хочу сюди!
-
-
57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років
Замітки з міткою «севастополь»
Будущее Крыма ...
- 09.03.14, 16:21
- Ми любимо тебе, Україно!
Ну, вот и приехали. Не прошло и двух суток «свободы» от Киева, как курвиметры исправились с бешеной скоростью.
Так о чём это я.
Вчера пообщалась со знакомыми из Керчи. Правда, последние месяцы бурных и трагических событий в Киеве нас отдалили настолько, что курвиметр моих знакомых отнёс Киев и меня за океан, куда-то в северные районы Нью-Йоркского округа Манхэттена Гарлема США. Где все исключительно бандиты, хаос, и подносы с «бЕндерами».
Много сил я прилагала, чтобы убедить в обратном, или определить рамки грабежа и бандитизма исключительно в кодле Межигорья, мне ничего не удавалось. Говорю честно, крышу сносило от «контраргументов», и я почти теряла сознание, потому что они не первоклассники, а с двумя дипломами довольно уважаемых даже в мире ВУЗов и не рядовыми должностями в госучреждениях. На самом деле очень хорошие люди, но которых я не узнала через каких-то пять месяцев промывания мозгов российскими телеканалами.
После того, как они мне заявили, что у президента овоща была хорошая зарплата, и он всё это мог купить именно за её (а они наблюдали за тв экскурсией), силы мои кончились бороться с зомби.
Но перед этим я как-то обратилась к ним за финансовой поддержкой раненых на Майдане и хоть как-то показать публично свое отношение к режиму бандитов в Украине, которые, по их же словам, «грабят так , что уже пятиэтажные дома думают как во дворе деревянные туалеты построить, потому что дома воды хватает, и то из набранных бутылей, чтобы смывать унитаз раз в день». Они мне отказали, дословно, «Киев далеко!». Все, точка.
Но вчера случилось невероятное. Курвиметр знакомых исправился, кажется, окончательно, и ближе городов, чем Львов и Киев, со вчерашнего вечера у них нет. Опаньки.
Так что же случилось?
Нафотографировашись с зелёными неопознанными человечками и ряжеными «казаками», которых было в первые дни не так уж и много, как с экзотическими животными, решили мои знакомые как-то пригласить «освободителей» от «бендеровских гангстеров» в гости, а потом пожалели.
Но всё по порядку. Гости прибыли, благо у моих друзей очень шикарный дом, и не один. Блюд заоблачно, вместо стекломоя коньяк и хорошая украинская горилка, шашлычки, все чин по чину и экскурсия по дому. Гости щелкают языками, хвалят хорошего хозяина и хозяйку, даже в ящики заглядывают. Особенно поразило, что есть даже сауна и летний бассейн.
Поэтому сидят пьют, гуляют, поют «ой мароз мароз не морозь меня ...» и «этот день победы порохом пропах ...». Между этими радостями желудочно-кишечного тракта и промытого мозга до абирвалгу, потихоньку-помаленьку, напившись в стельку «освободители» говорят, что они здесь навсегда, казаки будут поддерживать «порядок на своей территории», а зелёные человечки являются армией Крыма, которая здесь и поселится «в хороших квартирах, которых пока нет, но будут через месяц, от силы два». Именно в этом месте долгая пауза , а потом знакомый говорит, не могу ли я ему помочь и найти адрес для проживания «луТше во Львове, но можно и в Киеве, там где берут на полное довольствие «беженцев»(!)».
Я в шоке, это же с какого бодуна ты «беженец», если так здоровался с «освободителями»?
Объяснение феноменально - «после того, что мы услышали, мы их боимся, и кажется им понравился наш дом, они у нас остановились». Говорю, что означает «остановились», попроси на выход. Пауза, "не могу, боюсь провокаций». Поэтому второй день кормят, поют, танцуют против собственной воли. Покупают еду по их предпочтениям и проклинают себя за трусость.
Как оказалось, там действительно срочники из очень бедных районов России (казаки из краснодарского края), которым пообещали за удержание плацдарма на чужой территории море свободных и красивых зданий, квартир беженцев и навсегда солнце, море и целебный воздух, а также кучу трофеев тех же беженцев. Поэтому, что достанется им, решать будут они сами в меру своей жадности, но не сейчас, а когда пройдет «разгромнопобедный референдум».
А еще сообщили, что квартиру, дом и что угодно продать сейчас будет невозможно, запрет «вызволителей», «сначала всё нужно проинвентаризировать, национализировать, зарегистрировать по росийскиому законодательству, согласовать с Роспотребнадзором (я так понимаю, с Онищенко), только потом, проверив, честно ли заработано имущество, можно будет оформлять право собственности».
