По знаменитій перемозі над польським військом під Зборовом (в теперішній Галичині), у серпні 1649 року в силу договору з польським королем Яном Казимиром українці здобули багато прав визнаних королем, зокрема Гетьману України належало мати 40 тисяч козаків, у Реєстр занесених, не кажучи про охочекомонних. Цим Реєстром у 1842 році похвалився перед О. М. Бодянським російський генерал українського походження Андрій Якович Стороженко. По смерті генерала, реєстр був переданий Бодянському з волі покійного.  
Дякуючи цим людям і сьогодні, через 360 років заглянувши до Реєстру, вчитуючись в імена та прізвища українців, що боролися за волю, можна відчути, які рідні вони нам. Ті самі прізвища, та імена, що нерідко і сьогодні нам зустрічаються. Зокрема згадується, що козаків Богдан записав у шістнадцять полків. В Реєстрі згадуються полковники: Яцько Воронченко, Полковник полку Черкаського, Йосип Глух, Полковник полку Уманського, Данило Нечай, Полковник полку Брацлавського, Іван Федоренко, Полковник полку Кальницького, Антін Жданович, Полковник полку Київського, Федір Лобода, Полковник полку Переяславського, Філон Джалалій, Полковник полку Кропивенського, Матвій Гладкий, Полковник полку Миргородського, Мартин Пушкаренко, Полковник полку Полтавського, Тимофій Носач, Полковник полку Прилуцького, Прокіп Шумейко, Полковник полку Ніжинського, Мартин Небаба, Полковник полку Черніговського, Лук’ян Мозира, Полковник полку Корсунського, Семен Савович, Полковник полку Канівського, Федір Якубович, Полковник полку Чигиринського. і одного полку в Реєстрі не згадано, Шкода, але через явну і досадну помилку при друкуванні частини першої Реєстру згадується лише п’ятнадцять полків і полковників.  
В полках, крім сотен, були козаки і при штабах полків. Наприклад:  
Полк Канівський – 270 козаків штабної роти з керівництвом полку і звязківцями включно. Полк Корсунський – 258 козаків з керівництвом полку включно.
Полк Черкаський – 261 козак з керівництвом полку включно. 
З чотирьох полків, по прізвищах перерахованих у частині першій Реєстру, Чигиринський полк відрізняється тим, що у його склад зараховані і керівники тодішньої козацької України і інша державна старшина, писарі, звязківці і т.і., всього, окремо од сотен – 466 людей. Всього цей полк нараховував 3134 легеня за Реєстром. Читаю прізвища, зовсім знайомі, приємні на слух і не дуже: Пилип Володарський, Андрій Ляшенко, Васько Тарасенко, Федір Лук’яненко, Панько Сидоренко, Панько Коба, Семен Ющенко, Федір Ярошенко, Ясько Левченко, і в Омельницькій сотні, у Сотника Івана Шутко записаний Грицько Шевченко. Можливо, далекий родич великого Тараса, Академіка з живопису і Поета, Батька української мови і Чумака, Правдолюба і філософа, Вчителя і солдата Нації.
Серед прізвищ зустрічаються такі, як Слюсар і Ткач, що вказує на розвій промисловості. Так у Переяславському полку Муравською сотнею в 131 шаблю керує Сотник Ничипір Ткаченко. А Журавською сотнею Кропивенського полку керував Федір Бульба.
 Цікава штука історія. Ніби простий набір слів, але нації, що приділяють їй пильну увагу розвиваються швидко і невпинно. Не догнати їх і не зупинити. Нації, що перестають її вивчати різко гальмують у розвитку і починають сваритися між собою, як Канада, наприклад. Держави, які вивчають історію з дозволу сусіда, рухаються на місці і, що цікаво, викликають відразу у того самого сусіда, якому хочуть догодити.
 Читаючи Реєстр, переконуєшся у тому, що по кількості прізвищ ми явно випереджали Китай. Коли українці згадають свою культуру, тоді зможуть вийти та достойно виглядати і в іншіх галузях.

