Всім відомо, як нещодавно друга сина Яши донеччанина Арбуза призначили на охфігеннну посаду ГОЛОВИ НАЦБАНКУ України?
Думаю всім.
А знаєте, як розплачуються за такі призначення у "не корупційному" клані Віктора Хфєдирича!?
А ось так:
Сын Януковича выкупил 100% акций "Всеукраинского банка развития" у Арбузовыхhttp://banker.ua/bank_news/banks/2011/02/01/1180446863/pg/2/

Мова йде про законопроект №7532 "Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з  питань державних закупівель". За цією овечою шкурою, себто непримітною  назвою, насправді криється не один вовк, а зграя жадібних, наглих  вовкулаків.   Законопроект повністю ламає існуючу  систему державних закупівель. А саме ця система сьогодні дозволяє  українцям отримувати інформацію про розпил державних коштів. Наприклад,  дякуючи існуючій системі закупівель стає відомо про надкоштовні лавочки у  харківському метро по 63 тисячі гривень за штуку. Або престижні  іномарки для мінібосів з урядових контор. Або про мільярди, які йдуть  наліво з шаленою швидкістю. Тобто саме існуюча система держзакупівель  дозволяє хоча б помічати процес розпилу бюджетних коштів. Яких,  нагадаємо, в державній казні дуже небагато. Навіть на пенсії ледве  нашкрібають. Законопроект, ініційований урядом Миколи Азарова, всю цю інформацію ховає. По-перше,  пропонується більше не публікувати дані про розкриття тендерних  пропозицій. Тобто не давати інформацію про те, хто окрім переможця брав  участь у торгах. Хоча саме ці дані дозволяють побачити, що у тендерах  часто беруть участь лише пов'язані між собою фірми. Що дозволяє  змовникам диктувати ціни, викачуючи надприбутки із бюджету. По-друге,  з під дії законодавства пропонується вивести дані про закупівлі  державних підприємств, залишаючи тільки бюджетні установи. Але саме  через держпідприємства проходять найбільші контракти. У першому  наближенні близько трьох чвертей усіх тендерних коштів. На  цьому тлі вже губляться такі цинічні деталі, як дозвіл закуповувати  послуги з оренди нежитлових приміщень для розміщення бюджетних установ.  Тобто створюється нова шпаринка для крадіжки державних коштів.  Наприклад, якийсь державний директор буде за несусвітні гроші орендувати  офіс для державного закладу у контори, яку ж він сам і створив. І все  буде законно, але закрито від очей громадськості. Подібного  корупційного щастя в законопроекті повно. Хоча у пояснювальній  записці, підписаній першим заступником міністра економіки Анатолієм  Максютою (це міністерство під керівництвом Андрія Клюєва курує сферу  держзакупіваль) чорним по білому йдеться: "Проект Закону не містить  правил та процедур, які можуть становити ризики вчинення корупційних  правопорушень". Дозволимо собі не погодитись. Хоча б тому, що юристи Верховної Ради рознесли цей проект вщент:  "Вважаємо, що така пропозиція не повною мірою узгоджується з основною  метою цього закону, яка полягає у створенні конкурентного середовища у  сфері державних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері,  розвитку добросовісної конкуренції, забезпеченні раціонального та  ефективного використання державних коштів". Людською  мовою висновки парламентських юристів означають одне: закон, який має  сприяти економії державних коштів, насправді зорієнтований на розбудову  корупції. Азаров та його урядовці хочуть вивести в тінь сотні мільярдів  державних гривень. Є ще одне. Держкомстат з  середини грудня більше не дає інформацію про засновників підприємств.  Чому - це відомо лише керівнику відомства, який наказом від 22 жовтня  2010 року просто прибрав цю опцію з переліку даних, які може надавати  Держкомстат. Дуже не хотілося б думати, що це зроблено лише для того,  щоб ускладнити журналістам шлях до суспільно важливої інформації. Бо  погодьтесь, для громадськості важливо знати, що якийсь чиновник володіє  фірмою, яка отримує гроші від його ж відомства. В  решті решт складається така ситуація. Журналістам, а відтак і всьому  суспільству, різними законами закривають такі можливості: отримувати  інформацію про державні витрати на тендерах, отримувати інформацію про  чиновників-бізнесменів та поширювати її. Чи є це шлях до розбудови  демократичного суспільства? В Європі ця ситуація  виглядає таким чином. З одного боку держава має захищати конфіденційну  інформацію, в тому числі дані про господарюючих суб'єктів. З іншого боку  все що складає суспільний інтерес має бути відкритим. В Європі царює  проста й зрозуміла філософія: скрізь, де є державна копійка, це повинно  бути відкритою інформацією.

