1. Бездоганний (або майже бездоганний) правопис. 12 балів. Їх отримують:

3. Копіпаст українською (дякую за участь). 10 балів.

Помадка

Нагібатор

4. Віскаріон. 6 балів.

Дуже вдячна організаторам за ідею та втілення. 

Кому цікаво, чому твір отримав саме таку оцінку, можете питати тут або в приваті, все поясню.

Я навіть не голосила в коментарях до Заразкиної замітки, бо довго вирішувала, хто ж був найнайнайкращим. Жодна ваша робота не була мені байдужою.

Але все-таки...

Премію від жюрі в розмірі 200 грн отримав юзер Лесовічок, минулої ночі відправила йому на картку.

Люблю вас! Пишімо, читаймо, шануймося! 

ПиСи. Зазі напише підрахунок голосів і оголосить переможця (а може, вона вже навіть це зробила, бо я пишу вам глупої ночі й солоденько спатиму на момент публікації), тож чекайте. Будь-яка з конкурсних робіт має право на перемогу. Тому наперед вітаю ту творчу особистість 

       

      Так от був у нашого дідуся рідний брат, який під час війни опинився у Пскові, там оженився, обзавівся сім"єю і там і залишився жити. Влітку він іноді приїздив до дідуся у гості. Говорив він не те що чисто російською, а ще й з таким кацапським акцентом, що навіть не можна було здогадатись що наш дідусь і дід Фєдя два рідні брати. Ну зараз би я зрозуміла, що людина там прожила багато років і звичайно могла так проникнутись їхнім говором. Але на мої 5 - 6 років я чомусь не любила того дєда Фєдю, мені здавалось, що та мова якась не щира. Ще мене більше всього дратувало, що всі мої рідні люди теж говорили з ним іншою мовою і мені це страшенно різало вуха і псувало настрій. Отже коли я чула, що скоро приїде дєдушка Фєдя, я навіть не хотіла гратись іграшками і постійно мовчала і сумувала. 

       А ще коли я бачила в новинах Ігоря Кирилова, який був схожий на дєда Фєдю, то був капець, настрій падав на ноль  

      Дєд Фєдя завжди привозив якісь інші ніж у нас цукерки і пригощав ними нас, шістьох дідусевих онуків. П"ятеро з радістю їли ті цукерки і навіть зберігали обгортки, а шоста  непокорна відсувала від себе ті цукерки і навіть не торкалась їх або віддавала  своїм братам і сестрам  . Те і примітив дєд Фєдя. Йому звичайно хотілось мене, так би мовити, приручити, він намагався зі мною ласкаво говорити, і окремо від всіх давав цукерки, але я була непреклонна  . А головне що мені не подобалось: коли ми приходили зустріти дєда Фєдю, він бачив мене і казав: "Ну здравствуй хохлушка". І тут вже всі його намагання примиритись ставали зовсім марними, бо цього я простити не могла   

        І от одного разу наш дідусь вирішив з"ясувати зі мною, чому ж у мене така неприязнь до його брата. Тим більше, що дідок він був дійсно позитивний і не поганий, завжди доброзичливий (це я зрозуміла як трохи підросла). І я сказала, що він поганий, тому що ви всі з ним починаєте говорити не по-людські, а ще він мене взиває хохлушкою. А дідусь питає: а як тебе звати? Я кажу: як це як? Українкою  

       Ну не знаю чому і звідки я тоді так придумала, але ж "Вустами дитини говорить істина" 

      Після розмови з дідусем, дід Фєдя перестав мене називати хохлушкою і навіть став поважніше до мене ставитись, а не як завжди сміятись.

      Пізніше ми з дідом Фєдьою навіть потоваришували  І коли він приїздив, ми гарно спілкувались.

 

      На фото звичайно не дід Фєдя  А просто наша творчість в молодості ))) 

     

ДорОга,  дорогий,  і дорогА.

 Яка  є суть в співзвуччі звичних слів?

І легкість мови мене  вже тривожить

 Цим чергуванням   голосних ,  основ 

 

О,  дорогА,  невже ти  стала інша,

І я до тебе  вЕрнуся   не тим?

 Від відчутя такого стине  тиша

 І розум розриває від ваганнь…

 

 Я краще промовчу– мене тривожить

Магічна сила мови  за межею,

 І поєднання нерозривних уз -

 Безправної правди з праведною брехнею.

 

  Граматика любові,  оголошу

 Всім правилам і прописам війну

 Віднині я безграмотний,  та знаю

 Середи  безлічі ту єдиність і одну:

 

Є незамінність всіх незгодних букв

 І рядки ті, що нас тепер  з'єднують

 Захопливої страсті пелену

 На полон туги ввік не проміняю.

 

Наперекір,  я розірву розлуки круг!

Повір, кохана, я не  поміняюсь,

 Хоча з такою спішністю навкруг

Всі інші нас із заздрістю схиляють...

Око-замилювання (укр.) = Очко-втіратєльство (рос.) 

       Кожного ранку йду на роботу, вітаюсь зі співробітниками, кажу "Доброго ранку!", і часто у відповідь чую "Добре утро!". Зрозуміло, що багатолітня русифікація відобразилась на нашій вимові і фрази Доброе утро (рос.) і Добрий ранок (укр.) змішались між собою, утворивши ДобрЕ утро.

      Як, приклади:

Польська                               українська                     російська

 podstava, zasada                 підстава,правило    основа, принцип