16 вересня 2007 року
гурту «САД», учасників якого з упевненістю можна назвати монстрами
концептуального хард року в Україні, виповнюється 25 років. Дата досить значна для музичного
колективу, особливо враховуючи те, що він пережив зміну епох і, пройшовши крізь
величезну кількість труднощів і випробувань, залишився вірним кращим традиціям
року, не забуваючи при цьому і про національну самобутність свого народу, і про
вірність вищим ідеалам людства. Невелика бесіда з лідером і ідейним
натхненником гурту Сергієм Решетником або просто Сірим.
- Яка саме музика вплинула на тебе і
спонукала стати музикантом? Чи це було щось іще?
- Я був музикантом від народження. Мій
батько володіє грою на декількох народних музичних інструментах, і в нашому
будинку щодня звучала музика в його виконанні. Коли мені було 3 роки, я ходив
по нашому великому дворі і співав пісню (популярний на той час хіт) «В жизни
раз бывает восемнадцать лет». Сусіди за це мені давали фрукти, цукерки і
печиво. Потім, у вісім я сам пішов до музичної школи і домовився з
викладачем по класу баяна про те, що
вчитимуся музиці. Батькам залишалося тільки констатувати факт і оформити
документи. І лише з дванадцяти-тринадцяти років я почав слухати рок-музику і
освоювати гітару. Звичайно ж це був класичний hard rock.
- І не було ніяких заморочок, типу льотчика,
водолаза, космонавта?
- Ні, я не морочився мріями про
космонавтику та інші «популярні
спеціальності». Музика була для мене єдиною мрією і метою. Хоча, ні, здається,
я ще дуже сильно хотів стати чарівником, знову ж таки для того, щоб за
допомогою чар володіти грою на всіх відомих музичних інструментах.
- Коли мова йде про рок-н-рол, звичайно ж
встає питання СВОБОДИ, з якою власне і з'явився рок-н-рол на своєму знамені. І
вашому колективу, з відомих причини, це прапор доводиться нести. Тому цілком
закономірно виникає питання, що ви думаєте про свободу, і що вона означає для
вас?
- Практично всі, хто тільки вступає на
тернистий творчий шлях, відчувають надзвичайне натхнення і колосальний
потенціал своїх можливостей, вимагаючи їх сьогохвилинної і успішної реалізації,
не підозрюючи, що свобода (у тому числі і творча) не може бути абсолютною, що
це цілий комплекс усвідомлених самообмежень. Успіх же, який в результаті такого
незнання раптом і нібито на порожньому місці чудово виникає, як правило, є
ілюзією, банальним безкоштовним сиром в мишоловці, а не проявом свободи.
- Змінюються часи, люди, змінюється музика і
її роль в суспільстві. Як гадаєшь, які завдання рок-музики тепер, коли сам факт
її існування вже не є викликом системі або яким будь-яким засадам?
- Нести світло усвідомлення людству -
завдання музики, як одній з вищих форм мистецтва. Якщо цього не відбувається,
музика стає простим набором звуків. Рок-музика зобов'язана вирішувати ту ж
задачу.
- Ну і хотілося б дізнатися, як ви
відноситесь до відомого рок-гасла: "Секс, наркотики, рок-н-рол"?
- Як до гасла західної молоді 70-х. У СРСР реалізувати це хіпарське гасло в
повному об'ємі було практично не можливо. Сьогодні зовсім інші пріоритети, тому
"Секс, наркотики, рок-н-рол" – це вже історія, з якої потрібно брати
тільки те, в чому є сенс і необхідність.
- Могли б
ви якось визначити девіз власної групи?
- Heavy metal - в кожну хату!
- Як різні періоди впливали на вашу музику?
- Совок нас забороняв, ми шифрувалися,
шифруючи музику і тексти. Офіційно совок помер, але він продовжується в
свідомості людей. Ми змінили шифр.
- Ваш склад неодноразово мінявся, як це
позначалося на творчому процесі?
- З одного боку негативно, оскільки
доводилося втрачати час на пошуки і підготовку заміни музикантів, що залишали
гурт, замість створення нових творів. З іншої – позитивно, оскільки раніше
створена музика отримувала нові можливості за рахунок іншої її інтерпретації
новоприбулими.
- Чи є окрім музики в тебе які-небудь хобі?
