хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «протест»

Украинцев призывают 1 декабря выйти на Майдан

30.11.11 10:57 Украинцев призывают 1 декабря выйти на Майдан: "Детсад позади. Настало время действовать!"ВОО
«Коалиция участников Помаранчевой революции» (КУПР) призывает всех
граждан Украины 1 декабря прийти на Майдан Незалежности в Киеве в 17:00,
чтобы начать кампанию "Власть-народу".


Об этом Цензор.НЕТ сообщили в пресс-службе КУПРа.

"Настало
время действовать! В день 20-летия всенародного утверждения
независимости Украины - 1 декабря - начинается кампания «Власть -
народу». Мы все видим, что дальше терпеть такое невозможно. Мы все хотим
того же улучшение жизни уже сегодня, которого так и не дождались от
этого президента. Мы знаем, что ни коалиция, ни оппозиция о нас не
позаботятся, пока мы сами по себе не позаботимся. Хватит протестировать,
бунтовать, требовать. Это дело холопов - а мы хозяева на собственной
земле. Хватит ждать неизвестно чего, что придет и спасет нас от напасти.
Детсад давно позади. А мы уверены в себе, в своих силах и в нашей
победе, мы - свободные граждане Украины", - говорится в заявлении.

Активисты призывают украинцев распространить это заявление среди всех своих знакомых, родных и близких.

"Предприниматели
и афганцы, студенты и чернобыльцы, ветераны и патриоты - мы народ. Мы
вместе. Мы победим", - заявляют в организации.

Также КУПР
обращает внимание участников собрания на соблюдение правил поведения.
"Чтобы встречу не испортили провокаторы и сумасшедшие, для всех
обязательным является соблюдение следующих требований:
-
Во-первых, никаких партийных флагов и партийной символики. Правящая
верхушка пытается принизить значение народного недовольства, приписывая
его инициативе оппозиционных партий. Мы не дадим ей такой возможности.
Любая попытка приспособить интересы народа амбициям какой-либо партии
будут расценены как циничная провокация и враждебный шаг. Партии должны
поддерживать народ, а не наоборот. Мы приглашаем всех, кто готов
работать, а не пиариться.
- Во-вторых, инициаторы собрания
призывают не допустить никаких конфликтов между участниками встречи -
конфликты также являются провокацией против Украины. У нас есть один
враг - антинародная клика, которая узурпировала власть", - подчеркивают в
КУПРе.

"Наша задача - совместно создать рабочую группу,
которая на первом этапе обеспечит выполнение неотложных требований
народа, а затем перейдет к более важным задачам", - говорится в
заявлении.

Протест с помощью фломастера. Блоггерская Россия - не Украина

Матвей Цивинюк больше не дает интервью, он хочет просто быть нормальным школьником. Но в течение пары дней ситуация была иная. Цивинюк вмешался в политику; не то чтобы он искал политику – политика сама пришла прямо к нему. В его школу, в Гимназию №3 сибирского города Красноярска.

Неожиданно в школе на стенах появились плакаты, призывающие голосовать за правящую партию «Единая Россия», и это произошло за три недели до парламентских выборов в России. Директор школы заявила, что на плакатах содержится «полезная информация, биографии политиков, работающих в этом округе». Ученик Матвей Цивинюк имел на этот счет иное мнение. Он взял толстый карандаш и написал на этих плакатах «банальные лозунги против правящей партии; например такие, что это «партия  жуликов и воров». Из личной антипатии к ней и к ее агитации в школе». Об этой истории он рассказал газете «Комсомольская правда». Кроме того, записанный при помощи мобильного телефона спор на повышенных тонах с директором школы он выложил в интернете. Теперь этой записи в интернете уже нет, но убрали ее слишком поздно. Мгновенно небольшая снежинка превратилась в огромный снежный ком.

