Чи впливає мова спілкування на наше світосприйняття ?

На мою думку безпосередньо , тому що мова це не тількі засіб

спілкування , саме через мову кожна нація висловлює своє бачення світу , те як вона сприймає навколішне середовище.

 Коли людина починає вивчати іноземни мови , то разом з граматикою та

словами вона знайомится з культурою народа який є носієм цієї мови.

 І частково переймає її.

Чому всі окупанти в першу чергу намагалися знишити мову окупованого народу ? ( я кажу тут не тількі про окупантів України , наприклад англичані майже знищили мову ірландців)

Саме тому що мова  - це і є народ , нема мови - немає народу.

Хтось з московських політиків сказав "Россия заканчиваєтся там , где заканчиваєтся русский язик" ,

Ось чому вони так ревно відносяться до мовного питання і при будь якої нагоді виступають за поширення московської мови.

IІ Світова війна розпочалася задовго до вересня 1939 ( як хтось може подумати )

Її визрівання розпачолося підписанням 29 червня 1919 року Версальского мирного договіру , потім у вересні 1938 розчленування Чехословаччини за Мюнхенськими угодам .

 8 жовтня 1938   створено уряд автономної Карпатської України.

15 березня 1939 захоплення профашистською Угорщиною  Карпатської України,  що постала як незалежна держава після розчленування Чехословаччини.

7 квітня Італія напала на албанський порт Дураззо.

8 квітня італійські війська увійшли у столицю Албанії Тірана.

23 серпня у Москві був укладений Пакт Молотова-Ріббентропа. Цій події передувала

Промова Сталіна до Політбюро 19 серпня 1939 року.

 А ось і кульмінація усіх цих подій

Німеччина та Словаччина вчинили напад на Польщу (1 Вересня) — почалася Друга Світова війна.

Від нападу гітлерівської Німеччини на Польщу до агресії проти Радянського Союзу. Німеччина та СРСР є фактичними союзниками. (1 вересня 1939 р. - 22 червня 1941 р.)

 Для України дуже важко визначати  рамки початку ІІ Світової війни ,

Адже перші бойові дії, які умовно можна зарахувати до Другої світової, тут почалися не у вересні, а в березні 1939 року. Тоді вояки Карпатської Січі дали бій угорській армії, що наступала на новостворену Карпатоукраїнську дер­жаву. Останні ж постріли українських підпільників відлунали в середині 1950-х років. Можуть заперечити, що ці конфлікти не були безпосередньо пов’язані з війною. Але справа в тому, що в рамках Другої світової в Україні велася не одна, а кілька воєн, ареною для яких були наші землі

Чинником, що визначив місце і роль українців у Другій світовій, стала відсутність у нас власної держави. Україну та українців всі учасники війни розглядали виключно як ресурс (людський, матеріальний, політичний), який можна використати у протистоянні. Як результат — наша земля стала однією з головних арен світового бойовища, наші земляки — вояками практично всіх армій, які пройшли через неї: вже у перші дні війни українці воювали в лавах польського війська, Червоної армії, так званого легіону Сушка в складі німецької армії. В наступні роки до цього переліку додалися нові українські формування в німецькому війську (батальйони «Нахтігаль» та «Роланд», а згодом Ваффен СС дивізія «Галичина»), радянські та польські партизани, і врешті збройні формування українського визвольного руху (Українська повстанська армія, Українська народна революційна армія).

Всі учасники протистояння закликали українців реалізувати патріотичний обов’язок саме в їхніх лавах. Для цього польська влада декларувала готовність іти на поступки в повоєнному вирішенні українського питання (щоправда, лише в рамках відновленої Речі Посполитої); радянська — називала окремі свої фронти українськими, до пантеону героїв віднесла Богдана Хмельницького, іменем якого названо новий військовий орден; німці в останні дні війни пішли на перейменування колиш­ньої дивізії Ваффен СС в «Українську національну армію» і навіть призначили її командиром українця Павла Шандрука. Кожен, хто воював на українських землях, намагався продемонструвати свою «українськість» чи бодай прихильність до українства, особливо в критичній для нього ситуації. І не можна сказати, що це їм абсолютно не вдалося — українські юнаки, які йшли до Червоної армії, як і ті, що вступали до дивізії «Галичина», часто були переконані — вони роблять це, аби захистити свій народ.

