде.Не стоило требовать от русских признания украинской лингвистической,
культурной и особой этнической группы.
А надо бы руководству нашего государства сосредоточиться над программами народосбережения, одновременно с развитием либеральной экономики и либеральной политики.
   Когда Украина сможет создать у себя на территории режим либеральной экономики и либеральной политики, тогда весь цвет русских интеллектуалов бросит Россию и переедет к нам. В нашу постиндустриальную эпоху побеждает не тот, у кого промышленность и нефть, а тот, у кого новые технологии и мозги для выработки сверхновых идей.
   Уже приходилось обращать внимание читателя на то, что национализм, как и религия, справедливо считается препятствием на пути установления политических институтов демократии и экономики свободного рынка. Украина тут вовсе не исключение. Разве изгнание в частную жизнь русского языка, которым, тем не менее, пользуется большинство населения, не привело к удорожанию всех транзакций в официальной жизни Украины?
   Отказ самоназваться Киевской Русью в самом начале развития независимого государства Украиныэто тоже проклятое наследство СССР.  Внутри которого, априори, не могло быть три Руси. Одна стала Российской
Федеративной Республикой, другая Белоруссией, а третья – Украиной.

   "Манкурт не знал, кто он, откуда родом-племенем, не ведал своего имени, не помнил детства, отца и матери одним словом, манкурт не осознавал себя человеческим существом. Лишённый понимания собственного "Я", манкурт, с
хозяйственной точки зрения, обладал целым рядом преимуществ. Он был равнозначен бессловесной твари и потому абсолютно покорен и безопасен. Он никогда не помышлял о бегстве. Для любого рабовладельца самое страшное восстание раба. Каждый раб потенциально мятежник. Манкурт был единственным в своем роде исключением ему в корне чужды были побуждения к бунту, неповиновению. Он не ведал таких страстей. И поэтому не было необходимости стеречь его, держать охрану и, тем более, подозревать в тайных замыслах. Манкурт, как собака, признавал только своих хозяев...*
   Две империи Австро-Венгерская с одной стороны и Российская – с другой, сделали из нас манкуртов, заставили нас забыть своё доимперское прошлое, сделали так, что мы напрочь позабыли, что это мы – русичи. Имперцы дали
нам новое имя – украинцы,
т.е. манкурты, донашивающие на окраине имперские обноски и доедающие чужие объедки. Теперь нам это очень мешает в международном общении, как с Европой, так и с Россией.
   Обратите внимание: мем "русичи" для русских – это безусловный объект почитания. В отличие от мема "украинец", к сожалению моему. Давайте займём выигрышный мем "русичи", пока он ничейный валяется. Пока в России с русскостью борются,футболка с надписью "Я русский" властями РФ признана экстремистским материалом.
   Самоназвание Русь и русичи позволит нашему государству и нашим гражданамвернуть себе право первородства в отношениях с соседями – в историческом, культурном и идеологическом смысле. Если кто не знал, слово "русич" означает "потомок русов", а слово "русский" – значит "принадлежит русам". То есть русскими назывались те люди и земли, кто платил дань русам, державшим киевский престол. Мем "русич" уже наполнен той победой в борьбе за признание, которую так рыщет пан Ющенко. В чём, собственно, прав Віктор Андрійович? В том, что успех либеральной политики и либеральной экономики строится на иррациональных формах гражданского сознания, таких, как национализм, в том числе.
   Собрались вместе люди одного села, подъезда, дома, церковного прихода и пр., договорились и смотрящего за соблюдением договорённости назначили. Граждане горды тем, что смогли, как разумные люди, по-доброму
договориться. И горды своим способом самоуправления, который действенно работает. Вот эта иррациональная гордость за себя, зачатую может быть оформлена в душах, как религиозная или этническая принадлежность. Или
даже такая форма самоосознания, как общая история, овеянная славой Великой Победы, с которой, к сожалению, взялся бороться Виктор Ющенко и иже с ним.
   Вот когда мы осознаём, что мы – русичи, наша национальная идентичность находится в безопасности...чувствуете, какая автохтонная, богатырская мощь стоит за этим. ...чтобы перекроить национальный (читай: националистический) костюм в толерантные европейские одежды. Испытав на себе людоедскую иррациональность, скрытую в националистической форме самоуважения, население Украины-Руси всё же, на самом деле, воспринимает как
альтернативу всеобщее и равное признание. Заботой "инженеров человеческих душ", к каковым, вне всякого сомнения, относится Виктор Ющенко, должно стать обращение хтонических эмоций населения от национального самосознания – к экономическому самоутверждению.
   Разновидности национализма внутри Украины-Руси могут, конечно, проявляться по таким вопросам, как внутригосударственное распределение ресурсов и труда – это такие одомашненные разновидности национализма,
бесконечно далёкие от той силы, что разрывают сейчас наше государство напополам по линии Днепра, как туалетную бумагу по перфорированной линии.
   Те, кто мнит, будто бы великодержавный российский шовинизм слишком мощная сила, чтобы его обесточило сочетание либерализма и экономического эгоизма Украины-Руси, должны вспомнить судьбу политического
наполнителя, предшествовавшего национализму.
Имеется в виду религия.Сейчас у европейцев так же, как и религия, национализм отодвинут в сферу частной жизни, выжат, более-менее, из политической сферы, присутствуя лишь в очень узких темах – например, в вопросе об адаптации цыган в ЕС.
Сегодняшний курс в сторону европейской интеграции требует от Украины-Руси, чтобы национализм в ней был максимально ослаблен, как политическая сила. Национальные группы могут сохранять свой язык и чувство идентичности, но эта идентичность должна выражать себя главным образом в культуре, а не в политике, тем более, не в международной политике. Пусть жители Юга Украины воспевают свои вина, а галичане смакуют свой банаш, но это всё должно делаться сугубо в сфере частной жизни. Такая эволюция национализма имеет место быть в наиболее развитых европейских либеральных демократиях на протяжении жизни последних поколений. Именно эти демократии, а не прибалтийские страны, с их "родовыми травмами", должны быть нам добрым образчиком для подражания.
   В своё время экономические силы напитали национализм путём смены классовых барьеров национальными. Сегодня те же самые экономические силы поощряют устранение национальных барьеров путём создания единого
мирового рынка. Интеграция нашего государства в Европу и одновременное введение второго государственного языка позволили бы Украине-Руси оседлать финансовые и интеллектуальные потоки между Европой и её сырьевым придатком – "Россией московской". Итожа сказанное, русский язык в качестве второго государственного, если и стоит вводить, то только в Киевской Руси, населённой гражданами-русичами. Свободный русич сможет использовать любой государственный язык – украинский или русский, на то будет его воля.

