для конкурсу

В спеку дуже дивни напій - холодний каркаде (гарячим я цей напій не люблю, не розумію, а ось коли вперше спробувала холодний - навіть не могла зрозуміти, з чого зварений)

Оптимальні пропорції для приготування напою - 1,5 чайних ложки гібіскуса на одну склянку кип'ятка.

За смаком додати сік лимона та цукор.

Охолодити. Подати з льодом та листочками м'яти.

Спробуйте - не пошкодуєте, а може й ще будете згадувати Марфушку добрим словом.

П.С.: ледве не забула - напій бажано вживати через соломинку!!! Бережіть зубки, адже в дитинстві боїшся стоматологів, бо буде боляче. а в дорослому віці - бо буде дорого!)

П.П.С: доречі, цим напоєм мене вперше пригостили не в Єгипті (як ви могли б подумати), а ві Львові - на Краківському базарі)))) Я програла парі, бо не вгадала з чого він зварений - дарую ідею не тільки смаколика, але й "заробітка" і вам!))) 

Звісно ж, у Львові влітку я пила не тільки холодний каркаде, але дляконкурсу нехай лишиться тільки він!

П.П.П.С.: для дорослих в літню спеку цей напій дивно заходить з вермутом! Бачите, скільки ідей вам одразу!!!

9. шлях у падінні (двовірш).

вЕсна рання так схожа на осінь стару у дощах
вітер зниділий шепче жалі-протиріччя гілкам,
слота сивою падає сіткою вод по дахах
і калюж каламуть дріж в уламках дзеркал хідникам.
і розхитує місто у холоді подихом бриж,
що заблуканий сплутаний сіткою крапель сльоти.
і у небі овальний іржею покоцаний спиж
ледь висвітлює шлях від самотності до самоти
крізь лінивощедротний нудотний з небес водоспад
весь скорючений йду...і бездумновнікуди мій рух.
а цей вітер з дощем у весні наче безлад у лад
ворохобні силкуються викрасти мій капелюх.
раптом вщухло усе - ні дощу, ані вітру нема -
освітився мій шлях у маячний манливий оман...

2.

...камнепадінням в хаосі бруківкою шлях у нікуди.
і під літаврою спеки, що сонце в пустелі безлюдній -
накри палаючи шумно у день у весні не весінній
і надокучні фанфари гучнії у камнепадіння.
кроки мої на шляху що крихкий ненадійний і згубний
і над безоднею - звідти мелодії лірні і трубні.
звуки відлунні ті наче лілеї лілеючий локон
і легкодимні в стрічках серпантинних - по ним мої кроки...
куди і навіщо знадливий цей шлях у захмарені далі,
обрисом де мерехтію ілюзія пилу скрижалей
й в долі попелом тінь по камінню ніхто у нікуди?..
згорблений скрючений мерзло неспішно у млінні
тану в заобрії - й гине мій шлях у падінні каміння!...

29. кава на світанку.

розкинеш на світанку
та й кросна-самобранку
зійшовши швидко з ганку
в садочку кавувать
- ау-і-у!!!.. - відлунням
вітання кинеш клубом
у просторі заплутань
який тріщить по швам -
в якому не мовчати
туди-сюди кричати
макітрою стучати
морзянку по стіні... -
та й так собі в болоті
задремлеш бегемотом
чи в морі кашалотом
усміхненим мені -
пускаєш бульки пінні
у пошуку по тіні
гучних живих опіній
між каверз і обмов -
і щигликом до слави
підкинеш сіру гаву
і сьорбаючи каву
гортаєш часослов
задлЯ на оправдання
ті гавові хитання
в хаосі дня у ранні
у спеку наяву... -
а ранок вже розбито
в садочку не привітно
здіймеш неспішно хитро
у посміху брову
і скалки від світанку
складеш у самобранку
повЕрнешся до ганку
підеш куди позвуть...

____
макітра - глиняний посуд великого розміру напівсферичної форми з широким отвором.

Спека дошкуляє! Вирішив пошукати в тирнеті методи бороьби з нею. Ось що нарив, можливо і Вам пригодиться. Моєте свої методи - пишіть в коментах. 

постіль у морозилці

Найбільше спека дошкуляє, коли збираємося в обійми Морфея. Заснути майже нереально. Пропонують запакувати постіль у поліетилен й покласти його на деякий час до морозилки. А перед тим як лягти у ліжко, прийняти прохолодний душ. Спершу ідея видалася неадекватною, але перевірили. Так, постіль і справді прохолодна. Звісно, згодом нагрівається. Причому досить швидко. Заснути не встигли. Тож охолодження постелі – зайві рухи й марно витрачений час.

