Возбуждение ГПУ уголовного дело относительно бывшего Президента Украины Леонида Кучмы, скорее всего, является элементом новой публичной политики режима Януковича.

Два роки тому, купив я собі квартиру . Гроші на неї заробив трохи брудним ділом. Поганив репутацію одній людині. То яйцем у нього кину, то зміню пару слів у його промовах. Наприклад: різні географ. Назви, деякі терміни…було навіть проник у радіорубку і об*явив його іншим ім.*ям . Ось так. Весела робота. Але це зовсім інша історія.

        Так от,накопив грошенят-купив квартиру.

Квартира класна - три кімнати, євро ремонт. Не соромно показати людям. Майже кожного вечора збирав у себе друзів, пили пиво, курили травку, веселилися.

        Так пройшло 2 місяці. Потім мені ці гулянки набридли, стало нудно . Перестав кликати народ. Проводив вечори на самоті. Але став помічати, що повертаючись додому з роботи ніхто мене не зустрічає, у квартирі пусто, вечори проходять в тупу перед телевізором чи Інтернетом.

Поділився цією проблемою з програмою «спитай у Путіна». І той порадив мені завести хатню тваринку. Ідея мені сподобалася, і я почав думати.

        Усе життя  мріяв про пса. Знав, що коли випаде нагода його завести, то це буде ретрівер на ім.*я Рон. Собаки круті та дурнуваті, особливо, коли ще зовсім цуценята. Вони лащаться до тебе, граються, сплять поруч. Віддані створіння. Але гавчик не варіант. У мене на нього немає часу. Ніхто не буде його  вигулювати, годувати. Здохне тварюка.

        Може завести папугу? Папуги яскраві. І глядіти їх не потрібно. Зранку насипав йому корму, налив води. Раз на день прибрав клітку. Ідеально… Хоча…вони ж наче говорять…уявляю, навчиться цей Кеша усіляких матюків., Прийде до мене якась дівчина, подивитися колекцію літачків, і одразу до папуги, уті -путі йому, а він її на три букви…так не піде…

       Заводити щура теж не варіант - він бридкий.

       Морські свині і ховрахи – товсті та не прикольні.

       Черепашки…нудні… і я боюся, що колись мені стане  ліньки йти купувати пельмені , я просто зварю черепашачий суп)

       Змії, павуки - ніколи…

       Думав так ще декілька хвилин, і тут до мене дійшло, що я пропустив класний варіант-КІТ.

       100% мені потрібен кіт.

Ця тварюка живе сама по собі. В квартирі йому не нудно, привчу до унітаза. Хавки насиплю на цілий день.  Супер, це воно!

В переході купив цього білого, пухнастого дурника. Назвав Каспером.

Коли я приніс його у квартиру, тому було 3 місяці.

       Цей пафосний клубок хутра, пройшовся трохи по квартирі, подивився на мене, і м’якнув щось на кшталт «Чувак, тепер я тут заправляю». Ну-ну подумав я, а як же =)

Квартира йому сподобалась. Каспер  облазив її декілька разів. Усе нюхав і намагався подерти мій шкіряний диван.

       Пацан у себе на хаті.

         Я його одразу полюбив. Ну а як інакше. Ми разом казилися, грали у різні ігри, ганялися один за одним. Було весело. Кіт афігенський.

        На наступний день , я зрозумів , що він підступний гад.

        Цей придуркуватий привид, напудив мені у капці. Я б може поржав з цього, якби  помітив це, до того як одягнув їх.

       Зняв тапочки. Вигадав кілька нових матюків. Записав їх. Помився. Знайшов кота, потицяв його у «діло».

       Тоді я зрозумів, що треба Каспера привчати до туалету.

Це були важкі 3 дні.

        Я йому пояснював українською, потім російською-не дійшло. Переклав на англійську - знов не так. Показав на собі. Ніякого результату. І тільки коли я опустив руки, сказав йому, що він тупий, Каспер демонстративно усівся на унітаз…ну а далі то вже історія.

      Треба визнати, що мій улюблениць не був паінькою. Такого розбишаки світ не бачив.