После этого курвиметр окончательно починился и, как оказалось, ближайшим городом к Керчи стал Львов!
На моё предложение «Бороться и не сдаваться», ответ был обычных бедолаг, которые потеряли розовые очки «А что думает ваше правительство? А где ваш хвалёный «правый сектор» и ваша «самооборона»?»
Пришлось ответить «Наше думает о нас, а о чем думает «ваше», вы уже знаете »
Но что они будут делать с этим починенным курвиметром сейчас, когда куча зелёных и ряженых вооружённых (!) человечков бегает по их дому с кучей своих курвиметров сломанных и с описаниями имущества, они не знают, так как страшно.
Знакомым теперь я отказала, потому что именно они позволили случившееся, потому что когда убивали лучших из лучших Украины на Майдане и по всей стране , ближайшей к ним была Москва!
Извините.
ПыСы
Так о чём это я.
Вчера пообщалась со знакомыми из Керчи. Правда, последние месяцы бурных и трагических событий в Киеве нас отдалили настолько, что курвиметр моих знакомых отнёс Киев и меня за океан, куда-то в северные районы Нью-Йоркского округа Манхэттена Гарлема США. Где все исключительно бандиты, хаос, и подносы с «бЕндерами».
Много сил я прилагала, чтобы убедить в обратном, или определить рамки грабежа и бандитизма исключительно в кодле Межигорья, мне ничего не удавалось. Говорю честно, крышу сносило от «контраргументов», и я почти теряла сознание, потому что они не первоклассники, а с двумя дипломами довольно уважаемых даже в мире ВУЗов и не рядовыми должностями в госучреждениях. На самом деле очень хорошие люди, но которых я не узнала через каких-то пять месяцев промывания мозгов российскими телеканалами.
После того, как они мне заявили, что у президента овоща была хорошая зарплата, и он всё это мог купить именно за её (а они наблюдали за тв экскурсией), силы мои кончились бороться с зомби.
Но перед этим я как-то обратилась к ним за финансовой поддержкой раненых на Майдане и хоть как-то показать публично свое отношение к режиму бандитов в Украине, которые, по их же словам, «грабят так , что уже пятиэтажные дома думают как во дворе деревянные туалеты построить, потому что дома воды хватает, и то из набранных бутылей, чтобы смывать унитаз раз в день». Они мне отказали, дословно, «Киев далеко!». Все, точка.
Но вчера случилось невероятное. Курвиметр знакомых исправился, кажется, окончательно, и ближе городов, чем Львов и Киев, со вчерашнего вечера у них нет. Опаньки.
Так что же случилось?
Нафотографировашись с зелёными неопознанными человечками и ряжеными «казаками», которых было в первые дни не так уж и много, как с экзотическими животными, решили мои знакомые как-то пригласить «освободителей» от «бендеровских гангстеров» в гости, а потом пожалели.
Но всё по порядку. Гости прибыли, благо у моих друзей очень шикарный дом, и не один. Блюд заоблачно, вместо стекломоя коньяк и хорошая украинская горилка, шашлычки, все чин по чину и экскурсия по дому. Гости щелкают языками, хвалят хорошего хозяина и хозяйку, даже в ящики заглядывают. Особенно поразило, что есть даже сауна и летний бассейн.
Поэтому сидят пьют, гуляют, поют «ой мароз мароз не морозь меня ...» и «этот день победы порохом пропах ...». Между этими радостями желудочно-кишечного тракта и промытого мозга до абирвалгу, потихоньку-помаленьку, напившись в стельку «освободители» говорят, что они здесь навсегда, казаки будут поддерживать «порядок на своей территории», а зелёные человечки являются армией Крыма, которая здесь и поселится «в хороших квартирах, которых пока нет, но будут через месяц, от силы два». Именно в этом месте долгая пауза , а потом знакомый говорит, не могу ли я ему помочь и найти адрес для проживания «луТше во Львове, но можно и в Киеве, там где берут на полное довольствие «беженцев»(!)».
Я в шоке, это же с какого бодуна ты «беженец», если так здоровался с «освободителями»?
Объяснение феноменально - «после того, что мы услышали, мы их боимся, и кажется им понравился наш дом, они у нас остановились». Говорю, что означает «остановились», попроси на выход. Пауза, "не могу, боюсь провокаций». Поэтому второй день кормят, поют, танцуют против собственной воли. Покупают еду по их предпочтениям и проклинают себя за трусость.