"Єдиним збройним формуванням в Україні яке дійсно було українським можна назвати тількі УПА

Протягом 1943—1945 рр. окремі регіони повністю контролювалися українським визвольним рухом. Тут установлювали українську адміністрацію, проводили розподіл сільськогосподарських земель, відкривали школи, заклади культури: визвольний рух перебирав на себе функції держави як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні.

Після початку Радянсько - Німецького збройного конфлікту для мобілізації населення було використанно  термін "Велика Вітчизняна Війна" на зразок війни 1812 року. І цей термін використував Молотов у своєї промові 23 червня 1941 р.

Після закінчення війни вся ця пропаганда мусила зникнути , Сталіну вона було більше не потрібна ( та і небезпечна )

Але все ж таки Сталін дозволив радянському народові гучно відсвяткувати

"Праздник Победы" і навіть висловив вдячність тим, хто допоміг йому перемогти Гітлера і втриматися при владі

1946 р. Радянський Союз удруге відсвяткував День Перемоги, але уже без попередньої загальної ейфорії. Олександр Довженко  записав в своєму щоденнику:

Режим бажав запобігти, щоб подібні дисонантні інтерпретації не створили альтернативну

публічну опінію. Німецько-радянська війна мусіла відійти в забуття, поки у свідомості

населення не закоріниться офіційна версія недавньої історії. Наступного року День Перемоги

був виключений з календаря офіційних свят. Невигідні свідки війни (воєннополонені,

"остарбайтери", "колаборанти" тощо) уже давно були вилучені з радянського суспільства й

вивезені в глибину імперії, а 1947 р. столиця й важливіші міста були очищені від інвалідів,

живих докорів державі.

Відновлення цього дня "Побєди" , прийшло вже після смерті Сталіна . Режимові був потрібен новий ідол , звільнівши на ХХ з'їзді КПСС цей день від "культа особи" його знов почали відзначати , але він ще залишався робочим днем.

Згодом стала появлятися нова література , підручники в школах які сприяли відновленню цьому міфу "Великої Вітчизняної Війни"

Особливого розквіту це набуло за часів Брежнєва , для цього була своя причина :

 "Велика Вітчизняна" відігравала роль цементу який "сплачував" різноманітні народи величезной більшовистськой імперії

Це ідеальний матеріал для створення потужного міфу.

І вони використали це на всі 100 відсотків.

Особливо важливим для більшовицької Росії було необхідно нав'язати цей міф Україні , для того щоб ще міцніше утримати її біля себе.

 В Україні були побудовани численні пам'ятники та меморіальні комплекси присвячені саме для посилення цього міфу "Великої Вітчизняної Війни"

У радянських військових формуваннях воювали воїни з усіх земель радянської імперії.

Усі громадяни СРСР мали одного спільного і нещадного ворога. На цій підставі можна було

створити переконливий потужний міт. Досить було комуністам наголосити на злочинах

німецьких завойовників, створити культ радянських героїв і вибілити власні звірства.

У дусі радянського патріотизму й лояльності супроти московської імперії вже кілька

ґенерацій українських дітей вивчали історію Другої світової війни. Із середини 1960-х років

історію Української РСР зробили "невід'ємною складовою частиною" історії СРСР, яка по

суті нічим не різнилася з історією Росії.

 І саме зараз ці діти повираставши , ставши дорослими з піною у рота доказують про "братерство та єдність " з Росією.

 Після набуття державної незалежності без будь якої революції в Україні у владі залишилися тіж самі люди що були і за часів УССР .

 І замість того щоб викоринити цей міф , який був нам нав'язаний за часів радянської окупації , вони стали використовувати його для отримання прихільності частини виборців якім цей міф є дорогим.

 За часів президента Кучми вийшов історико-меморіальний серіял "Книга пам'яті України",

завдання якого — зібрати імена усіх, "хто поліг в ім'я перемоги"

 Там ми можемо прочитати наступне :

"У величезному масиві документальної і дослідницької літератури як вітчизняної, так і

зарубіжної, включаючи спеціальне дослідження, виконане за дорученням нині чинної

Урядової комісії з цього питання, недвозначно розкрито, що ОУН та її збройні формування

утримувалися і вели боротьбу як найманці фашистської Німеччини проти країн

антигітлерівської коаліції і затаврували себе як колаборанти фашизму"

Але редакція цього видання видала інший варіант книги, з якого вилучено брехливе наклепницьке твердження.

