Козацькі скарби!!!

Харк почав уже дрімати, коли знадвору долетів чийсь свист, за ним другий-ближче, потім третій під яблунями, й нарешті щось дико засвистіло і замовкло .Харк встав з постелі і почав прислухатися здивований. Раптом знову засвистіло в саду. Що таке? Дід Головатий підняв голову і глянув у двір.   З кущів вийшов з рушницею Півень .   - Ви не турбуйтесь, будь ласка! Це я перевіряю сторожів, а то сплять, каналії вночі. Свиснеш - і не озветься ніхто. Спіть. На добраніч.   Півень зник за яблунями. Спати вже не хотілося. Харк взяв ковдру і, замотуючись в неї сів біля діда.   - Дідусю розкажи про скарби, про батька дядька Півня, будь ласка.   Головатий мовчки затягнувся люлькою. Глянув на малого з під брів, набрався поважності. Ще посидів деякий час, роздумуючи   - Знаєш, хлопче, чому наша річка зветься Скарбна?   - Та кажуть, буцім на її дні скарб потоплений….   - Ну, не тільки кажуть, а так воно й є. Та й скарб не простий, а заворожений.

  Були в козаків такі характерники, вроді як би сказать,- колдуни по-настоящому. Було це тоді, коли я був трохи старший за тебе. По нашій річці козаків наздоганяли турки. А козаки везли золоту казну для будівництва своєї кавалькади кораблів. З нашого селища там були молодий Гнат Небийвлоба і старий лис- Никифор Никодимич, батько дядька Півня. Козаків було семеро, а піратів сімдесят сім. Ну й коли зав’язалась бійка,   характерник Держипуд, який відповідав за золоті монети, скинув скарб в річку, наговоривши заговор. Деяких козаків повбивали , а деяких, в тому числі Гната і Никифора зв’язали і забрали в полон . Хоча й був Гнат хлопець дужий і одним ударом міг розколоти череп турка, навіть не зважаючи на кайдани, але не впорався з двома дюжинами турок, які лізли, немов павуки на здобич. Турки довго тоді намагалися знайти золото, але дзуськи...

  Відтоді всі, хто хотів знайти скарб- могли тільки впіймати облизня. А річка Скарбна жде свого Держипуда і оберігає свій скарб….