З подивом читаю претензії до НАТО. НАТО, закрий небо! НАТО, дай ППО! НАТО, введи війська!

А на підставі чого претензії? Ми воювали за НАТО? Можливо, платили якісь внески?

Ніт. Ми 20 років роздуплялися, вступати нам в НАТО чи ні. І не вступили. Пам’ятаєте, чому? Щоб не провокувати московію, ага!

Правда в тому, що НАТО – оборонний союз ДЛЯ СВОЇХ ЧЛЕНІВ. Ми не стали членами НАТО через своїх кволих політиків та їх інфантильних виборців. НАТО не несе перед Україною навіть найменших зобов’язань.

Правда в тому, що саме члени НАТО зараз рятують життя наших воїнів. Їхня зброя палить ворожі танки і літаки. Члени НАТО приймають наших біженців. Члени НАТО рятують нашу економіку. Члени НАТО множать економіку московії на нуль, незважаючи на свої збитки.

Правда в тому, що ми не можемо повторювати своїх помилок і втратити шанс стати членами НАТО. Надто висока була їх ціна для всіх нас.

Світлана Самборська

Ну вот уже и разговоры о том, что Путину надо дать сохранить лицо. То ли еще будет…

Но вернуться хочу к вопросу о нейтральном статусе. Судя по тому, что Зеленский продолжает рассказывать о неэффективности существующих блоков, судя по тому, что Минобороны, увы, подключилось к процессу и уже повытягивало из пыльных сундуков нафталиновых генералов с рассказом про «НАТО нам не надо», а надо двусторонние соглашения, судя по тому, как вторят им сладкоголосые арестовичи, процесс идет на всех парах. А возможно уже и пришел.

Что ж, поговорим о двусторонних соглашениях. Был в начале Второй Мировой войны эпизод, получивший название Сидячей войны. Или Странной войны, или Фальшивой войны – в историографиях разных стран свои названия. Так вот, вкратце.

21 марта 1939 года Гитлер потребовал открытия «Польского коридора» (из Германии в Восточную Пруссию) и присоединения польского Гданьска. Польша отказалась выполнить ультиматум.

28 марта Гитлер разорвал Пакт о ненападении с Польшей от 1934 г. На сторону Польши встала Великобритания, выдав Польше гарантии защиты.

6 апреля был подписан двусторонний договор между Польше и Великобританией.

15 мая 1939 был подписал протокол Польши с Францией, по которому Франция обязывалась вступить в войну.

25 августа 1939 был подписан англо-польский союз. Цитирую по Википедии:

«Стаття перша англо-польської Угоди про взаємну допомогу проголошувала:
… У випадку якщо одна з Договірних сторін розпочне воєнні дії з європейською державою внаслідок агресії, вчиненої останньою проти зазначеної Договірної сторони, інша Договірна сторона негайно надасть Договірній стороні, залученій у воєнні дії, всю необхідну від неї підтримку та допомогу».

В этом месте необходимо упомянуть, кем были Франция и Британия в 1930-х. Это главные победители Первой мировой войны, это самые мощные державы мира того времени. Более мощных гарантий в то время не было.

И что же?

1 сентября Германия вторглась в Польшу. Франция в полном соответствии с договором начинает мобилизацию.

3 сентября и Франция, и Британия объявляют войну Германии.

И… и… и вот здесь-то и начинается Сидячая война. Дальше ничего не происходит. Вернее, крика много, Германию клеймят, Германию проклинают, и… и всё.

Польша сопротивляется в одиночку, проходит две недели, Сталин видит, что Франция и Британия сидят на жопе ровно, включается в процесс и разрывает Польшу вместе с Гитлером.

Такие дела.

Двусторонние соглашения с мощными странами – дело хорошее. Но есть один нюанс. Прямая зависимость от персоналий, находящихся при власти в странах-гарантах.

Просто представьте, что завтра Ермак дал Путину сохранить лицо, а впридачу Крым и нейтральный статус Украины. Зеленский пиарится на волшебных двусторонних соглашениях с США и с Британий. Через два года в США побеждает Трамп, а в Британии какая-то хрень вроде предыдущей премьерши (которая в бытность министром внутренних дел похоронила дело об использовании Кремлем Новичка на территории Британии). Представьте. Это реально? Трамп в США, заткнутая баблом баба в Британии? Реально. Более чем. Это было уже.