пляшка з льодом й вентилятор

Ті, хто вже випробував цей спосіб, кажуть, допомагає. Отже, суть полягає  у тому, що вентилятор треба спрямувати на якийсь холодний предмет, наприклад, пляшку із замороженою водою. Сам по собі вентилятор просто ганяє розігріте повітря, але не охолоджує його. А якщо потік цього повітря потрапляє на пляшку, то воно стає прохолоднішим. Випробували. Дволітрової пляшки льоду виявилося замало. Принаймні біля самого вентилятора таки прохолодніше, але у кімнаті температура суттєво не змінилася. Взяли більшу пляшку – на 5 літрів. ефект більш відчутний. Але щоб стало справді краще, дійшли до висновку, треба таких пристроїв щонайменше два.

викресліть із списку деякі продукти

У спекотну погоду не вживайте сало і мед. Вони змушують ваш організм нагріватися, тим самим погіршуючи ситуацію. Не варто вживати алкогольні напої, солодкі газовані води, пиво, каву.

акваріум замість кондиціонера.

якщо у вашому офісі або квартирі немає кондиціонера, поставити на стіл акваріуми, можна навіть без рибок, тому що головне в таку спеку - постійні випари в непровітрюваному приміщенні. Зволожувати повітря можна і як за допомогою спеціального зволожувача, так і використовуючи звичайний спрей. Розпорошуй воду без ароматизаторів кожні 40 хвилин

рослини у поміч

Добре допомагають рослини з великим листям (наприклад, бегонія або фікус):

якщо їх облити водою, вони будуть довго залишатися вологими і вгамують жар.

 

спати на гречці

Мова йде про подушку. Рядять спати або взагалі без неї, або на тій, що набита гречкою. Річ у тім, що звичайна подушка утримує тепло, через що спати на ній просто нестерпно. Те саме стосується й матраців. У декотрих селах Центральної України досі влітку сплять на таких собі матрацах, наповнених соломою.

старий добрий душ

якнайчастіше приймайте душ, причому не прохолодний, а теплий, майже гарячий. Відразу після душу завдяки контрасту буде відчуватися прохолода. А ще час від часу розчісуйтеся мокрим гребінцем.

 

втікаємо від спеки босоніж

Медики рекомендують при найменшій можливості роззуватися й ходити босоніж. Зрозуміло, не по розпеченому асфальту, а по траві. На ступнях знаходиться велика кількість точок, що відповідають за внутрішні органи. Коли людина ходить босоніж, відбувається вплив на ці точки. У результаті, поліпшується циркуляція крові, підвищується загальний тонус організму й навіть починається оновлення клітин.

Відцвітає жасмин...


Вірніше, відцвів...


і наче білим снігом, його пелюстки вкрили землю,


як і пелюстки троянд...




Кілька днів тому (7 червня), ще були на кущах останні квіточки, а зараз обсипались і вони...


Причому багато квіточок, на тих кущах, що не поливалися,


зів'яли, не доцвівши...
Дощів у травні було обмаль, початок червня спекотний і теж поки що без дощів ((

А з'явились перші квітки жасмину 23-24 травня, як і минулого 2010 р. Але "погодний настрій" тоді був зовсім інший:


Перші квіти в травні 2010 омивалися дощиками...


зволожувалися благодатною небесною росою...


і погода, відповідно була тепла, але без спеки.


Повітря, насичене свіжістю і пахощами жасминового цвіту бадьорило і вірилося в краще...


Нижще ще кілька фоток минулорічного травня:







Але після більш-менш вологого травня  минулого року наступило незвичайно спекотне, сухе літо. Більшість сільгоспкультур втигло дозріти на запасах весняної вологи, хоч врожайність була менша, ніж зазвичай. Люди ж в липні-серпні не знали, де ховатись від тієї спеки...
А цього року спека дістає вже з травня. Дощів обмаль, рослини в'януть, хоч тільки початок літа.
Чи дасть нам Бог дощику найближчи часом?  Чи нас чекає ще більша спека, ніж минулого літа, і ще менший врожай?!
Примітка: всі фото з мого альбому "жасмин" -  http://photo.i.ua/user/74574/259166/

Жара… под сорок градусов жара… И только с ночи до утра Душе спасенье… Вчера… желанный дождь ещё вчера… Под росы красил вечера В знак воскресенья… Хандра… вот прицепилась же хандра… И скучные из под пера Выходят строки… Пора… наверное, уже пора… Словам без блеска серебра Закрыть дороги… Игра… нет, не по правилам игра… Вокруг не жизнь, а мишура, Нет вдохновенья… Жара… под сорок градусов жара… Вот прицепилась же хандра… Жду просветленья…

Автор: Иван Вологжанинов

Цьогорічна спека в Україні перевершила всі норми. Поділіться з читачами сайту I.UA рецептами, як ви боретеся з нею?

Тридцять вісім. І два. Нас обох розплавляє у спеці. Гарячкові бажання морозива, льоду, дощу. Випаровує місто асфальти і запахи спецій із маленьких кафе... Попри все я тебе не пущу. Бо мене лихоманить. І що там оті тридцять вісім? Нам обом і за сорок цілунки, як вперше, печуть... А давай заховаємось вдвох у дрімучому лісі. Там, бодай, тридцять шість... До шести повернемось, мабуть. Автор: © Софія Кримовська