Пробіжу по полю. Зазирну в віконце.

Принесу з собою теплу ніжність сонця.

Щиро заспіваю. Тихо, солоденько.

Прокидайся мила! Щастячко маленьке.

Посміхайся хмаркам, що по небу плинуть.

Відчуй запах квітів, що до сонця лине.

Двох пташок послухай, що зі мною рано

Привітають радісно, мою кохану.

2 березня 2011

А ты меня в тюрьме наведывать будешь?

незнаю чи вже знятий цілий фільм, але трейлер цікавий!

тут більша тривалість http://www.youtube.com/watch?v=OUrOOMO7jXE&feature=related

Горба Андрей как человек – странник, наблюдающий за собой и людьми, впитывающий всю сочность людской жизни, при этом избирательно шагающий в человеческих желаниях.   

Горба Андрей писатель – Родившись в 1982 году, с 21 года ведет дневник, описывая своими словами все происходящее в его жизни. Записан каждый прожитый день, описан каждый яркий сон, Андрей может говорить с собою вчера, сегодня, завтра. Андрей научился выявлять друга в себе, слушать себя, придавая значимость каждому дню своей жизни.

Горба Андрей в музыке - мистический персонаж, своеобразный театрально-музыкальный Апофеоз. В мире "информационной войны ХХI-го века" Gorba Andrej пробуждает природное пламя духа Славянских предков, пропитывая свое творчество вездесущим звуком!

Горба Андрей вне стиля, вне правил, все времени, побуждает к действию, первопричина!

Адрес творчества Горбы Андрея  http://metal1.narod2.ru/

РОЗДУМИ
1.
Моя Україна не схожа на ту,
Що славлять в піснях голосливих.
Я інше співав на зеленім ставку
під булькання жаб полохливих. 

Співав я навколішки над джерелом,
вітаючись з ним поцілунком,
Втамовував спрагу й наповнював кров 
його життєдайним дарунком.

Моя Україна — то чистий Дніпро,
З якого в дитинстві пив воду,
Рибалив, де наче не був ще ніхто,
Та плив, не шукаючи броду.

Я з тих, хто не бачив обличчя батьків,
хто з ребрами як у скелетів
ділився останнім, хоч сам животів,
і вірив обіцянкам злетів.

Моя Україна... У чім її суть?
У пам'яті вдячній дитинства. 
Країну у нас батьківщиною звуть, 
Напевно за брак материнства.

2.
Тепер Паторжинськiй дует з Вольгемут
По радіо вже не співають,
"Базлають" тепер тi, що звуть себе "гурт",
Та наче на сцені конають.

Чи то українське? Чи я очманів?
В вітринах у кожній крамниці
Англiйськi слова, та звабляють "панів"
дівки, заголивши сідниці.

Крамницю тепер супермаркетом звуть,
І слово те – «крам» – вже забули.
На телеекранах сплошнiсенька жуть
Мiж нею – брехливі посули.

Заводи – стоять, науковцям – кінець,
Селяни – i тi животіють.
Навкруг президента, нехай йому грець,
Розвалу країни радіють.

Усе це – ми знаємо, було колись,
Минулим лякали й брехали.
Країна – отямся! Народ – схаменись!
Нас злодії знов ошукали. 

"Що маєм, то маєм" – хапуга сказав,
Бо сам пів країни захапав,
Та все йому мало, і знову почав
До влади простягувать лапи.

Попи вже в освіту несуть каламуть,
Беззахисне знову дитинство.
Країну мою батьківщиною звуть, 
Я певен, – за брак материнства.

моя 

... на сьогодні, схоже, для існуючого режиму все українське, як і в недалекі совєцькі часи, стає опозиційним.
Неприховано вже демонтується святе: мова, культура, держава, що здобуті кров'ю багатьох поколінь наших попередників...