И что будет в этом случае? Очевидно, что будет. Путин опять попрет на нас. Трамп будет рассказывать, какой Путин гениальный, какой он ему друг, и как он сейчас сделку с ним заключит. Баба будет громко глубокую озабоченность выражать.

А мы будем воевать. Конечно, мы будем воевать. Пока боекомплект не закончится.

Посмотрите, что происходит сейчас. Вы видите перевод экономики на военные рельсы? Вы видите срочно строящиеся заводы по выпуску патронов и снарядов? Я вижу только инфу, что США нам передает столько-то миллионов патронов. Помимо всего прочего передающегося. И еще я вижу рассказы, что Запад нам не помогает.

Чем мы воюем, вы видите? На какие деньги мы воюем, вы видите? Что было бы, поведи себя власть в США иначе? Вот прямо когда Зеленский предлагал им заткнуться по поводу грядущего нападения России и не портить нам аппетит перед шашлыками, вот тогда послушали бы и прекратили. Что было бы? Ответьте себе на этот вопрос.

Поэтому #нейтральный_статус_иди_нахуй. Поэтому только НАТО. Где – неважно, кто во главе – хоть соплежуй Столтенберг, хоть одноногий профессор права. Неважно кто. Потому что у НАТО есть Устав. А в уставе есть Статья №5, КОТОРАЯ ВКЛЮЧАЕТСЯ ПРИ НАПАДЕНИИ НА ЛЮБОГО ЧЛЕНА НАТО. НАТО не воюет вместо нас сейчас не потому, что НАТО неэффективно, а потому, что мы – не член НАТО. Поэтому, собственно, на нас и напали.

А еще у нас есть Конституция Украины. В которой есть Статья №102. Согласно которой:

«Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».

Путін ще може пересувати неіснуючі дивізії на карті уральського бункеру, але реальність невблаганна – він програв і відкинув Росію назад, у 1917 рік.

Якщо ми думаємо, що війна майже завершилася, мушу розчарувати, вона лише починається.

Окрім розгрому московських військ невирішеним залишається питання Китаю. Пекін думав випробувати міць НАТО і ЄС Росією, а виявилося, що зараз випробовують вже сам Китай: чи він, спостерігаючи за падінням РФ, прийме безумовно правила гри Pax Americana, чи ризикне і піде ва-банк силовим шляхом.

Саме тому НАТО не вступає в гру офіційно на українському полі битви, тонко підставляючись Пекіну: допоможи своєму токсичному союзнику-масовому вбивці і станеш таким самим.

Путін, безумовно, дуже хотів би зійтися в двобої з американською армією і живе планами поглинання Балтики, останньої Північної війни. Але забуває про «доблесний» похід відбірних вагнерівців до нафтових вишок у Сирії, коли армія США їх спалила за лічені хвилини. Як зараз горять російські танки, економіка і майбутнє 1/9 суходолу.

Нам не треба скаржитися на НАТО. Ні, безумовно, якщо дуже хочеться, то можна, звісно.

Але якби не НАТО, то:

• Невідомо, чи не було би зараз те саме на західному кордоні України, що коїться на півночі, півдні, сході. Хто думає, що це неможливо, варто відкрити історію України, саме так ми втрачали державність під ударами з усіх сторін.
• Запаси зброї і боєприпасів у нас би закінчилися дуже швидко. З голими руками можна вийти проти танків і літаків, але відстояти державу може лише власна Армія. Путін, до речі, знав про наші проблеми і теж на це робив ставку. Чому так сталося – це окрема довга розмова.
• Економіка України не витримала би шаленого тиску війни. Вищі за Росію кредитні рейтинги, стабільна фінансова система, публічні закупівлі і соціальні виплати – це не лише тому, що ми такі круті, розумні і багаті, але ще й тому, що нам зараз допомагають. Чи, вірніше, насамперед!

Я, до речі, вірю, що за час каденцій Зеленського і Байдена Україна може стати членом НАТО і ЄС. Бо хто ж відмовить найвеличнішому лідеру сучасності?

А альтернативи цьому немає.

НАТО і ЄС можуть бути недосконалі, цинічні і прагматичні, але все інше ми вже спробували – в альтернативних варіантах ми вмираємо.