      Коли він був малим, то і робив маленький безлад…перекине якусь вазочку, пошматує туалетний папір….

      Але ж воно росте! Із маніпусінького кошенятка виріс здоровенний котяра.

      Я вже не дивуюся, коли приходжу додому і бачу усі свої шмотки розкиданими по квартирі. Уже забув, що таке скляні речі на полицях, він усе змітає .  Також він любитель зірвати штори, подряпати меблі, пообдирати шпалери.

Звик до хаосу у нашій квартирі. Звик до мого проблемного звіра. Як не крути а коти рулять!!!!!!!!!!!!!

 

  





           До речи, ось остання електронна версія - http://www.gazetavv.com/static/files/v/v/vv_n044.pdf Там і про нас. Про інтернет.
.  

На днях в Верховной Раде появилось первое и пока единственное межфракционное объединение "Европейский выбор", возглавили которое регионал Анатолий Кинах и сопредседатель депутатской группы "Реформы ради будущего" Иван Плющ. Появление нового, скорее всего, временного объединения нардепов интересует не столько само по себе, сколько в контексте изменения парламентского ландшафта, к которому привела отмена политреформы 2005 года и возврат в действие Конституции 1996-го. Народным избранникам больше не нужно показательно проявлять фракционный патриотизм, при желании любой из "слуг народа" может покинуть состав фракции, благодаря которой он, собственно, и стал депутатом. Каждый получил возможность вести самостоятельное существование "под куполом" либо в качестве внефракционного, либо, создав совместно с коллегами маленькую, но "гордую" депутатскую группу, от имени которой можно присутствовать на согласительном совете и выступать перед журналистами. Получив "вольную", депутаты существенно видоизменили лицо парламента.

По сути, степень политической трансформации нынешнего парламента, по сравнению с 2007 годом - мерило амбициозности отдельных его представителей. Чем больше появляется в парламенте одного созыва новых субъектов, тем больше амбициозных личностей в нем представлены. Кое-кому стало тесно в рамках фракционной дисциплины, подкрепленной императивным мандатом.

Напомним, что по результатам выборов-2007, прошедшим по нормам Конституции 2005 года, которая запрещала какое-либо существование народного депутата вне родной ему фракции, в парламент попали пять политических сил: Партия регионов - 175 мандатов; БЮТ - 156; НУНС - 72; Компартия - 27; Блок Литвина - 20.

Таким образом, первоначальный ландшафт Верховной Рады VI созыва состоял, образно говоря, из пяти материков, часть которых была ощутимо деформирована, а то и полностью разрушена вследствие катаклизма - возврата Конституции-96.

В процессе тектонических сдвигов парламентские фракции приобрели новый вид, перестав, фактически, быть теми образованиями, за которые голосовали их избиратели в 2007 году во время досрочных выборов. Победа Виктора Януковича в президентской гонке превратила фракцию Партии регионов в магнит, к которому потянулись многие из тех, кто откололся от других фракций, утративших мощь, популярность или просто целесообразность существования.

Партия регионов. До реформы - 175 депутатов, после - 187.

Количественный рост пропрезидентской фракции легко объясним именно тем, что она пропрезидентская. "Короткие перебежки" в лагерь победителя - излюбленный вид спорта украинских политиков, поэтому увеличение фракции регионалов на двенадцать штыков выглядит даже несколько скромным. Впрочем, необходимый результат голосований фракции ПР всегда готовы обеспечить союзнические КПУ и Народная партия (бывшая фракция Блока Литвина) при поддержке лояльных внефракционных депутатов. Поэтому главный итог отмены действия норм Конституции-2005 для Партии регионов положителен. Быть регионалом модно и несложно - даже в случае колебания по тому или иному вопросу повестки дня заместитель главы фракции Михаил Чечетов всегда по-отечески подскажет правильное решение.

БЮТ - "Батькивщина". До реформы - 156 депутатов, после - 105.

