хочу сюди!
 

Кристина

34 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «думки»

Інформаційна гігієна

Поки сам не зрозумієш, чужий досвід нічому не навчить:( В програмах про психологію і здоров'я розказували, що в світі стільки негативу, що варто відгороджуватись від стресової інформації. Хоча, тягне до новин і інформації, які викликають емоції. Особливо до тих подій, які чіпляють. Розшукуєш, читаєш коменти. Обурюєшся. Якщо не можеш нічим зарадити/допомогти/протидіяти, то це ще більше заводить. Накручуєш себе. А в результаті зіпсовані нерви.

А ви дивилися новини по тєліку? Кожен день когось вбили, згвалтували, збили на машині, застукали за отриманням хабаря, хтось відкупився від суду, війна, тотальне подорожчання усього. Від несправедливості лютуєш. Але вдіяти нічого не можна.

Здається, навіть якби захотів, то не відгородишся від новин і негативної інформації, але...

Вже три дні не дивлюсь новини і другий день не слухаю радіо і не заходжу на новинні сайти. На душі справді стало спокійніше.
Навіть якщо пропущу важливу інформацію, навряд чи я міг би чимось вплинути. Ну, хіба буде акція халяви. Але то навряд чи.

В блогах раніше банив русню і співвітчизників-українофобів. А тепер почав банити порохоботів, які кажуть що все добре.
Ігнорую блоги, які читати гидко, які викликають злість і обурення.

Можу сказати, що навіть за декілька днів інформаційної гігієни є позитивний результат.

Якось воно все одразу

Якось воно все одразу... і зміна хостингу і переділ майна. Хочеться "забити" на все. Ну фотки можна залити на інший сайт. А ще краще на декілька. Хоча віра в інтернет підірвана, думаю, варто поборотись. За два роки я не так багато назнімав.

А дача? Там же похований наш кіт. Хоча мама каже, що йому на тім світі все одно. А якщо все — то може й переїхати в інше місце? Щоправда, хз які нові сусіди будуть.

Почекайте. Це ж не все. День такий, що й без проблем муторно. Світловий день короткий — режим "довгі зимові вечори".
Коротше, депресняк близько. В голові сумбур. Хочеться все послати на... Випити? Порнушки (шось не хочеться)? Чи просто десь прогулятись?

Безвихідних ситуацій не буває. Все буде добре. Але деякі моменти треба якось пережити.

От такі друзі...

Як на словах, то всі не проти разом кудись з'їздити чи сходити. А як до діла — в кожного свої клопоти. От такі друзі... Ну і нехай. Навіть турбувати не буду. Вреші-решт, наодинці думки ясніше і більша свобода вибору. А те, що можливостей менше — так не звикати. Хоча час від часу виникає бажання пошукати нових друзів і однодумців. Благо — сайтів знайомств дофіга.

Горішки

Ще зі школи восени був цікавий флешмоб. Називається: "Знайди горіх". Дуже нагадує збір грибів. Лише з відмінністю, що гриби різні, а горіхи відрізняються хіба шо розміром.
Так само, як і гриби, горіхи маскуються в опалому листі. Їх так само збирають інші люди. Тому азартне заняття! Ходиш вулицями приватного сектора, шуршиш листям, намагаючись не сильно наступати, щоб не роздавити горіх. І або ногою, або очима шукаєш горіхи.

Бачив якось, що мужик з цілим пакетом ходив. Отак-от!

Секс-знайомства

Ха-ха! Бувають і секс-знайомства. Причому якось знаходив безкоштовні оголошення (хоча наскільки безкоштовні це питання, бо як на такій справі не заробити?). От тільки цікаво, як люди не бояться довіритись незнайомій людині? Тому що стоп-слово чи знак — ну це фігня, якщо людина справді заведеться.

Богдан Гордасевич: "Думки на злобу дня"

Несподівано для себе став послідовником Франсуа де Ларошфуко, Блеза Паскаля та  Жана де Лабрюйера з їхніми сентеціям, максимами і всілякими думами на тему життя не науково, а прагматично, часто навіть цинічно, але тому і реалістично.
В Україні подібного авторського жанру "Думок на злобу дня" не існує, а що навіть і є - того ніхто не знає, тому і розпочинаємо з нульової позначки.
Все нижче є зібрано і опрацьовано Богданом Гордасевичем, або його побратимом Жоржем Диким.

1. Суспільство є результат нашої порядності, а влада є наслідком нашої непорядності.

Варто визнати, що особиста порядність кожного з нас поокремо творить організований соціум, де нам комфортно жити, і тільки непорядність окремих осіб потребує наявності апарату насилля, тобто - влади, задля контролю і внормування ситуацій за умов появи різноманітних соціальних неподобств та конфліктів.
Простежується пряма залежність в тому, що чим гірші ми кожен окремо - тим жорстокішою мусить бути влада і тотальнішою держава, як апарат насилля для встановлення і підтримки порядку. Водночас встановлена інша закономірність: жорстокість покарання не ліквідовує наявність злочинів у соціумі, оскільки всі злочинці вірять у те, що не будуть спіймані.
Таким чином вислів "кожен народ вартий своєї влади" цілком слушний. Отож критикуючи деструктивність Світу, держави і влади, спершу озирнись на себе. Злочин не має виміру - він є злочин незалежно від того вкрав хтось тисячу чи одну гривню. Злочином є саме аморальність вчинку людини, а не причинно-наслідковий антураж. Кишеньковий злодій і безквитковий "заєць" в різний спосіб, але грабують однаково порядних пасажирів, тобто є злочинці, хоча "зайці" себе такими не вважають і то є найгірше й огидніше. Це найхарактерніший приклад девальвації совісті.
Корупцію породжує не тільки той, хто бере хабара, але і той, хто його пропонує і дає. Саме друге живить перше, а не навпаки. Важить не так "не бери", як особисте - "не давай!" 
Не можна допускати, щоб люди порядні і непорядні співіснували разом, а як сказано в Писанні "маємо відділити овець від козлищ" і най останні живуть собі окремо своїм стадом "на зоні". Амінь.