Політичні анекдоти.

* -Регионалы считают, что Межигорье – это хорошо, потому что оно дает работу жителям окрестных сел.
  -Да, у местных это потомственный промысел лить золотые унитазы.

* -Луценко рассказал, что за год, пока сидел в Лукьяновке, прочитал 110 книг.
  -А вот Янукович прочитал за год всего одну книгу. Вывод: меньше знаешь – выше сидишь

*  Мальчик Саша пишет Деду Морозу: - Хочу, чтобы в январе FEMEN приехали к нам, в Мурманск!

* - Куме, все ругают Юлю за то, что она подписала договор по газу. Но никто не говорит, что бы было, если бы
    она его не  подписала?
  - Тоже самое что и сейчас. Шли бы бесполезные переговоры о цене на газ, только мы бы сидели без газа.

Політики з пушком. Сепан Гавориш.

Дуже цікавий та нереально працездатний патріот України чиєї команди вирішуйте самі, ось коротка біографія.

В 2000 году после событий так называемой «бархатной революции» становится заместителем Председателя Верховной Рады Украины. Был приближенным к Леониду Кучме, хотя сам Леонид Данилович в одной из бесед назвал Степана (Гавриша) «пустым, как барабан». 2002-2006 гг. - народный депутат Украины IV созыва. В парламенте вначале состоял в депутатской группе «Демократические инициативы», потом перешел во фракцию СДПУ(о), был ее уполномоченным представителем. Во время президентских выборов 2004 года был представителем кандидата в Президенты Украины Виктора Януковича в Центральной избирательной комиссии. На выборах 2006 года возглавлял партию «Центр», которая вошла в блок «Не так!» вместе с СДПУ(о) и Республиканской партией Юрия Бойко. Блок не преодолел избирательный барьер, набрав чуть больше 1% голосов избирателей. Вскоре Степана Богдановича стали все чаще замечать входящим в здание Секретариата Президента, поползли слухи, что у Гавриша на Банковой есть свой кабинет. 20 апреля 2007 года Степана Гавроша действительно назначают советником Президента Украины Виктора Ющенко. Новый советник мгновенно проникнулся идеей Виктора Андреевича о написании нового проекта Конституции Украины и во многих интервью продвигал эту точку зрения, аргументируя, что государству нужна президентско-парламентская форма правления. «Мы имеем некий атавистический клинч в украинской политической власти, где ни одна из политгрупп не может взять на себя ответственность за последующее развитие государства. Единой легитимной фигурой остается Президент». (Интернет-газета «Сейчас», 2008). «Ему (Ющенко – ред.) надо восстановить доверие к себе, поднять рейтинг, нужна борьба за нового Ющенко. Ему сейчас нужно смотреть на электоральную сцену с принципиально новыми идеями. И эти идеи могут быть заложены в новой Конституции. Ведь Конституция позволяет вести дискуссии о чем угодно». (Интернет-газета «Сейчас», 2008). В целом Гавриш становится апологетом Ющенко. «Президент прекрасно понимает, что избиратель Партии регионов не воспримет идеологию программы Президента автоматически. Для того чтобы это произошло, Президент делает все, чтобы изменить взгляды восточных, и не только восточных, избирателей на миссию главы государства. На сегодняшний день Виктор Андреевич выглядит новым Президентом - абсолютно новым, с ясной, четкой, пронациональной, проевропейской позицией, которая ставит своей целью консолидацию общества и в которой отсутствует тема разъединения». (Главред, 14.06.2008). 