хочу сюди!
 

Ирина

35 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «весна»

Вітамінна бомба

Нарешті!
Вилізло щось із-під землі. Отже йду в сад і скубу все (майже), що вдасться скубнути.
Вдалось: кропива, глуха кропива, дягіль, кульбаба.
На городі: цибуля-шніт, часничок минулорічний, квасець, петрушка,топінамбур. Останній зазвичай викопуємо навесні, щоби зберігав соковитість. 

В холодильнику: яйця, трошки вудженої вчора ковбаски (ну як не спробувати?), селера корінь, кріп морожений.  Миєм-кришим-солим-перчим, трошки гірчички, сік лимона замість оцету


Добре перемішую, заправляю майонезом і ще раз.



Всі брали добавку podmig  mmmm dada

Весняна прогулянка

Минулого разу http://blog.i.ua/user/729788/1638421/ ми ходили шукати закинутий хутір, щоб знайти там щось старе, а головне черепицю або цеглу. Так як карту ми не роздрукували, то звичайно трішки заблукали, ходили навкруги та поряд, але хутір залишився не знайденим. Це дуже турбувало головного збирача, отже наукову експедицію було поновлено lol  Карта роздрукована, орієнтири наведені, вперед 

22.03.2015

Вже весна, погода була прекрасна, по ходу фоткаю все що мені подобається

Метелик гріється на сонечку





Нора, якоїсь животинки. Поряд з норою ми знайшли голки їжачка unsmile тому біля нори затримувались не довго.





І от ми знайшли закинутий хутір. З одного боку було якось жутко, а з іншого цікаво. Звичайно, що він не такий древній як нам хотілось, але все одно було цікаво розглядати і уявляти, що тут жили люди, займались господарством. а вечорами збирались на лавочці відпочити від трудового дня і поспілкуватись із сусідами. 

Це схоже на погріб. В перший ми не стали залазити, він хоч і виглядав міцненьким, але все ж таки весь знаходиться під пагорбом і можливо міг би обвалитись. Зверху над ним звисають корені дерев. Взагалі виглядало як якась кімната з фільму жахів hypnosis  lol   А другий погріб вже кращий, укріплений, побілений, склалось таке враження, наче тут ще вчора хтось ходив. І навіть здавалось, що до нас зараз вийде господар і ми заведемо розмову звідки ми прийшли, а він розповість нам щось про те, як він тут поживає smile  







А це завалений будиночок. Сумно на нього дивитись :(



Біля одного з будинків ми знайшли жорнова. Вони зроблені з каменя, дуже тверді і важкі.





А це місце мені особливо сподобалось. Таке охайне і душевне, видно, що люди все робили турботливо і якось відчулась добра енергетика господарів цієї садиби.



Звичайно, що в нашій місцевості багато глини і всі будівлі будувались на її основі, отже для хоббі ми багато не знайшли, але все ж таки пару екземлярчиків відрили з огорожі минулої клумби. Дуже жаль, що жорнова важучі і потягти їх ми були не в силі lol 




Напитані сонцем, весною, радістю знахідок і задоволені ми попрямували додому. Щоб подивитись ще краєвиди, пішли трохи іншими доріжками. І були нагороджені весняною красою.







Прекрасного весняного настрою! smile


  

Холодний сніг поверх трави…

                         

                         Холодний сніг поверх трави…                         

Коли зустрінемось з тобою.

Притиснусь, прагнучи любові,

Й почую: "Викинь з голови!.."

 

А я не викину, хоч ріж…

Твоє я пеститиму тіло,

Щоб ти відчула, як ти мила,

А ти вдавай неначе спиш…

 

Рука блукатиме моя:

Грудей торкнувши, дійде лона…

Так-так, я знаю: безсоромник!

І – сексуальний маніяк!..

 

Іще хоч тричі повтори.

І я погоджуся з тобою.

Притиснусь, прагнучи любові

В четвер ранкової пори:

 

Не дотягну до свят отих!..

Ще бозна де той відпочинок

Так сталось: що ж тепер удієш,

Коли бажання не спинить?!