"Я всегда за тех, кто побеждает". Видимо, такой девиз у тех, кто покинул ряды Блока Юлии Тимошенко сразу после поражении их лидера на президентских выборах. Тех же, кто сам уйти отказался, исключило руководство фракции за голосование в унисон с парламентским большинством. Итог - вторая по величине фракция сократилась почти на треть и практически полностью утратила влияние на законодательный процесс. Удел "бютовцев" в 2010-2011 гг. - критика власти и телевыступления в ожидании будущих выборов.

НУНС. До реформы - 72 депутата, после - 68 в рамках нескольких "удельных княжеств".

"Как выглядит заседание фракции НУНС сегодня? Сидят руководитель фракции Николай Мартыненко и Роман Зварич читает ему повестку дня", - говорят сами "нунсовцы". Члены "мегаблока-2007" изначально не выглядели монолитно, как бы ни пытался их таковыми представить Президент Виктор Ющенко во время тех выборов. Да и как может быть монолитным и эффективным с точки зрения принятия решений объединение, десять человек в котором зовутся "глава партии", а на выборах Президента из состава фракции баллотировались сразу три кандидата, не считая самого Ющенко, которого, по идее, НУНС должен был поддерживать. Напомним, блок "Наша Украина - Народная самооборона" состоял из десяти политических партий и оперативно созданной "самообороны" во главе с Юрием Луценко. Что собой представляет эта фракция сегодня? Тектонический сдвиг, в виде конституционной реформы окончательно разрушил оранжевый блок. Сегодня на его базе существуют оформленные и не оформленные официально группы:

- группа "Единого Центра" под влиянием Виктора Балоги - главный нарушитель спокойствия в НУНС еще во время его относительного благополучия;

- "Народная самооборона" - изначально разношерстная компания, которую, от Александра Омельченко до Олеся Дония, собрал воедино узник нынешнего режима Луценко для прохождения в парламент;

- группа "За Украину!" - создана Вячеславом Кириленко, позиционирует себя как национал-патриотическая сила. Изначально вместе Кириленко, Ксению Ляпину, Ярослава Кендзера и других объединила нелюбовь к В.Балоге, экс-главе Секретариата Президента Ющенко;

- "Наша Украина" - группа создана лишь в 2011 году. В нее вошли сегодняшние члены одноименной партии, курируемые ныне председателем этой силы, экс-главой СБУ Валентином Наливайченко;

- "Право выбора" - объединение, ориентированное на Давида Жванию, которому некогда пророчили присоединение к "региональному" большинству. Стоит сказать, что, кроме Жвании, в нее вошли христианский демократ Владимир Стретович и вышедшая из партии В.Балоги после его разрыва с Президентом Ющенко Оксана Билозир.

Как видим, о фракции НУНС как единой политической силе сегодня говорить не приходится, хотя де-факто фракция еще и существует. Раздробленность бывших оранжевых депутатов играет на руку представителям большинства, поскольку открывает больший простор для маневра в вопросах внутренней коммуникации и договоренностей по каждому конкретному голосованию.

КПУ. До реформы - 27 мандатов, после - 25.

Коммунисты потеряли два штыка не вследствие конституционной реформы и прихода к власти нового Президента, а исключительно по причине своих внутренних коммунистических дискуссий и конфликта Леонида Грача с главой фракции и партии Петром Симоненко. Коммунисты остались в статусе фракции большинства, представители "красных" занимают должности в исполнительной власти, а значит, КПУ, как и людей Литвина, о которых речь пойдет ниже, изменения коснулись меньше всего. Разве что Партия регионов теперь не так сильно боится выхода последователей идей марксизма из состава большинства, как раньше.

Фракция Народной партии. До реформы - 20 мандатов, после - 20.

Соратники спикера Владимира Литвина проявили стойкость характера, не утратив ни единого депутата своей самой маленькой, но парламентской фракции. С учетом же обмельчания других субъектов Верховной Рады, влияние фракции немного возросло. Единственные изменения "на злобу дня" касаются смены названия фракции - ориентируясь на выборы народных депутатов 2012 года, литвиновцы, намеревающиеся, очевидно, пойти единым партийным списком, назвались фракцией Народной партии.

Внефракционные. До реформы не существовали, после реформы их стало 25.