3 мая 2007-го Указом Президента назначен судьей Конституционного Суда Украины, однако в связи с роспуском парламента V созыва не принял присягу и не вступил в должность. 18 января 2008 года Указом Президента назначен на пост первого заместителя Секретаря Совета национальной безопасности и обороны Украины. С октября 2004-го - член Высшего совета юстиции Украины, куда был назначен тогдашним Президентом Леонидом Кучмой.

http://vsyapravda.com/x_files/id128 

Янукович звільнив людину, яка відбілювала його у "яєчному скандалі"

http://www.pravda.com.ua/news/2011/11/18/6765849/ 

Колесниченкофф: Гаврош - уникальный политколобок 

http://focus.ua/politics/212036/#add-commn

КООРДИНАТОР С БОЛЬШОЙ ДОРОГИ - 2

http://cripo.com.ua/?sect_id=2$&aid=1921 

По цій особі дуже чітко прослідковується причинно-наслідковий зв'язок чучма-любийдруз-овоч. Я ніяк не зрозумію через які високі обставини любийдруз тягнув такого покидька до високих посад. Чудово розумію овоча, зайвий рот, криза, нова поросль нюворишів родинних, одним словом рот зайвий як і всі інші, а любийдруз чому так з шкури пнувся за невдале дитя Чучми. Одні чому та чому, а де ж опозиція в Україні ?


16%, 3 голоси

68%, 13 голосів

16%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Новий закон про вибори наближає новий Майдан

Говорять про злочинну змову лідерів опозиції, Партії регіонів та її сателітів. Я сказав би, це більше, ніж злочин — це злочинна помилка, — розмірковує про новий виборчий закон нардеп-"нунсівець" 59-річний Іван Заєць. Він та п'ятеро депутатів проголосували проти нього. — Опозиція виступила в якості фігового листка, яким прикрили політичний срам правлячого режиму.

Що поганого в підвищенні прохідного бар'єра з 3 до 5 відсотків? — Його можуть подолати тільки чотири-п'ять партій, які зараз у парламенті. Таким чином відрізається поява альтернативи. Збільшуємо кількість виборців, які не матимуть свого представництва у Раді. Змішана система при високому бар'єрі — політична технологія консервації влади. А нам потрібен приплив нових людей та політичних сил.

— Із влади втекла політика, а з політики — ідеологія. Партійне будівництво перетворилося в оболонку для фінансово-промислових груп. Цей законопроект створює систему, яка дозволяє кланам поперемінно перебувати у владі. У цьому зацікавлені й окремі люди від опозиції.

— Усі політики погоджувалися, що треба відкриті списки. Чотири роки тільки про це й говорили. Здавалося, повний консенсус. А тепер слова "відкриті списки" зникли, ніби їх і не було. — Незадоволення людей виборами додасться до масового незадоволення своїм соціальним становищем. Тобто цей закон наближає новий Майдан. Але його очолять не теперішні політичні сили, а якась нова. На тлі загальної кризи не можна гратися із волею виборця, зневажати його права на свободу висування та пряму участь у формуванні складу органів влади. Помаранчева революція відбулася, бо люди були ображені тим, що забрали їх голос. Так само й зараз — українці сподівалися на політичне оновлення, а їм сказали: ні, хлопці, обиратимемо між тих, хто є.