http://cenzoriv.net/index.php?name=news&op=readfull&news=1026&topic=17

Під час розрахунків з мітингувальниками був присутній син депутата-регіонала Олега Надоші Андрій.

Як видно на відео, яке зняв кореспондент "Української правди", Андрій Надоша сидить за столом у кафе "Чайкофф" разом з людьми, які перераховували гроші і звіряли списки.

http://www.pravda.com.ua/photo-video/2011/01/23/5822116/

«Народна самооборона» закликає вільних людей віддати голос на захист Луценка

Сьогодні лідера «Народної самооборони» Юрія Луценка разом із десятьма колишніми урядовцями через надумані звинувачення кинуто за ґрати. Арешти опозиціонерів влада пояснює бажанням «побороти корупцію» та «навести порядок у країні».

Але насправді цими красивими гаслами старанно маскується зовсім інше: ретельна «зачистка» країни від опозиційних політиків, вільних журналістів, активних громадських діячів та письменників — всіх, хто має свою власну думку і, не боючись влади, відкрито її виголошує.

Сьогодні Луценко сидить за ґратами тільки тому, що не мовчав про сьогоднішнє повернення до влади вчорашніх бандитів, які хочуть нав’язати цілій країні зовсім іншу систему цінностей — систему, де не буде свободи, справедливості, чесності, законності та демократії.

Нехтування законами, утиски вільної преси та громадських діячів, переслідування «незручних» для влади громадян поступово стають нормою для цієї влади. Для всіх нас це означає тільки одне —Україна з кожним днем усе стрімкіше скочується у прірву тоталітаризму.

Саме зараз прийшов час кожному з нас запитати себе: «Що я можу зробити для того, щоб відвернути це?». «Народна самооборона» закликає всіх, хто не байдужий, віддати голос на захист Юрія Луценка і поставити підпис під вимогою негайно звільнити його з-під варти. Це і буде особистим протестом кожного з нас проти встановлення в Україні диктатури бандократії. Це буде твій мінімум участі в політиці: публічне висловлювання своєї незгоди із діями влади!

Якщо ти вважаєш, що справа Луценка тебе не стосується, пригадай слова відомого німецького борця з нацизмом Мартіна Німьоллера: «У Німеччині вони спочатку прийшли за комуністами, але я не сказав нічого, тому що не був комуністом. Потім вони прийшли за євреями, але я промовчав, тому що не був євреєм... Потім вони прийшли за членами профспілки, але я не був членом профспілки і не сказав нічого. Потім прийшли за католиками, але я, будучи протестантом, не сказав нічого. А коли вони прийшли за мною — за мене вже не було кому заступитися».

Подумай. Якщо сьогодні ти промовчиш, то хто за тебе заступиться завтра?

Віддати свій голос на захист Ю.Луценка можна тут http://www.nso.org.ua/ua/news/8069

==============

якщо чесно, у мене самого є серйозні питання до пана Луценка. Але питання не в Луценку чи Тимошенко. Сьогодні - вони, завтра - підприємці, післязавтра - правозахисники, а потім настане черга за нами. Ми живемо зараз з вами у поліцайський країні

З 1 серпня 2010 року ціни на газ для населення підвищилися у середньому на 50%. Однак не встигла громадськість звикнути до нових цін, як уряд «порадував»: підвищення не останнє - що з квітня вартість газу збільшиться ще на 50% і далі йтиме вгору кожні півроку - поки «не досягне паритету з імпортними цінами». Тобто ціни для українських споживачів планують зробити рівними ціні на російський газ. 