Внефракционные депутаты - важнейший ресурс в политической и парламентской игре. Именно на внефракционных всегда опиралась власть при смешанной избирательной системе, так как "официально нейтральные" всегда могут более рьяно и убедительно выступать с критикой официальной оппозиции. Находясь в статусе внефракционного, депутат свободен в своих голосованиях, так как не связан крепкими узами решения совета фракции.

Сегодняшние внефракционные в Раде - это, в основном, изгнанные или вышедшие из БЮТ, которые, возможно, не спешат официально входить в состав большинства, надеясь баллотироваться на следующих выборах в мажоритарных округах. А потому не желают окончательно прощаться с электоратом оппозиции. Внефракционные - резерв Партии регионов на тот случай, если КПУ вдруг решит проявить характер или Народная партия по тем или иным причинам откажется голосовать с коллегами по большинству.

"Реформы ради будущего". 20 депутатов.

Самое загадочное из парламентских новообразований. Его возглавляет бывший бютовец Игорь Рыбаков. Как упоминалось вначале, эта депутатская группа совместно с внефракционными коллегами и некоторыми представителями большинства создала 15 марта межфракционное объединение "Европейский выбор". А поскольку ни И.Рыбаков, ни А.Кинах, ни И.Плющ никогда не чувствовали себя комфортно в статусе оппозиционеров, можно быть уверенным, что "Европейский выбор" не станет оппонентом Партии регионов.

Как видим, пять субъектов законодательной власти, занявших в 2007 году свои места в сессионном зале на улице Грушевского в Киеве, превратились в двенадцать. При том, что самая большая фракция стала еще больше. Это можно сравнить с дополнительной эмиссией акций акционерного общества, в результате которого, миноритарные акционеры окончательно теряют свой вес и влияние на процессы, а мажоритарные держатели акций получают контрольный пакет и неограниченные возможности.

http://news.liga.net/articles/NA110093.html

Оскільки стає модним давати прогнози наперед, я теж спробував зробити невеличкий внесок у цю справу.

З підручників 2015 року

Математика.

Задача 1. Дрібний підприємець заробляє у місяць 10 000 грн. З них 40% піде на “дах”, 40% - на відкати, решта 40% - на податки. Скільки підприємець залишиться винним державі, якщо він має сплачувати податки на півроку вперед?

Задача 2. Народний обранець протягом року приймає подарунків за правильне голосування в середньому на 2 млн. американських доларів. Запитання: навіщо йому зарплатня?

Задача 1. Ігорка ув’язнили на 2,5 р, а Петька – на 3 роки. Скільки років потрібно відсидіти кожному з них для того, щоб отримати право балотуватись у президенти, якщо відомо, що у Ігорка це вже друга ходка?

Задача 2. Верховною Радою України було довічно продовжено повноваження депутатів, причому відомо, що у голосуванні брало участь 5 депутатів та 295 депутатських карток. Запитання: коли, нарешті, замовкнуть куплені недолугою опозицією правозахисні організації?

Історія України.

Як було зазначено на квітневому пленумі Партії одного регіону, довгі роки Україна не знала, що робити із своєю незалежністю. Особливо погіршилась ситуація під час узурпації влади шолудивим котом Леопольдом (Віктор Чивокуня. Нагальні завдання пролетаріату, який годує всю країну // повне зібрання творів, т. ІІ, сторінка – середня) та іншими козлами, які заважали нам жити (Віктор Чивокуня. Дитяча хвороба демократії в політиці // повне зібрання творів, т.ІІІ, сторінка – остання). І лише після Великого Лютневого переходу влади до рук Вождя світового лохторату, Великого товариша усіх, хто не в змозі опанувати хохляцьку мову, і просто канкретного пацана Віктора Чивокуні, країна, яка балансувала на краю прірви, впевнено зробила крок уперед.

Українська мова.

Пиши правильно!

Неправильно	Правильно
1. Кровососи	1. Кровосісі
2. Косово	2. Чорногорія
3. Виборці	3. Лохи
4. Генофонд	4. Геноцид
5. Державне	5. Моє
6. На 100%	6. Вдвічі

Зоя Воскресенська. Оповідання про Гаранта.