РЕЗУЛЬТАТИ ГОЛОСУВАННЯ (ТИСНИ)

Мій МІНІАНАЛІЗ закону: 1) підняття прохідного  бар'єру зумовлює консервацію існуючої влади і опозиції, не проходять малі партії; 2) заборона БЛОКІВ --- це ПРИМУС окремих політиків позбутися власної партії (КИНУТИ партійців, виборців, партійну ідеологію (якщо така була)) і вступити ЧЛЕНОМ до прохідної партії (корупція); 3) можливість балотуватися одночасно за ПАРТІЙНИМ СПИСКОМ і за мажоритарною системою --- пряме порушення конституційних норм! Якщо "ХАРАНТ" Конституції підпише цей закон, він ПОРУШИТЬ КОНСТИТУЦІЮ, за що ОБОВЯЗКОВО НЕСТИМЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ!


74%, 17 голосів

9%, 2 голоси

0%, 0 голосів

17%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Это же надо так переб#деть, или Майдан и "наши слуги"...

Homo Politicus ПроФФеСор / юмор, приколы, смешное, позитив, шутки, весело

Читаю в ленте новостей, что  "Киевский окружной административный суд удовлетворил иск столичной мэрии  о запрете проведения 22 ноября массовых мероприятий". Всем понятно, что  "смотрящий по Киеву" - Попов, слишком скромный и послушнный, а опыт работы в спецлужбах не позволяет этому исполнительому  "специалисту по ведению коммунального хозяйства" самостоятельно  выступать с инициативами такого рода. Понятно и то, что ноги у "иска" вкупе с  решением "суда" растут из администрации         smileпроФФеСораsmile.  Это же надо было так перебздеть в 2004, что некоторым "слугам народа",  намертво присосавшихся к народным денежкам, до сих пор икается...

№6(57) липень 2011

Частина статей з газети "Поступ". Вже не нові, але буде цікаво почитати.
CTRL+V...

ВІКНА В УКРАЇНУ
Зазирала у Вікна Олена КОНЦЕВИЧ
Вікна прочиняв LuBaKa

Анекдот: у Мінську скоєно напад на інкасатора. Злочинці відкрутили колеса, злили бензин і зникли у невідомому напрямку. Недалеко від істини — у Білорусі люди бояться навіть мітингувати — «мовчазних протестувальників», котрі просто збиралися на майданах, все одно заарештовували — «за несанкціонований вихід на площі». Країна живе у страсі і беззаконні, зате Лукашенко пообіцяв, що горілка не дорожчатиме. Треба ж чимось потішити народ. До того ж нап’ються, дурні, — менше галайкатимуть.
У нашій країні також не відбувається практично нічого, крім занепаду, — соціологи кажуть, що люди доведені до межі бідності й відчаю, але все одно на вулиці вийдуть лише якщо умови їхнього існування погіршаться дуже різко... Ну, не думаю, що залишилось довго чекати. Тимошенко так сказала: «Шановні співвітчизники, вітаю вас із Днем Конституції, об яку Янукович витер ноги». Здається, зараз в опозиціонерів усіх братніх республік нефарт пішов — невідомі у Москві вистежили автомобіль Бориса Нємцова, коли той повернувся додому, і через паркан скинули на автівку... унітаз. Дорогий «Рейндж Ровер» було безповоротно зіпсовано. Нємцов у розпачі. На Тимошенко наразі ніхто нічого не кидав, що не може її не тішити — особливо, якщо врахувати, що її одвічну недоброзичливицю Інну Богословську в Печерському суді облили водою. І обіцяли наступного разу облити не лише водою, а й лайном — відповідно до її життєвого покликання.

Переглядаю недавно світові новини і бачу таке: «Індонезійський депутат склав повноваження після того, як у пресу потрапили його фото під час перегляду порнографічного ролика на засіданні парламенту». До того ж він ще й не спеціально цей ролик шукав, а просто відкрив посилання, надіслане електронною поштою. Одначе депутат сказав, що такою поведінкою підвів колег, оскільки виступав від Партії справедливості і благоденства, і склав повноваження в надії, що його приклад послужить наукою іншим представникам влади.
Де ви таке в нас бачили? Щоб депутата замучила совість і він сам зробив народові подарунок, подавши у відставку? Та ще й за таку дурничку, як відеоролик?! Та у нас у парламенті народ ледь не в шашки під час засідань грає, порнуху дивиться без сорому... Недавно стало відомо, що члени фракцій ПР та БЮТ ведуть під час засідань любовне листування (!), хтось милується в мобільному знімками собак, хтось розглядає буклети про покупку дорогих машин. А авто Яценюка, щирого друга пенсіонерів, недавно засікли біля елітної мережі крамниць «Sanahunt Luxury Concept Store» — мовляв, екс-спікер купував собі щось із недешевого мотлоху, що там продається. Оце новина! По-перше, нагадує приказку, що у всьому винна невістка, а як її нема, то не біда, бо он її спідниця висить. А по-друге, на фоні недавньої заяви сумнозвісного В’ячеслава Піховшека про те, що він може собі дозволити все те, що й середньостатистичний олігарх, і навіть мешти в нього, як у Дона, — Яценюк курить у буфеті. Що б він там не купив.