2. Не можу без іронії слухати метафору: "Стадо левів на чолі з бараном загине, а стадо баранів на чолі з левом - переможе"
Воістину треба бути повним бараном, щоб бігти за левом, як і леви ними не є, якщо біжать за бараном не як за здобиччю, а своїм провідником.
Доречно зауважити, що кажуть про таке люди, які вважають себе левами, а насправді є абсолютними баранами, бо ж не розуміють реального змісту того, про що вони говорять.



Новий український правопис

В новинах розкручують новину про проект нового українського правопису. І що ж нового нам пропонують?

Тепер слова можуть починатися на літеру «И». Особливо це стосуватиметься інозмних імен. Наприклад: Кім Чен Ин, икавка, индик. В словах грецького походження замість «ф» треба буде вживати «т»: катедра - кафедра, міт - міф, Атіни - Афіни, етер - ефір. Слова «проект», «проекція» треба буде писати «проєкт», «проєкція».

Мотивують це поверненням до харківського правопису до 1929го року. Нехай радянський правопис і нав'язаний, однак до нього вже звикли. Та й відмінності від української і російської не лише в правописі чи звучанні. Але чому не перейти на закарпатьський або поліський діалект? Хому саме харківський? І якщо йти далі, то краще повернутися до давньослав'янської. Хоча б тому, що вона бличже до часів Київської Русі.

Одним словом, занадто радикальні зміни.

Знову захотілось

Пригадався "бородатий" анекдот:
"— Знову хочу в Париж...
— А ти там що, вже був?
— Ні. Просто знову захотілось."

Знову захотілось з'їздити в Чорнобильску зону. Причому так захотілося, що прийшло натхнення написати текст. Жаль буде, якщо непогана підводка до репортажу пропаде.
Це добре, що не надумав написати текст до одне закордонне місто. У Туреччину. Але туди то точно не буде змоги поїхати ні в цьому, ні в наступному році.

Хоча сам факт бажання — це вже добре. Погано, коли взагалі нісчого не хочеться. Як мінімум, це стимул не просто мріяти, а шукати шляхи до їх втілення. Однак, якщо закордоння вимагає офійійної роботи і закордонного паспорту, то радіоактивна Київщина ближче і рідніше:) Хоча туди збираюся вже не один рік.

А вам куди хочеться?

Чомусь сподобалось )

        Без сверхзадачи человеческое существование лишено смысла. Животные рождаются, дают жизнь новым поколениям, потом функция размножения угасает, и наступает смерть. А мы — мы не умираем, пока у нас есть цель — дождаться внуков и правнуков, написать книгу, увидеть мир, заглянуть в Зазеркалье… Старости не существует, и ничего не заканчивается, пока вы сами этого не захотите.

        Мы смотрим старые фотографии в старом альбоме. Годы уносят все внешнее, и с возрастом душа человеческая постепенно освобождается от покровов и предстает в своем первозданном виде. Уже нет нужды нравиться, играть в какие-то игры. Можно быть самой собой, говорить что думаешь и как чувствуешь. Наконец понимаешь, что счастье — это то, чем можно прямо сегодня и сейчас поделиться с другими, нечто крошечное, хрупкое и ужасно важное. Отрез самой лучшей шерсти для дорогой подруги. Теплый автограф на подаренной книге. Или десять самых вкусных пирожных из французской кондитерской.

       Мы бьемся с жизнью, думаем: вот получим премию, купим квартиру, машину, завоюем должность — то-то будем довольны! А запомнится навеки другое — как молодой и красивый папа играет на рояле старинный вальс «Осенний сон», а ты — кружишься, кружишься под музыку, словно лист на ветру… (Н.Бехтерева)






Альтернативна схема метро на Троєщину

Стільки варіантів трасування майбутньої Подільсько-Воскресенської лінії метро вже пропонували і обговорювали, що вирішив продумати і свій варіант. Перевага моєї ідеї — не треба псувати і переробляти лінію швидкісного трамваю, і не треба розкопувати проспект Маяковського. Пропоную прокласти метро по околиці Троєщини, під вулицею Електротехнічною.

В чому переваги такої траси? 1) Тунелі пройдуть під дорогами, пустирями і промзоною (вписати метро неглибокого залягання під існуючою забудовою нереально). 2) В майбутньому пустир між промозоною ТЕЦ-6, монетним двором Нацбанку і вул. Закревського рано чи пізно забудують, тому біля станцій метро з'явиться пасажиропотік. 3) Охоплення пересадок на транспортні потоки ("Троєщина" — ринок "Троєщина", транспорт в бік масиву Троєщина і станції метро "Чернігівська"; "Радунська" — пересадка на тролейбуси вглиб масиву Троєщина і в бік Почайни (Петрівки); "Троєщина-2" — пересадка на швидкісний трамвай-2 і залізничну платформу "Троєщина-2").