Почув одного разу Гарант, що його ліпший кореш, якого він призначив на високу посаду, зловживає своєю владою: підприємців обдирає, відкати вимагає. Та найжахливіше було те, що він з Гарантом не ділився. Покликав до себе Гарант товариша та спитав його: Чи правда це, мій друже? Нічого не відповів товариш, лише очі додолу опустив. Тоді обійняв його Гарант, поцілував, та запросив на полювання у заповідник. Ось який він був справедливий, Гарант-то. 

Совладелец компании "Росукрэнерго", бизнесмен Дмитрий Фирташ считает нынешнего президента Украины Виктора Януковича достойным руководителем.
Об этом он заявил в интервью французскому изданию "Politique Internationale".
В частности, Фирташ отметил: "Первое, о чем следует рассказать, говоря о нем (Януковиче, - ред.) - это его жизненный путь. Он прошел очень сложную школу. На мой взгляд, этот человек отмечен Богом, если выбрался из таких условий! Он вырос без матери. Он всего добился сам".
"В советские времена он был директором автоколонны, где работали около 3 тысяч людей: "ДонбассТрансРемонт". Это предприятие работало на половину Советского Союза, это - тепловозы, депо, подъездные пути... Человек, который руководил такой организацией, не мог руководить, не понимая. Потом Янукович был заместителем губернатора области, губернатором, дважды - премьер-министром, и стал президентом", - подчеркнул бизнесмен.

(Чомусь він забув, чи свідомо не "підкреслив" про якісь судимості, про які чув народ)

 

"Он не заканчивал престижный зарубежный вуз. Но, поверьте, Советский Союз умел воспитывать руководителей. Не важно, обувная фабрика, или космодром. Янукович прошел эту школу", - подытожил Фирташ.

А ще: Свого часу Янукович вказував у своїй біографії, що є членом Каліфорнійської міжнародної академії науки, освіти, індустрії та мистецтв. Як з'ясувалося, такого наукового закладу не існує.
Як це вам? Що можна подумати про людину, яка на увесь світ заявляє несусвітній примітивний обман? Член неіснуючих академій... І це не один випадок, а цілий океан, від "а" до "я". То як можна охарактеризувати тих людей, які голосували за таке...?

P.S. Янукович претендує на магістерський ступінь з міжнародного права та
докторський ступінь в галузі економіки – всього цього було досягнуто за
час, коли він був губернатором Донецької області, найбільш
густонаселеної області України – у період з 1997 до 2002 років.

Але
є дивні запитання щодо дипломів про освіту людини, чию перемогу на
президентських виборах п'ять років тому скасував Верховний Суд України,
який знайшов докази фальсифікацій з боку особи, яка в молодості провела
три роки у в'язниці за напад та крадіжку.

По-перше, у документах,
поданих до Центральної виборчої комісії України Янукович не зазначив,
де він здобув докторський ступінь з економіки.

Його прес-секретар
Денис Іванеско, не допоміг у виявленні того, яким же університетом
надано науковий ступінь. Іванеско сказав, що Янукович його отримав десь у
Донецьку, хоча й не зміг назвати університет. "Він навіть очолював там
кафедру та читав лекції", – зазначив Іванеско.

Сергій Льовочкін,
якого вважають правою рукою Януковича, сказав, що Янукович захистив свою
докторську дисертацію в Академії наук України у 2000 році. Але він
також не зміг повідомити, де ж дійсно навчався Янукович при підготовці
до своєї дисертації.

Жодної інформації про це немає і на офіційному веб-сайті Януковича.

На
запитання як же Янукович міг працювати повний робочий день та
підготувати майже одночасно дві дисертації, Льовочкін заявив, що обидві
дисертації були пов'язані із місцевим економічним розвитком, про що
тодішній губернатор знав багато чого.

Але Янукович здобув
репутацію важко думаючого та до смішного некрасномовного політика, що,
здається, у відповідності до психологічних наук, не могло б бути
притаманним вченому у галузі права та економіки.