Такі драконівські міри уряд пояснює вимогами МВФ, що надає нам кредити. Однак схоже на те, що фраза «ціни на газ досягнуть паритету з імпортними» з’явилася в меморандумі української влади з МВФ, не стільки «з вини» міжнародного фонду, скільки - з волі вітчизняної влади.  Керівник НКРЕ не знає ціну на вітчизняний газ

Логіка вимог МВФ до України була такою - ціни на газ повинні бути «економічно обґрунтованими». Тобто - забезпечувати бездефіцитне існування НАК «Нафтогаз України», аби компанія не фінансувалася з бюджету і з кредиту МВФ. А для «економічно обґрунтованих» цін зовсім не обов’язково підсаджувати населення на російські ціни на газ, адже в Україні існує вітчизняний видобуток. Чомусь про нього урядовці останнім часом начисто забули. Наче його не існує! А він є, ще й який!

В 2009 році Україна закупила 33 млрд. кубометрів російського газу, а свого добула 21 млрд. кубометрів. Такий величезний об’єм власного газу, якщо вливати його в загальний газовий котел, звичайно, впливає на ціну кінцевого продукту (нагадаю, ще в першій половині 2010 року наш газ коштував в середньому 30 доларів за тисячу кубометрів).  В такому випадку не зрозуміло, чому населенню пропонують перейти на ціну імпортного газу. Тим паче, що ціна на імпортний газ в Україні - не лише ринкова ціна газпромівського блакитного палива, яке транспортувалося до нашого кордону тисячі-тисячі кілометрів, це плюс політична надбавка за програмою «поставити Україну на коліна» і мінус різні поступки української влади (цього річ - здача Севастополя). Тобто, зовсім не ринкова ціна, яку дещо обмежує лише наш вітчизняний видобуток.  Куди ж тепер - після угоди з МВФ - подінеться наш вітчизняний газ, який традиційно «пускали» на потреби населення? У відповідях на ці питання посадовці останнім часом демонструють відсутність логіки та недомовки. Так, після одного з засідань уряду журналісти обступили в коридорі керівника НКРЕ Сергія Тітенка. Головне питання до чільника Національної комісії з регулювання енергетики - куди подінеться вітчизняний газ, якщо населення переведуть на імпортний. Тітенко почав переконувати, що для населення, як і раніше, спрямовується газ вітчизняного видобутку, а ціни піднялися тому, що піднялася ціна на цей газ, бо раніше добувні компанії «Нафтогазу» працювали собі у збиток.  «Так скільки тепер коштує газ вітчизняного видобутку?» - спитав автор.  «822 гривні», - чітко відповів Тітенко.  Автор перепитав, чи він правильно зрозумів, що це нова ціна на газ вітчизняного добутку.  «Так», - дратуючись відповів Тітенко.  Яким же було здивування автора, коли він знайшов постанову НКРЕ від 27 липня 2010 про підвищення ціни на газ українського видобутку. Виявилось, що ціни в 822 грн. там і близько немає. НКРЕ затвердила такі ціни на газ власного видобутку без ПДВ: ДК "Укргазвидобування" - 350 грн за 1 тис. куб. м, ДАК "Чорноморнафтогаз" - 456 грн за 1 тис. куб. м, ВАТ "Укрнафта" - 458 грн за 1 тис. куб. м з терміном введення їх в дію з 1 серпня 2010 р.  Перша компанія (газ якої коштує найдешевше) видобуває 80% українського газу. Навіть якщо додати до цих цін ПДВ, виходить, що середня ціна українського газу – 55 доларів за тисячу кубометрів. Так чому Тітенко сказав неправду, навіщо заплутувати журналістів та громадськість? При наявній нині ціні на вітчизняний газ 55 доларів за тисячу кубометрів (з ПДВ) імпортна ціна на російський газ 238 доларів (без ПДВ) ну ніяк не може бути «економічно обґрунтованою» для споживачів серед населення. Економічно обґрунтовану зараз порахуємо. Але спочатку хотілося би зауважити ще одну цікаву деталь. Постанова НКРЕ спеціально для Коломойського В останній постанові НКРЕ зробила найдорожчим газ вітчизняного видобутку, який добуває ВАТ «Укрнафта». Хоча завжди найдорожчими були розцінки на газ, добутий ДАК «Чорноморнафтогазом». Що логічно, адже компанія добуває газ у найважчих умовах на шельфі Чорного моря. Нині влада керується іншою логікою, де головне - наповнення