Трагічний урок

Друга світова стала найкривавішою війною в історії людства — затерта, здавалося б, фраза, проте вона актуальна і до сьогодні. Цей конфлікт став найбрутальнішим проявом тотальної війни, коли всі його учасники цинічно відкидали закони і правила ведення бойових дій, фактично не розрізняли у ставленні, хто перед тобою — армія противника чи цивільне населення, коли звичною практикою стали інститут заручництва та принцип «збірної» відповідальності. Друга світова «збагатила» історію такими жахливими «ноу-хау», як концтабори, перетворені на «фабрики смерті», Голокост, масове знищення в’язнів, ліквідація цілих міст та атомне бомбардування. В цьому страшному смертельному поєдинку всі без винятку його учасники вдавалися до дій, що кваліфікуються як військові злочини. І жоден учасник не може претендувати на роль носія абсолютного добра. Тому Друга світова має стати для всіх уроком того, якою не повинна бути війна.

Як відомо основу комуністичного і соціалістичного руху сформували твори Карла Гейнріха Маркса. Батько і матір його були христьяни ( євреї — вихрести ) , але самі вони походили з родин рабинів. До речі , прізвище Маркс походить від так званих маркоситів — послідовников Маркоса ( в перекладі з давньоєврейської означає “обманщик”) , який ще за часів Мойсея навчав євреїв як краще обманювати й грабувати єгиптян. Саме цей жрець Маркос викрав учення “Луксорського братства” “Як оволодіти народом за допомогою економіки”

Так ось у своєї юності молодий Карл був глибоко віруючою людиною , його переродження відбулося після його знайомства зі своєю майбутьньою дружиною Женні фон Вестфален яка була утягнена в таємне товариство ілюмінатів(товариство ілюмінатів головною метою своєю діяльності ставить захоплення влади в окремо взятій країні ). Карл таємно заручився з нею і прийняв ритуал посвячення сатані.

У цей час Маркс захоплюється сатанинскою літературою і пописує вірши , наприклад :

“Диявол такт мені відбиває,

Він смичок мій направляє” , або “Моя душа , колись віддана Богу , тепер призначена для пекла”

І цей “демоничний геній” не залишав його до кінця життя і судячі з усього навіть заволодів його дітьми. У Маркса були прізвиська “Знищити” і “Мавр” . До найближчого оточення Маркса входили такі люди як М.Гесс, П.Прудон ,Б.Бауер , М.Бакунін якому , до речі ,належать ці строчки “Диявол — перший революціонер і спаситель світу” . Інший сатанист Прудон вигукував “Приди до нас сатано , .... Бог — це безтямність і боягузство !” Зять Маркса кричав -”Війна Богу — у цьому вісь прогрес !” Але Марксу просто вигуків було замало його величезний інтелект шукав силу яка змогла б зруйнувати весь цій світ.

У 1840 — 1845 роках Марксу і його родині було дуже тяжко , вони переслідувалися поліцеєю, були вислани з Парижу існували на подачках . І будучи сам приниженним і зневаженим він знайшов руйнівну силу , яка могла пустити шкереберть весь Божий світ.

Ця сила — пролетарі (пролетар — слово латинське , означає “той хто має лише дітей” )

Усі принципи ілюмінатів ( про яких вже йшлося ), цієї сатанинскої секти, увійшли до “Маніфесту”: знищення законних легітимних урядів, завоювання пролетарямі влади , скасування власності,знищення сім'ї(“Буржуазні розпотякування про сім'ю викликають огиду”),і звичайно ж знищення религії та моралі(“Комунізм відміняє вічні істини,відміняє релігію, моральність”).

У 1846 році Маркс стає членом “Союза комуністів” , заснованого німецькими емігрантами-ілюмінатами. І треба відзначити що у 1849 році цей “Союз” був заборонений баварською владою законом про боротьбу з сатаністами , вони назвали речі своїми іменами. Але на заклик “Маніфеста” відгукнулася не Європа , а Росія.

Назви держав та народів — то не просто звуки, вони мають глибокий зміст, бо несуть у собі певні знання про історію держави, її народу-засновника та його культурну спадщин

 

Русскіє , чи існує така нація ? Згідно граматики слов'янських мов національність , нація відповідає на питання хто ? Тоб то німець , чех , француз, українець .  Адже не існує  такої національності як китайський , чи англійський :)

Існують національності китаєць і відповідно англієць.

