хочу сюди!
 

Ірина

37 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «поезія»

А.Драбрезір "ВІНОК РОЗВІНЧАНИХ ЦАРИЦЬ" (Збірка сонетів)

Завжди прагнув опанувати велику кількість форм поетичної архітектури. І це не самоціль. Чим більше прагнув пізнати форми, тим дужче відчував, що мою душу неможливо загнати в які б то там не було рамки чи то життєві, чи політичні, чи поетичні. Сонети для мене - це стан душі, коли її торкають руки мого творця в різних життєвих ситуаціях, байдуже, чи в горі, чи в радощах. Коли вона (душа) зневірена або заласкана, стікає росами сльози, - тоді і з’являються сонети. Вони, як бажання душі...

Читати далі...

вірші

Ті розхристані вікна, що втретє мене не впізнали, Прокричали протяжно надтріснутим голосом шибок – Ви мене не чекали... мене не чекали... чекали... І розкраяний місяць вже втратив три четверті скибок. І в очах ваших подив, розбавлений місячним світлом. Три четверті шляхів, так і бути, приводять до Риму. І застуджені ночі сміялись і мчали на мітлах, І розкаяні вікна стрічали своїх пілігримів...

Блогер Некрот відкрив Сайти-Близнюки злого поета :))

[Приєднана картинка] Запрошую весь прекрасний Народ I.UA, який я дуже шаную (інакше мене тут не було б!), на Сайти-Близнюки українського і російського поета-сатирика Олександра Некрота: http://uaps.nekrot.net - Сайт злого Некрота українською мовою; http://rups.nekrot.net - Сайт злого Некрота на русском языке. Ласкаво просимо! Добро пожаловать!

вірші

Я сяду під зірку сусідню – аби недалечко, Дивитимусь нишком як ти наливаєш у чашку Холодне і біле, мов сніг, молоко із глечика, А потім відкинеш на лавку сорочку клітчасту. І я простягну тобі вечір із флоксами, наче Для потиску руку. А ти засмієшся в жменю. Розтулиш долоню – а сміх утече й заплаче Густим зорепадом і згубиться між ячменю…

вірші

Понад дорогою хрести, І ген мости, немов коти, Повигинали чорні спини над водою. А я іду хто зна куди, Ковтаю цигарковий дим, І вірна подруга гітара за спиною. Гуляє вітер в голові, Мої думки ледь-ледь живі Лягають римами на дно мутної склянки. Акорд зривається зі струн, В легенях вечір і тютюн, І не відомо, чи дотягнемо до ранку. Понад дорогами хрести, І більше нікуди іти, А за душею тільки осінь і мінори. І лиш мости, немов коти, Блищать очима з темноти, І облітаючі листки...

Читати далі...

Хризантеми.

Вечір, темніє на дворі. Осінь листям стукає в двері. У кімнаті нас лише двоє, Я і новий вірш на папері. А на дворі осінь гуляє, У саду цвітуть хризантеми. Сліпий старець у хлопця питає: - Іванку, де ми? Із дерев листя спадає, Вітер віє не знає втоми. Хлопець в старця старого питає: - Діду, хто ми. - Українці ми сину, Ми українці. Ми мов ті хризантеми осінні, Дуже довго за волю боролись, Та навіки ми стали вільні. Ранок, на дворі світає, Вірш читаю, зміст не можу збагнути...

Читати далі...

Краще вітер в обличчя, чим постіл в спину...

Краще вітер в обличчя, Чим постріл в спину. Краще гірка правда, Чим зла брехня. Хай троянди колють руки, Чим злі погляди колють серця. Краще з другом ділити останнє. Гірше коли друзів нема. Краще бути самим собою, Чи то літо, осінь, зима. Всі пори року хороші, Але краще хай буде весна. Дмитро Дідківський. 03.02.1999 рік.

Мамо.

Мамо, скільки раз Дощем капали сльози. Із хмаринок Ваших очей. Скільки раз, чекали на порозі, Ви мене із зоряних ночей. Я завжди вертався Вранці рано. Ви кричали на мене Як могли. Ви пробачте мене мамо, Що не усвідомлював тоді вини. Дмитро Дідківський 1998 рік.

Чорний крук.

Скільки будеш літати ще Чорний крук, Над землею наших Батьків, дідів, прадідів? Скільки будеш клювати ще Їх тіла, та нащадків їх? Досить з них знущань Голодоморів, війн усіх. Досить вже. Повертайсь назад У своє гніздо, У країну зла. Настали наші часи. Твоя пора пройшла. Хватить сил у нас. Дати всім відсіч. Хто під кнутом своїм Бачить нашу Січ. Вже в кайдани нас не взути, Та не закувати. Буде й над нашим краєм Голубка літати. Соловей в гаю співати, Й жайворонок в полі...

Читати далі...