Критически настроенные блогеры сделали из ученика гимназии маленького сибирского героя. Глава московской Хельсинской группы и самая известная правозащитница в России Людмила Алексеева воспользовалась этим случаем для того, чтобы потребовать строгого запрета политической агитации в российских школах. Однако протестная роль девятиклассника не сошла ему так просто с рук. Заместитель губернатора Красноярска назвал действия Цивинюка «воинствующим невежеством и подлостью», а его мать вызвали для беседы в полицию. Это было уже слишком для молодого парня. Он призвал сообщество интернета прекратить нападки на директора школы и иронично заявил о своем уходе из политики. Но на самом деле он ушел победителем. Так как плакаты других участвующих в выборах партий теперь также появились в школе. Сколько они еще там провисят – другой вопрос. В российских газетах рассказывается немало историй о попытках манипуляций накануне выборов, и особенно часто в них фигурирует возглавляемая Владимиром Путиным правящая партия «Единая Россия». Большинство россиян смирилось с этим, но, с другой стороны, случай с красноярским школьником показывает, что многие люди не готовы больше это терпеть.

В помещении московской правозащитной организации «Мемориал» десятки людей принимают участие в бесплатных курсах, в ходе которых они получают представление о способах выявления нарушений избирательного законодательства во время проведения выборов. Это более выборочное сопротивление, которое стало доступнее прежде всего за счет использования интернета в этой самой большой по площади стране в мире. Сомнительные действия политиков или партий больше не удается скрывать. Такого рода видео, как это сделал Цивинюк, мгновенно оказываются в интернете. И действия сити-менеджера Ижевска, пообещавшего объединениям ветеранов увеличение финансовой помощи, если они помогут правящей партии набрать на парламентских выборах в начале декабря определенное количество голосов, не проходят незамеченными и вызывают возмущение на местах.

Все это не становится сразу организованным сопротивлением, однако критическое сатирическое общество под названием «Сатира без сортира» (намек на обещание Путина «мочить террористов в сортире») уже, насчитывает 60 000 пользователей, а «Свидетели Путина» - почти 10 000. Широкое распространение критики в интернете свидетельствует о наличии только одного протестного фронта, который в действительности не имеет большого влияния. С другой стороны, это говорит о растущем недовольстве. Правящая партия «Единая Россия» вот уже в течение нескольких месяцев ведет борьбу против снижающихся показателей, о чем свидетельствуют проводимые опросы, хотя коммунистам не удается этим  воспользоваться. Многие россияне активно настаивали на том, чтобы на парламентских выборах была восстановлена графа «против всех». Но еще более активным было сопротивление правящей партии. В итоге эта попытка оказалась неудачной.

Франк Нинхойзен (Frank Nienhuysen)

Оригинал публикации: Protest mit dickem Stift

Революция общественного осознания

Найбільш докорінні зміни відбуваються в свідомості кожної людини, суспільства, нації, а вже потім проявляються в соціальній реальності: на виборах чи вулиці. Рекламною «мовою» можна сказати, що відбувається руйнування певного стереотипу, коли особистість під впливом різних чинників починає сумніватися у доцільності старої поведінки, ставить під сумнів старі правила гри… Аж раптом, людині ненав’язливо підказують, як треба робити по-новому, правильно. 

З'являються нові суспільні ідеали, прагнення, цінності, які в процесі реалізації утворюють нову систему суспільних відносин. У нас в цьому сенсі все нібито «добре». Україна декларує підтримку євроінтеграції, верховенства права, чесних виборів, свободу слова і вибору, розвиток і зміцнення громадянського суспільства, захист прав людини та інші загальноприйняті атрибути демократії. Проте є проблема з самим процесом руйнації старого стереотипу, а також відсутності чіткої альтернативи - майбутньої української мрії у свідомості лідерів, та як наслідок, небажання значної частини суспільства ризикувати існуючим станом речей не за конкренту ідею-мрію, а за порожні обіцянки і політичні гасла.

З сьогоднішнім рівнем політичної свідомості, економічної ситуації та рівня розвитку країни, не дивно, що не зважаючи на численні заклики до рішучих дій, ніхто так і не може взяти на себе відповідальність за подальший розвиток подій. Нас кличуть протестувати на Майдан, але при цьому, не можуть відповісти на питання: а що буде далі?

Можливо тому, що організатори акцій протестів не мають достатньої фінансової підтримки, організаційно-кадрової структури і часу, щоб популяризувати та оприлюднити програму свої майбутніх дій. А можливо і тому, що вони і самі не дуже розуміють, що будуть робити вже після «Майдану». Адже потім потрібно працювати ще більше, важче та краще, щоб втілити у життя бодай частину своїх гасел про «Свободу, рівність, братерство».