Как оказалось, там действительно срочники из очень бедных районов России (казаки из краснодарского края), которым пообещали за удержание плацдарма на чужой территории море свободных и красивых зданий, квартир беженцев и навсегда солнце, море и целебный воздух, а также кучу трофеев тех же беженцев. Поэтому, что достанется им, решать будут они сами в меру своей жадности, но не сейчас, а когда пройдет «разгромнопобедный референдум».
А еще сообщили, что квартиру, дом и что угодно продать сейчас будет невозможно, запрет «вызволителей», «сначала всё нужно проинвентаризировать, национализировать, зарегистрировать по росийскиому законодательству, согласовать с Роспотребнадзором (я так понимаю, с Онищенко), только потом, проверив, честно ли заработано имущество, можно будет оформлять право собственности».
После этого курвиметр окончательно починился и, как оказалось, ближайшим городом к Керчи стал Львов!
На моё предложение «Бороться и не сдаваться», ответ был обычных бедолаг, которые потеряли розовые очки «А что думает ваше правительство? А где ваш хвалёный «правый сектор» и ваша «самооборона»?»
Пришлось ответить «Наше думает о нас, а о чем думает «ваше», вы уже знаете »
Но что они будут делать с этим починенным курвиметром сейчас, когда куча зелёных и ряженых вооружённых (!) человечков бегает по их дому с кучей своих курвиметров сломанных и с описаниями имущества, они не знают, так как страшно.
Знакомым теперь я отказала, потому что именно они позволили случившееся, потому что когда убивали лучших из лучших Украины на Майдане и по всей стране , ближайшей к ним была Москва!
Извините.
ПыСы
Также друзья сообщили, что как курорт вряд ли Крым будет развиваться, потому что «казаки» сказали, что это будет «их дом, где хочется покоя от толп туристов. Разве, что немножко» (на сколько именно немножко, не объяснили).
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
23
Севастополь 2013. Частина 2
- 08.03.14, 21:30
- Подорожі Україною
Загальна ситуація
Нижче на фото -- технічний універ та його гуртожитки:
Насамперед маю сказати, що Севастополь, або Сєвас (так у побуті кажуть кримчани), є дуже великим, цікавим, мальовничим за рахунок рельєфу та цікавим для любителів історії. Незвичні краєвиди милують око. Пам'ятки античності та середньовіччя є об'єктом уваги кожного туриста. Паломники тут знайдуть важливі місця для Православ'я (Херсонес), гірські монастирі (Інкерман, Фіолент і т. д.) та кілька храмів 19 ст.
Але загалом зручним та затишним Севастополь не назвеш. У центрі все дуже красиво й компактно, однак численні житлові масиви розкидано окремими купками, між якими плещуться хвилі, гуляють пустирі або цвітуть різнокольоровими дахами поля приватного сектору. Кожен такий масив має свій центр, у якому є базар та купа магазинів.
Нижче на фото -- технічний універ та його гуртожитки:
Окрема історія — Північна сторона. Туди легше доплисти на катері або поромі, ніж об'їхати маршруткою. Дехто так робить двічі щодня.
Місто відносно чисте — принаймні, порівняно з Києвом не брудніше. Хоча — якщо гарно пошукати — можна знайти звалища будматеріалів та інші малоприємні речі. Також має місце незаконна забудова та ущільнення. Зокрема, постраждали околиці Херсонесу, де якісь добрі люди поставили собі розкішні хати.
Гарячої води у квартирах нема, холодна є майже завжди. Всі гарні господарі давно вже поставили котли, тому в готелях тОчно не має бути з цим проблем. На полях використовують безпосередньо дніпровську воду, а питна вода надходить із гірських водосховищ. Як мені казали, це вода з опадів (сніг, дощ).
У обличчях помітної різниці з Києвом не відчув. Хіба що трохи більше світловолосих людей. Народ загалом нормальний. У місті є 5 вузів, тому мОлоді є куди піти вчитися. Зокрема, є [БУВ] банківський інститут, який 2009 року відкривав особисто Ющенко:
Дуже п'яних не бачив, а російський мат у розмові чув здалеку лише двічі (сторож на будівництві та моряки на вокзалі). Дехто з місцевих дуже допоміг. Зокрема, гостинна севастопольчанка Тетяна витратила на прогулянку з нами цілий день. Сподіваюся, їй із нами теж було приємно.
Дуже п'яних не бачив, а російський мат у розмові чув здалеку лише двічі (сторож на будівництві та моряки на вокзалі). Дехто з місцевих дуже допоміг. Зокрема, гостинна севастопольчанка Тетяна витратила на прогулянку з нами цілий день. Сподіваюся, їй із нами теж було приємно.
