хочу сюди!
 

Наталия

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «люди»

Достижения современной техники

Однажды, во время беседы о достижениях современной техники, Бернард Шоу сказал:
— Теперь, когда мы уже научились летать по воздуху, как птицы, плавать под водой, как рыбы, нам не хватает только одного: научиться жить на земле, как люди...


Однажды...

Однажды вы приходите домой с работы и не можете попасть в квартиру. Вы стучите и зовёте, но домашние вам не открывают. Из-за двери ваша вторая половинка говорит вам, чтобы вы убирались к чёртовой матери. Он (она) не намерен больше терпеть тот факт, что вы портите вещи в доме и требуете к себе слишком много внимания. И вообще вы ему (ей) надоели и в доме нет средств, чтобы вас содержать.

Сначала вы не поверите своим ушам. Потом будете уговаривать супруга(у) впустить вас. Будете сидеть под дверью и плакать от обиды. Выть и кричать. Вы не поверите, что такое предательство вообще возможно. Перепробуете все способы - и дверь, наконец, откроется: оттуда высунется знакомая, родная нога и больно пнёт вас в живот. Вас скрутит надвое, но вы не уйдёте. И тогда вам выплюнут прямо в лицо, что если вы не послушаетесь и не отстанете от домашних немедленно, то вас просто спустят с лестницы, откуда вы побредёте, голодный, больной и поломанный, куда глаза глядят...

Поздравляем, теперь вы бомж. Без гроша в кармане и в слишком легкой курточке, чтобы провести эту зимнюю ночь на скамейке. Вам больно, вас беспрецедентно предали, и волны депрессии захлёстывают вас как девятый вал...

И снова поздравляем вас - вы человек. Это означает, что вам несказанно повезло в этом мире, где Homo sapiens считается главенствующим видом, защищаемым законами всех стран и имеющим гарантированные возможности для удовлетворения своих базовых потребностей. Ваши проблемы решатся быстро. Вы можете самостоятельно заработать себе на пропитание, и наверняка найдёте друзей или родственников, которые приютят вас в комнате с центральным отоплением. В нашей земной юдоли, полной слёз и горя, вы просто счастливчик. Не верите?

Есть категории городских и сельских жителей, которым повезло гораздо меньше, чем вам. Даже слова "гораздо меньше" звучат в их случае как авторское преувеличение. Само наличие у них базовых потребностей (еда и кров) прилюдно высмеивается и ценится по принципу зонта у рыбы. Им говорят: "Не можете удовлетворить свои нужды - не имейте их, не можете не иметь - умрите". Убийство такого жителя ненаказуемо, и они гибнут на улицах тысячами - от голода, болезней и пыток. Их жгут, травят, взрывают, душат, отрубают конечности и уши, так что смерть в результате огнестрельного ранения кажется им даже легкой...

Звучит как начало романа-антиутопии, правда? Но мы видим это каждый день. Голодных и замерзающих местных жителей, умирающих прямо на наших глазах. Их предал кто-то из наших, а теперь предаём мы сами, бездушно проходя мимо.

Это животные-компаньоны. Собаки и кошки, биологические виды, которые за долгие годы эволюции утратили видовую независимость и чьё существование теперь полностью обусловлено совместным проживанием рядом с человеком. Животные-компаньоны, которых мы с вами превратили из дружественных, нами же прирученных собратьев в низменных рабов, настырно лезущих в нашу жизнь и клянчащих кусок хлеба. Мы жалуемся на то, что они ходят по тем же дорогам, что и мы, мешая нашему царственному шествию, забыв о том, что сами лишили их нашего покровительства и поддержки...

Мы выбросили их из нашей жизни как мусор, как ненужную вещь. Но им некуда идти, в отличие от человека они не самостоятельны. И они остаются рядом с нами, переходя из сообщества домашних любимцев в касту неприкасаемых изгоев. И перспектива у них лишь одна - смерть...

Не бросайте животных! Не предавайте их, думая, что это не считается - ведь они же никто. Вселенная не безглаза. И в этом мире зачитывается всё - и предательство природы, и предательство друзей и близких, даже если они не двуноги, а четверолапы. И однажды вселенная вернёт вам это сторицей - просто ждите и бойтесь.

Или исправьте ситуацию. Не бросайте животных! Помогайте тем жителям, которые попали в беду, давая им пищу и кров. Пусть это будут всего лишь остатки с вашего стола и утеплённая коробка во дворе - даже этот маленький шаг может спасти чью-то жизнь. Защищайте слабых, тех, кого мы сами своим мнимым видовым превосходством загнали в угол. Помните, что для природы мы все равны, и помогите исправить антропологическую несправедливость. Однажды равноправие живых существ на планете станет нормой.

Не бросайте животных! (с)

Бог, как создатель был...


* * *
Бог, как создатель, был не прост,
Когда творилась Дама,
Нет не ребро он взял, а хвост,
Отрезав у Адама.
* * *
© Copyright: Гном Котя, 2016

Quite Rightly So - Procol Harum

Quite Rightly So
           Саме так

 
Brooker  / Fisher / Reid

For you whose eyes were opened wide whilst mine refused to see
          На честь тебе, чиї очі були широко відкриті,
          тоді як мої - засліплені.

I'm sore in need of saving grace. Be kind and humour me
          Я тут потерпаю у потребі рятівної благодаті.
          Будь поблажливий до моєї слабкості.