Як показали уроки 2004 р. незворотні зміни відбуваються лише тоді, коли еліти готові брати на себе відповідальність, а суспільство – жорстко контролювати дії влади через відкритість, громадську активність, ЗМІ, третій сектор. Тодішні події листопада збіглися у часі з багатьма іншими соціально-економічними і політичними факторами. Всі хто хоче «запалити» протест сьогодні, не враховують реалій сьогодення, коли жахлива соціально-економічна ситуація прямо впливає на соціальну активність людей та їхню готовність виходити на вулицю.

Осінь в Україні взагалі дуже цікава пора. Та й не лише в Україні. Згадати лише Другу світову війну, Велику Жовтневу революцію… Схоже що традиція щоосені збирати «всеукраїнські» Майдани, чисельністю кілька тисяч (у кращому випадку декілька десятків тисяч) людей перетворюється на сумну звичку ностальгії за втраченими можливостями помаранчевого перевороту. У прагненні бодай на п’яту частину повторити успіх національного протесту листопада 2004 р., організатори подібних акцій, щоразу придумують нові приводи як можна розбудити громадську активність населення та змусити людей війти на вулицю, але поки що нічого майже безрезультатно.

Від 2004 р. листопадові "народні збори" - були святкуванням річниці помаранчевої революції, свята торжества демократії і свободи, яке з кожним роком збирало все менше учасників. Від минулого року таким приводом міг би стати Податковий майдан підприємців, який особисто для мене, закінчився досить незрозуміло. Разом з ними, можна згадувати багато інших соціальних протестів, на зразок «Дістали» чи «Дня гніву», які ідейно «видихалися» та згасали, ще практично не розпочавшись.

Жодним чином не прагнучи образити їх ідейних провідників, хочу зазначити, що це також є проявом громадянської позиції та намаганням змінити ситуацію на краще, що вже зуслуговує на повагу. Але чому всі подальші спроби організації соціального протесту, після 2004 р., мали дуже схожі помилки? Зовсім свіжий приклад Комітет опору диктатурі, що перетворився на своєрідний закритий політичний клуб, діяльність якого, зводиться до політичного критиканства та регіональних виступів проти влади.

Відповідь на питання неефективності організації довготривалих акцій протесту, не може бути однозначною, але однією з найбільш суттєвих причин слабкої ефективності та організованості громадського супротиву може бути кадрова проблема – відсутність яскравих лідерів та «польових командирів», які можуть очолити акції протесту на місцях та поступово перетворювати протест на національний.

Останнім часом дуже багато говорять про те, що Україна потребує якісно нових лідерів. Не просто нових облич у політиці, напередодні виборів, а саме освічених та професійних менеджерів і управлінців у різноманітних галузях. Хтось має вести людей за собою, до певної мети, але ж обов'язково повинні бути cоціальні інженери, які здатні спроектувати цю мету у вигляді певного широкодоступного плану майбутнього розвитку.

Саме відсутність справжіх ідейних лідерів, що мають чітке системне бачення подальшого розвитку ситуації, на мою думку, є ще однією суттєвою причиною нездатності спланувати та організувати довготривалий протест. Навіщо збирати Майдан, якщо люди не розуміють кінцевого результату своїх дій? Вимагати дострокові вибори Президента чи Верховної Ради? А що далі?

Адже за існуючою виборчої системи, до влади все рівно потраплять ті ж самі обличчя. Якщо не вони, тоді їхні родичі, знайомі або довірені особи. Ми це вже бачили на прикладі «любих друзів» у 2004 р., політики бютівського протекціонізму у 2008-2009 рр., і нинішнього засилля "донецьких" на всіх рівнях влади. Зараз для цього ще й приймається новий закон про вибори, щоб остаточно «законсервувати» існуючий стан речей та взагалі  унеможливити потрапляння у систему «чужинців», через збільшення прохідного бар’єру до 5%.

Наразі більшість вимог перезавантаження системи обмежуються лише тимчасовими поступками, захистом власних, класових інтересів або ротацією еліт в рамках існуючої системи без змін принципів та механізмів її функціонування. Якісно змінити ситуацію може лише нова суспільно-політична система, яка сприяє формуванню нового світогляду громадянської активності, принципів солідаризму, соціальної відповідальності та партнерства. Ясна річ, що на це потрібен час і саме тому, соціальний протест не може ставити собі за мету побудувати таку систему, скажімо, під виборчу кампанію. Адже на життєздатність подібного проекту одразу ж вказують його цілі та завдання.