Звичайно, що мова панує російська (див. статистику з частини 1), однак на пару моїх спроб забалакати українською реагували нормально (сприймали як туристів). Майже всі принаймні розуміють українську, особливо молодь. Україномовні українці теж є, але їх важко розпізнати.
Більшість людей дуже хоче бути в Росії. Але вони й так досить інкорпоровані в Росію через флот. Принаймні, злих бандерівців боятися не треба, бо мають під боком захист.
Є й "куточок українця" — пам'ятник ювіляру Тарасу Шевченку:
Наявність багатьох вивісок загальноукраїнських установ (того ж Сільпо) дає зрозуміти, що це все-таки Україна. Трапляються й україномовні вивіски, однак рідко. Прапорів більше російських — вони всюди, оскільки по всьому місту розкидано різні заклади ЧФ РФ. Уранці прибережних мешканців та гостей міста-героя підіймають звуки сурми — як у піонерському таборі.
Ось вам маленький, хоч і неграмотний, україномовний напис.
Військові частини займають значну частину берегової лінії, однак у радянські часи все було ще гірше. Місто взагалі було "закрите". Зараз частину флотської землі передано місту.
Архітектура та дизайн
Бувають колоритні вивіски та дизайнерські ходи:
Головне — підібрати Феміді правильну компанію. Поводиря, так би мовити. Якщо що — Висоцький тут як тут:
Напис нижче на стіні громадського туалету на Приморському бульварі уміляє:
На старому кладовищі на захід від центру є "Дом траура". Ось так і написано. Великими літерами. Якось незвично: дом быта, дом траура...
Вулиця Леніна (здається, найстаріша в місті) є, само собою:
Партія регіонів намагається своїми монументальними плакатами показати, хто тут господар. Однак, як ми побачили недавно, є могутніші сили.
На масивах архітектура стандартна совкова. На фото нижче видно такі насправді сірого кольору 9-поверхівки. Ними забудовано квартали по всьому місту.
Будинок із "пимпочкою" народ називає "одеколон". Там розміщено радіозавод. Пару цехів здають під великий ТРЦ з катком та іншими приємностями. Більшість сучасних житлових будинків (і багатоповерхівки також) має білі стіни, великі вікна та нестандартні дахи вишневого чи зеленого кольорів. Південна морська архітектура.
Транспорт
Зупинки поза центром часто оформлюються як цілі торговельні комплекси з лавками:
Із транспорту є автобуси з маршрутками та тролейбуси:
На вікнах висять газети від сонця для кондукторів, а також реклама курсів скорочитання.
Є й новіші — подаровані Москвою:
У маршрутках пасажири зазвичай платять за проїзд під час виходу на зупинках. Інколи таке стояння триває довго. Досить незвично після Києва, але мудро: з таким гірським рельєфом та різкими поворотами водіям не варто відволікатися на видачу здачі. Триматися за поручень strongly recommended. Дуже strongly, бо можна впасти ще й когось собою привалити. Мав певний досвід.
Фауна та флора
У передмістях помічено дуже багато здичавілих собак. Коли вони збираються у зграї, можуть напасти або принаймні по-дорослому обгавкати.
Насадження та дика рослинність — південно-степова (як у Євпаторії) з елементами субтропіків. Зокрема, було приємно бачити ленкоранські акації та ліванські кедри:
Також є ось такі дерева метрів 4 заввишки:
Дуже незвично бачити квіти рожі (мальви) високо на дереві:
У траві також часто зустрічаються мальвові. Виглядають як аналог цикорію в наших широтах:
Море і флот
Моря в Сєвасі багато, але пляжів малувато. Переважно це напівдикі пляжі з галькою та іншим камінням, у т. ч. гострим. Піщані пляжі — у північній частині міста, хоча є і в південній (бухта Омега). Оскільки тут плаває багато кораблів, а 350 тисяч людей справляють різні потреби, то за чистою водою краще їхати або на північ (там є санаторії й пісок), або на південь (Фіолент, Балаклава). Принаймні, в бухтах краще багато не купатися.
Кораблів багато. Запливають сюди й київські велетні-теплоходи:
І не тільки київські:
Флот явно є містоутворюючим підприємством. Військових кораблів досить багато. Причому вони не тільки стоять на якорі, а й баржують туди-сюди в морі. Це переважно російські кораблі:
Флагман ЧФ РФ — ракетний крейсер "Москва":
Але є й українські. Ще влітку 2013 року наші моряки разом із росіянами ходили на спільні навчання, а сьогодні...
