Зелена влада забирає в українців останню сорочку
- 25.06.21, 09:45
Як людина державницького спрямування, я завжди був готовий підтримати розумні дії влади.
Підкреслюю, готовий підтримати РОЗУМНІ дії влади в різних сферах – політиці, економіці, медицині чи соціально-культурній сфері. Підтримати незалежно від партійної приналежності – головне те, щоб ці дії були патріотичні та стратегічно-далекоглядні…
Але де ж вони ті розумні владні дії, які можна привітати та
підтримати?
Практично кожна дія, яку робила раніше та й нині робить наша влада – визиває
відразу.
На початку незалежності, ця відраза до владних чиновних дій була доволі
інертною. І навіть так звана совкова "прихватизація", тоді не визвала
в народі широких та активних протестних дій.
Тому що тільки через декілька років, стало очевидне те соціальне розшарування
серед населення, до якого привів цей підтриманий вищими державними чиновниками
приватизаційний грабіж.
Грабіж, який очолював другий президент та активно вела його жадібна чиновна
банда*…
І покотилася наша країна донизу. Спочатку потихеньку, але
чимдалі йшов час, то державне падіння набирало швидкість.
І на фоні цього економічного падіння, фантастично багатіли наші президенти та
інша привладна сволота – і все більше біднішав простий український люд.
І отака пасивна народна відраза до влади, почала потихеньку перетворюватися на
більш активну…
Перша українська революція, безкровна революція – на короткий
час повернула народу надію на правову справедливість та покращення рівня
життя.
Але базікало й тюхтій Ющенко разом зі своїми "любими друзями",
бездарно розтринькав ці народні надії і передав владу ще більш примітивному
Януковичу.
Який, разом з бувшою совковою номенклатурою, вже звиклою до бандитського
розкрадання економічних багатств України – активно трансформувалися в нову
українську буржуазію.
Ту ненаситну буржуазію, яка жадібно вчепилися в ці багатства і тому зубами
трималася за політичну владу в країні.
І економічні зміни та соціальні реформації, які чекав і які вимагав від влади
український народ – були для цієї організованої бандитської зграї, зовсім ні до
чого…
Що й привело до другої, вже зовсім не мирної революції, загибелі доведених до відчаю людей, втечі Януковича та швидкої зміни влади…
Дуже швидкої зміни, та не зовсім якісної! Бо на жаль, і ця
кривава революція не принесла ніякої користі чи прогресу в розвитку української
держави.
На жаль і при Порошенку – народні надії на покращання розтанули ще швидче, ніж
весняні вранішні тумани.
Бо наш новий президент, практично нічого не захотів міняти в державному
управлінні. Міняти чи хоча б спробувати зламати грабіжницькі схеми Януковича.
Чому не захотів – питання відкрите…
Як на мене – ці грабіжницькі схеми сподобалися нашому новому гаранту і він
навіть значно удосконалив деякі з них)))
Наприклад – дурень Янукович тримав золоті батони та унітази в українських
темних підвалах, а розумник Порошенко – тримає свої мільярди на далеких
офшорних островах!
Хоча для українського народу, така різниця наших "гарантів" в методиках пограбування свого народу, не має суттєвого значення.
На жаль, і це головне – всі наші президенти мали на меті не чесне служіння
українському народу, а тільки його безкінечний пограбунок.
І нас відкрито і таємно грабували і досі грабують зовсім не якісь невідомі
кляті вороги!
Нас грабує наша ж, Богами проклята – жадібна, продажна й слизька хохляцька
влада!
Тому
збіднілий до межі люд, вже починає відкрито ненавидіти своїх ненаситних
людоподібних правителів. Чому так, звідкіля ця ненависть – відповідь на
поверхні.
Тому що наша чиновна нечисть робить все
можливе для того, щоб її щиро ненавиділи!
І інколи навіть якась мізерна кабінетна сволота, може придумати такі правила чи адміністративні вимоги, від яких ненависть до центральної влади зовсім зашкалює і стає генетичною!