У даному випадку, першочерговими завданнями нового соціального проекту можуть бути пошук суспільних лідерів, що мають системне мислення, певні ідеологічно-цінністні орієнтири, необхідні управлінські знання, досвід та моральний чи професійний авторитет серед суспільства. Це можуть бути локальні лідери громадської думки, незалежні експерти, громадські діячі, регіональні еліти, які усвідомлюють необхідність революції суспільної свідомості, народження нового ідейного змісту, реалізації якісно нових завдань. Люди, які готові спрямувати свою енергію і ресурси на об’єднання навколо себе подібних однодумців, створивши ефективну горизонтальну мережу соціальних зв'язків на основі нового бачення розвитку країни. 

Потрібно чітко усвідомлювати, що створення такої мережі – це досить складний та багатогранний процес, що потребуватиме від його учасників лідерських якостей, вільного часу, організаційних та ресурсних можливостей, значного рівня теоретичних знань, дискусійних навичок та вміння спілкуватися з людьми. 

Одразу ж окреслимо можливі ризики. Суттєвими перешкодами у цьому процесі можеуть бути байдужість суспільства та опір нинішньої системи. В умовах тотальної недовіри переважної більшості населення до політики та низького рівня розвитку громадянського суспільства, навіть активістам «третього сектору», не кажучи вже про партійних агітаторів, стає дедалі важче здійснювати інформаційну та просвітницьку роботу з населенням, доносячи основні ідеї та принципи діяльності будь-якого громадського об’єднання до широкого загалу. Також можна лише уявити, який шалений спротив чинитиме влада побачивши спроби роботу у цьому напрямку. Саме для цього така робота може бути непомітною у національному масштабі, але досить ефективною у місцевому.

Вже сьогодні ми бачимо, що незважаючи на складність ситуації, яку багато громадян сприймають як безвихідне положення, в суспільстві існує та постійно збільшується соціальний запит на якісно нову суспільно-політичну силу, що зможе об’єднати зусилля багатьох соціально-активних громадян з якими потрібно проводити ідеологічно-роз’яснювальну роботу. Це не обов'язково має бути партія, а на першому етапі навіть дуже бажано. Оскільки вже очевидно, що пробудженням суспільної свідомості не будуть серйозно займатися сьогоднішні «нові» одноденні партії, маріонеткові громадські рухи чи політичні лідери-хамелеони, які в залежності від ситуації можуть дуже швидко змінювати партійний колір. Це стратегічне завдання, яке зможуть реалізувати ті, хто має цілісне бачення системного розвитку держави, не боїться кинути виклик існуючій системі та не шукає легких шляхів до змін.

Стартує кампанія проти обмеження свободи зібрань

15 листопада 2011 р. ПРЕС-РЕЛІЗ ЛЬВІВ Початок збору підписів під зверненням  до Верховної Ради та Президента України  на захист права на мирні протести Всеукраїнська ініціатива “За мирний протест!”

