До річниці понеділка 2010.
- 07.02.11, 17:14
- Ми любимо тебе, Україно!
Чи стали ми такими?
Спіймала себе на тому ,що вчора знов зачепилася зі своїми на тему хто гірше Юля чи Ющенко. Тобто як були дурнями так і лишились, треба вперед йти,
а ми все гальмуємо
А не по Х..Ю?
Яка різниця
Якщо Я вже у рулЯ?
Хочеться жити серед «своїх» - серед однодумців, колег по роботі, близьких та рідних людей, а ми наші внутрішні проблеми прив’язуємо до якихось віддалених прізвищ та людей – «чужих» нам людей. Чим руйнуємо здорову свідомість і зачиняємо двері у краще майбутнє України.
Поясню.
Наприклад, папа Кості Пофігенко дав хабара вчителю математики Симоненку,аби той завищив сину бал. У здоровій свідомості цей факт не дискредитує ані Костю, як успішного учня, ані його папу як чесну і порядну людину, ані викладача Симонека як викладача. Вся ця багатофакторна ситуація дискредитує оцінку з математики мого сина,бо він навчається з Костею в одному класі. І саме це є проблемою для моєї родини.
Якщо ми станемо вирішувати цю проблему у контексті особистостей її учасників, то врешті решт, з’ясується, що Костя дуже здатний хлопець але неуважний, його папа не може приділяти йому більше уваги бо багато працює, тому хоч якось намагається зробити життя сина легшим,аніж дісталося йому. А вчитель - бідний вчитель, та ще й директор вижимає гроші щомісяця.
Тобто у такому форматі проблема дуже складно розв’язується, і найпростішим її розв’язком буде такий, як і у родини Пофігенків.
А якщо підійти до неї «егоїстично»,тобто в рамках своєї родини, то достатньо лише більше приділити уваги якості знань сина і менше реагувати на оцінки. Звісно це важко,але тільки в цьому випадку проблема розв’язується повністю,а не зависає над вашою родиною на довгі роки так як вона зависає над родиною Пофігенків. А тепер порахуйте скільки в Україні таких Пофігенків. І що їх було менше за часи правління №1,2,3 чи 4? Ні, вони поступово розмножувались.
Коли ми розбираємо політиків , глузуємо з їх, ненавидимо, ми переходимо на ті самі особистості і віддаляємося від реальної проблематики. Ні, глузувати, звісно, треба , але не зловживати цим, бо відчуваєш себе повним віслюком. Та і за країну соромно, хоча в тому нема нашої …чи є? знов плутаємось… не просто так же найтупіший віслюк зайняв найвищий пост у Державі, з кого ж тоді складається така Держава?!
І так до нескінченності … Ні, не можна брати на себе відповідальність за всю Державу, а от за родину треба!!! Робіть це з любов’ю. Дбайте про свій маленький світ і тоді він віддзеркалиться на всю Державу. А з огидними «чужими» віслюками і боротись не прийдеться-самі пообвалюються.
І головне: не гальмуйте єднання з «чужими», якщо зовнішні проблеми ваших родин однакові!
Єднайтеся задля їх подолання спільними силами, а не задля скиглення під піффко.
З цього приводу хочу додати, що майдан підприємців був більш якісним ніж помаранчевий, не через результат, а саме через ту егоїстичну складову, яка організувала його, і відсутність особистостей, яка об’єднала. Не вистачило тільки досвіду аби зробити ці єднання, задля подолання суспільних проблем, переможними(адже в першому випадку перемога поступово перетворилася на поразку).
Але зараз він є!
-
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.