Прокуратура порушила кримінальну справу на пенсіонера міста Горлівки, котрий відкрив у власній лазні бордель — протягом двох років вісім жриць кохання місцевого розливу обслуговували клієнтів, а 72-річний «підприємець» лічив гроші і сміявся, як ненормальний, з Тігіпка і його пенсійної реформи. Тепер лавочку прикрили, бізнес згорнули, суспільство шоковане... Спитати б — чим?? Оно синок Януковича таке витворяє, що й купи не тримається, комуністи молоде покоління вчать, що Галичина — це обитель неофашизму, а нещасного дідка хочуть посадити за те, що не дав односельцям пропасти з нудьги. Де тут логіка?
До речі, недавно Янукович таки запросив у Межигір’я журналістів телеканалу «Інтер» (яких іще журналістів йому було запросити, як не з каналу, що належить главі СБУ?). І показував там, не більше не менше, як свій басейн, а заодно і лазню теж... Може, натякав, що у нього там чисто? Хоча якщо горлівець зробив бордель локальний, то в Федоровича плани масштабніші — компанія спеціалістів з покращення життя вже вчора давно зробила бордель з цілої країни, та ще й такий, що прикрити його на раз-два шансів дуже мало.
*** *** ***
НАЦІОНАЛЬНІ ОБСЕРВАЦІЇ
Юзьо Обсерватор
ШАПКА НА ЗЛОДІЮ
Якими тільки серіалами не годують бідолашних українців! Є і про війну, і про любов, і про СМЕРШ, і про ментів, і про бандитів... Усе російського виробництва. Але є один серіал таки нашої продукції, який уже починає бити всі рекорди. Називається «Суд над Юлією Тимошенко».
Домовляюся про зустріч зі знайомим, а він не може назвати точної години, бо не знає, коли суд піде на нараду. І скільки та нарада буде тривати. Через дурний суд у дружини молоко википіло, а тесть не поїхав на село сіно косити. Приходжу в наукову бібліотеку — ніхто не обслуговує, усі коло телевізора. Водій у маршрутці слухає судове засідання по радіо. І не тільки він — уся маршрутка слухає, ще й гукають, аби зробив голосніше.
Це мені нагадує епоху латиноамериканських серіалів, коли міста і села вимирали. Правда, тоді у людей іншого діла й не було, бо криза панувала така, що або пий, або вішайся, або емігруй, або отримуй кайф від тихих мексиканських радостей. А зараз начебто усі й зайняті, а от не можуть пропустити інтриг політичного процесу.
Влада при цьому має свою вигоду, бо такими судами відвертає увагу народу від розкрадання країни. Страхітливі злочини Тимошенко і Луценка — курям на сміх у порівнянні з мільйонами, які кочують у кишені магнатів, в офшори або перекидаються на майбутні виборчі округи. Один лише майбутній житомирський округ Литвина отримав по 5 мільйонів на кожен район. Та це й не дивно, бо шансів у його Народної партії жодних. Хоч бери та й на маминому рушникові повісся.
У коаліції включно з тушканчиками можна будь-кого взяти за шкварку, посадити за грати і бути певним, що не помилишся. За весь період хазяйнування Януковича ще жодного разу не було, аби суд прийняв рішення, яке б не сподобалося регіоналам. От і цього разу Тимошенко судить неопірений недосвідчений молодик, який на цьому суді втратить половину нервових клітин і ледве чи доживе до пенсії, бо вже зараз спливає рясним потом і сіпає бровою. Так чого доброго почне ще й головою підкидати, зубами клацати і нігті гризти. От бігме, кого найбільше шкода, то це суддю.
Зате боротьба із корупцією іде на повну силу. Скоро будуть ловити санітарок у лікарнях і вивертати їхні кишені у пошуках хабара-чоколяди.