СТАРТУЄ ГРОМАДСЬКА КАМПАНІЯ ПРОТИ ОБМЕЖЕННЯ СВОБОДИ ЗІБРАНЬ Всеукраїнська ініціатива “За мирний протест!” має на меті не допустити прийняття законопроекту № 2450 «Про порядок організацій і проведення мирних зібрань», який фактично скасує право громадськості на мирний протест, також в подальшому відстояти основоположні принципи свободи мирних зібрань при прийнятті нового закону. Активісти ініціативи «За мирний протест!» на брифінгу перед Львівською Ратушею зазначили, що сьогодні, всупереч рішенню Конституційного суду 2001 року, який чітко визначив, що немає законодавчо встановлених обмежень щодо строків подачі заявки на проведення акцій та місць її проведення, органи місцевого самоврядування в Україні намагаються своїми актами ускладнити для громадськості можливість участі в мирних демонстраціях. Активіст громадянського руху “Відсіч” Михайло Мосін додав: “Тому сьогодні ми робимо перший крок – починаємо кампанію зі збору звернень до Верховної Ради та Президента за вимогою захистити право на мирні зібрання. Ці підписи будуть збиратись по всій Україні, адже проблема обмеження свободи мирних зібрань є принциповою для діяльності будь-яких громадських ініціатив та збереження демократичних практик в країні”. Організатори навмисне обрали вуличний формат акції, адже йдеться саме про захист права на демонстрацію і відкрите вираження своєї позиції. “Якщо громадськість не буде втручатись у законотворчість наших парламентарів, то може статися так, що ми вже не зможемо підійти так близько до Ратуші, як сьогодні, щоб висловити нашу позицію з будь-якого питання. Наше завдання – домогтись остаточного відхилення законопроекту 2450 і пролобіювати правильний демократичний закон” – підкреслив голова правозахисної організації «Корпус свободи» Євген Філіппов. Детальніша інформація: Львів: Ольга Сало +380 63 628-68-41 Про загальноукраїнський формат: Володимир Чемерис +38050 380-62-68 http://www.zmina.org.ua/

Студенти влаштують виставку “зброї”* під офісом Партії Регіонів

У зв’язку із наміром Партії Регіонів прийняти законопроект «Про вищу освіту», а також у відповідь на заяву президента про те, що сьогодні в Україні закуповується зброя для скоєння нападів на органи влади, студенти заявляють, що самовіддано використовуватимуть знаряддя ненасильницького спротиву для знищення рейтингу партії більшості та викриття її антинародної політики.

У Києві в середу, 16-го листопада, о 14:00 під офісом Партії Регіонів (вул. Липська, 10) відбудеться виставка студентських знарядь боротьби!

Спудеї продемонструють свою справжню “зброю”, виготовлену для законного спротиву антистудентським, антиосвітнім та антинародним діям провладної партії.

Всі охочі запрошуються відвідати захід. Вхід вільний. *подія відбудеться з дотриманням Законодавства України

ЖИВИЙ СМОЛОСКИП ВАСИЛЬ МАКУХ

43 роки тому, в листопаді 1968-го, іноземні інформаґентства поширили повідомлення українського самвидаву:

«Громадянин України Василь Макух, протестуючи проти совітського комуністичного режиму, поневолення українського народу і аґресії СРСР проти Чехословаччини, здійснив у Києві акт самоспалення. Перед безпрецедентним і мужнім вчинком схиляє голови вся світова спільнота».

Колишній воїн Української Повстанської Армії, політв’язень, напередодні річниці «Великої Жовтневої соціалістичної революції», під вечір 5 листопада 1968 року, на Хрещатику, біля будинку № 27-А, облився бензином і підпалив себе. Палаючий смолоскип біг у напрямку площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежности) і вигукував: «Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!» та гасла проти окупації Чехословаччини. Нажахані перехожі розбігалися. Обгоріле тіло міліціонер погасив своєю шинелею. Та від отриманих опіків Василь Макух наступного дня помер. За годину до смерти прийшов було до тями. «Ви ж осиротили дітей», – сказав лікар. Макух відповів: «Вони ще будуть пишатися батьком. А нині ми всі сироти. Нині Україна сирота...»

Народився Василь Омелянович Макух 14 листопада 1927 р. в с. Карів Сокальського р-ну Львівської обл. у селянській родині. Під впливом батька та сусідів Миколи і Петра Дужих (другий – відомий публіцист, редактор журналу ОУН «Ідея і чин») 1944 р. вступив до лав УПА, служив у військовій розвідці. 15.02.1946 р. в бою був поранений у ногу і схоплений НКВД. Засуджений на 10 р. ув’язнення і 5 р. обмеження в правах. Карався в таборах Мордовії та в Сибіру. Звільнений 8.08.1955. і висланий на спецпоселення. Звільнений 16.04.1956.

Колишнім повстанцям заборонено було повертатися в Західну Україну, то В. Макух поїхав у Дніпропетровськ до знайомої зі спецпоселення політв’язенки артистки Лідії Запари, відбудував її хатину, одружився з нею. Працював на тяжких роботах, але закінчив вечірню школу, вступив на педагогічний факультет університету, але його швидко виключили за те, що приховав від приймальної комісії судимість. Вражало Василя, що в козацькому краю з його дочки Олі (1960 р.н.) та сина Володимира (1964 р.н.) в дитсадку і в школі однолітки насміхаються через їхню українську мову.