Окрім цих двох
ступенів, вища освіта Януковича складається виключно із диплому механіка
від 1980 року Донецького політехнічного інституту, колишнього
технікуму.

Про наукові здобутки Януковича вже було задано достатньо питань, щоб розпочати розслідування з боку Міністерства освіти.

Одне
з розслідувань – щодо докторського ступеню з економіки – триває. Інше –
про магістерський ступінь у галузі міжнародного права – виявило, що
диплом Януковича не є достовірним. Це розслідування було розпочато на
прохання Володимира Яворівського, депутата з парламентської фракції
Тимошенко.

Тарас Березовець, політичний консультант Тимошенко
сказав, що у випадку доведення, що Янукович винний у спотворенні чи
фабрикації його наукових ступенів, той може постраждати під час виборів.

"Це
буде мати вплив на виборців, які зазвичай краще освічені, культурніші, а
отже – більш чутливі до таких питань", – говорить Березовець.

Документи,
представлені під час розслідування включають у себе дещо більше, аніж
прості звіти, які показують, що Янукович вступив та отримав
магістерський диплом у Київській Академії зовнішньої торгівлі, яка
згодом змінила свою назву на Український державний університет фінансів
та міжнародної торгівлі.

Репутація київської академії сама по собі викликає питання.

Олександр
Захаров, спеціаліст з логістики, який вивчав міжнародне право у тій
самій академії і той самий час, що й Янукович, розповідає про програми
індивідуального навчання для таких як Янукович, які широко розглядалися
як фабрика дипломів для державних чиновників.

"Я особисто знаю
двох чи трьох людей, які з'являлися лише на іспити і згодом отримали
дипломи [без навчання]. І багато таких студентів були з президентської
адміністрації чи Міністерства економіки", – додав він.

В той час
як добре відомо, що в Україні диплом можна легко купити, Герман каже, що
таке шахрайство було неможливим у той час, коли Янукович отримав свій
ступінь. "У 2001 році купити дипломи було неможливо. Це лише зараз, коли
вони покупляли".

Тому немає сенсу повертатися та перевіряти
курсові роботи Януковича в академії, де він здобув ступінь магістра з
міжнародного права. Його дипломна робота була знищена – ще одна,
здавалося б, додаткова обставина.

Питання про освітні дипломи
Януковича постали на тлі розгортання скандалу про продаж дипломів в
цілому всім без винятку – від чиновників-високопосадовців до звичайних
студентів. Якщо наукові ступені і не купувалися в цілому та за все
одразу, то українські вищі навчальні заклади, принаймні, багато з них –
сумно відомі тим, що отримували плату від студентів в обмін за здавання
іспитів чи курсових робіт, які не були написані в усталеному порядку.

Декілька чиновників-високопосадовців були спіймані на брехні про їх наукові здобутки.

Заступник
голови Служби безпеки України – Андрій Кислинський – нещодавно був
звинувачений у наявності фальшивого диплому. І раніше – у 2005 році –
колишній міністр юстиції Роман Зварич брехав, що він є американським
професором.

Це не поодинокі випадки.

Тимофій Мотренко,
начальник Головдержслужби України, яка здійснює адміністрування,
контроль та перевірку держслужбовців, нещодавно сказав газеті "Дзеркало
тижня", що "ми перевіряємо близько 300 людей щорічно, і 10-15 з них
мають несправжні дипломи. І це відбувається на такому рівні, де
призначення роблять президент і Кабмін".

Чи пам'ятає хтось, хто
навчався разом з Януковичем у київській академії, коли він отримав його
магістерський диплом з міжнародного права? Дехто так, дехто – ні.
Герольд Антселевич, колишній моряк, а зараз – голова кафедри
міжнародного права сказав, що програма індивідуального навчання
Януковича означала, що він з'являвся лише для складання іспитів.

Микола
Фоменко, керівник Департаменту моніторингу Міністерства освіти та науки
України, відмовився надавати коментар щодо конкретного випадку
Януковича. Але він сказав, що отримання освіти шляхом лише появи для
складання іспитів "не є нормальним. Це обман держави та обман самого
себе".