Деякі - трембіта, деякі - зал!к

В Бобруйск, жевотное - В Бердичів, тварино.
Ужоснах! - Страхіттянах.
Гламурненько - Чарівненько.
Генитально - Піхвяно.
Жжошь, сцука - Палиш, сцуко; смалиш, сцуко.
Афтар, выпей йаду - Афтор, пий отруту.
Первый, нах - Перший, нах.
Аццкий сотона - Пекельний чортяко.
Ржунимагу - Ржунездужу, регочу-аж-сцяти-хочу.
Афтар жжот, пеши исчо - Афтар палиш, пиши ще; ну ти смалиш, афтор, шкрябай далі.
Выпей йаду, сцуконах - Йоду тобі випити треба, молодий сцюкован!
ЛОЛ - СДД(Сміюсь Дуже Дрижно)
5 баллофф - 12 балів.
Баян - Трембіта.
Вмемориз - Намотати на вуса.
Зачот - Зал!к.
Зочем ви травите? - Нащо ви цькуєте?
Картинки не грузяца - Зображення не завантажуються.
+1 - +0,9 (не з'їм, так понадкусюю=)).
Фдесятке! - Удесятці.
Фтему! - Доречно.
Фтопку! - Допічки.
Ниасилил - Ниподужав.
Чмоки, пративный - Цёмки, плюгавий.
Плакаль! - Робив повіки мокрими.
Классный юзерпик! - Гарне людинозображення.
Крео песдат - Творчість піхвяна.
Вписду! - Впіхву!
Афтар, убей сибя с разбегу - Афтар, вбий себе з розбігу.
Оффтоп - Позатем.
КГ/АМ - ТҐ/АЄ (творчість ґівно/афтар єбанько)
Лытдыбр - Житлит.
Раскас жызненный - Життєва билина.
Пшёл нах! - Йди, погуляй =).
ПНХ - ХНП(Ходи На Пісюн).
Ниипёт - Нетурбує.
ЙОПТ! - Гей!
Каменты рулят - Коментарі керують.
Падонак - Козолуп.
Под кат - Зробити обрізання.
Учи албанский! - Вчи українську.