зі… та приклади і аналіз таких різноманітних грабіжницьких чиновницьких прийомів – наступним постом…
* – "та його жадібна чиновна банда"… Азаров – комисия по приватизации, фонд держмайна – Чечетов…
7.05.18
Своїм рішенням судді цього «конституційного суду», на яких заведені кримінальні справи за попередні дії і рішення, знову прийняли рішення на замовлення олігархічного криміналітету, яким посягають на власність НАРОДУ (ЗЕМЛЮ) і вдруге відкривають двері до узурпації державної влади кучкою олігархів з остаточним пограбуванням України і поневоленням УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.
Голу ПРАВДУ про жахливі наслідки цього рішення та про
дійсні наміри кримінального олігархату, очолюваного Порошенком і Яценюком, що злочинним і антиконституційним шляхом на крові Небесної Сотні захопили і окупували державні
органи влади, щиро і відверто говорить Ігор Запрудський (ГО «Вільний простір»). Але
цей висновок продажнього «конституційного
суду» матиме найгірші наслідки для самих суддів та для замовників такого
антинародного рішення, бо ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ БУДЕ ЗА УКРАЇНСЬКИМ НАРОДОМ, ЯКИЙ ПОРОДИВ ЦЮ ЗРАДНИЦЬКУ ВЛАДУ
ГНОБИТЕЛІВ, ГРАБІЖНИКІВ і ВБИВЦЬ І ЙОМУ ЇЇ ЗМЕТАТИ.
В Мукачево произошли трагические события. “Правый сектор” стрелял по
милиции. Милиция стреляла по “Правому сектору”. Трое убитых, несколько
раненных. Вся Украина на ушах. “Правый сектор” собирается возле АП.
Порошенко приказал разоружить бойцов ПС.
На самом деле
происходящее не укладывается в рамки конфликта «хорошие против плохих».
Как бы кто лично не оценивал ту или другую сторону. Всё гораздо шире и
печальнее. Сейчас мы видим аналог Врадиевки лета 2013-го в новых,
изменившихся условиях. То что происходит — это последний маркер того,
что система нынешней украинской власти может теперь рухнуть в любой
момент. Таким же маркером была Врадиевка два года назад. Т.е. что-то
подобное неизбежно должно было произойти. А конкретный повод не имеет
значения.
Теперь, как и после известных событий два года назад в
Николаевской области, неизбежен силовой путь ликвидации нынешней
власти. По какому поводу, в какой срок и в какой именно форме
предсказать невозможно. Но общее направление процессов окончательно
понятно.
Украинская олигархия, которая ничему не научилась после
Майдана, привела систему в окончательный упадок. Который, на данный
момент, характеризуется следующими признаками:
1. Государство потеряло монополию на насилие.
В итоге мы с одной стороны имеем мобилизацию протестной части
украинского общества. В т.ч. и вооружённую мобилизацию. При том, что
данная часть общества крайне неоднородна по своему качеству.
С
другой стороны на лицо несостоятельность и, главное, нежелание «старых»
силовых структур бороться за сохранение нынешней правящей олигархии у
власти. В т.ч. и потому, что значительная часть «силовиков» не уверены в
своих перспективах на будущее.
2. Государство потеряло право на арбитраж.
Тотальная коррумпированность всех судов, прокуратур, мвд привела к
тому, что обычный гражданин начинает искать правды и защиты либо у
«робин гудов», либо надеясь на собственные силы. Рано или поздно это
неизбежно приводит к силовому противостоянию. Сначала к локальным, затем
ко всеобщему.
Кроме этого, нынешняя украинская власть не
может «развести по углам ринга» основных бенефициаров нынешней
конфигурации олигархической системы — финансово-промышленных групп
(ФПГ). Необходимо отметить, что нынешний Президент не мог быть выбран
без согласованного «назначения» его на должность украинскими ФПГ.
Естественно, что такое «назначение» предусматривало раздел сфер влияния
кланов, бюджетных потоков, приоритетных дотационных потоков и всего
остального. Но постоянное сокращение ресурсов в стране, которое уже
приняло необратимый характер, порушило все компромисы и договорённости.
Грубо говоря, делить и "прихватизировать" остаётся всё меньше. а
аппетиты все больше.
3. Государство не в состоянии осуществлять управление.
Ни на законодательном уровне, не на уровне исполнения решений.