кишень лояльних олігархів. Адже ВАТ «Укрнафта» заслужила найвищу розцінку на газ лише тим, що ця компанія напівприватна і контролюється відомим олігархом Ігорем Коломойським. Взагалі підвищення ціни на газ вітчизняного добутку мало сенс. Адже, коли газ коштував в середньому 30 доларів, у державних компаній не вистачало грошей на розвідку та буріння нових свердловин. Так само мало було користі і від напівприватної «Укрнафти». Як у свій час стверджував причетний до «Укрнафти» депутат Ігор Палиця - компанія консервувала свердловини, щоб не продавати газ у збиток. Нині, як стверджують представники добувних компаній, нова ціна дозволить відкладати необхідні гроші для розвитку добувної галузі. Отже, ціна на вітчизняний газ нині не занижена і економічно обґрунтована. Тепер порахуємо: яка економічно обґрунтована ціна газу для населення, якщо воно користується вітчизняним газом плюс імпортним газом на ті об’єми, яких не вистачає. Трохи цифр… За даними Держкомстату, в 2009 році в Україні газовидобуток становив 20,3 млрд. кубометрів. Населенню в 2009 році було відпущено 16,8 млрд. кубометрів газу, тобто вітчизняного продукту для цієї категорії споживачів вистачило, ще й залишилося б, але в даних статистики є ще так звані комунально-побутові потреби — 9,3 млрд. кубометрів. Отже імпортного газу для населення було закуплено 5,8 кубометрів.Тепер змішаємо російський і український газ з його новими цінами і вирахуємо економічно обґрунтовану ціну з ПДВ на газ для населення. Округлимо в більшу сторону і отримаємо 115 доларів за тисячу кубометрів з ПДВ, переведемо в гривню, знову округлимо і отримаємо 920 гривень. Додамо послуги транспортування - вийде трохи більше тисячі грн. Ця цифра демонструє - вже після серпневого підвищення ціна на газ для населення стала дійсно економічно обґрунтованою. Адже нова вартість газу, встановлена для підприємств теплокомуненерго - 1309 грн. за тисячу куб.  Газ для приватних домогосподарств в двох основних категоріях коштує 720 грн. за тисячу кубометрів і 1190 грн. за тисячу куб. Отож навіщо підвищувати ціни на газ в квітні ще на 50%?  Ось чому важко зрозуміти мотивацію влади, яка прикриваючись вимогами МВФ, збирається урівняти ціну на газ для населення з імпортними цінами. Тут ще варто додати, що українська влада зібралася будувати під Одесою термінал для отримання скрапленого газу. В портах Європи такий газ коштує близько 150 доларів за тисячу куб. метрів, отже якщо він з’явиться в Україні - також гратиме на пониження економічно обґрунтованої ціни на газ для населення та промисловості. Таким чином дуже цікаво знати, які справжні цілі в авантюри, що зветься – «підвищення ціни на газ для населення до рівня імпортних». Корупцію не оминути… Звісно, НАК «Нафтогаз» може отримувати більші кошти не лише у випадку підвищення цін для населення, а якщо просто виключити корупційні схеми, що існують в газовій сфері. Наприклад, чимала кількість власників квартир користується газовими плитами при відсутності газових лічильників. Вони платять за нормами споживання. Однак норми ці були встановлені ще в середині 90-х, коли українці набагато більше користувалися газовими плитами – готували їжу, гріли воду і навіть освітлювали приміщення під час планового виключення світла. Нині функції газової плити в цих домогосподарствах у великій мірі перебрали на себе електричні пристрої: мікрохвильові печі, електро-духовки, електричні бойлери для нагріву води. Отже норми газоспоживання в цих квартирах істотно завищені. Таким чином актуальним стає питання: куди йде зекономлений за нормами газ, який вже оплачений населенням. Теоретично він лишається в розпорядженні власників облгазів. Отож недарма олігарх Дмитро Фірташ завжди намагався встановити контроль над облгазами по всій країні. Звісно, власникам облгазів дуже вигідно, щоб ціна на газ зростала - тим вище буде прибутковість цього маленького хитрого бізнесу. Такий ласий газовий пиріг Так само окремим особам у владі може бути вигідне підвищення ціни на газ для населення до рівня імпортної. Простий приклад – «Газпром». Не секрет: монополіст давно працює не стільки на народ Росії, а передовсім на велику дружню родину колишніх розвідників на чолі з Володимиром Путіним. Заради благополуччя цієї родини, керівництво Росії також поступово переводить свій народ до «європейських цін на газ». Можливо про такий сценарій мріють і українські високопосадовці. А для цього, в першу чергу, треба привчити населення до високої ціни на газ, бо за цим відкривається широке поле для діяльності.  