Література.
РЕЄСТР усього Війська Запорозького після Зборівського договору з королем польським Яном Казимиром складений 1649 року, жовтня 16 дня й виданий по достеменному виданню О.М.Бодянським, ЧАСТИНА ПЕРША /ПОЛКИ: ЧИГИРИНСЬКИЙ, ЧЕРКАСЬКИЙ, КАНІВСЬКИЙ, КОРСУНЬСЬКИЙ/, МСП «Козаки», Київ-1994р.

витяг з твору Дана Береста "ВИТОКИ КОЗАЦТВА" :

Польсько-шляхетський історик Семеон Окольський у своїх мемуарах ХVІІст. писав: "Козаки не допускають до війська своїх священиків і тому недостатньо думають про бога" (ІЗК с.513). Відомий києвський митрополит ХVІІст., Петро Могила, називав запорожських козаків відступниками; православний пан Адам Кисіль у тому ж столітті відгукувався про козаків, як про людей "ніякої віри – religionis nulius"; уніатський митрополит Рутський іменував їх (козаків) "людьми без релігії – sine religionis", а думні д'яки московські називали козаків – людьми, не мавшими страху божого. Деякі дослідники, як П.А.Куліш, наводять приклади ворожого ставлення козаків до православних церков та вищого духовенства, недовіри до монахів, висвітлюють побутуючі між козаків марновірство та забобонність щодо шкідливого впливу для військової справи присутність священика у війську (ІЗК с.262). Як бачимо, сучасники козацької доби повністю заперечують християнське віросповідання козаків у ХV-ХVІІ століттях. Однак більш пізні історичні виклади вже накидають українському козацтву християнське вірування, напевне під тиском пануючої ідеології та впливової політики сусідніх держав, а деякі історики з власного розсуду навіть намагалися вивести українських козаків як ревних поборників християнської релігії.

І.Вишенський,втікши до Риму, писав у 16 ст. гнівні листи про козаків-харцизяк, які не визнають "святості Христа" і не ходять до церков, а лише напиваються, а коли треба молитися, "то і дереву моляться, а то просто до Сонця руки свої тягнуть".

Рота = Company – от лат. «товарищ» и «хлеб» - т.е.
сотрапезники, компания. Понятие оформилось в период развития наёмных
армий (14-15 вв.), т.н. «ротной войны», вольных стрелков и пр. Отчасти
разный сброд, отчасти наёмники поневоле, они объединялись в сплоченные
товарищества и, поделив между собой страну на участки, грабили её.
Некоторые такие товарищества прямо так и назывались - «общество для
достижения прибыли» (!!!).

Полк = Regiment – «режим,
управление». Термин тоже берёт своё начало из времён наёмных армий.
Бороться с наёмниками феодальным армиям было не под силу, поэтому было
решено часть наёмников взять на государственную службу и с их помощью
победить остальных наёмников. В процессе формирования таких армий сам
государь или его уполномоченное лицо занимались этим через вербовщиков.
Вербовщиками выбирали обычно опытных специалистов военного дела. Они
фактически и были «полковниками». Полковник набирал 10-15 капитанов,
которые в свою очередь формировали роты. Над всеми этими ротами
полковник устанавливал своё правление, режим. Отсюда, как видно, и
пошло название.
(у нас эти которых отбирали назывались "реестровые" козаки. Они запросто могли порубить не зарегистрированых, как, например "ястребки" уничтожали бандеровцев, хотя все были с тех же сел )

[ Читать дальше ]

Щоб з'ясувати, до чого здатні наші хлопці, слід створити їм якомога більше перепон. І світ здивують, і самі не відразу збагнуть, як спромоглися таке встругнути.

Чайка "Спас", що по всіх ріках, морях та океанах ходить
Біля причальної стінки Балаклавської бухти козацька чайка "Спас" не губилася навіть поряд з ошатними яхтами. Щоправда, корабель довжиною 21 метр, шириною 3 метри, висотою надводного борту шось близько метра виглядав куди скромніше за красунь "Алсу" і "Руслана" (належать тим самим Алсу і Руслані). Що й казати про власність компаній "Лукойл" і "ТНК", припнуту десятками тросів в марині елітного яхт-клубу (там такими мільонами американських карбованців хизуються!).