До завоювання Казані Мо­сковським князівством етніч­ним субстратом «росіян» були фіно-мадярські племе­на: мещера, мурома, чудь, черемиси та інші. За спосо­бом існування та рівнем роз­витку Геродот називав їх антрофагами (антрос — лю­дина, фагос — пожирач), а літописець Нестор — самоїдами, що, власне, одне й те саме. Та обставина, що північні слов’яни, а також наші предки  част­ково їх окультурили, передали їм слов’янську мову, нав’язали християнську ре­лігію, нічого істотно не змінює — від того у слов’ян вони не переродилися. Ар­гентинці — католики і розмовляють іспанською мовою, але вони не іспанці, так само як бразильці — не порту­гальці.

Ці народи не називали себе росіянами, але нази­валися «рускімі», бо були ко­лонізовані і платили данину нашим предкам ; зго­дом — московитами, бо назву «рускій» (відповідає на за­питання «чий?» і означає приналежність русам) спра­ведливо вважали ганебною. Після завоювання України-Руси і по сьогоднішній день знову почали називати себе «рускімі»  Крім них, значна частина тих, хто назива­ється «рускімі», — представ­ники різних етносів (татари, українці, білоруси, євреї), які порвали зі своїми народами втратили національні корені, прийняли певні правила поведінки, зокре­ма ненависть або зневагу до народів, серед яких живуть, згодні і здатні грабу­вати й руйнувати інші народи та культури. Так, через деякий час після завоювання Казані одна третина «рускіх», як вони самі визнають, мала татарське походження

На думку Михайла Покровського, росіяни є етнічною сумішшю, в якій фінам належить 4/5, а слов'янам —1/5. Пережитки фіно-угорської культури у культурі російській простежуються у таких особливостях, що не зустрічаються серед інших слов'янських народів: жіночі кокошник та сарафан, чоловіча сорочка-косоворотка, лапті (личаки) у національному костюмі,

Те що нашу назву і нашу історію вкрав Петро Кривавий це вже відомо майже кожному

«Россия — государство не торговое и не земледельческое, а военное, і призвано быть грозою света», — заявляв він відверто.

Незважаючи на те, що після створення імперії мос­калі знову були окультурені українцями та німцями, їхня ментальність мало змінилася. «Да, азиаты мы, С раскосыми и жадными очами!» — щиросердно визнавав О. Блок через два століття після створення імперії та величезного пласту «русской» культури. Справді, вони — азіати, не слов’яни, навіть не індоєвропейці, а близькі родичі бурятам, комі, чукчам, якутам

Лише з 1991 року Б. Єль­цин почав називати «росіяна­ми» тих, хто живе в Росії-Московщині, але то вже по назві держави, так само як громадяни Швейцарії (ет­нічні німці, французи, іта­лійці) — швейцарці

Але чому вони так наполеглево хочуть щоб навіть ми називали їх "рускіє" ( нещодавна заява когось із московських політиків )

Мабуть саме тому , що вони не мають ні власної історії , ні власної мови ( та мова якою вони розмовляють , є спотворена давньоукраїнська ) , і саме тому що ця назва на їхню думку може об'єднати ту саламаху народів що  мешкає зараз у сучасній Московії

Після нашої поразки у 1654 році , вже майже на другий день москвини добре зрозуміли щоб опанувати Україну не вистачить знищити її політично , необхідно знищити її економічну незалежність . І саме з того дня вони твердо тримаються цієї думки. За будь яку ціну втримати Україну в стані колонії.

Україна споконвічно була великою торговельною державою на відміну від Московщини ,яка аж до ХVII століття була цілком відірвана від культурного світу. Торгівля приносила Україні величезний зиск , тому вже в 1667 році московській уряд , не гаючись заборонив вивозити товари до будь яких країн крім Московщини , а на кордоні з Московією накладали величезне мито. Потропляючи до Московії , москвини їх перепродували до Європи заробляючи на цьому величезні гроші з української кишені.

1709–1734рр. Московщина збільшила податки в Україні на 400%. Податок від «диму»(хати) у Московщині був 49коп. В Україні 1руб.25 коп.

Як тількі розпочалася доба індустріалізяції , в Україні почали з'являтися фабрики неймовирними темпами , у той час коли навіть терором Пьотр І не міг примусити москвинів закладати фабрики.