Якщо, скажімо, населенню продавати газ по ціні імпортного, то тоді вітчизняний газ для забезпечення того самого населення вже не знадобиться, і його можна буде відправляти на експорт. Зважаючи на об’єми газу власного виробництва, можна тільки уявити, скільки нових мультиміліонерів «підніметься» на таких операціях.  Взагалі-то дивно, що в країні, де вже давно приватизовано все більш-менш корисне, зберігся в державній власності такий ласий шматок, як державний видобуток газу. Фактично це самий цінний актив НАК «Нафтогаз України». Його цінність куди вища, ніж навіть газотранспортна труба, прокачка по якій з року в рік все падає. В попередні роки приватизація видобутку газу була неможлива, бо вітчизняний газ грав роль палочки-виручалочки, якою затикали всі бюджетні діри, і країна жодного року зимою не замерзла. Якщо ж привчити населення до імпортних цін, то поступово і цей ресурс можна буде роздерибанити. До речі, в Партії Реігіонів багато поціновувачів такого бізнесу. Наприклад, ще кілька років тому газ і нафту в країні добували не лише силами НАК «Нафтогазу», а й НАК «Надра України». Наразі остання «розтягнута» повністю - всі її, варті уваги, ліцензії та активи, перейшли в приватні руки. В основному - представників Партії Регіонів. Нині всі ці приватники добувають не багато - близько 2 млрд. куб газу на рік, і напевне всі ці газові бізнесмени ласо дивляться на державний добуток НАК «Нафтогазу», що складає близько 20 млрд. кубометрів газу на рік. Також не можна не зауважити, що перехід населення на ціни імпортного газу надзвичайно зацікавлена Російська Федерація. Якщо ціна для газ в хатах та квартирах українців буде залежати від знижки, яку дасть в кожному конкретному році Росія, відповідно громадськість України буде тепло підтримувати навіть найбільш збочену форму дружби з нашою північною сусідкою і буде готове віддати за цю дружбу все більш-менш цінне, що ще збереглося в нашій державі. І чи так нам потрібен кредит МВФ, щоб йти на такі жертви? Експерти стверджують, що конче потрібен. Що ж, будемо їм вірити. Але зовсім немає віри, що цей кредит піде в користь. Адже скільки було кредитів, стільки країна знала схем по їх дерибану. Можна згадати кредит на 1 млрд. грн, який в 2007 вибив Микола Азаров у «Морган стенлі» для будівництва доріг. Цей кредит розчинився в повітрі за якихось півтора місяці, жодна «ямкуватість» і «горбкуватість» за ці гроші не була усунена. Можна згадати кредит МВФ, що мусив піти на спасіння української банківської системи в розпал фінансової кризи, а потрапив в кишені власників обраних АКБ. Особливо голосним був скандал з банком «Надра України», де мільярд рефінансування перекачався на рахунки підприємств, які раптово збанкрутіли. Отже в ситуації з підвищенням ціни на газ для населення далеко не все чисто. Вигідна така «реформа» буде лише окремим українцям, постраждають мільйони громадян. І навряд чи українцям допоможуть субсидії. Де є пільги, там є корупція, а корупція не благо для населення, а знов таки заробіток для обраних чиновників. Тим паче не завжди субсидії отримують найнужденніші. Кілька років тому у нинішнього міністр топлива та енергетики багатія Юрія Бойка журналісти спитали, скільки він платить за газ: « По самій низькій ціні, - сказав Бойко, - бо в мене шестеро дітей». Ось воно символічне обличчя українських пільговиків. автор:  Татьяна Чорновіл, Відголос.com