 Все одно, що порівнювати випещену виставкову конячку з витривалим піджарим скакуном-степовиком. Щось хиже і свавільне вбачалося у стрімкому, притиснутому до бірюзової гладі корпусі. До того ж і шість гармат — не іграшкові.
Хлопці поралися біля чайки неквапливі, спокійні, грунтовні. Порозумілися відразу. Мореходи з сухопутного Львова розповідали про пригоди небагатослівно, але смачно.

Почалося все з "Пресвятої Покрови".
Це - козацька чайка, яку збудували у Львові в 1990 - 1992 роках козаки з Товариства "Кіш" на чолі з Василем Качмарем, і пішли в море. Мандри тривали довго, цікаво, завжди надзвичайно.
Через дев’ять років весною 2001-го дійшли до Барселони, але до того обійшли Францію, були в Англії, Голандії, відвідали безліч фестивалів, відкривали міжнародні регати.
Останні два роки мандрів, перед поверненням в Україну, козацька залога прожила комуною на кораблі, весь час у переходах від Шербурга в Нормандії, через свято старовинних кораблів "Брест-2000" у Бретані, вниз по Біскайській затоці до Бордо, а там каналами — у Середземне море. Підробляли косметичними ремонтами вітрильників та будинків у Шербурзі, Сан-Тропе та на Менорці.      
По дорозі в Україну придумали перейти Атлантичний океан до Нью-Йорка. Спершу думали це зробити на "Пресвятій Покрові", але в Товариства "Кіш" були власні плани на свій корабель. Тому разом із Мироном Гуменецьким, що останні чотири походи був капітаном чайки, вже тепер "старої", задумали будувати нову чайку.
Перед початком реального будівництва з півроку розповідали усім друзям і знайомим про проект. Першим знайшовся львівський художник і викладач Богдан Салій. В розмові за кавою порахували, скільки грошей потрібно на зрушення справи з місця. Виявилось - 3500 доларів. Богдан сказав, що ідея хороша, наступного дня приніс гроші і вклав їх у корабель.
Знайшли місце поблизу Львова в селі Раковець. Будувалося по-різному. Швидко і радісно, коли зустрічали розуміння і допомогу. А часом робота не йшла, грошей не було, і чиновникам, чомусь, було плювать, що в сухопутному Львові будується вже другий корабель, котрий вперше збирається здійснити Трансатлантичний перехід.
У грудні 2003-го привезли першу п’ятнадцятиметрову товстенну модрину на киль. Дозволили її спиляти в заповіднику. Коли падало це височенне чудо, стався невеликий землетрус. Нарахували 180 кілець. Колоду дотягли до ангару великим трактором, і важила вона приблизно сім тон. Майже, як готова чайка. Недовго по тому з’явилась і назва корабля - "Спас". "Львівліс" подарував щоглові сосни з Радехова, потім - модрину зі Старого Самбора. Мідні заклепки зробили у Бродах. Гармати відливали на Кераміко-скульптурній фабриці у Львові. Оковка на щоглу та залізні вертлюхи під гармати — городоцька фірма "Писанка"…

Людей, причетних до будівництва корабля, було багато. І на запитання: скільке все це коштувало, хлопці знизують плечима догори. Підрахувати важко, але не нажилися. Кожну копійчину — у діло. А наразі дерев’яний корпус чайки готовий, чотирнадцятиметрова щогла встановлена, вітрила пошиті, весла справні.
У червні 2006-го дісталися суходолом до Севастополя. Поспішали до Дня військово-морських сил України. Збиралися салютувати з усіх шести гармат президентові. Але довелося споглядати урочистя з пірса. Потрібний кран був лише у росіян з ЧФ. А допомоги з боку командування українським флотом треба було дочекатися. Тим не менш чайка "Спас" після освячення капеланом ВМС України таки стала на воду. Президента не діждалися. Подалися до Миколаєва, щоб встановити двигун і навігаційне оладнання. Потім — до Балаклави. Випробували чайку на морському просторі. Раділи щиро: слухняна, досить швидка, шторм у чотири бали витримала гідно.
У штольні підземного музейного комплексу "Балаклава" перечекав "Спас" зиму. А там, дасть Бог, його вітрило площиною 85 квадратів побачать в Атлантиці, Нью-Йорку, Чикаго. Прощаючись з хлопцями, від душі побажав успіху. Можливо, такий приклад невпинного поступу до омріяної мети запорізьким звитяжцям за взірець стане.
Та от чиновництво наше непереборніше за будь-який шторм. В океан чайку не відпускали люто. Виявилося, що не можуть ніяк її до морського регістра занести - не яхта, не корабель, не катер...А на престиж держави, її славу їм так собі... начхати....

