Пишався, що можна дивитись заблоковані сервіси Яндекса (карти, екс фотки, пошту). І от уже всьо. Дивно, що напередодні під вікнами бачив фургончик провайдера. Напевно, просто співпадіння. Але мова не про те. Якимось чином у деяких блогерів показуються фотки з Яндекса. Причому обходять блокування і мобільного оператора, і провайдера. А моїх фоток без проксі чи VPN не видно. Як так може бути?

У мене є декілька версій.
1. Знімки можуть бути розміщені на різних серверах.
2. Залежить від типу посилання: статична картинка або клікабельна картинка.

От і запитання: як у інших виходить обходити блокування?

Про політику пишу дуже рідко. Але тут не втримався. Вибори наближаються. Це помітно не лише по телевізійній рекламі, а й по листівкам. Якщо політики вищого ранку засипають гаслами і обіцянками, то чиновники понижче вихваляються здобутками. Ось, наприклад, депутат районної ради прозвітував про здобутки в благоустрої і ремонті міста. Причому приписав собі все гарне, що змінило місто: нові дитячі майданчики, спортивний майданчик, ремонт навчальних закладів, мощення тротуарів плиткою, асфальтування вулиць і ще багато чого.

Але якщо стільки всього зробив депутат районної ради, то що повинен був зробити мер міста? Після того, як депутат перерахував всі покращення в місті, чим тепер вихвалятись меру?

Залишив би якісь перемоги іншим чиновникам. Буде смішно, якщо різні можновладці різного рівня будуть вихвалятися одним і тим же.

Як думаєте, які заслуги припише собі мер?

Не знаю чи це дійсно Омар Хайям говорив, але вислови слушні і життєві




                                                    

Коли тільки починав працювати вдома зробив замітку з новини і роздумів про фріланс. Зараз же, за збігом декількох місяців, можна більш ґрунтовно оцінити плюси і мінуси вільнонайманої праці за компом.

Отже, поступово вдалося заробляти більше. В порівнянні з першим місяцем приріст 1/3. І це при тому, що відволікався на власні справи (наприклад, передивився мультсеріал "Сімпсони"). Але це все одно менше, ніж отримував би в офісі, або на іншій виїзній роботі.

Збільшив продуктивність за допомогою пришвидшення і уніфікованістю завдань. Однак, коли уніфікації нема, темп призупиняється. Ну і звикання.

Ще один плюс (про який писав і раніше) - економія на проїзді. Не треба пітніти в переповнених маршрутках. І не треба витрачати час на проїзд на роботу і з роботи. Заодно можна викроїти час, щоб подивитись на ті маршрутки, якими б міг їздити на роботу (просто цікавлюся громадським транспортом).

Ще один аспект - вільний графік. Працюй у будь-який час (якщо є завдання). Можна працювати і у вихідні. А можна в будні зробити вихідний.

Ого, скільки плюсів! Поміж них і те, що менше нервуєшся. Не треба переживати що запізниться маршрутка, або що не вліз в маршрутку з роботи. Не треба турбуватись про свій вигляд. Не треба нервуватись через високу завантаженість - так як сам встановлюєш темп і термін виконання. Не треба метушитись і напружуватись, коли в кабінет заходить директор.

До переваг можна додати й підмогу батькам. Ну, наприклад, сходити до магазину, заплатити за комунальні, або допомогти приготувати щось поїсти.

Щоправда, недоліків теж вистачає. Перший і очевидний — менша зарплатня. І те, що з неї не йдуть відрахування (там і відраховсвувати ні з чого, ще держава повинна доплатити). Хоча, з іншого боку, і навантаження менше.

Другий недолік — домашній комп'ютер. От нещодавно трапилась якась незрозуміла фігня — добре, що встиг зберегти робочі файли, а для спілкування був месенджер на смартфоні. На роботі, як-не-як, техніка і програмне забезпечення були б сучаснішими і потужнішими.

Третій аспект, замкнутість. Не треба виходити на вулицю, то  стаєш ще більше відлюдькуватим.
Але переваг вочевидь, більше. Так що ставлення змінилось в кращий бік.

P.S.: До речі, багато хто зі знайомих працюють фрілансерами.

Накльовується подорож. Блог-тур в файне місто Тернопіль. Правда, це тільки якщо пощастить і виберуть (вибрали лише одного разу) — бо конкуренція чимала. Однак пропозиція заманлива: екскурсія по пивзаводу, сплав по річці. І це в режимі "ол-інклюзив". Тобто, "на шару". Треба тільки доїхати за власний рахунок. Подивився ціни: біля 400 гривень в одну сторону за купейне місце. Начебто, недорого. Та тільки місць може не вистачити.

Хоча є друге "але": як купити квитки на потяг, якщо вони розкуплені наперед. Спеціально дивився: в одному поїзді на дату поїздки залишилось лише декілька місць. І не факт, що найкращих. Коли будуть відомі результати вибору, купляти квитки буде пізно. Тоді залишиться єдиний варіант — маршрутка. А маршрутки напевно дорожчі і небезпечніші.

Купляти квитки завчасно — не варіант (а якщо не пройду відбір?).
От як ви б поступили?

Декілька днів тому писав про резонансне замовне вбивство російського журналіста в Києві. Але того ж дня, ввечері, в новинах надійшло спростування — Бабченко живий і неушкоджений, замовника вбивства затримано. СБУ всіх переграли. Від українських правоохоронців цього, напевно, ніхто не очікував. Цього разу вітчизняні спецслужби пішли на випередження. В шоу "Право на владу" міністр МВС Юрій Луценко розповів, що є список з 30ти людей, яких могли вбити. Так що похвально. Однак експерти розповідають, що на цій справі можна було і не піаритись. Тим паче, нерозкритих замовних вбивств багато. Але в справі Бабченка перемога. Аби тільки слідство не застопорилося, як це буває у вітчизняних судах.

На фоні такої новини здивувало, що іноземні організації обурюються. Радіти треба, що запобігли вбивству. І збільшувати протидію російській пропаганді і спецслужбам.

Сьогодні весь день обговорюють вбивство опозиційного російського журналіста Аркадія Бабченко. Рашка вчергове показала: або сидіть в тюрьмі в Росії, або грохнуть за кордоном. Від російських спецслужб не сховаєшся. Он, Литвиненка і  Скрипаля навіть в Лондоні дістали. Жаль, що українські і зарубіжні спецслужби безсилі проти агентів Кремля.

Дивлюся, що якщо раніше (десь 1-2 роки тому) були потрібні піші кур'єри, то тепер "хлопчики на побігеньках" повинні або їздити на скутері, або на електровєліках. Або ще краще — на машині (бажно — власній). Хоча, коли я працював кур'єром, то мене іноді дивувало: чому габаритні або важкі вантажі необхідно було нести в руках; або чому відправляють піших кур'єрів, коли точка доставки/відправки розташована в таких пердях, що на громадському транспорті не доїдеш, а пішки дуже далеко? Так от, мабуть таки зрозуміли, що піша доставка це непродуктивна праця. Бо піші кур'єри вже нікому не потрібні.