Жінка посміхається

— весь дім сяє, жінка похмура — весь дім у мороці.

                                                                                Давньоіндійське прислів*я

                       

                       

Любов  розум мій п’янить
у забуття його кидає
і день,і ніч,як мить летить,
оце так почуття буває.

               

Я до любові йду,
як йоги до нірвани.
Втрачаю спокій і нудьгу,
я від такої дами.

              

Наповнююсь любов’ю вщерть,
як лавина, що з гори злітає,
переді мною відступає смерть,
бо тільки розум вона лякає.

                

Любов же розум підміняє,
мудрістю свідомість наповняє,
душа в той час весело співає
і настрій неймовірно піднімає.

                  

Спиртне,тютюн і наркота,
це все собача блювота.
Любові палкої,спробувавши раз,
ти скажеш:“Оце-то клас!” 

                             АНГЕЛ   ЛЮБОВІ

                      кого минає,кого обпікає,
                         а кого ніжно зігріває.

                 

Дивимось в небо і бачимо осінні ключі - відлітаючих птиць і думаємо : от нам би так...здійнятись і полетіти....І думаючи так , навіть не здогадуємось, що вміємо літати. І не потрібні нам Ікарові крила, надпотужні двигуни і тін. Ми літаємо, коли любимо, ми літаємо, коли мріємо, ми літаємо, коли живем ще чиїмось життям, окрім свого...Але пролетівши багато - багато рків, раптом падаємо , не маємо сили піднятись..Я дивлюся на своїх батьків, я заглядаю в їх священні очі і розумію : вони пролетіли багато життєвих негараздів, пережили багато болю і радості, і не згубили свої крила, бо жили не для себе, не тільки для себе, але для нас, двох,  бешкетних, русявок, жили в любові і по совісті. вони - крилаті, мов ті небесні птахи, і світлі, мов янголи. Вони не загубили свої крила в життєвих негодах, вони й досі літають.А ми, ми маємо крила?

Осенняя Любовь
 

Любовь измеряется мерой прощения, привязанность болью прощания, а ненависть силой того отвращения, с которым мы помним свои обещания...

Я снова бреду по заброшенной улице на мыс, где прибой по-змеиному молится, качая права, и пока не расколется, качать продолжает, рычит, алкоголится, и пьяные волны мычат и тусуются, гогочут, ревут, друг на друга бросаются, как толпы поэтов, не втиснутых в сборники, не принятых в члены, а призванных в дворники. Стихия сегодня гуляет в наморднике, душа и природа не соприкасаются.

 Любовь измеряется мерой прощения, привязанность - болью прощания, а совесть - всего лишь в себя превращение, всего лишь с Началом Начал совещание...

 А в море житейском с припадками ревности тебя обгрызают, как рыбы-пирании, друзья и заботы - источники нервности - и все-то ты знаешь заранее, и жуть возрастает в пропорции к сумме развеявшихся иллюзий... Кто был потупее, кто благоразумен - тот взгляд своевременно сузил. Но время взрывается. Новый обычай родится как частное мнение. Права человека по сущности птичьи, и суть естества - отклонение, измена, измена! - проклятье всевышнее Адаму, а Еве напутствие... Свобода - для мозга нагрузка излишняя, она измеряется мерой отсутствия.

 А море свои продолжает качания, толкуя, как древний раввин, изречение, что страсть измеряется мерой отчаяния, и смерть для нее не имеет значения.

 На пляже не прибрано. Ржавые челюсти, засохшие кеды, скелеты консервные, бутылки, газеты четырежды скверные. Ах, люди, какие вы все-таки нервные, как много осталось несъеденной прелести на взгляд воробья - и как мало беспечности. Модерные звуки как платья распороты, а старые скромно подкрасили бороды и прячутся в храме - единственном в городе музее огарков распроданной вечности.

Лишь музыка помнит, что жизнь - возвращение забытого займа, узор Завещания. Любовь измеряется мерой прощения, привязанность - болью прощания...