Ось ракетний катер "Прилуки":
Ракетний корвет "Придніпров'я":
Флагман ВМС України корвет "Гетьман Сагайдачний":
Український (єдиний) підводний човен "Запоріжжя" перебуває не у степах України, а в Севастополі. Він уже вміє плавати, але ніби ще не відновив навички занурення під воду:
Далі буде.
9
Севастополь 2013. Частина 1
- 08.03.14, 18:50
- Подорожі Україною
Улітку була можливість пару днів погуляти по "місту-області" Севастополю. Був не всюди, гуляв "дикарем", але дещо встиг побачити. Довго лінувався написати замітку про це незвичне місто. Враховуючи нові обставини, жалкую, що не зробив цього набагато раніше. Тепер поспішаю...
Дуже коротко
Море, Херсонес, Інкерман, Балаклава, Ласпі, незвичний ландшафт, монастирі, багато військових кораблів і пам'ятників. Можна використати як базу для поїздок іще кудись. Варто приїхати.
Коротко
Севастополь — місто-порт на південному заході Криму. Населення — 343 тис. + 43 тис. поза містом на території міськради. База Чорноморського флоту РФ та ВМС України. Росіян — 71,6 %, українців — 22,4 %, російськомовних — 90,6 % (2001).
Є залишки грецького міста Херсонес, церкви та гірські монастирі, винзавод у Інкермані, багато чого в Балаклаві, безліч монументів та інших пам'ятників. І, звичайно, військові кораблі.
Де був: центр, Херсонес, мис Фіолент. Їхав туди залізницею.
Географія
Місто розташоване на південно-західному кінчику Кримського півострова. На мапі нижче його зафарбовано в сірий колір. Як бачимо, територія міськради достатньо велика й доходить на півдні до Форосу.
Берегова лінія нагадує велетенське підборіддя у профіль, причому нижня "щелепа" сильно виступає вперед:
"Ротовий отвір" — найбільша Севастопольська бухта (8 км). У верхній та нижній "щелепах" щілини між "зубами"-півостровами — численні бухти, що заглиблюються в сушу однойменними балками.
Над кружечком із вокзалами — Південна бухта, що омиває з одного боку центральну частину.
Історія
Наявність близько 30 бухт майже ґарантує постійне існування якого-небудь портового міста.
За оцінками археологів, близько 10 тисяч років тому тут жили представники комі-обинської культури, які паралельно любили що-небудь витесати з каменю. Потім у I тис. до н. е. там мешкали таври, скіфи. У 5 ст. до н. е. сюди припливли та й осіли греки. Херсонесос із грецької перекладається як "півострів". Логічно.
На початку нашої ери Херсонес увійшов до Римської імперії. Цей період був означений появою християнства, а там, де були християни, одразу виникали гоніння на них. Християн сюди привозили й примушували тесати ракушнЯк. Зокрема, в ці місця потрапив 4-й Папа Римський, апостол із числа 70 Климент I, прийнявши мученицьку смерть. Кажуть, тут був і Апостол Андрій Первозванний.
Грекам удалося стримати натиск гунів у 4-5 ст. 861 р. у православному візантійському Херсонесі на шляху до хозарів святий рівноапостольний Кирило знайшов мощі святого Климента. 988 р. князь Володимир пішов у похід на Херсон[ес] і охрестився, подружившись із Візантією. Пізніше до 1900 р. у Севастополі було побудовано аж два Володимирських собори (схожі на собор у Києві).
Після руйнувань міста Золотою Ордою та Литвою (1299—1399) греки потроху переселилися в гирло річки Чорної до Каламіти (тепер це Інкерман) і далі вглиб материка, утворивши князівство Феодоро. З півдня на них наступали італійці-генуезці (фортеця Чембало в Балаклаві), з півночі — кримські татари. 1475 р. прийшла Османська імперія і всіх завоювала.
1783 р. після приєднання Катериною II Криму до Російської імперії капітан Берсенєв обрав для основи майбутньої бази флоту кримсько-татарське селище Ахтіар (Ак-Яр). Хоча ще раніше тут ніби Суворов розмістив тут війська. Засновником міста вважають командувача ескадри етнічного шотландця Томаса Мекензі. Звідси — Мекензієві гори на півночі від міста. Однією з перших 4 кам'яних будівель стала Графська пристань, яку побудував для себе граф Войнович, командувач Чорноморським флотом, аби переправлятися додому.