УКРАЇНА ЛИШЕ ДЛЯ НИХ
А третя топ-новина тижня — це журналістська проща на Кальварію, себто в Межигір’я. Достойних ступити на святу для кожного регіонала землю виявилося аж... шестеро. І то не тих, хто добивався такої честі, а зовсім інших. І то не всюди, а тільки там, куди їх господар запровадив. Бо як сказала Дарка Черпак, прес-моніка Президента: «Президент має право вирішувати, з ким він хоче розмовляти, а з ким — ні».
Цілком слушно. Бо навіщо поїти чаєм когось такого, як я? Я ж і після чаю буду лаха дерти. Але тепер журналістам варто було б вимагати дозволу подивитися, як живуть Куліков, Шустер і Кісєльов, після того, як побували у святая святих. Мине трохи часу і з чаюванням у Януковича буде щось таке, як з легендарною колодою на суботнику в Леніна. Кількість їх буде поступово зростати, а біля прізвища кожного зазначатимуть не якийсь там «заслужений журналіст», а «активний учасник чаювання у Межигір’ї» чи просто «пив чай з В. Януковичем».
Одне слово, після того чаювання і вовк цілий і вівці ситі. Усі задоволені, крім тих, кому обіцяли, але не запросили. А найбільше задоволений Азаров, неймовірно знущаючись з ненависної мови, він потішив народ тим, що «скількі б апазіція нє займалася дємагогієй, нє гаваріла на біле чорне, алє факти — річ вперта. Напріклад, зарплата вчітєля вірасте в сєрєднєму на 340 грівень, лікаря-хірурга — на 395 грівень».
Факти справді — річ уперта, тому важко собі уявити, наскільки може поліпшитися життя учителя, якщо він отримає на 340 гривень більше. Цього декому навіть на оплату опалення не вистачить. А тим часом у доповненні до бюджету передбачено нові хабарі: на Генпрокуратуру додатково виділили 70 млн., на СБУ — 108 млн., а на МВС — 288 млн. Отак на ділі виглядає піклування про народ і постійні завивання про те, як покращити життя учителя та лікаря.
Взагалі для регіоналів України поза помаранчевим кордоном не існує. Кошти, і то значні, виділені винятково на Донецьк, Дніпропетровськ, Одесу та інші вірні владі міста. Там люди повинні мати нове медичне обладнання, нові дороги й будинки. Нарешті ми зрозуміли, про яких саме людей ішлося в гаслі Януковича «Україна — для людей».

ЛЮБИТЕЛІ ЧЕРВОНОГО
А 22 червня усі чекали масового побоїща, перед яким битва на Калці і під Берестечком мали б виглядати на дитячі забави. Бо 9 травня якось їм не вдалося. Пролунав лише один постріл, та й той з міліцейського пістолета, а так ані жоден комуніст чи міліціонер не ліг у лікарню з підбитим оком, жодного автобуса не те що не підпалили, а навіть не перевернули. І з такими показниками ми ще просимося в Європу? Та там, коли протестують, то вітрини розлітаються, а авта горять, як бенгальські вогні на ялинках. Але Ганця Герман все одно тішилася: «Я переконана, що Україна, і Львів здали учора екзамен на «європейськість». Дивно, бо мені якраз виглядає навпаки. Чи, може, для Ганці Ірландія вже не Європа?
Тепер була вся надія на 22-ге. Думалося: ну — тут уже точно покажемо клас. Щоб не було гірше, як у Ванкувері. А влада подумала, що такі провокації шкодять більше їй, ніж опозиції і дала дозаду. Правда, не до кінця, бо червоні прапори Янукович і далі буде плекати. А я от думаю, та як вам так подобається комуністичне минуле, то чому б разом із червоними прапорами не повернути народні заощадження епохи СССР?
Але ж ні! Апетит розгорається якраз під час їжі, тому комуністи уже запалилися поміняти герб і прапор. У них, хвореньких, нездорові асоціації з’являються, коли бачать тризуб. Відразу в голові виринає фраза «Прошу пана на гілляку».