http://www.vyshyvanka.ucoz.ru/

Я страшенно вибачаюсь і прошу пробачення,
Та мені уже набридло наше телебачення.
Вже набридли ці розмови про наших політиків,
Депутатів, олігархів, юних аналітиків.
Про проблеми в Україні і хто в цьому винен.
І про те, хто ці проблеми вирішить повинен.
Ющенко видав указ, Тимошенко заявила,
Янукович не підтримав. Як все надоїло!!!
Надоїло жить в країні, де брехня гуляє,
Де корупція не менша, а лиш процвітає.
Вже дістала ота криза і проблеми з газом.
Всі ці лозунги дістали: «Вийдем з кризи разом!»
Вже дістала наша влада і слуга наш тато.
І дістали оці крики: «Україна в НАТО!»
Вже набридло це читати, що «Вона працює!».
Не працює вона тут, а лише грабує.
Вже набридла всім ця фраза: «Ці руки не крали!»
Це брехня! Ці руки крали, да іще й не мало.
Вже набрид цей «добрий» лідер, що всіх запевняє:
«Україна запрацює!» й очі в бік ховає!
Кожен раз нам обіцяють – будуть переміни,
І зарплата буде більша, і бюджет країни.
І навчання безкоштовне, без проблем робота,
І до кожної людини клопітка турбота.
Будуть пенсії великі, будем краще жити,
Будуть неньку Україну дуже всі любити.
Але що це? Надурили? Просто обіцянки?
Як доходить вже до діла, то лише мовчанки.
А як спробуєш спитати, кожен лиш киває,
Бо ніхто у нашій владі відповідь не знає.
Ви всі безвідповідальні, й це погана риса.
І ховаєтесь у норку, як остання криса.
Всі рятують свою шкуру, честь свою минають,
Бо політики всі наші совісті не мають.
Називають українців бидлом і козлами,
А скажіть мені на милість, хто ж ви поряд з нами?
Ви всі зрадили народ свій, знищили державу,
Зруйнували всю культуру, безжалісно й криваво.
Обнагліли аж до крику кляті бюрократи,
Ще й ховаються від правди за свої мандати.
Так і хочеться сказати: «Геть усі, панове!».
Розпустити весь парламент і почати знову.
І забрати в депутатів всі вкрадені гроші,
Хай попробують так жити лідери хороші.
Розраховують лише хай на свою природу,
Хай побачать як живеться їхньому народу.
Дати в руки їм граблі, заступ і лопату,
Хай попробують земельку руцями пахати.
Хай хоч раз в житті своєму з’являться мозолі,
Не від кейсу із грошима, а лихої долі.
Знаю, знаю. Це слова лиш. Що тут вже казати!
Нашій владі на громаду просто наплювати.
В них проблеми зовсім інші: Як набить кармани?
Як зробити, щоб відстали ці «козли» й «барани»?
Як отримати відпустку, і машину взяти?
Як добудувать квартиру, вже, мабуть, десяту?
Як відправити у Лондон дитину свою вчитись?
Як отримати хабар, та й щоб не попалитись?
Що робити, скориставшись якісним моментом,
Щоб нарешті вже дістати місце президента?
В усіх політиків на думці лиш одна турбота –
Забезпечити родину і свойого рота.
Всі од’їли собі пуза і лиця квадратні,
Покупляли євро-дачі, на землі приватній.
А за що, скажіть, зарплата вам така велика?
20 тисяч гривень в місяць – це вже нагло і дико!
В чому користь вас у владі? Чим вас похвалити?
Ви не вмієте нічого як лише ганьбити.
Ваш язик лише й уміє, що критикувати,
А до діла як довести, то на все начхати.
І на мову, на культуру, і на дух цілющий.
На народ весь український – вічний невмирущий.
Цей народ страждав немало, пережив всі страхи,
І тепер, завдяки владі, все іде до краху.
Подивіться ви навколо, ваш народ страждає.
Жебракує в переходах, долі їм немає.
Скільки можна вже брехати: «Будем жити краще!»
Скільки раз звучить ця фраза, а стає лиш важче.
Скільки можна вже кричати: «Йдемо у Європу!»
Повставайте з ваших крісел і ідіть у баню!!!
Не дійдемо ми в Європу, припиніть розмови!
Не підходять під стандарти нинішні умови!
Лиш куди ми точно дійдем – в прірву соціальну,
Якщо в владі не почнуть всі працювать нормально.

Рік 2010-тий за вікном буяє
Що очікувати далі, те ніхто не знає.
Будем знову сподіватись, будем далі жити,
Будем ми життя старатись трішечки змінити.
Щоб позаздрив нам француз, росіянин, німець.
І щоб гордо це звучало: «Так, я українець!»
Ми піднімемось з колін, задамо всім перцю,
Бо у кожного в душі в нас українське серце!!!