І окреме дякую владі за анонс грандіозної реформи податків. Це, мабуть, найбільша моя радість останніх 20 днів, після блискучих перемог ЗСУ і творення в вогні модерної української нації.

Ми ще до кінця не усвідомлюємо, що значить спрощена податкова система, 2% з обороту без всіляких інших поборів, добровільна сплата податків для самозайнятих, відсутність перевірок.

Це – запорука стрімкого економічного росту, після перемоги.

Як казав мені покійний Бендукідзе:

«Ви ще просто не досягли дна, тому думаєте, що можете нічого не робити. Зрозумійте, Росія обов’язково нападе, і тоді переможете або Ви, або Вас».

Дна ми досягли. Як оптиміст, я вважаю, що ми від нього відштовхнулися і стрімко йдемо до повітря і світла, залишивши російські гирі під водою. І у нас все точно вийде! Бо ми – переможці і вижили впродовж тисячоліть, а всі окупанти і імперії, що нас поневолювали, зникли.

Єдине, що ми маємо твердо пам’ятати:
Добрий росіянин – мертвий росіянин!
Кремль має бути знищений!
Наші союзники – на Заході!
І вірити, підтримувати і любити ЗСУ!

Україна – це ми! 

Зеленський і його оточення вирішили, що мають право озвучувати скепсис щодо НАТО. Нібито соціологія не говорить зворотне – українці хочуть до Альянсу. Нібито є якийсь остаточний вердикт, що Україну ніколи до Альянсу не візьмуть (хто сказав?), нібито НАТО щось було винне Україні, але обмануло чи не виправдало (де таке написано?). Весь жмут блогерів і медіамайданчиків Банкової одразу, як брехню по селу, поніс категоричне «нас нікуди не беруть». Панове, жодні лозунги про єдність не прикриють невігластво і глупство – вас може і не візьмуть, а у України шанси є. Правда, потрібно припинити маніпулювати.

В чому маніпуляції?

Ок, давайте по пунктах:

1. Альянс не виправдав сподівань українців.

Це брехня. Просто українцям не розповідають, ЯК ВЖЕ НАТО допомагає в обороні. Натомість українцям транслюють малореалістичні вимоги (о, так, ми хочемо, щоб вони були виконані, але є дуже багато але, щоб виконання було в найпрямолінійнішому значенні) і їх невиконання конвертують в… розчарування в Заході. Кому вигідно розчарування України в Заході? Правильно – Москві.

2. НАТО може, але не хоче – оло-ло, який поганий Альянс.

Це брехня. Суть маніпуляції – українцям не кажуть, що НАТО – це КОЛЕГІАЛЬНЕ товариство (!). Ухвалення всіх (!) рішень в Альянсі відбувається на засадах консенсусу (!). Кожна країна-член НАТО має право вето. Курва, навіть новачок невеличка Албанія має право вето! Тобто не можна сказати «НАТО не хоче», можна сказати – питання підтримують НЕ УСІ ЧЛЕНИ. Відчуваєте механізм маніпуляції? Постачати зброю нам і бачити в Альянсі не хоче, скажімо, Угорщина чи Німеччина\Франція, а винними роблять УСІ країни.

3. Нас в НАТО не чекають, бо вони бояться.

Це брехня. Суть маніпуляції – НАТО, це безпековий союз, який захищає СВОЇХ УЧАСНИКІВ. Тобто їх задача – не привести війну НА ЇХ територію. І якщо є ризик, що дії наблизять ту війну, вони будуть ті дії відтерміновувати до останнього. Для чого? Щоб підготуватися самим, ясна річ. Це не страх, це тверезий розрахунок.

4. НАТО нам не захист, ми будемо позаблоковими.

Це брехня. Україна 30 років була позаблоковою і нейтральною, і це нас не врятувало від агресії країни, котра є одним із гарантів нашої безпеки і цілісності, – Росії. НЕЙТРАЛЬНІСТЬ НЕ ЗАХИЩАЄ. НІКОГО. НІКОЛИ. Дивлячись на наші біди, до НАТО постукалися колись нейтральні Швеція і Фінляндія (!). Яких вам, блд, доказів бракує?!

5. Ми придумаємо новий оборонний союз, і він замінить нам НАТО.