СУЛТАН МУХАММЕД IV –

ЗАПОРОЗЬКИМ КОЗАКАМ

 

Я, султан, син Мухаммеда, брат сонця і місяця, онук і намісник Божий, володар царств – македонського, вавилонського, єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, винятковий лицар, ніким не переможний воїн, невідступний хранитель гробу Ісуса Христа, попечитель самого Бога, надія і втіха мусульман, великий захисник християн, наказую вам, запорозькі козаки, здатися мені добровільно і без будь-якого опору і мене вашими нападами не примушувати непокоїтися.

 

Султан турецький

Мухаммед IV

 

 

ЗАПОРОЗЬКІ КОЗАКИ –

ТУРЕЦЬКОМУ СУЛТАНУ

 

Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський Колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, камянецький кат, Подолинський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали , плюгавче!

Невгоден єси матері вільних християн!

Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас!...

 

Кошовий отаман Іван Сірко

Зо всім Кошем запорозьким.

Характерник

Люблять і бояться люди
Чують свого вовки
Родинного затишку не буде
Не для цього ти
Бути ніде і бути всюди
Прокляття і дар
Все пам’ятать і все забути
Життя на вівтар.

Звідки ти черпаєш силу
Хто дає знання тобі
То лиш вітер в полі знає
Сокіл високо в горі
Кінь твій міг би розповісти
Ту глибоку таємницю
Та знає він не кожен зможе
Цієї випити водиці

Тяжкий несеш на собі хрест –
Плата за політ до небес

І розвівається на вітрі
Грива твого коня
І розлетілась понад полем
Твоя таїна
Хто зможе пити твою чашу
Того сокіл проведе
Той знайде твою криницю
Буде всюди і ніде.


І вовки на місяць виють
Вони знають твою тугу
І багато ти віддав би
Брата мать собі і друга
Одинока твоя постать
Слухає розмови лугу
А у вовка є вовчиця
В тебе шабля лиш подруга

Тяжкий несеш на собі хрест –
Плата за політ до небес.

«Отвiт запорожцiв Магомету IV. Ти, султан, чорт турецкий,
i проклятого чорта брат i товарищ, самого Люцеперя секретарь.
Якiй ты в черта лыцарь, коли голою сракою ежака не вбъешь.
Чорт высирае, а твое вiйско пожирае.
Не будешь ты, сукiн ты сыну, сынiв христiянських пiд собой маты,
твойого вiйска мы не боiмось, землею i водою будем биться з тобою, распро… твою мать.
Вавилоньский ты кухарь, Макидоньский колесник, Iерусалимський бравирник,
Александрiйський козолуп, Великого и Малого Египта свинарь, Армянська злодиюка,
Татарський сагайдак, Каменецкий кат, у всего свiту i пiдсвiту блазень,
самого гаспида внук и нашего х… крюк.
Свиняча ты морда, кобыляча срака, рiзницька собака, нехрещений лоб, мать твою...
От так тобi запорожцi виcказали, плюгавче. Не будешь ти i свиней христiанских пасти.
Теперь кончаемо, бо числа не знаемо i календаря не маемо, мiсяц у небi, год у книзя,
а день такий у нас, якиi i у Вас, за це поцелуй в сраку нас!
Пiдписали: кошевой атаман Иван Сирко зо всiм кошем Запорожськiм».

перечитав і потеплішало на душі були люди яки могли так  писати .. значить і ще будуть ..тільки дайте час ..і він прийде  і все отримають такого листа хто заслуговує