I'm lost amidst a sea of wheat
          Я загублений десь у хвилях пшеничного поля,
where people speak but seldom meet
          де чути голоси людей, хоч самі вони рідко трапляються,
And grief and laughter, strange but true
          де сум і сміх недоречні, але щирі...
Although they die, they seldom cry
          І хоча люди помирають, вони рідко плачуть.

An ode by any other name I know might read more sweet
          Ода на честь кого іншого
          була б, певно, лагідніша для слуху.

Perhaps the sun will never shine upon my field of wheat
          Може бути, сонце вже востаннє освітлює
          те пшеничне поле,
But still in closing, let me say
          але на завершення дозвольте сказати
for those too sick, too sick to see
          тим хворим, тим занадто хворим, щоб розуміти:
though nothing shows, yes, someone knows
           хоча ніщо не очевидне, але ні! - дехто знає...
I wish that one was me
           О, якби той "дехто" був я!

                                                       30.12.15
слухати

Як побороти сором'язливість і стати впевненим у собі

Изображение

Причини появи сором'язливості

Головна причина того, що люди стають сором'язливими - це неправильне виховання. Достаток обмежень, накладених в дитинстві, що геть придушували ваші бажання, прагнення і ініціативи.

Багато чого доводилося просто не робити через силу, слідуючи невсипущому батьківському контролю. Здавалося б, це дитинство, воно давно пройшло, але тільки звички і комплекси, вироблені в цьому віці, вкорінюються дуже глибоко, і впоратися з ними найскладніше. Зрозуміло, формується сором'язливість і під впливом інших зовнішніх і внутрішніх факторів. Наприклад, ряд обставин може призвести до того, що ми починаємо низько ставити себе, коли починаємо помічати навколо яскравих і харизматичних людей, наполегливо вважаючи, що ми в їх число не входимо і увійти ніяким чином не зможемо.

Сильно розвинене прагнення відповідати якимось нав'язаним собою ж нормам і стандартам - також причина сором'язливості. У підсумку ми починаємо надмірно зациклюватися на собі, а в будь-якому оточенні нам стає некомфортно. Важливо пам'ятати, що сором'язливість - це не якийсь природний інстинкт, а сформований набір стереотипів. А це означає, що ми цілком можемо від неї позбутися, якщо тільки захочемо.

Методи боротьби з сором'язливістю

Боротьбу з сором'язливістю необхідно почати з її прийняття. Ви повинні розуміти, що з вами все гаразд, що ви - абсолютно нормальна людина, що це не якесь відхилення і ви усвідомлено намагаєтеся побороти свій набір комплексів. Якщо ви звикнитесь з цією думкою, то можна сміливо вважати, що перший крок у боротьбі проти сором'язливості здійснений.

Спробуйте почати вибивати клин клином. Є дуже хороший прийом, який полягає в тому, щоб форсувати ситуації, які можна віднести до незграбних, щоб тренувати свою емоційну реакцію. Наприклад, ви можете вітатися на вулиці з незнайомими людьми.

Не обов'язково заводити подальшу розмову, просто привітайте людину і йдіть далі. Зрозуміло, що перший час робити це буде страшно, а тому доведеться діяти через силу. Але з часом, після доброї сотні повторень, вам стане простіше. Тоді пробуйте зупиняти людей на вулиці і задавати їм прості питання, наприклад, скільки зараз часу. Якщо вам буде просто підійти до незнайомої людини, то і зі знайомими ситуація також вирівняється.

Можна ускладнити завдання - публічно виконувати нескладні, але такі, що  вимагають певної розкутості завдання. Тут важливо, щоб у вас були однодумці, які могли б вас проконтролювати - а ви могли б проконтролювати їх.

Кожен раз, коли ви знаходитесь в громадському місці, постарайтеся переносити увагу з себе на інших. Не думайте про те, як виглядаєте ви, думайте, як виглядають інші. Не думайте про те, як поводитеся ви, думайте про поведінку інших людей. Але при цьому залиште спроби виглядати як усі. Сором'язливість починається в багатьох ситуаціях саме з того, що ви, замість прояву якихось індивідуальних рис, починаєте сліпо наслідувати, адаптуючись під той чи інший натовп. Але це невірно.

Ви - особистість, і ви нічим не гірше за всіх інших. Відмінності між людьми - це їх гідність, а зовсім не привід нервувати і вважати, що щось з кимось неправильно. Відкиньте перфекціонізм геть - може бути, в чомусь ми не вписуємося в потрібні рамки, але ж для кожної людини знайдуться рамки, в які і вона  не впишеться. Так що постарайтеся розуміти, що ви - такий же член будь-якої компанії, як і інші. І сором'язливість відступить.

И чей это я правда!)

Не ценят -  не цепляйся,шли на хер улыбайся!

На ветке две...

* * *
На ветке две серые птички,
Присев под окном, по привычке,
Вновь что- то делили
И громко вопили...
А мне бы, с похмелья, водички.
* * *
На 'Конкурс пяти строк. Кстати, о птичках-2. '
Фото-Блиц Школа Комментатора
© Copyright: Гном Котя, 2015

Вполне авторитетно...

* * *
Как возраст наше зрение меняет,
Вполне авторитетно заявлю:
Молодка на меня уже не взглянет,
А на ровесниц сам не посмотрю.
* * *
© Copyright: Гном Котя, 2015

Она отзывалась?..

* * *
Зря звал я Фортуну: даруй мне Удачу!
И вот, что приходит на ум:
Она отзывалась не раз, не иначе,
Да я по латыни совсем не бум- бум.
* * *