1968 рік – це рік роману Олеся Гончара «Собор» і погрому його в пресі. Це «Празька весна», це надії на «соціалізм із людським обличчям» – і брутальна окупація Чехословаччини 21 серпня військами Варшавського договору. Ці події вкрай обурили Василя Макуха. У жовтні 1968 р. він узяв відпустку і поїхав до сестри на Львівщину. Звідти з трилітровим слоїком бензину приїхав у Київ. Є неперевірені дані, що він мав із кимось зустрітися в Києві, що готувалася акція протесту проти окупації Чехословаччини, однак вона зірвалася. Тоді Макух запротестував сам…

Згадаймо: семеро москвичів заявили протест на Красній площі 25 серпня 1968 р. (Наталя Горбаневська, Лариса Богораз, Павло Литвинов, Володимир Дремлюга, Костянтин Бабицький, Вадим Делоне, Віктор Файнберґ). Усі були ув’язнені.

Українець Василь Макух спалахнув 5 листопада 1968.

Чеський студент Ян Палах вчинив самоспалення на Вацлавській площі в Празі 16 січня 1969.

Микола Береславський з Дніпропетровщини намагався спалитися у вестибюлі Київського університету ім. Т.Шевченка 10 лютого 1969, протестуючи проти русифікації.

З тих же мотивів колишній повстанець і політв’язень Олекса Гірник спалився на Чернечій горі в Каневі 21 січня 1978 р. Патріарх Мстислав (Скрипник) побував там 22 травня 1991 р. і сказав: «Хтось може подумати, що Олекса Гірник – самогубця. Але той, хто йде на війну за Батьківщину – свідомо на смерть іде заради життя, хіба самогубцею є? Думаю, що Бог його простить. Він усього себе віддав Україні, без останку». Те саме можна сказати й про Василя Макуха.

О. Гірнику присвоєне звання Героя України посмертно. Громадськість України домагається присвоєння Василеві Макуху звання Героя України та встановлення пам’ятної таблиці біля місяця його героїчного вчинку.

Громадянська акція пам’яті Василя Макуха відбудеться 5 листопада 2011 року, в суботу, о 17 годині біля будинку № 27-А по вулиці Хрещатик.

Хватит просить Януковича!

В этой заметке я хочу указать на один заметный для меня момент в политике нашего Президента.

Но сначала я задам вопрос: почему почти все митинги, направленные против высших властей, проходят у здания Верховной Рады? Почему, если все знают, что большинство послушно танцует под дудку Администрации Президента? Почему, если европейские и американские политики, не писали по поводу Тимошенко Раде или Кирееву, а обращались напрямую к Виктору Федоровичу, понимая, кто на самом деле принимает решения?

Конечно, под парламентом помитинговать гораздо легче. Можно (без повышенной опасности прокатиться в автозаке) пораскачивать ограду или подойти почти к самому зданию. Можно провести небольшой штурм и попытаться выломать двери, как сделали афганцы.
Конечно ясно, что на подобные вещи у АП ответ был бы более жестким, я бы даже добавил - неадекватным, но фехтовать надо не с мечом, а с тем, кто его держит. Эту аксиому, которую можно привести в качестве примера, знают все, кто хоть немного владеет холодным оружием.

Как всякий пример, этот имеет ограничение, ведь митинги возле Рады Януковичу... выгодны.

Как вы считаете, что означают сыпящиеся как из рога изобилия новости информ-агентств такого вида: "депутат такой-то или такая-то организация, партия (нужное подчеркнуть) просят Януковича заветировать такой-то закон"?
Какой смысл его просить, если "большинство" по указанию Президента делает то, что Януковичу нужно?
Зачем ему подыгрывать?

И разве это победа, если враг всего-навсего выполнил твою просьбу, потому что решил, что в данный момент ему это выгоднее? И тем более какая это победа, если после каждой подобной просьбы все больше людей убеждается, что чуть что - надо идти на поклон к "царь-батюшке"?

И не надо мне говорить, что простой народ воспринимает это как-то по-другому. Его могут не любить, а все равно, если что-то произойдет не так - напишут ему письмо, смутно надеясь, что придет "хозяин" и "наведет порядок".