Тому , щоб припинити все це ( саме для того щоб Україна не багатіла ) , москвини заборонили вивозити за кордон продукцію

(1716 р. Москва заборонила українцям їздити в Європу по крам.

1718 р. Москва заборонила вивозити до Європи український тютюн.

 

1720 р. Заборона вивозити скляні вироби до Європи.

1722 р. Заборона привозити в Україну західноєвропейські вироби )

, саме цим зруйнувавши українську індустрію. Але зате вони дозволили вивозити до Московії без мита нашу порцелянову глину , закривши наші порцелянові виробні . Також вони знищіли весь український ткацький промисел , вивезши до Московщини фабрики разом з фахівцями. Лише за 5 років (1822-1827) виріб сукна в Україні впав на 63 % .

Руйнуючі нашу економику вони водночасно розбудовивали свою з допомогою наших і німецьких фахівців “Обернули Московскую ,Владимирскую и Кастрамскую губернии в сплошной мануфактурний округ” .

Поява залізничного сполучення дало величезний поштовх для розвитку економіки всіх країн , не виключаючи і московської , але не української . Маючи нічим не обмежену владу над Україною , москвини зробили залізниці одним із засобів відкрита та цінично грабувати Україну. Вся система залізничного сполучення була побудована таким чином щоб ще міцніше прив'язати Україну. Одеса й досі немає прямого сполучення з Кривим Рогом ( це було зроблено з метою щоб український вугіль не везли за кордон ) , але Кривий Ріг та Донбас мають декілька залізничничих сполучень з Московією.

Внаслідок цього в Одесі привезений за тисячи кілометрів англійський вугіль продавався по 10,37 за тону , а український за 11,51 рублів . Гори українського вугілля лежали не проданими. Українські промисловці хотіли власним коштом побудувати свої залізниці , але москвини не дозволили , мовляв , десятки тисяч українських чумаків втратять свій заробіток !

Крім того на залізничничих дорогах московини ввели ”діферінціалньниє таріфи” , завдяки яким привіз до Московії сирців з України їм не коштував ані копійки. Товари кращої якості вони продовали у себе , а гіршої везли до України , бравши за них на 15 — 20 відсотків більше ніж за кращої якості у Московії.

Україна — величезний виробник цукрового буряку , перевозити буряк до Московії і виробляти там з нього цукор москвини не могли , бо витрати на перевіз були величезні , тому москвини обклали нашу цукор величезним податком і вже в 1895 році він складав 40 % від продажної ціни ( першу цукроварню побудовано в Україні у 1887 ) , а в 1912 році Московський уряд отримав 31,8 мільйонів золотих рублів з цього податку плюс 7 мільйонів податку на цукроварні ( “История народного хозяйства СССР” П.Лащенко)

Але не дивлячись на все це цукровий промисел в Україні продовжував розвиватися , тому москвини вигадали ще один способ його нищення. Вони примусили українських цукроварів продавати ВЕСЬ цукор поза межі України , але весь зиск клали до своєї кішені. У той час коли український селянин не міг собі дозволити купити цукру , англійці та німці годували їм своїх свиней. Все це було можливо завдяки московської “хітрой мєханікі” .

 

З цієї “хітрой мєханікі” дивувалися за кордоном , американський кореспондент спитав у 1935 році у Молотова чому уряд не будує фабрик там де лежать сирці , а будує їх у Московії а сирці до них привозить з України, це ж якийсь еконоичний абсурд. Молотов відповів :”Так! Це є економичний абсурд , але не є політичний. Бо ми ще не знаємо чи втримаємо Україну в своїх руках “

Україна є єдиною країною світу де вугіль та залізо лежать близько одне до одного , це мало сприяти великому індустріальному розквиту , але москвини не могли цього допустити.

Хоча б це було економичним абсурдом , наприклад : українську залізну руду везли до Англії де з неї англійці добували залізо , яке потім купували москвини і в Петербурзі виробляли з нього товари які потім продавали в Україні .

Але розбудова залізниць вимогала все більше вугілля та заліза , москвини спробували розбудувати свій Урал , але уралське залізо коштувало москвинам дорожче ніж завезене з Західної Європи . Тому вони вимушені були дозволити французам та бельгійцям розбудовивати наш Донбас та Кривий Ріг . Європейські фахівці побачили що вони можуть заробити більше грошей продаючи москвинам українське залізо , але ціною за це стала НАЦІОНАЛЬНІСТЬ власників Донбасу . Французи погодилися дати москвинам велику пайку в промисловості України.

