На розпутті кобзар сидить
Та на кобзі грає;
Кругом хлопці та дівчата —
Як мак процвітає.
Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками;
Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці;
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.
Грає кобзар, виспівує —
Аж лихо сміється...
«Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!

Встає хмара з-за Лиману,
А другая з поля;
Зажурилась Україна —
Така її доля!
Зажурилась, заплакала,
Як мала дитина.
Ніхто її не рятує...
Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Як та галич поле крив,
Ляхи, уніати
Налітають,— нема кому
Порадоньки дати.
Обізвався Наливайко —
Не стало Кравчини!
Обізвавсь козак Павлюга
За нею полинув!
Обізвавсь Тарас Трясило
Гіркими сльозами:
«Бідна моя Україно,
Стоптана ляхами!»
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!
Де поділось козачество,
Червоні жупани?
Де поділась доля-воля,
Бунчуки, гетьмани?
Де поділися? Згоріло
А чи затопило
Синє море твої гори,
Високі могили?
Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поганці панують.
Грай же, море, мовчіть, гори!
Гуляй, буйний, полем!
Плачте, діти козацькії,—
Така ваша доля!
Обізвавсь Тарас Трясило
Віру рятовати,
Обізвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Обізвався пан Трясило:
«А годі журиться!
А ходім лиш, пани-брати,
З поляками биться!»

Вже не три дні, не три ночі
Б'ється пан Трясило.
Од Лимана до Трубайла
Трупом поле крилось.
Ізнемігся козаченько,
Тяжко зажурився,
А поганий Конецпольський
Дуже звеселився;
Зібрав шляхту всю докупи
Та й ну частовати.
Зібрав Тарас козаченьків —
Поради прохати:
«Отамани товариші,
Брати мої, діти!
Дайте мені порадоньку,
Що будем робити?
Бенкетують вражі ляхи -
Наше безголов'я».
«Нехай собі бенкетують,
Нехай на здоров'я!
Нехай, кляті, бенкетують,
Поки сонце зайде,
А ніч-мати дасть пораду,—
Козак ляха знайде».

Лягло сонце за горою,
Зірки засіяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхів обступали.
Як став місяць серед неба,
Ревнула гармата;
Прокинулись ляшки-панки —
Нікуди втікати!
Прокинулись ляшки-панки,
Та й не повставали:
Зійшло сонце — ляшки-панки
Покотом лежали.

Червоною гадюкою
Несе Альта вісти,
Щоб летіли крюки з поля
Ляшків-панків їсти.
Налетіли чорні крюки
Вельможних будити;
Зібралося козачество
Богу помолитись.
Закрякали чорні крюки,
Виймаючи очі;
Заспівали козаченьки
Пісню тії ночі,—
Тії ночі кривавої,
Що славною стала
Тарасові, козачеству,
Ляхів що приспала.

Над річкою, в чистім полі,
Могила чорніє;
Де кров текла козацькая,
Трава зеленіє.
Сидить ворон на могилі
Та з голоду кряче...
Згада козак гетьманщину,
Згада та й заплаче!»
Умовк кобзар, сумуючи:
Щось руки не грають.
Кругом хлопці та дівчата
Слізоньки втирають.

Пішов кобзар по улиці —
З журби як заграє!
Кругом хлопці навприсядки,
А він вимовляє:
«Нехай буде отакечки!
Сидіть, діти, у запечку,
А я з журби та до шинку,
А там найду свою жінку,
Найду жінку, почастую,
З вороженьків покепкую».

Тарас ШЕВЧЕНКО
[6 листопада 1838,
С.-Петербург]

ОднаждЫ в студеную зимнюю пору
Сплинтер из лесу вышел - был сильный мороз.
За сплинтером вышло два байкера мощных
кажется жопе сплинтерской досталось не очень!
Ебались всю ночь они и трошечки днем
Теперь вместо ануса просто дупло.
Там белки живут и зайцы ночуют
ХОЧЕШЬ ЛИ ТЫ СЕБЕ ПОПУ ТАКУЮ?
Вот мой совет, если скажешь ты НЕТ -
байкер опасный наглый подлец.
И если вдруг случилась фигня
Дай номер сплинтера - и вот все дела.
Сплинтерской жопе не привыкать,
А твое очко не должно пострадать.

Декілька років назад я послухав концерт української бардівської музики.
Я був щиро здивований і вражений !
І не тільки майстерністю виконання,а особливо мене вразив якийсь неповторний романтизм
та задушевність  пісень ,які я почув...
Українські бардівські пісні звучали якось по-особливому,чіпляли за душу,їх хотілося слухати ще і ще.
З того часу я  почав цікавитися  українською сучасною та класичною поезією,
 слухати народні пісні.Вивчати історію України.
Потім я відкрив і продовжую відкривати для себе і українську поезію,як класичну ,так і сучасну.
В якійсь мірі ,це вплинуло на моє життя,на моє сприйняття нашого народу ,України!
Ця сторінка для тих ,хто любить українську поезію та пісні.
Тут можна публікувати вірші та пісні ,які Вам подобаються і Ваші власні твори.
Прохання ,при публікації  творів обов'язково вказувати прізвище автора.
Давайте пізнавати себе , свою культуру та історію!
 