Це брехня. Суть маніпуляції – будь-які інші оборонні ініціативи в форматі двох, трьох, чотирьох країн НЕ Є АЛЬТЕРНАТИВОЮ, бо ВОНИ МОЖУТЬ ІСНУВАТИ НА ДОДАЧУ ДО НАТО! Це цілком нормальна практика в світі. Коли США, Австралія, Британія і Японія вирішили, що треба посилитися в східних морях-океанах, вони утворили локальний оборонний альянс. І це ніяк не вплинуло на те, що США і Британія є членами НАТО. Більше того, таке регіональне союзництво сильно роздратувало іншого члена НАТО – Францію. Але ці окремі історії не ставлять під сумнів участь США, Британії, Франції в НАТО чи цілісність Альянсу. І коли нам намагаються впарити безпекову домовленість Україна-Польща-Британія як альтернативу НАТО, це є маніпуляція.

Що мала б говорити Банкова, замість верзти дурню про непотрібність Альянсу? Правду. Це дуже просто – не знаєш, що сказати, говори правду.

А правда проста як двері:

1. Світобудова знаходиться в глибокій кризі.

ООН в кризі. Один із учасників Радбезу використовує статут ООН, щоб творити зло і ховається за правом вето. Тобто кілер вбиває і прикривається законами – йому можна. І ніхто не може це змінити, бо доведеться міняти СВІТОВІ правила. ООН обросла бюрократами, умовностями, залаштунковостями, формальностями, процедурами. ООН втратила дієвість, гнучкість, авторитетність. Настільки, що не здатна різко відреагувати на агресію проти країни-засновниці ООН. Чи значить це, що слід вийти з ООН? Ні. Слід говорити про зміну правил, повернення до витоків, про докорінне перезавантаження Організації, бо інакше її чекає доля Ліги Націй.

2. НАТО також знаходиться в глибокій кризі.

Скільки разів США вимагали від партнерів у Європі, щоб ті виділяли на свою безпеку бодай 2% своєї скарбниці? Та регулярно! І що? І нічого – роками Європа вважала, що їй в западло витрачатися на військове – нехай Дядько Сем охороняє. Загугліть про проблеми Бундесверу щодо боєготовності, із якими Німеччина стикнулася нещодавно – прозрієте. Але чи значить це, що слід відмовитися від НАТО? Ні, не значить. Слід наполягати на перезавантаженні Альянсу, щоб він повернув собі свою першородну суть і роль. Чи в силах це зробити Україна? Ще б пак! Що для цього потрібно робити? Ну, не копилити губу, «нас не хочуть», а навпаки в голос говорити про проблеми Альянсу і пропонувати вирішення цих проблем. Зрештою, до товариства серйозних і дорослих беруть тих, хто робить сильну пропозицію, що є вигідною ТОВАРИСТВУ. Україна може і має таку пропозицію зробити.

3. ЄС в знаходиться в глибокій кризі.

Спільнота Старого Світу призабула, навіщо вона зібралася. Її розбестили російські гроші, корупція, прикуплені політики, журналісти, фонди, великий бізнес, який жив в реальності «просто бізнес». Європа надто вспокоїлася в постялтинському форматі, чогось повіривши, що так буде завжди. І коли проти Старого Світу задіяли технології гібридних воєн, з’ясувалося, що ЄС як огрядний, неповороткий, забюрократизований, лінивий боров, який забув про цінності та принципи заради корита. Але чи слід крутити носом і заявляти, що нам не потрібна європейська спільнота? Ні, навпаки. Ми готові стати тими, хто змінить стан речей, бо нам цінності дорожчі, ми за них воюємо зараз. Україна готова прийти в Старий Світ і стати серед лідерів Східної Європи. Україна готова стати і захистом Старого Світу від одвічно неспокійного сходу, така вже наша доля – нехай.

* * *

Відчуваєте різницю подачі між «усі бякі, ми на усіх образилися» і «ми розуміємо реальність, але ми готові долучатися до ваших спільнот і міняти реальність»?

Тому воно нам НАТО. І ЄС нам потрібен. І ООН потрібно змінювати. В світі після цієї війни багато що доведеться змінювати. Але це не скасовує СУТЬ – ці зміни почнуться з нашим приходом, і ми того прагнемо.