ПРО ЛЮБОВ
Чудеса техніки інколи приносять не дуже приємні несподіванки. Журналісти у Верховній Раді сфоткали есемеску на мобілці депутата від Партії регіонів Юлії Льовочкіної: «Все нормально. Я люблю тебя. И мне так хреново. Блять».
Хто ж автор цього проникливого любовного послання? А це депутат від БЮТ Віталій Чудновскій. Мало того, він ще й особистий охоронець Юлі. Цим і пояснюється його високий інтелект. Ось яких чудових і грамотних депутатів підібрала Юля. З вдячності він навіть Юлю якось на руках носив по Майдану, граючи роль простого чоловіка з народу.
І ви ж погляньте лишень яка невдячність! Юля цього анальфабета бере в депутати, довіряє йому, можна сказати, усі свої 80 кілограмів живої ваги, щоб він, скотина, мняцкав своїми лаписьками її філейки, а він заграє із сестрою Льовочкіна. Тобто фактично залицяється до ворожого табору.
А та відписує: «Ну, не сиди здесь. Иди погуляй, подыши... Потом в прокуратуру сходишь». Мовляв, може, бодай у прокуратурі тобі легше стане!
Залишилося загадкою, чому народному депутатові на сесії раптом стало так хрєново, блять? Чи він, бідачка, напередодні перебрав? А чи так перейнявся долею народу, якому теж хрєново, блять? І який вони, блять, щодня грабують?
Невідомо. Але зате відомо, чим насправді займаються депутати, блять, на сесії.

СВІЙ ДО СВОГО ПО СВОЄ
«Російське товариство Криму» закликало не купувати товари із Заходу України. А саме: пиво «Львівське», молочні товари фірми «Галичина» і мінералку «Моршинська».
Але тут річ не в ненависті до бандерівців, а просто місцеві підприємці таким чином хочуть витіснити конкурентів. Там же ж у них своя мінералка просто з крана цвиркає, а пиво таке, що хоч таблицю Менделєєва вивчай, не кажучи про молочні товари з китайського порошку. От кримчани не дуже й ласяться на своє рідне. Тоді вирішили вдарити по національно-патріотичних почуттях.
Ну, а якщо ми, у свою чергу, відмовимося від кримського паленого шмурдяку, який вони вином називають, жодної шкоди нам не буде.

293 нардепи потрапили у мій чорний список

Ми повинні знати не тільки своїх героїв, а й антигероїв. Сьогодні я відкрив на своєму блозі сторінку, яка фіксуватиме злодійські потуги діячів нинішнього режиму у вигляді чорних списків. При їх складанні я не керуюсь особистими симпатіями чи антипатіями. Я лише визначаю події, які мають негативний характер. І вже як наслідок, особи, які причетні до певної події, потрапляють у мій особистий чорний список.

Для чого це потрібно? Люди повинні нести політичну відповідальність за те, що вони роблять. Коли хтось побачить себе у кількох чорних списках українських блогерів чи організацій, це як мінімум, погіршить йому настрій. І примусить задуматись: чи варто голосувати за закон про зменшення квот на український продукт в ефірі ТБ, якщо на наступний день після цього інтернет замайорить моїм прізвищем у всіляких чорних списках? Як-не-як, а на носу - вибори, тим більше - з поверненням мажоритарки. Уявіть, якщо його дитина зайде в інтернет і потім питатиме: тато, а чому люди тебе не люблять? Нехай спробує збрехати їй в очі так само, як він бреше з екрану телевізора. Зовсім різні відчуття. Тож чорні списки - ефективний і легальний спосіб впливу суспільства на державних високопосадовців.

Я сподіваюся, що мій приклад надихне і вас на створення власного чорного списку. Чим більше їх буде, тим більше громадського тиску на собі відчуватимуть політики, судді, прокурори. Спочатку вони вдаватимуть,  буцім-то їх це не цікавить, але життя примусить зробити корективи. Згодом можна бути об'єднати чорні списки в один. Скласти такий собі "рейтинг недовіри". А коли настане час голосувати - вам буде значно легше зробити свій вибір у бюлетені. Бо цей вибір стане цілком осмисленим.