Процесс сокращения ресурсов требует реформирования системы государства
-- отказа от олигархично - клановой системы. Реальное реформирование
вступает в противоречие с личными интересами ФПГ и высших чиновников.
Законодательная власть в стране в подавляющем большинстве — это
лоббируемые олигархатом партии. Соответственно, действовать против
собственных кормильцев они не будут. Приход к власти в Украине реальных
реформаторов демократическим путём невозможен. Т.к. на это нужны
деньги, которые в необходимом для такого процесса количестве, есть
только у олигархов. Ну не будут же они сами себя хоронить.
4. Международная легитимность нынешней украинской власти.
Это,
пожалуй, последнее, что осталось у нынешней украинской правящей
псевдоэлиты. При этом на Западе от украинской власти уже реально устали и
давно разочаровались. Если кто-то думает, что Запад Украине
«помогает», то он глубоко ошибается. Никто не поддерживает воров и
бандитов. Запад в войне России против Украины отстаивает свои интересы,
которые заключаются в намерении поставить Россию на место, в
соответствии с международными нормами. Запад, с большим удовольствием,
хочет иметь дело с новой украинской властью реформаторов. Но при этом
тот же Запад хочет, чтобы прежняя власть сменилась на новую в результате
«демократических процедур». А это невозможно в принципе.
А теперь «вернёмся» в Мукачево.
Вне зависимости от от того, как конкретно закончится «Закарпатский
конфликт» системные проблемы никуда не исчезнут, а только будут
нарастать. Всеобщим «восстанием» и сменой власти данная ситуация не
продолжится. ПС не обладает массовой поддержкой среди населения в целом,
а население, всё же, ещё не готово "рвать власть на части".
Но
это всего лишь дело времени. Теперь, весьма, недолгого ждать... Скорее
всего, до большого социального взрыва осталось меньше года. И он может
произойти в любой момент и по любому поводу. Сама ситуация в Мукачево
является следствием загнивания нынешней олигархично - клановой системы.
Мы имеем конфликт, при которой одна сторона (нардеп, мвд и т.д.)
является преступниками и вторую сторону (ПС), которая пытается ломать
локально систему незаконным методом. И тут неважно что на самом деле
происходит — «борьба за справедливость» или передел сферы влияния. Важно
то, что из-за перечисленных выше причин законными способами систему не
сломать.
Поэтому неминуемый социальный взрыв будет происходить совершенно не демократическим путём.
Ситуация 2015 г. отличается от ситуации 2013 г. в худшую для власти сторону:
1. В отличии от Майдана сейчас есть политические субъекты, которые
противосистемны нынешней власти. Но данные политические структуры
состоят во многом из других людей. Хотя и «растут» от тех же корней, что
и «старые субъекты». Они имеют большую свободу в принятии решений. В
ситуации неизбежного социального взрыва роли сюзерен-вассал вполне могут
измениться, что практически уже было.
Почему это важно? Потому что
любой конфликт должен заканчиваться политическим решением. Иначе — это
полный развал страны. Майдан закончился приходом к власти той же
украинской олигархии, что и была раньше, потому что кроме «старых»
политических субъектов никого для политического разрешения конфликта
больше не было. теперь есть. да, немногочисленные и далеко не всем
«нравятся», но есть. Но тут важно их присутствие в главном
законодательном органе страны и, частично, на высоких должностях.
2. Силовые государственные структуры обладают гораздо меньшей лояльностью к нынешней власти, чем к власти Семьи Януковича. Т.е. «умирать» за них не будут. Вместо того, чтобы первым делом заняться чисткой и реформами МВД, СБУ, прокуратуры, судов, высшего состава ВСУ Президент, Премьер и парламентская коалиция больше года делила уменьшающиеся ресурсы. Теперь момент упущен. Больше нет ни ресурсов для обеспечения «верности» силовиков, ни социальной поддержки для создания новых карательных структур на добровольно-патриотической основе. И киевская новая полиция — это не пример. Это — правоохранители, а не каратели. Если их кинут на «подавление», то это закончится для них плачевно. Да и далеко не факт, что новая полиция будет выполнять такие приказы.
3. Оружия на руках стало значительно больше. А Майдан и война в Донбассе привела к преодолению психологического порога. При котором сначала говорили, а потом думали — стрелять или нет. Сейчас будут сразу стрелять.
