Ні то, щоб у прозорі його ворота
була б змога, самому, якось увійти.
Через Раю, непідкупну митницю,
злу не зайти у Божу обітницю.
Якщо до Бога пролягла твоя дорога
на ній духовні сили в собі знайдеш
і згине, зла лютого облога,
бо ти по ньому, з любов’ю світлою пройдеш.
Сила волі й духу нанівець зведе розлуку,
сила волі й духу в собі несе спокуту,
сила волі й духу порятунку подасть руку,
коли через спокуту попадеш у скруту.
Чим більше, тобі дано –
тим більше, від тебе вимагають,
чим більше, тобою віддано –
тим більше, тебе і наділяють.
У цьому ще житті, я знаю, зазнаю щастя миті,
бо у цьому вже житті, долаю і здолаю шляхи лихі.
По яких я мушу, смиренно, тепер пройти,
щоб надалі в душу не пускать гріхи бридкі.
Коли відразу відчуєш до гріхів сповна,
тоді, відразу, відчуєш, що таке душа свята.
У ній любові, джерельний водограй, в серці бурлить,
у ній любові, небесний дивокрай, в очах блистить.
Тому царство Боже знаходиться у нас,
у душі, наділеній тілесним храмом,
а слово Боже — це дороговказ,
для душі — маяк з священим сяйвом.