- Рок-н-ролл та наш гурт займають практично
весь час в моєму житті, залишаючи невеликі його відрізки для релаксації з
допомогою велотуризму і купання в холодних джерелах.
- А як впливає життя музиканта на його
особисте життя?
- Дуже добре! Сім’ї немає, дітей також. Є
тільки любов, музика та гурт.
- Ви маєте дивовижну можливість донести свої
думки, почуття, ідеї до слухача. Чи завжди вдавалося це зробити? Не виникало
відчуття, що щось залишається недомовленим?
- Ми завжди прагнули і прагнемо робити це з
максимальною результативністю. І якщо з якихось причин в цьому сенсі виникали
проколи, то переживали гостре відчуття провини, яке проте примушувало нас
робити необхідні висновки і прикладати всі можливі зусилля для недопущення їх
повторення.
- Чи були серйозні розчарування на твоєму
творчому шляху?
- Швидше за все це стосується лише так
званого «людського фактору». Надмірно завищене відчуття власної важливості, обман
та зрада колег і ближніх.
- Чи влаштовує вас теперішнє становище
гурту? Можливо, щось хотілося б змінити?
- Наше колишнє і теперішнє становище можна
охарактеризувати як «підводний човен в степах України». Це нас цілком
влаштовує. Проте, хотілося б в найближчому майбутньому здійснити кругосвітню
підводну подорож.
- На ліричній сторінці вашого сайту http://[email protected] є слова:
“Кто света жаждет -
должен сметь взглянуть
тьме
в самые зрачки,
и выдержать и взгляда не отвесть..”
Чи довелося поглянути цій самій тьмі в очі? Адже ваша творчість наповнена саме
жаданням світла.
- О, так! І не раз. Але лише на короткий
проміжок часу. Приголомшливе відчуття! Хоча ми завжди пам'ятаємо про згубність
і підступність передозування і пітьмою і світлом.
- Як виникла ідея об'єднати хард рок і поезії Тараса Шевченка в єдиний проект?
- Ми завжди прагнули до створення складної,
концептуальної музики. Але для її наповнення була потрібна відповідна поезія.
Класика – найоптимальніший вихід, вирішили ми. Так народилися композиції на
вірші Данііла Андрєєва, Костянтина Бальмонта, Максиміліана Волошина, Шарля
Бодлера, Мігеля де Унамуно і... Тараса Шевченка.
- Чи без проблем лягали вірші поета на
музику?
- Легкість створення музики на вірші Тараса
Григоровича пояснюється просто: збірка його віршів «Кобзар» з самого початку була призначена для співу.
Тому сьогодні програма «Доле, де ти?!» налічує вже двадцять дві композиції. І
процес творення продовжується.
- У вашому першому альбомі ви запропонували
деякий новий варіант напряму рок-музики - mutant-rock. Хотілося б дізнатися
докладніше, що це таке? І як це відбилося у ваших подальших альбомах?
- Часи для рок-музики тоді були дуже важкі, і випливати нам вдавалося дуже
вкрай важко. Суспільство постсовкової країни
мутувало, бандитизм і рекет процвітав, демократія народжувалася в муках.
Звичайно нам захотілося відобразити цей процес перевтілення в музиці.
Mutant-rock – це деякий скафандр, в якому ми занурювалися у це агресивне середовище,
а альбом «Трансмутатор» - криве дзеркало, в якому ми спробували відобразити
побачене при цьому зануренні. Так що в подальших альбомах ми творили вже без
mutant-rock-скафандра.
Але якщо знадобиться знову пірнути - за нами не заіржавіє!
- Чи є у гурта нові проекти і ідеї? Над чим
працюєте зараз?
- Поки що відбувається поступальна
реалізація вже створеного. В надрах групи зріють нові речі, які ми ще поки що
не оформили в якісь об'єднані програми. На даний час майже готовий до виходу
другий сольник Сірого, а також йде організаційна підготовка до запису студійної
версії шевченківської програми «Доле, де ти».
- Ну що ж, Сірий, щиро бажаю вам успіхів в реалізації задуманого, і
якнайбільше нових творчих ідей! І на завершення
нашої розмови, чого б хотілося побажати
групам-початківцям, виходячи з вашого значного творчого досвіду і
нелегкого шляху серед нетрів українського шоу-бізнесу?
-
Завжди пам'ятати, що тільки
колективними зусиллями можна домогтись бажаного результату!
Бесіду вела SkyЛилиt.