1784 р. Катерина наказала назвати місто Севастополем: грецькою Севастос — вельмишановний, священний, Поліс — ясно що. Вийшло священне місто. Потім імператор Павло відкотив назву назад (Ахтіар), але не надовго. Севастополь почав швидко розбудовуватися. Величезний внесок зробили командувачі флотом адмірали Ушаков та (особливо) Лазарєв. Станом на 1859 р. населення міста налічувало 45 тис.
Важливу роль у історії міста відіграла Кримська війна (1853—1856). Тоді Росія напала на ослаблену Османську імперію, бо не отримала протекторат над християнами Османської імперії (а турки раніше обіцяли дати цей протекторат). Англія, Франція, Австрія та Сардинія підтримали турків. Опоненти Росії висадилися у Криму й осадили Севастополь. Англійці осіли в Балаклаві й у холодну зиму натягали на голови такі цікаві штуки з отворами, які потім так і назвали — балаклави. Протягом 349 діб (1855—1856) російські військові (в т. ч. українці) мужньо відбивалися від ворогів, але потім відступили на Північну сторону бухти й затопити всі російські кораблі. Після цього Росія та Туреччина втратили право мати флот. Пізніше у зв'язку з цим було споруджено відомий пам'ятник загиблим кораблям, а також намальовано велику Панораму оборони Севастополя.
Після Кримської війни порт став торговим, однак після чергової російсько-турецької війни з 1890 р. знову став військовим. Протягом 1905 та 1917—1920 років тут відбувалися жорстокі революційні події.
Під час Другої Світової радянські війська тримали оборону протягом 250 днів (1941—1942). Загинуло дуже багато радянських вояків, останнім пав мис Херсонес (крайня точка суші). Навесні 1944 року після масованого штурму німецьких укріплень на Сапун-Горі Червона Армія повернулася в місто. Пізніше було намальовано діораму штурму Сапун-Гори.
За час війни в черговий раз було знищено майже всі будівлі міста. Відбудовано центр було доволі красиво (див. нижче).
Поїзд
Залізниця між Сімферополем та Севастополем пролягає в улоговині між двома віддаленими хребтами. Попри взаємну близькість цих міст, їхати доводиться нешвидко години півтори. На під'їзді до міста на півночі — Мекензієві гори (та однойменна станція). Паралельно колії тече річка Бельбек — на заході біля впадіння її в море є той самий однойменний напів-військовий аеропорт.
На обрії на північному заході виглядає краєчок моря:
До мети ще хвилин 30. Невдовзі поїзд заїжджає прямо в гору.
Поїзд повільно кружляє північним та східним передмістями, періодично занурюючись у тунелі. Таких є не менше 5 по місту. Між горами Північної сторони видно здалеку південно-східну частину міста.
Потім ми проїдемо вздовж протилежного берега Севастопольської бухти.
Їдемо ліворуч. Унизу — траса з Сімферополя. Ще один тунель — і будемо біля Інкерману.
Ліворуч видно залишки турецької фортеці Каламіти. Під горою та в горі — Інкерманський монастир (див. нижче). Десь там працював на каторзі Папа Климент I. На обрії видно "реальні" Кримські гори.
Інкерман:
Деякі вапнякові гори ніби хтось ножем розрізав:
Починаємо робити півколо, тобто розвертаємося на 180 градусів.
Насправді знімав це фото, коли їхав назад, тобто локомотив їхав на Київ.
Річка Чорна впадає в Севастопольську бухту. Ліворуч — південь:
Тепер ми на південному боці милуємося північною частиною міста. Ми там тільки що були:
Можливо, в тих "норах" жили монахи.
Ось і Севастопольська бухта. Сухі доки.
Далі — кораблі. Багато кораблів.
Військових теж багато, переважно російські. Ліворуч — ракетний крейсер Москва (121) на північному березі бухти:
Величезні "бочки" на горі — зерновий термінал Ахметова в Доковій бухті. Поряд хотіли побудувати ще й вугільний, але народ поки не дав. Піраміда ліворуч — храм-пам'ятник на Братському цвинтарі оборонців Севастополя у Кримській війні.
Рухаємося на захід — і бачимо наш флагман корвет Гетьман Сагайдачний та інші наші кораблі. Де вони зараз, нам усім відомо. Добре, що корвет у Одесі.
На обрії видно район Графської пристані в центрі міста:
Після виїзду з тунелю бачимо затишну Кілен-бухту.
І ось ми — на фінішній прямій. На протилежному березі Південної бухти, на горі — центральна частина міста.
Вокзал. Ось такі електрички курсують:
А ще там дуже не люблять фашистів:
Навпроти бронепоїзду на горі поставлено танк Т-34, але якісних фото не маю. Біля залізничного також є автовокзал.