Попри московські утиски українські промисловці почали ставати на ноги , українці зорганізували кілька своїх великих промислових і фінансових підприємств. Це заважало москвинам остаточно опанувати Донбас і московський уряд разом з французськими фінансистами поразумівшись викликали різними штучними оборудками велику економічну кризу , українські промисловці збанкрутили. Москвини “викупили” , перебрали за безцінь збанкрутілі українські підприємства . Споконвічно український Донбас став московським. Український патріот , мільйонер , Алчевский з розпуки застрілився. Його банк перебрав москвин Рябушінський.

Французи та бельгійці взялися розбудовивати Донбас . І вже з 1870 до 1913 виріб заліза збільшився в 20 разів і давав уже 75 % всього заліза продукованого в імперії. А москвини тим часом взялися “розбудоввивати “ грабунок України. Для цього були засновани синдикати під контролем яких була промисловість України. Ці синдикати тримали ціни в Україні на 25% вище за московські і ВДВІЧІ більшими ніж в Європі. Все це висмоктувало з України щорічно мільйоні рублів.

Модерне устаткування , організаційний хист французів та бельгійців дали нечувані дівіденти. Річки золота пливли з України до Московщини та Західної Європи. З 1885 до 1913 бюджет Московії виріс з 765 до 3240 мільйонів , тоб то на 424%

За часів СССР цю політику (тримати Україну в стані недоразвиної колонії ) було продовжено . Весь СССР був поділен на 12 зон , Україну записали до першої ( найдешевшої ) , а Московії до 12 ( найдорожчої) , це відзеркалилося на оплаті праці , коли в Московії чорнороб отримував за свою роботу 16,56 рублів , а в Україні за таку саму роботу платили 9 рублів 16 коп. Для фахівців оплата складала різницю в 200% ( “Оплата труда в МТС” Н.Трофимов 1954)

Московські синдикати мали монополію на продаж українського збіжжя , таким чином вони встановлювали ціни які сами бажали. Вони платили українцям на 25 % меншу ціну ,ніж ту яку українці могли одержати продаючи безпосередньо в Європі. Отже москвини недоплачували українцям за збіжжя 77 мільйонів рублів щорічно. ( це ще за часів московських царів )

За ці гроші Україна могла б побудувати для кожної української сім'ї кількакімнатний модерновий будинок разом з наймодернішим устаткуваням . Крім того тих грошей вистачило б на розбудову всієї країни , на будову лікарень , шкіл , вистачило б на розбудову розгалуженой системи модернових автошляхів по всій Україні. Наш народ був би найкультурнішим та найзаможнішим народом в усієї Європі та у всьому світі.

Були б ..... як би не братання “з братнім сусіднім слов'янським народом”, як би кожен українець відчував та плекав до москвинів те саме що вони до нас.

Треба щоб кожен українець усвідомив що грабунок України з боку Московії не припинится доти , поки ми не поставимо “китайську стіну” на кордоні з Московією . Стіну матеріальну та духовну.

Російський президент Дмітрій Мєдвєдєв заявив, що для нього "рішення Європарламенту з приводу проведення нових виборів до Держдуми нічого не означає". ( версія  ВВС ТИСНИ!)

Про це російський ( як завжди не тверезий ) президент (РАШІ) сказав на саміті Росія-ЄС, який проходить в Брюсселі.

"Коментувати нічого. Це наші вибори. Європарламент до них відношення не має. Європарламент повинен займатися європейськими справами", - заявив російський лідер.

Своєю чергою президент ЄС Герман ван Ромпей підкреслив, що Євросоюз стурбований порушеннями під час виборів до Держдуми. "Ми стурбовані порушеннями і питаннями відсутності справедливості, які проявилися під час російських виборів", - сказав ван Ромпей.

14 грудня Європарламент ухвалив Клацнути  резолюцію по Росії, у якій  міститься рекомендація провести нові парламентські вибори.

Ще одна замітка з ВВС - ЦІКАВО (ТИСНИ) ПУТІНСЬКИЙ СЛІД!!!