Михайло Винницький, випускник Кембріджського університету
та директор докторської школи при Києво-Могилянській академії, назвав
такі індивідуальні програми навчання, одну з яких завершив Янукович для
магістерського ступеню – не більше ніж фарсом. "Це не просто рецепт для
корупції", – сказав він. "Це є різновидом пристосування, до якого можна
прийти лише за допомогою корупційних засобів".

http://www.utro.ua/ru/politika/firtash_schitaet_chto_yanukovich_otmechen_bogom1300039233

Чи будете ви голосувати за кандидатуру Віктора Януковича на наступних виборах Президента України?

11 марта Кабмин Николая Азарова отметил первую годовщину "рождения". Год - это немало, когда речь идет об украинских правительствах, которые, за редким исключением, существовали не намного больше 365 дней. Год - это рубеж, перейдя который, премьер-министры Украины обычно готовились уступить место преемнику, и разница лишь в том, делали ли они это безропотно, как Евгений Марчук в 1996-м и Анатолий Кинах в 2002-м, или же с автоматической заявкой на активную оппозиционную деятельность, как Виктор Ющенко в 2001-м и Юлия Тимошенко в 2005-м. Н.Азаров, кажется, не спешит уступать главное кресло в Доме правительства на Грушевского, сколько бы ему ни пророчили многочисленные эксперты. По крайней мере, внешних признаков "премьерского увядания" нет. Странно и даже подозрительно, как для украинской действительности, поскольку работа главой Кабмина - в наших краях традиционно временная, едва ли не сезонная. Может ли это означать, что власть во главе с Виктором Януковичем по-новому смотрит на принципы существования правительства и его роль - как в публичной политике, так и в скрытой от глаз простых смертных политической игре?

Задача правительства любого государства в том, чтобы управлять. Управлять экономикой, социальной сферой, проводить реформы, распределять ресурсы, словом, хозяйничать, получив полномочия либо из рук монарха, либо избранного народом парламента или Президента. Это уже зависит от формы правления. Другими словами, правительство - это чиновники-исполнители, клерки, но клерки высочайшего уровня, от профессионализма и эффективности работы которых зависит благополучие всей страны. Исходя из этой нехитрой логики, во всем мире хорошим тоном считается, когда правительство работает долго, а значит, среди нанятых на работу чиновников нет "текучки", которая, как известно, на пользу не идет никому.

Однако вразрез мировой политической моде украинские политики приучили народ к тому, что Кабинет Министров - явление недолговечное. Приход в Дом правительства нового руководителя означает не столько приход нового исполнителя-распорядителя, и уж точно никогда не продолжателя дела своего предшественника, сколько приход к власти новой партии или же коалиции нескольких партий с общими интересами. В мире это определение политической нестабильности, в Украине же - демократии. От того и 16 правительств за 20 лет.

Украинских Премьер-министров, работавших до сегодняшнего дня, можно разделить на три категории: "персонал Президента", "заклятые союзники" и "Лазаренко". Начнем с последней.

"Лазаренко"

Павел Лазаренко (занимал пост Премьера с 28 мая 1996 по 18 июня 1997 гг).

Одиозная фигура представителя "днепропетровской элиты" П.Лазаренко и сейчас будоражит умы некоторых обывателей и политиков разного уровня. Он был близок к Президенту Леониду Кучме, но самодостаточен. Он, как гласит американская Фемида, незаконно нажил миллионы долларов, но до сих пор многие вспоминают П.Лазаренко как эффективного менеджера. Единственный из украинских политиков первого эшелона за всю историю, получивший срок тюремного заключения, пусть даже и не на Родине. П.Лазаренко - настолько уникальная фигура, что сравнивать его с другими коллегами по правительственной работе нельзя. Но даже его уникальность не позволила избежать хронологической участи других руководителей правительства - его Кабинет просуществовал немногим больше года.