Прокинувся вранці в надії на зиму.

Пухнастого снігу ковдру незриму

Чекаючи сонця і тріску морозу,

Злітаєш із ліжка,

Відслонюш штору.

 

І тут всі огризки твоєї надії

Разом із погодою десь полетіли.

Сніг вночі випав...

Ніби добра новина,

Але десь плюс вісім.

На дворі паршиво!

Та ковдра на дворі -

Ілюзія згнила

 

Вдягаєш все тепле -

Вертаючись з казки.

Виходиш на двір

Без любих почуттів

Ступаєш на сніг,

Що тебе так підвів.

Він наче болото

Навколо чобіт,

Не весело рипає

Тільки човга й мокрить

 

Вологість в повітрі,

І вітер холодний

Поганий скрізь настрій

Усіх і все гнобить

Снігу нема, але завтра він буде,

Новий, пухнастий... а може не буде.

Я, як людина, би міг помилятись,

Та це ж не важливо...

Треба просто всміхатись,

Новому року й новому життю,

Хай воно буде як в літнім гаю.

 

Старих ВАМ гараздів,

Й нових відчуттів.

Ялинка у центрі.

Гоп, і рік пролетів.

До неї, ялинки

приходьте скоріш.

Не тішитись нині

ціною ВАМ гріш.

 

Новий рік - св'ято,

Ніби новий листок,

Де можна писати

мільони казок.

Забувши мазюкання

Старого {Того} листка,

Полинути в мрії

майбутнього дня.

Й величні конструкції живої уяви

{Щоб ВАС оживили, й реальними стали}

Бажаю для ВАС щоб реальністю стали

Снігу нема, але завтра він буде,

Новий, пухнастий... а може не буде.

Я, як людина, би міг помилятись,

Та це ж не важливо...

Треба просто всміхатись,

Новому року й новому життю,

Хай воно буде як в літнім гаю.

 

Старих ВАМ гараздів,

Й нових відчуттів.

Ялинка у центрі.

Гоп, і рік пролетів.

До неї, ялинки

приходьте скоріш.

Не тішитись нині

ціною ВАМ гріш.

 

Новий рік - св'ято,

Ніби новий листок,

Де можна писати

мільони казок.

Забувши мазюкання

Старого {Того} листка,

Полинути в мрії

майбутнього дня.

Й величні конструкції живої уяви

{Щоб ВАС оживили, й реальними стали}

Бажаю для ВАС щоб реальністю стали

Доброму другу Дзобу, який помітив дивну тенденцію до важчання музики,  що слухає...

 

Щораз стає важче бути привітним,

Усім посміхатись і світу радіти.

Життя наступає, і з ним треба битись,

Щоб не лишитись життям тим побитим.

Важенні процеси сірих клітин

Поважчують музику, що чую один.

Внутрішні бійки моїх різних людей

Скидають на купи гори ідей.

Голова генерує багато таких,

Дуже абсурдинх, абстрактних якихсь.

 

Хотів би сприймати я легку попсу

За нею так просто будується всьо,

Впиваючись ліричними буквами слів

Відчути кохання, яскравих струмків.

Радіти усьому і чути людей,

Тих, що співають багато пісень,

Співають не голосом збитим життям,

Співають душею відкритим серцям.

І так не за складно і просто світам

Звільняють народи від невидимих ярм.

Говори українською мовою висловлюй нею думки,

Мовою калиновою вкраїнське у світ ти неси

Не плюндруй українського звичаю

Вкраїнське ти все бережи.

Бережи Українську історію,

І кращу її сотвори.

Хай країна твоя розростається,

Хай добробут в нас повстає

 

*****

 

Говори Українською мовою

Говори, говори,говори.

Ти не суржиком завжди висловлюйся,

Чи мовою інших людей.

В тебе мова є пречудовая,

І світ прикольний такий.

Малюй світи Українською,

І мова буде цвісти.

Аморфні танці

Краплинок води,

Демонструють калюжі

Куди не піди.

Це дощик грайливий

По місту іде,

Йому дуже весело

І він щиро паде.

Вмиваються вулиці

Потоками сліз,

Щоб стати привітними

В подощовій порі.

 

Ось сонце проблискує

В щілинах хмарок,

Та дощик стрибає,

І топче танок.

І це заворожує

Картина, краса.

Довкола світлішає

Благородна пора.

 

Й веселка засяяла

Німбом землі.

І посмішки Львовом

Вусібіч попливли.

Минаючи озерця,

Минулих баталій.

Танці, вже посмішок,

Споглядаємо далі.

 

Маленькі компанії

Усіх субкультур,

Створюють натовп,

А може і тлум.

Тепер ця вся велич

Торкається нас.

Пара закінчилась-

Та цеж просто клас.

* * *

Муляє ногу тісний черевик.

Серце стрибає, мов сонце у хмарах.

Бабине літо торкає повік.

Скиглять трамваї, та ходять по парах.