4. Существуют структурированные вооружённые формирования, которые противосистемны нынешней власти. Мало того. Армия (ВСУ) или останется нейтральной, или частично поддержит смену власти. Отсутствие реальных реформ в армии, постоянное предательстве и идиотизм высшего армейского командования заставило солдат, младший и средний командный состав тихо (пока, «тихо») ненавидеть существующую власть.
5. В целом ресурсов в стране намного меньше, чем два года назад. Т.е. «задобрить» подачками население уже не получится. Денег нет. Популизм для власти привычный, но он перестаёт работать, когда человеку нечего есть. Т.е. озлобление тех, кто выйдет на протест будет намного больше, а готовность на самопожертвование гораздо выше, чем на Майдане.
И это далеко не
все факторы. В итоге из состояния «верхи не хотят, низы не могут» мы
перешли в состояние «верхи не могут, низы не хотят». Если в здании ВР,
АП, КМУ и т.д. ещё не "звучат выстрелы", то теперь это всего лишь дело
времени.
Святослав Швецов.
На Майдані ми намагалися нагадати чиновникам, що вони є найманими
працівниками, що вони працюють на нас і повноваження, які вони отримали,
не можна використовувати у власних корисливих цілях.
Власне, все це народ зі скрипом терпів поки чергові чинуші всіх рівнів, в
тому числі і найвищого, не вирішили агресивно, силовими методами придушувати вимоги людей. Тобто, наймані працівники, використовуючи надані їм ресурси, почали здійснювати акти грубого цинічного
насильства над тими самими роботодавцями, погрожуючи при цьому, вжити ще
більш жорстоких заходів та притягти до кримінальної відповідальності за
пред’явлення цілком законних претензій.
Жадібність, любов до розкоші, зверхність над іншими. Все це множиться на збочену уяву і манію величі – абсолютно безпідставну. Сприйняття влади як недоторканої вседозволеності зберігся і
трансформувався відповідно до нових «ринково-кримінальних» умов. Тепер
це для них недоторканий сакральний інструмент для власного збагачення. Хоча, відповідно до закону, вони ще й мають всіляко піклуватись про виборців,
проте, поводять себе так, наче виборці їм заборгували, при чому, давно і
багато…
Отож, на рівні цінностей у самих політиків особливих зрушень не відбулося.
Замість життя по-новому, відбувається сакралізація влади по-старому. При
чому, як показують сучасні практики, це може виглядати ще більш
потворно і мати ще гірші наслідки. Втім, на щастя, люди змінилися. Змінилася достатня їх кількість і
змінилася достатньо для того, щоб мати потрібну кількість сил і
можливостей нагадувати представникам нової влади, куди можуть завести її
помилки, які вона повторює за владою старою.
Останнім часом новий президент все частіше повторює помилки старого. Однією з причин найбільшого обурення є негласність прийняття рішень, які він не пояснює народу. А багато з цих рішень відверто незрозумілі й дуже неоднозначні. Крім того, за прикладом Януковича він почав давати інтерв’ю «обраним» ЗМІ, а з самими виборцями, по-суті, спілкуватися перестав. Деякі його ставленики (Гелетей, Муженко) вже відверто дискредитовані, але посад своїх не полишають ні за ініціативою президента, ні за своєю.
Далі більше. Головою Кіровоградської ОДА призначено депутата колишнього «регіонала» Сергія Кузьменка, який організовував перевезення «тітушок» до Києва з Кіровоградщини під час революційних подій 2013-2014 р.р. А у виборчому списку «Блоку Петра Порошенка» журналісти і громадські активісти фіксують чимало сумнівних і одіозних персонажів.
До чого може привести нехтування волею виборців, а також прийняття рішень в розріз із громадською думкою ми вже знаємо. Ще гірше, коли мова йде про відверту зневагу. Тут яскравою демонстрацією є приклад ще одного колишнього «регіонала» (якщо вони взагалі бувають колишніми) Віталія Журавського. 16 вересня, як раз в той день, коли відбулося ганебне проштовхування відверто кремлівських законів, активісти буквально викинули його на смітник.
Політики, які вірно йдуть слідами Януковича, також чекає смітник. Як історичний, так і цілком реальний…