В дитинство на хвильку... Босоніж у луки,

До неба, мов крила, розкинувши руки.

І верхи на вітрі здійнятись під хмари

Й пасти ту хмаринкову білу отару.

                     Забігти в рясні споришевії роси,

                     Радіти із жайвором дзвінкоголосо,

                     Навчити літати жовтеньке курчатко...

                     В дитинство на мить... Знову - мавка-дівчатко...

 

20.07.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

Є в кожній жінці скарб і таємниця,

Бо через неї пророста життя.

Але чому ж їй уночі не спиться?

Чому її тривожить майбуття?

Щось негаразд в зневіреному світі.

Чомусь знервовані усі чоловіки.

Жіночі ліжка ними не зігріті,

Думки самотності холодні і тяжкі.

Хай вже не лицарі, нехай не Дон Кіхоти,

Не Геркулеси і не Дон Жуан,

Де чоловічі хоч якісь чесноти?

Одне бажання - щоб душа жива.

Так ні, усе спаплюжено, пропито,

Ні гідності, ні шани до жінок.

Одна мета - дорватись до корита,

Нема для них любові і зірок.

Нема бажання душу врятувати

І хоч би як протистояти злу.

Тому сумує одинока мати,

І жінка в самоті ковта сльозу.

Чоловіки! Панове! Схаменіться!

Невже на вас бездушія печать?

Є в кожній жінці скарб і таємниця,

Лише любові їй не вистача.

                                       Автор: Віталій Іващенко

Ніч з дощем брудні танцюють танці.
Дивними словами наповнюють папір;
Граються у пристрасть неначе ті коханці,
Що сором втратили і вибігли на двір.

Барвами із блискавок грім їх повінчає,
Вітер позолотою устелить їхній шлях.
Феєрія природи під звуки заспіває
Закоханих у вічність - у людських серцях.


Всі мої вірші в моєму персональному блозі: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko/

Бачиш кров на долонях? То є краплі душі моєї…
Вони теплі й червоні, ллються прямо з очей.
Дощем зі сліз червоних, я поливаю квіти болю
Що розцвіли під впливом пустоти ночей.

Їх корінці прорвали серце і прижились,
Немов там місце приберіг для них.
Та ні… як добре що ще не змирились,
З плоттю… з світом почуттів моїх.

Та все одно, я вирву їх з корінням!
Нехай, можливо серце я порву!
Кінець настане всім сумлінням,
В душі зі спокоєм піду…


Всі мої вірші в моєму персональному блозі: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko/

Коли тебе я бачу, відчуваю сморід-
На сонці плоть грайливо тліє,
Не мов кохання дикий повід.
Далеко хтось, про нього мріє.

З’їдають плоть тремтливо черви,
Куштують смак любові гади!
Мабуть у них залізні нерви,
Жують падлюки без поради…

Ти дивишся на неї й плачеш,
Вона тліє… невгамовно мре…
Коли в собі помилку побачиш,
Знов вона життя найде.


Всі мої вірші в моєму персональному блозі: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko/

Тихо! Чуєш, він співає? – Вітер осені з дощем в дуеті.
Так холодно, так вогко і без крайнощів плаксиво…
Десь за вікном, виром диких почуттів і силуетів
Малюється кохання барвами із золота ліниво.

Можливо там, за тим вікном зникаєш ти безслідно;
Можливо десь шукають саме те, що ти не встиг…
Тютюн та кава, номери всі стерті — вже не видно,
Тих подивів, страждання кольорів – ти переміг!


Всі мої вірші в моєму персональному блозі: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko/

В твоих губах я вижу сладость пыла,
готовых разорвать преграды нить;
и кровь в глазах надежд унылых
дает мне повод полюбить!
Еще не вся любовь остыла.

В коленях дрожью бьется сила,
невинно с боязнью царит.
Свою красу слегка прикрыла,
а в сердце бурно страсть кипит…
Божественную боль забыла.

Улыбкой ненавязчивой, простой,
манишь как в первый день свиданья,-
желаешь быть лишь той одной,
которая избавит от страданий.
Бери! Бери меня, я твой!


Всі мої вірші в моєму персональному блозі: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko/

Невеличка сценка, побачена мною напередодні,

породила бажання перенести це на папір, і в інтернет-простір

Здивовано-щасливі оченята:

- Бабуню, СОНЕЧКО на квітці! -

Безцінний скарб затиснувши в долоньці,

Хлоп'я щебече, дивом промениться...

Дитя - Дослідник Світу, Гість Небесний.

13.07.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

     

                                    ПОЦЕЛУЙ

       - это милая уловка, придуманная природой для того,

чтобы прекращать разговоры, когда слова становятся лишними...