хочу сюди!
 

Альона

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «надія калина»

Неслухняна ручка

Ось вона, тиха пристань - берег письмового столу.
Стукає тихо годинник - міряє часу основу.
І листочок паперу чистий. Поряд ручка - новенька ще.
Все спокійно, як в пісні - любов мир збереже.
Я візьму її, щоб написати декілька теплих слів:
Про природу, про ластівку, може, про горобців.
Ось ручка! Ось вона - у мене в руках!
Але що це - неначе - я підняла автомат.
Знову полум'я! Знову видіння! Кіборги!
Знову вони відбивають атаки -
У тихій кімнаті крики і вибухи.
Одна дорога, друга - їх декілька - потім блок-пост.
Всі дороги - один напрямок - Донецький аеропорт.
З двадцять шостого травня його обстрілюють,
Вісім місяців - ніяк не поділять -
Старий термінал, новий, підземні комунікації
Переходили поперемінно - до наших і не до наших.
Вежа розбита, все потрощено, злітна смуга поорана,
Що за об'єкт такий стратегічний - в остачі - одна територія.
Травлять газом, стріляють "Гради", впали перекриття -
Скільки хлопців знайшли тут могили за наші і ваші життя.
Ось зала в Давосі - тут затишно, тепло,
І він виступає - країни директор.
Говорить про тактику, ціль стратегічну, - 
Доглянута шкіра, хороша англійська.
Не каже, що хлопці - практично в облозі,
Клоновані смерті - на кожній дорозі,
Ротації їх - під контролем бандитів.
Не каже - чому їх раніше не вивів...

За ким же сьогодні видзвонюють дзвони?
- За ними, за нами.... Вони - генофонду останні акорди.
Яка ж тоді вартість усіх - бань золотих із церквами?
Ні! Зовсім не в гривнях! У дітях. -
Скільки дітей не народиться в тата і мами...

***

Письмовий стіл, умовний форт мій, тиха пристань,
За ним починається фронт,
І біль хронічний серце тисне.
Ще й неслухняна ручка не пише про весну,
А хоче зовсім інше - суворе, про війну....


Надія Калина.
22.01.2015
День соборності України, 
Форум у Давосі,
Також напередодні виведено укранські війська з ДАП.

Ранковий експромт

Мені ранком подарували:

Цвітуть так рясно вишні й сливи, 
Як ще ніколи не цвіли!
І я була би повністю щаслива,
Якби ж то не було війни! 
(с) Надія Калина.

Гарного дня! Легкого четверга!

Про Мачо

Чомусь сьогодні впало до душі smile. Авторка мені нечужа, тож відгуки почитає.

Хоч я й не лікар, і не тямлю в медицині,
Але спостерігаю вже давно:
Як стукне сорок-п'ятдесят мужчині
З ним твориться незрозуміле -
Тахікардія і безсоння,
Потім весь день, немов спросоння,
А дратівливість, і свербіж
І нетерпець до зміни місць.

Таке "неможеться" спіткало
Й мого знайомого колись - 
Машину мав (крутив ключами)
Дружина недурна, дорослий син.

Якась інфекція, мабуть, а, може, вірус,
Нездумав, бідолага, як і де.
Аж гульк: на Клаві очі зупинились,
На ніжках сексуальних і те-де.

Клавуня не була гордячка
І швидко "охмурила" мужика.
Прийшлось йому потратить всі заначки, 
А потім до сім'ї "тягти рябка".

Та мачо повернувсь не сам, а разом
Із вантажем нових атак:
Цитит, запалення простати,
Ще геморой, і ішемія, і інфаркт.

Молоде тіло вимагало плати,
Краса Клавуні вимагала жертв:
Подарував "Пежо", кредитну картку.
А вдома, на руках дружини, вмер.

Зірок із неба Клава не знімала,
Та справу свою чітко знала:
Звабливо граючи ключами від "Пежо",
Вже нову жертву полювала.

Як світ пташиний буде повен звуків
У дні весняних поминальних днів,
Син розповість його онукам,
Що на роботі їх дідусь "згорів".

24.06.2014  Надія Калина