Станіслав Полянський

Що таке "ісландська революція", і чому її немає в новинах

Історія, яку розповіли по італійському радіо, про "революцію в Ісландії", що не припиняється, є яскравим прикладом того, як мало наші ЗМІ розповідають нам про світ. 2008 року на початку фінансової кризи Ісландія, дослівно, збанкрутувала. Причини цього згадувалися лише побіжно, і з того часу цей маловідомий член Європейського союзу, що називається, зник з радарів. У міру того як одна за одною європейські країни опиняються під загрозою банкрутства, що загрожує існуванню євро, що знову ж таки, матиме найрізноманітніші наслідки для всього світу, останнє, чого можновладці бажали би, це щоб Ісландія стала прикладом для інших. І ось чому: П'ять років чистого неоліберального режиму зробили Ісландію, (населення 320 тисяч, без армії), однією з найбагатших країн у світі. У 2003 році всі банки країни були приватизовані, і з метою залучення іноземних інвесторів вони запропонували онлайн-банкінг, а мінімальні витрати дозволили запропонувати відносно високі показники прибутковості. Рахунки, названі IceSave, залучили безліч дрібних британських і голландських інвесторів. Але із зростанням інвестицій збільшувався і зовнішній борг банків. У 2003 році борг Ісландії дорівнював 200% її ВНП, а в 2007 році становив 900%. Світова фінансова криза 2008 року стала смертельним ударом. Три головних ісландських банки - Landbanki, Kapthing і Glitnir, «спливли догори черевом» і були націоналізовані, а крона втратила 85% своєї вартості по відношенню до євро. В кінці року Ісландія оголосила банкрутство. Всупереч тому, на що варто було очікувати, в процесі безпосереднього застосування демократії криза призвела ісландців до відновлення їхніх суверенних прав, що в підсумку призвело до нової конституції. Але цього вдалося досягти через біль. Прем'єр-міністр соціал-демократичного коаліційного уряду Гейр Хорде вів переговори щодо надання 2,1 мільярда доларів кредиту, до якого північні країни додали ще 2,5 мільярда. Але міжнародне фінансове співтовариство давило на Ісландію, з тим, щоб вона провела радикальні заходи. IMF та Євросоюз хотіли взяти на себе цей борг, стверджуючи, що для країни це єдиний шлях розплатитися з Британією та Голландією. Протести і заворушення тривали, зрештою змусивши уряд піти у відставку. Вибори були перенесені на квітень 2009 року, в результаті чого до влади прийшла ліва коаліція, яка засудила неоліберальну економічну систему, але відразу ж здалася вимогам до Ісландії погасити в загальному три з половиною мільярди євро. Це означало те, що кожен житель Ісландії щомісячно платив би 100 євро протягом п'ятнадцяти років, щоб сплатити борги, приватних особами по відношенню до інших приватних осіб. Це була та «соломинка», яка «переламала верблюду спину». Те, що сталося потім, було надзвичайним. Думка про те, що громадяни повинні платити за помилки фінансової монополії, що ціла країна повинна бути обкладена даниною, щоб сплатити приватні борги, змінило відносини між громадянами та їхніми політичними інститутами, і у підсумку призвело до того, що лідери Ісландії зайняли сторону своїх виборців. Глава держави Олафур Раґнар Ґріммсон відмовився ратифікувати закон, який зробив би громадян Ісландії відповідальними за борги ісландських банкірів, і погодився скликати референдум. Зрозуміло, що міжнародне співтовариство тільки збільшило тиск на Ісландію. Великобританія і Голландія погрожували суворими репресіями, які призведуть до ізоляції країни. Коли ісландці зібралися голосувати, МВФ погрожував позбавити країну будь-якої своєї допомоги. Британський уряд погрожував заморозити заощадження і поточні рахунки ісландців. Як говорить Ґріммсон: «Нам казали, що якщо ми не приймемо умови міжнародного співтовариства, то станемо північною Кубою. Але якби ми погодилися, то стали б північним Гаїті ». На березневому референдумі 2010 року, 93% проголосували проти виплати боргів. МВФ негайно заморозив кредитування. Але "революцію" (про яку практично не писали провідні ЗМІ) було не залякати. За підтримки розгніваних громадян уряд ініціював цивільні і кримінальні розслідування щодо осіб, відповідальних за фінансову кризу. Інтерпол видав міжнародний ордер на арешт колишнього президента банку Kaupthing Сіґурдура Ейнарссона, а інші банкіри, також причетні до краху, втекли з країни. Але ісландці не зупинилися на досягнутому: вони вирішили прийняти нову конституцію, яка звільнила б країну від влади міжнародних фінансів і віртуальних грошей. Щоб написати нову конституцію, народ Ісландії обрав 25 громадян з числа 522 дорослих, які не належать до жодної політичної партії, яких рекомендували як мінімум 30 громадян. Цей документ був справою рук не жменьки політиків, а був написаний в інтернеті. Установчі засідання проводилися в реальному часі, і громадяни могли писати свої коментарі і вносити пропозиції, своїми очима спостерігаючи, як їх конституція поступово набуває форми. Конституція, яка в кінцевому підсумку народилася в рамках такої народної участі, буде представлена в парламент на затвердження після наступних виборів. Сьогодні ті ж рішення пропонуються іншим народам. Народу Греції кажуть, що приватизація їх державного сектора є єдиним рішенням. Те ж саме загрожує і італійцям, іспанцям і португальцям. Нехай подивляться на Ісландію. На їх відмову підкорятися іноземним інтересам, коли крихітна країна голосно і чітко заявила, що її народ є суверенним. Ось чому Ісландії немає в новинах.
Діна Страйкер