Володимир Нагорнюк
http://vkontakte.ru/id17977399

Я страшенно вибачаюсь і прошу пробачення,
Та мені уже набридло наше телебачення.
Вже набридли ці розмови про наших політиків,
Депутатів, олігархів, юних аналітиків.
Про проблеми в Україні і хто в цьому винен.
І про те, хто ці проблеми вирішить повинен.
Ющенко видав указ, Тимошенко заявила,
Янукович не підтримав. Як все надоїло!!!
Надоїло жить в країні, де брехня гуляє,
Де корупція не менша, а лиш процвітає.
Вже дістала ота криза і проблеми з газом.
Всі ці лозунги дістали: «Вийдем з кризи разом!»
Вже дістала наша влада і слуга наш тато.
І дістали оці крики: «Україна в НАТО!»
Вже набридло це читати, що «Вона працює!».
Не працює вона тут, а лише грабує.
Вже набридла всім ця фраза: «Ці руки не крали!»
Це брехня! Ці руки крали, да іще й не мало.
Вже набрид цей «добрий» лідер, що всіх запевняє:
«Україна запрацює!» й очі в бік ховає!
Кожен раз нам обіцяють – будуть переміни,
І зарплата буде більша, і бюджет країни.
І навчання безкоштовне, без проблем робота,
І до кожної людини клопітка турбота.
Будуть пенсії великі, будем краще жити,
Будуть неньку Україну дуже всі любити.
Але що це? Надурили? Просто обіцянки?
Як доходить вже до діла, то лише мовчанки.
А як спробуєш спитати, кожен лиш киває,
Бо ніхто у нашій владі відповідь не знає.
Ви всі безвідповідальні, й це погана риса.
І ховаєтесь у норку, як остання криса.
Всі рятують свою шкуру, честь свою минають,
Бо політики всі наші совісті не мають.
Називають українців бидлом і козлами,
А скажіть мені на милість, хто ж ви поряд з нами?
Ви всі зрадили народ свій, знищили державу,
Зруйнували всю культуру, безжалісно й криваво.
Обнагліли аж до крику кляті бюрократи,
Ще й ховаються від правди за свої мандати.
Так і хочеться сказати: «Геть усі, панове!».
Розпустити весь парламент і почати знову.
І забрати в депутатів всі вкрадені гроші,
Хай попробують так жити лідери хороші.
Розраховують лише хай на свою природу,
Хай побачать як живеться їхньому народу.
Дати в руки їм граблі, заступ і лопату,
Хай попробують земельку руцями пахати.
Хай хоч раз в житті своєму з’являться мозолі,
Не від кейсу із грошима, а лихої долі.
Знаю, знаю. Це слова лиш. Що тут вже казати!
Нашій владі на громаду просто наплювати.
В них проблеми зовсім інші: Як набить кармани?
Як зробити, щоб відстали ці «козли» й «барани»?
Як отримати відпустку, і машину взяти?
Як добудувать квартиру, вже, мабуть, десяту?
Як відправити у Лондон дитину свою вчитись?
Як отримати хабар, та й щоб не попалитись?
Що робити, скориставшись якісним моментом,
Щоб нарешті вже дістати місце президента?
В усіх політиків на думці лиш одна турбота –
Забезпечити родину і свойого рота.
Всі од’їли собі пуза і лиця квадратні,
Покупляли євро-дачі, на землі приватній.
А за що, скажіть, зарплата вам така велика?
20 тисяч гривень в місяць – це вже нагло і дико!
В чому користь вас у владі? Чим вас похвалити?
Ви не вмієте нічого як лише ганьбити.
Ваш язик лише й уміє, що критикувати,
А до діла як довести, то на все начхати.
І на мову, на культуру, і на дух цілющий.
На народ весь український – вічний невмирущий.
Цей народ страждав немало, пережив всі страхи,
І тепер, завдяки владі, все іде до краху.
Подивіться ви навколо, ваш народ страждає.
Жебракує в переходах, долі їм немає.
Скільки можна вже брехати: «Будем жити краще!»
Скільки раз звучить ця фраза, а стає лиш важче.
Скільки можна вже кричати: «Йдемо у Європу!»
Повставайте з ваших крісел і ідіть у баню!!!
Не дійдемо ми в Європу, припиніть розмови!
Не підходять під стандарти нинішні умови!
Лиш куди ми точно дійдем – в прірву соціальну,
Якщо в владі не почнуть всі працювать нормально.

Рік 2010-тий за вікном буяє
Що очікувати далі, те ніхто не знає.
Будем знову сподіватись, будем далі жити,
Будем ми життя старатись трішечки змінити.
Щоб позаздрив нам француз, росіянин, німець.
І щоб гордо це звучало: «Так, я українець!»
Ми піднімемось з колін, задамо всім перцю,
Бо у кожного в душі в нас українське серце!!!

Володимир Нагорнюк
http://vkontakte.ru/id17977399