 

Все сам і сам – хоч вовком вий!

А ти з роботи й на роботу.

А за вікно погляну – що там:

Холодний сніг поверх трави.

 

Невже і справді це про нас?

Та не повірю я ніколи!

"Іди – до мене!" Чий це голос?

Ти – просто диво! Я це знав!

 

Отак іще... та ще озвись,

Щоб і весна тебе почула.

І щоб розтав коли зустрінемсь

Холодний сніг поверх трави! 


Талая весна

Включайте музыку  Henry Mancini


Танец…Вздох земной…
Пой
Руки в поиске, губы в совести
Стой
Ноты все запутались, странные  мгновения
Жажда, тень..
Сладость с горечью, водят хоровод
Плачет сень..
Линии изломанны, двое  скованны
Глубина
Несказанно  грубые, с лебедою сорваны
Странные слова…
И летели ласточки  
Расплескав слезами
Белизну хором.
Ничего не ведал
И не рассказал нам
Этот  танец  снов.
Завтра обласкает, смело усмехнется 
Тишина
Разбросала облако  высоты небес
Талая  весна…

Весна....




Вместо эпиграфа:

 
"Про весны приметы, 
  Про ручьи и лужи 
   Пишут все поэты. 
  Чем других я хуже?" 

..Весна, хрипя во сладком стоне

    нам шепчет лозунги свои

Повсюду слившись в унисоне,

   слышны ИСТОРИИ Любви


Забрав, короткие юбчонки

 из "рук", обиженных шкафов

Спешат по улицам девчонки,

  дразня бестыже, мужиков


Эх, Красотища!…Глазу любо

 И как ЮНЕЦ! "Таращу зенки"

Вот... показались из под юбок

 чуть робко первые коленки


 Навстречу тысячи улыбок…

...игривых взглядов монологи

 тебе Весна кричу: Спасибо

  вновь за шикарнейшие ноги


И с чаркой воздуха хмельного,

меняет Сердце — интонацию,

Безумства жаждая... шального!

Весна. ...Открылась нафигация!




Мартовская зима

Мерзкая вчера была погодка... 

Снежинки ... Ботинки...

Справа налево, летят снежинки,
Из шкафа достала опять ботинки -
Пойду погуляю с собакой, пройдусь -
Развею внезапно, настигшую грусть...

Еще не весна, но и зима не уходит -
Раньше солнце встаёт, но и рано заходит,
День чуть продлился - еще не заметно,
Я же устала, ждать теплого лета...



Собака визжит, ловя набегу снежинки,
Промокли от слякоти, ноги в ботинках,
Но я улыбаюсь смотря на неё -
Теплом наполняется сердце моё...

Безмолвная тварь, а сколько в ней жизни,
Как будто кричит мне: "Хозяйка, не кисни - 
Жизнь так прекрасна, смотри какой снег..."
Зарывшись в сугроб, вызывает вновь смех...

Ноги замерзли: " Керри пошли!
Грустные нотки, что были - прошли,"
Кофе сварили, ботинки в сушилку...
Летят и летят, за окном снежинки...

14 - 29.03.2015



Помнишь, ветер свой блюз играл

Pino Daeni - 'Evening Out'


Помнишь, ветер  свой блюз играл,
а ты клял осень затяжную.        
Всё твердил, что уж ждать устал   
и любовь, и весну шальную.       

Прикоснуться к душе не дал,   
чтоб не ранили ненароком.       
Сотни слов перерифмовал,       
те без жалости били током.
    
Ты ругал дождь за долгий шум,  
барабанную дробь сквозь слёзы.  
Изливал после строки дум      
на бумаге рекою прозы.  

А потом тосковал за Той,
что сошла с полотна Даени.
Жаль, Она была лишь мечтой,
лёгким шелестом, вздохом тени. 

И когда мир в весну шагнул,
в твою душу ворвалась нежность.
Ты с улыбкой на жизнь взглянул, 
принимая любви безбрежность.

27.03.15