Политика Виктора Федоровича весьма проста: парламент принимает все, что ему угодно, а когда отрицательная реакция экспертов, профессиональных организаций или просто общественности оказывается слишком большой, "милостиво" накладывает вето.
Как это было с изменениями к Жилищному кодексу, с законом про биометрические документы и в множестве других подобных случаев.

"Я решаю кого наказать, а к кому быть снисходительным" - вот что говорит эта нехитрая стратегия, благодаря которой все шишки падают на парламент, а Янукович оказывается неким "универсальным судьей" возвышающимся над мелочными и грязными схватками зажравшихся депутатов.

Хотя, если думать головой, только Рада еще сохраняет хоть какие-то признаки представляющего народ органа власти, поэтому когда в следующий раз кто-то позовет вас под стены этого здания, подумайте, может организатор очередной акции просто ссыкло?

                           



© Mike911 Рейтинг блогов

ЙОГО ВБИЛИ У МІЛІЦІЇ!!! Візьми участь у лікуванні країни!

В ніч з 17 на 18 травня 2010 року, коли б йому мало виповнитися 20 років, в Шевченківському райвідділу міліції загинув студент Київського професійно-педагогічно коледжу ім. А.С. Макаренка Ігор Індило. 

http://vkontakte.ru/video-18193676_156891203

Незважаючи на докази, в міліції продовжують стверджувати, що Ігор загинув від ушкодження черепу, через падіння з лавки в стані алкогольного сп'яніння.

За цим посиланням є відео, передивившись яке, кожен може сам перевірити, наскільки правдивою є версія міліції:

http://www.svidomo.org/defend_article/5467 ПРИХОДЬ 20 жовтня о 13.00 під будівлю МВС і вимагай покарання винних. Адже Ігор Індило - лише один з низки подібних жертв. Наступною жертвою міліцейської системної вседозволеності та покривання злочинності може стати будь хто. Це можеш бути й ти або хтось із тих, кого ти любиш. За адресою: вул. Академіка Богомольця, 10 Телефони: 096 959 01 43 093 394 41 96 Акція відбудеться без будь-якої політичної або організаційної символіки! Місце: Київ, Академика Богомольця, 10 Початок: 20 жовтня о 13:00

Закінчення: 20 жовтня о 15:00

Прививка ценою в жизнь…

Татьяна Кудрявцева, 11 октября 2011

Характер верхушки, вертящей кремлёвским рулём, хорошо виден из содержания законов, принимаемых думскими демократами, либералами, коммунистами и прочим народцем. Содержимое законов идеально показывает качество верховной власти... 



Цель написания этой статьи – не очередное разъяснение окружающим, что вакцинация населения – это геноцид всего человечества, проводимый отдельной группой людей. В этой статье речь будет идти о законах и пострадавших от прививок, которых миллионы. И хочу я начать вот с чего. Перечитывая различные законодательные нормы, которые связаны с поднимаемой темой, я наткнулась на весьма важный, с моей точки зрения, документ – «Перечень поствакцинальных осложнений, вызванных профилактическими прививками, включенными в национальный календарь профилактических прививок, и профилактическими прививками по эпидемическим показаниям, дающих право гражданам на получение государственных единовременных пособий», утверждённый постановлением Правительства РФ от 2 августа 1999 г. N 885 (далее – Перечень). Приведу его здесь полностью, т.к. он сравнительно небольшой:

1. Анафилактический шок.

2. Тяжёлые генерализованные аллергические реакции (рецидивирующий ангионевротический отёк – отёк Квинке, синдром Стивена-Джонсона, синдром Лайела, синдром сывороточной болезни и т.п.).

3. Энцефалит.

4. Вакцино-ассоциированный полиомиелит.

5. Поражения центральной нервной системы с генерализованными или фокальными остаточными проявлениями, приведшими к инвалидности: энцефалопатия, серозный менингит, неврит, полиневрит, а также с клиническими проявлениями судорожного синдрома.

6. Генерализованная инфекция, остеит, остит, остеомиелит, вызванные вакциной БЦЖ.

7. Артрит хронический, вызванный вакциной против краснухи.

[ Читать дальше ]