*стихотворение с сайта психолога Владимира Леви

ДРУГИЙ ШАНС....
Ми живемо, радієм, кохаємо, думаємо, що так буде завжди ....В один момент все летить у прірву і життя "повисає" на нитці павутини...Безвихідь і відчай, темрява чи мутне світло ламп реанімації, коли серце "заводять" током, а кров перекачують через сотні трубок...коли все, що ти любив стає отрутою для тебе, всі,кого ти любив покидають тебе, бо ти - тягар...Залишається тільки мама і випадкові люди, що стають тобі друзями на все життя ...Таким другом я є для однієї чарівної , красивої дівчини, життя якої залежить від апарату відділення гемодіалізу( там перекачують і очищуть кров до ост.краплі). Я дуже люблю цю дівчину, світлого ангела, а вона зберігає мужність духу і віру в свій порятунок .Щоб урятувати юне(19 річне) життя потрібно 33тис.$ і донорську нирку, але  грошей у дівчини і її мами нема, звідки? якщо позаду 3 міс.лікарень і тисячі мг ліків...Я шукаю небайдужих і тих, хто має змогу допомогти (корисна буде навіть ссилка на якийсь фонд чи благод.орг.).І ще : задумайтесь, що ви зробили, щоб ніколи не опинитись у подібній ситуації, як ви бережете своє життя, як ви цінуєте кожну мить і людей поряд? Якщо ви читаєте зараз ці рядки - посміхніться, радійте тому, що ви живі - здорові і просіть Небеса, щоб так було і надалі з Вами і Вашими рідними , і щоб Вам ніколи не довелось просити за когось, як роблю це зараз я. Будьте здорові і щасливі, цього щиро Вам бажаю, бо хтозна чи в кожного з нас є другий шанс....

Кохання Є.

Тим більше є Любов!..

і є

високі почуття,

котрі згори,

й в їх полум'ї 

укотре

знов і знов

згорятимемо

МИ

у круговерті

зміни парадигм...

..................................................

Кохання Є - й воно в Тобі...........

4 вересня 2011

Картина Джозефіни Вол (Josephine Wall) http://www.josephinewall.co.uk/discovery.html

Пісня "Тебе..." від Lee Tonya

* Парадигма - це структура мислення... схема для розуміння і пояснення певних аспектів реальності

Стерва - это стиль! Стерва - это класс!

Стервы - это мы, это секси в нас!

Ласкова она, холодна как лед,

Взлянет сверху вниз, под каблук возьмет 

Стерва - это блеск, это взмах ресниц,

Стерва - это стресс, это боль и крик..

Женщина - магнит, женщина - дитя,

В зной и в снег манит, и живет шутя. 

Думаешь легко,  стервой в мире слыть... 

Шпильки на ногах, острым словом брить.

Это - минус страх,  это - яркий вид!

Может это месть за чреду обид?

 

Это - рваный нерв, это - недолюб,

Это - вечный звук иерехонских труб...

Это - зов веков, амазонки стать,

Ах,  как хорошо стервой быть и знать... 

Что мужчины ???  Я,  -  как бокал вина,

Как кинжал в руке, - Я  всегда нужна.

Стерва - это Я,   стерва – для тебя...

А для многих дам - это лишь мечта...

Женщина – тайна небес,
Ни одним знатоком не разгадана,
Женщина – темный лес,
Где прохлада мягкая спрятана.
Женщина – это жара,
Что натуру мужскую расплавила,
Женщина – это игра.
Что идет всегда против правила.
Женщина – это стихи,
От которых в бессоннице маешься,
Женщина – это грехи,
В них порою всю жизнь не раскаешься.
Женщина – это дождь,
Очищающий и долгожданный.
Женщина – это дрожь,
Сладкий трепет минуты желанной.
Женщина – белый цвет,
Майских яблонь густое кипение,
Женщина – это свет,
Богородицы животворение.

(с)