Прем`єр-міністр Росії Володимир ПУТІН заявляє, що російські опозиціонери переносять практику «Помаранчевої революції» з України до Росії. (УНІАН) 

«Ми знаємо події Помаранчевої революції в Україні, до речі, деякі з наших опозиціонерів у цей час були в Україні і працювали як радники тодішнього Президента ЮЩЕНКА (радником В.ЮЩЕНКО працював Борис НЄМЦОВ – УНІАН), і вони, природним чином, переносять цю практику і на російський ґрунт», - сказав В.ПУТІН.

Він підкреслив, що щодо кольорових революцій все зрозуміло – це напрацьована схема дестабілізації суспільства, і ця схема з`явилася не сама по собі.

Прем`єр РФ відзначив, що, коли побачив білі стрічки на одязі людей в Москві, то подумав, що це пропаганда боротьби зі СНІДом. «Ось такі, пардон, контрацептиви повісили, тільки розвернули незрозуміло», - сказав В.ПУТІН і додав, що у нього перша думка виникла, що люди борються за здоровий спосіб життя.

В.ПУТІН заявив, що деякі опозиціонери, які закликали людей на мітинг після виборів до Держдуми, кричали на них: «Барани, вперед!». «Це що таке, хіба можна з людьми поводитися як з худобою?», - сказав він. (а.в. Відпрацьвана технологія)

При цьому він заявив, що за участь у мітингу на Болотяній площі навіть гроші студентам платили. «Це нормально, нехай платять, хоч хлоп`ята зароблять трошки, але все ж дозволяти принижувати себе, мені здається, це нижче за гідність», - сказав В.ПУТІН. ( а на підтримку пукіна люди виходили не за гроші, а за покликом серця)

Після закінчення ІІ Світової війни батальйоном "Нахтіґаль" ніхто не цікавився крім українців , аж раптом у жовтні 1959 р. зайшла зміна.

23 жовтня 1959 року у Східному Берліні відбулася прес-конференція східнонемецького професора Альберта Нордена. Нордон звинуватив західнонімецького міністра Т.Оберлендера в тому , що він віддав наказ знищити євреїв та польских інтелегентів Львова з допомогою батальойна ... "Нахтіґаль" !

Теодор Оберлендер (нім. Theodor Oberlnder) (*1 травня 1905 — †4 травня 1998) Т.Оберлендер , у 1953 році був призначений на посаду міністра у справах німців - прогнаних,репатрійованих та жертв війни - постійно викликав ненавість у Москви та Східного Берліна своєю різкою антикомуністичною та антирадянською політикою.Щоб домогтися відставки міністра , Москві треба було звинуватити його в нацистких злочинах.  Знаючи що під час Другої світової війни був політичним керівником у батальйоні «Нахтігаль» у КДБ виникла ідея звинуватити його з допомогою твердження ,що "Нахтіґаль" чинив злочини за наказом Оберлендера. Москва взяла на себе труд підшукати "свідків", і справа набула міжнародного розголосу.

Східнонімецький професор Норден звинуватив Оберлендера та "Нахтіґаль" у знищені близько 3000 євреїв та поляків.Добре організована компанія призвела до відставки Т.Оберлендера.Проте німецький трибунал не знайшов жодних підстав , щоб його звинуватити (Der Fall Oberlander,Tubingen-Neckar,1962)  Але завдяки Москві лихо вже було зроблено .Починаючи з 1959 року російсько-радянська ,польська та східнонімецька пропоганда почала твердити ,що батальйон "Нахтіґаль" брав участь у винищені польської інтелігенції  Львова.   Міжнародний трибунал у Нюрберзі під час засідання 15 лютого 1946 року ,спираючись на рапорт радянської Надзвичайної комісії для розслідування німецьких злочинів у Львові і районі Львова (документ NO СССР-6/1),встановив ,що страти -справа рук спеціальних загонів ґестапо та СД (IMT,німецьке видання,том 7 , С,540-541).  30 серпня 1946 року радянський генеральний прокурор Руденко заявив на Нюрберзькому процесі:

  Зрештою , у працях на цю тему , що з'явилися у Польщі та Радянському Союзі до жовтня 1959 року , ніколи не було звинувачень на адресу батальйону "Нахтіґаль".  Так батальйон "Нахтіґаль" став жертвою політичної боротьби Москви проти німецького міністра , неприхильного до комунізму і до Москви. Так українці стали жертвою політичної боротьби Росії за своє місце на арені світової політики

Використани матеріали з книги

сайт Майдан http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_pressk&key=1194981303&first=1290759497&last=1191518032

та Вікіпедія.