Персонал Президента

Ефим Звягильский (22 сентября 1993 - 15 июня 1994 гг.).
Евгений Масол (16 июня 1994 - 6 марта 1995 гг.).
Валерий Пустовойтенко (16 июля 1997 - 22 декабря 1999 гг.).
Анатолий Кинах (29 мая 2001 - 21 ноября 2002 гг.).
Виктор Янукович (21 ноября 2002 - 5 января 2005 гг.).
Юрий Ехануров (8 сентября 2005 - 4 августа 2006 гг.).

Правительства под руководством указанных выше господ были исполнительной властью в полном смысле этого слова, так как исполняли указания, рекомендации и волю работодателя - Президента Украины. Почти никто из них не грезил "гетманской булавой", что позволяло назначавшим их президентам не опасаться "ножа в спину" в виде роста премьерского рейтинга. Проблема в том, что отсутствие у самих премьеров стремления к популярности несколько притупляло их инициативность и желание проводить реформы. Для них достаточно было не впасть в немилость Гаранту.

"Заклятые союзники"

Леонид Кучма (13 октября 1992 - 21 сентября 1993 гг.).
Виктор Ющенко (22 декабря 1999 - 29 мая 2001 гг.).
Юлия Тимошенко (24 января 2005 - 4 февраля 2005 гг.; 18 декабря 2007 - 3 марта 2010 гг.).
Виктор Янукович (4 августа 2006 - 18 декабря 2007 гг.).

Самая интересная группа, существование которой, за исключением Л.Кучмы и В.Ющенко, ставшими в итоге президентами, предопределила Конституционная реформа 2005 года, обязавшая главу государства сотрудничать с коалиционным правительством. Наличие "заклятого союзника" в качестве партнера по управлению страной заставляет Президента желать не столько эффективной работы с ним, сколько скорейшего избавления от навязанного парламентом или политической конъюнктурой попутчика. По правде сказать, "заклятый союзник" всегда давал поводы для такого отношения к себе - стоит только вспомнить отказ Премьера В.Януковича от ПДЧ в НАТО в 2006-м, в то время, как Президент В.Ющенко тянул упирающуюся Украину в Альянс едва ли не собственноручно. Ну, а об отношениях того же В.Ющенко с Премьером Ю.Тимошенко и вовсе излишне напоминать.

Где же в этой классификации место Николая Азарова и его Кабинета? На первый взгляд, ответ очевиден - это явный "персонал Президента". Особенно с учетом того, что с возвратом действия Конституции 1996 года Президент, фактически, единолично руководит исполнительной ветвью власти.

С другой стороны, увольнение одного Премьера - "руководителя персонала" в Украине было продиктовано сменой его на другого, по мнению Президента, более эффективного. Так некогда А.Кинаха сменил В.Янукович, а Е.Марчука - П.Лазаренко. Менять же нынешнего Премьера Президенту вроде как незачем, иначе он сделал бы этот шаг еще после местных выборов в ноябре 2010 года, как то предрекали некоторые аналитики. Посудите сами, реформы медленно, но идут (нравятся они народу или нет - это другой вопрос). Кабинет Н.Азарова оборудован несколькими "громоотводами", которые не дают достигнуть уровню народного гнева по отношению к первым лицам страны критической точки. Это, конечно же, министр образования Дмитрий Табачник и главный вице-премьер-реформатор Сергей Тигипко. Каждый новый день, неделя, месяц работы Кабмина, назначенного 11 марта 2010-го, дает главе государства - как за рубежом, так и внутри страны - говорить о политической стабильности, "чего не могла достичь прошлая власть". И, в конце концов, Н.Азаров - не конкурент В.Януковичу на выборах 2015 года. И это еще один бонус для самого Азарова. Таким образом, нельзя утверждать, но можно аккуратно предположить, что нынешний руководитель правительства имеет определенные шансы побить рекорд продолжительности пребывания на Грушевского. Пока же лидерство принадлежит Ю.Тимошенко, во второй присест задержавшейся на посту Премьера на два года и два с половиной месяца, и В.Януковичу, отставшему от Леди Ю всего на месяц.

http://news.liga.net/articles/NA110088.html

Чи покращили ваше життя вже сьогодні Янукович з Азаровим?