Далі буде.
8
Маразм крепчает)
- 03.03.14, 11:27
Узнав о том, что нелегитимной властью назначен новый командующий ВМСУ, севастопольцы вновь собрались у штаба.
Здесь же присутствовала группа одесситов, чудом прорвавшихся в Севастополь. Слово им:
- "Народная альтернатива" и "Молодёжное единство". Руководитель "Молодёжного единства" Давидченко Антон - провокатор. Он поднимал народ против фашизма, выкрикивал антифашистские лозунги, а сам спелся с Гурвицем, и сейчас нам посадят нового губернатора из Ивано-Франковска. На митинге в субботу "Одесский дозор" поднял российский флаг, а ночью приехал Антон Давидченко, снял его и сжёг этот флаг.
В воскресенье был митинг под Российским консульством, они замазали на заборе консульства Российский герб краской, сожгли перед консульством российский флаг. По городу ходят бандеровцы. Не дети, что были на майдане, не молодёжь, а взрослые. Те, которые резали беркутов. В порту стоят убежавшие из Крыма катера с расчехлённым оружием. Они обещают утопить нас в крови, порезать нас всех, уничтожить.
Они хотят отбирать у нас жильё. Вот распространяют листовки по посёлку Котовского, Таирова, 7-ому километру. Они уже начали заходить в дома. Есть комендант, командир отряда "Викинг". Его звать Музычко Евгений Александрович, преподаватель истории Одесского университета. Ему жители домов должны давать запасные ключи и предоставлять жильё для бандеровцев, под медпункты или склады оружия. И описывать они будут у нас наше имущество.
- Мы привезли подписи за референдум. Вот они у Марии. За 6 часов почти 2000 подписей. Антон Давидченко хотел у нас их отобрать, а когда узнали, что мы едем в Крым, нас обещали расстрелять. Мы уезжая отключили телефоны, собирались ночью за городом. Мы просто быстро удрали.
- А можно вас показывать в интернете?
- Можно. Мне уже терять нечего. Если мы вернёмся сейчас сами, то нас арестуют. И сами понимаете, что будет с нами, учитывая, что там бандеровцы.
- Как Вас зовут?
- Вера.
Одесситам предложено брать пример с севастопольцев. Теми, кто ищет поддержки у севастопольцев, занимаются общественники.
Екатерина Васильева
Я фигею дорогая редакция - там такого маразма выше крыши))
8
Если б был я блогером.Наскол
- 27.02.14, 21:45
Вот если бы я был блогером или интернет зависимым чуваком, то что бы я делал? Правильно, - писал про Крым, грядущую гражданскую войну и прочую политическую хуйню. Про севастпольцев со спинной сухоткой головного мозга и альцгеймером, про фейковую заяву Януковича и призыв всех истинных патриотов собираться в Севастополе. Про то, что спецназ захватил ВР Крыма для того, чтобы Яных на кораблике уплыл для дачи показаний (зачеркнуто) пресс-конференции в Ростове-на-Дону в Россию. Это для стада. Пипл хавает.
Не буду я писать про это, хотя, Крым - моя колыбель с 4-х лет. Как говорила дочка "голубель". У Дочки уже есть своя дочка, которая "по странному стечению обстоятельств" является мне внучкой. И мне не совсем фиолетово в какой стране она будет жить. Внучка. Ведь и я и дочка уже свой жизненный цикл закончили. Не обижайся Алиса, тебе осталось только вырастить Полину и через лет десять-пятнадцать ты станешь не нужна. Увы.
Вот внучке хотелось бы пожелать чуть более лучшей страны, чем зэковская, повязанная понятиями вдоль и поперек, как мередианами и параллелями.
Но и путино-гебельсовская (пламенный привет первому каналу и Екатерине Андреевой) тоже мне не нравится в качестве страны, где будет расти, впитывать флюиды и жить моя внучка.
Мир изначально несовершенен. Но это факт, данный нам в ощущениях.
Так давайте хоть ощущения облагородим.
Люди! Будьте просто людьми. Иногда думайте вечером, выключив телевизор. Меньше сидите в интернете - только для того, чтобы получить максимум разной информации по действительно важным событиям. Важным!!!
А важных событий в вашей жизни всего несколько - Ваше рождение и смерть (насколько она будет мучительна зависит тоже от политиков), и примерно те-же пункты, но про ваших близких. Остальное - неважно. И еще - Бога нет и царствия небесного тоже. Охуенное количество раритетных икон не дает VIP пропуска в рай. Все чуточку сложнее.
14
Интересное о Крыме
- 25.02.14, 23:30
Когда пишут навзрыд о "русской крови" пролитой за Севастополь, то почему-то, когда речь заходит об уточнении того - что считать таковой - начинается интеллектуальный ступор. Господам профессиональным патриотам я бы с этой ситуации предложил, как в том анекдоте - либо надеть трусы или снять крести. Что-то одно.
Если (как утверждают наши "почвенники" великороссы и малороссы это и на самом деле кровные братья и суть - одна нация, тогда вообще о чем спор? Для чего стулья ломать? Раз одна нация, то какая разница, кому именно из этих братьев принадлежит Севастополь, и какой именно флаг развевается над зданием городской администрации - "жёвто-блакинтны" или российский триколор? Но ежели они не совсем кровные браться а таки двоюродные, то тогда вообще весьма сомнительна сама по себе постановка вопроса о "составе" крови окропившей Севастопольский редут.
Вот несколько непреложных фактов (осознание которых - и я это осознаю отчетливо) чудовищно и непереносимо для сердца русссссссссссссс-кого патррррррррррр-иота):
1. Формирование воинских подразделений в Российской империи осуществлялось строго по территориальному принципу. "Где родился - там и пригодился". Что вполне естественно - отсутствие дорог и достаточных средств коммуникаций + необходимость экономить средства казны. Так что из крестьян Благовещенска точно не формировались полки под Смоленском ))) .
2. Население Таврической губернии (составной частью которой является Крым) на момент Севастопольской кампании в этническом отношении было таково было таково:
Малороссы (украинцы) - 42,2%
Великороссы (русские) - 27,9%
Татары - 13,6%
Немцы - 5,4%
Евреи - 3,8%
Болгары - 2.8%
Греки - 1,2%
(Данные есть практически во всех энциклопедиях, не вижу смысла давать ссылки)
Поскольку набор проводился на 100 процентов их рекрутов Таврической губернии - то задачку в два действиях о "составе пролитой крови" может решить любой ученик 3-го класса средней школы.
Вопрос об клиническом идиотизме самой постановки вопроса - считаю уместным деликатно замять.
Лирическое отступление №1:
Легендарный матрос Кошка, герой Севастопольской обороны 1854- 55 г.г - реальный человек, кавалер пяти боевых наград - был этническим украинцем и ВООБЩЕ НЕ ГОВОРИЛ ПО РУССКИ.
Лирическое отступление №2:
Собственно (официально) российским Крым был один единственный раз чуть более 30 лет с 1922 по 1954 да и то - большую часть этого срока был Татарской АО в Составе РСФСР. (Разумеется - он был российским и в Империи, но тогда всё было российским))) - на то она и империя)
Лирическое отступление №3
Крым (Таврия,Таврида, Тавро-Скифия, Пантикопей, и пр.) - с незапамятных времен не принадлежал ни одному этносу более 200 лет. Более всего по праву на него могли бы претендовать греки, колонизовавшие его в 1 тысячелетии д.н.э.
Автор: Andrey Stislavski
1
Севастополь. Біля кожного банкомату черга по 20 осіб.
- 20.02.14, 20:06
У магазинах скуповують продукти, воду. В деяких районах вода відключена. Кожен другий обговорює події. Відчуття паніки не покидає......
1
Бухта
- 13.01.14, 23:03
Как известно, Севастополь город большой. В некоторых районах я никогда не бывал, вот и решил восполнить. Съездил в Голландию. Точнее, в Новую Голландию. Это такое место на Северной стороне - лет двести назад там были склады корабельного леса, а сейчас Институт ядерной энергии и промышленности, ну и до кучи всего военного, как и везде в Севастополе.
Голландия произвела двойственное впечатление. Гигантское здание Института. Разбитые дороги. Старинные здания. Замусоренный причал. Не в обиду местным жителям - депрессивный посёлок. Может, летом повеселее. Фотографировать оказалось почти нечего. На противоположной стороне бухты стоял полуразобранный БПК.
Приехал-то я на автобусе, а вернуться в город решил на катере. Как ни странно, эти двадцать минут оказались самыми интересными.
Вот большой противолодочный корабль "Керчь".
Сразу за ним - только вернувшийся из похода крейсер "Москва".
Короткая остановка на Корабельной стороне, причал Аполлоновка.
Сторожевик на рейде, кажется, "Сметливый".
Не знаю, как назвать - огнетушительное судно? Противопожарный корабль? 
На заднем плане тоже Корабельная сторона, военно-морской госпиталь.
Голландию ещё поснимаю, надеюсь. Но ближе к лету.
8