Сын генерального прокурора "регионал" Артем Пшонка раздал депутатам
заранее подготовленные вопросы для заместителя генпрокурора Евгения
Блаживского, выступавшего в парламенте в среду.






тут

З початку свого прем'єрства Микола Азаров регулярно піднімає тему відчуження земельних ділянок під будівництво так званого доступного житла.  "Я дав доручення мерам міст надавати майданчики під будівництво безкоштовно, причому, це мають бути не пустирі. Це мають бути підготовлені майданчики. Так, ми зараз підемо на втрати, тому що підготовка майданчика - це комунікації, це мережі, але ми зараз повинні на це піти...", - якось, наприклад, заявив Микола Янович.  Разом з тим немає жодної гарантії, що реформи Азарова не призведуть до того, що під роздачу під будівництво елітних будинків "своїм" людям підуть в першу чергу дорогі землі в центрах міст та на курортах.  При чому за "своїми" далеко ходити не треба. Будівельний бізнес не чужий родині прем'єр-міністра. Його син є членом елітного клубу найкрутіших будівельників, що знаходиться у Москві. До того ж цей бізнес не тільки сина. Опоненти Азарова з парламентської трибуни вже не раз казали про те, що сам Микола Янович створив його з нуля зусиллями загонів податкової поліції, прозваної народом "маскі-шоу". Історія становлення бізнесу Азарова - яскравий приклад того, як українські політики стають мільйонерами, використовуючи державні посади. І хоча факти грубого зловживання Миколою Азаровим адмінресурсом, про які буде йти мова, трапилися досить давно, однак саме завдяки цій давності схема збагачення нинішнього прем'єр-міністра стала очевидною.  Ще п'ять років тому Азаров міг сказати: "Я не маю до цієї теми жодного відношення", і журналістам бракувало б фактів довести протилежне. Але за роки, що минули, багато таємного стало явним. І нині є докази того, що частина коштів, які вичавлювали податківці під керівництвом Миколи Азарова з українських підприємців, пішла на закупівлю активів, якими нині управляє син прем'єра. А тепер про все по-порядку.

В кінці 90-тих, скоро після того, як Микола Азаров очолив Державну податкову адміністрацію України, при ДПА виник Всеукраїнський благодійний фонд "Професіонал" з цілою купою дочірніх підприємств. Благою метою діяльності цього фонду було здійснення благодійної діяльності в інтересах працівників та пенсіонерів податкової. Це була офіційна, але не основна його спеціалізація. 

Нажаль нині в інтернет-просторі майже не лишилося документів, які стосувалися комерційної діяльності цього фонду, однак автору вдалося знайти наказ голови ДПА Миколи Азарова № 570 від 15 жовтня 1999 року "Про стан роботи по надходженню коштів від реалізації конфіскованого майна". В цьому документі Азаров наказує, що право на реалізацію конфіскованого податківцями майна повинно позачергово надаватися ВБФ "Професіонал". Кілька наступних років, як свідчать новини, улюбленець Азарова БФ "Професіонал" реалізовував і спирт, і овочі, і авіаційні двигуни, та багато чого іншого. Крім того, згідно з іншими документальними свідченнями, податківці збирали з бізнесменів безповоротну фінансову допомогу на рахунки фонду, а також "Професіонал" не гребував гуманітарною допомогою.  Існує інформація, що в свій час фонд поповнювався відсотком від кожного штрафу, накладеного податківцями на підприємців, однак автор не знайшов документів, які це підтверджують. Але навіть без цього джерела доходів фонд і так смоктав кошти з податкової, як чимала насосна станція. Що ж стосується витрат на благодійництво, то про знайшлося це ще менше свідчень, ніж про його комерційну діяльність. Хорошими справами не хваляться? А може не було чим особливо хвалитися?  Бо ті приклади благодійності "Професіоналу", які знайшов автор, лише обурюють.  Наприклад, у 2000-му році Азаров підписав наказ про встановлення стипендій ДПА студентам вищих навчальних закладів за рахунок коштів ВБФ "Професіонал". На благу мету було виділено аж 6 тисяч гривень. І це в той час, коли обласканий увагою Азарова "Професіонал" мав на рахунках мільйони. Доказ тому, що у "Професіонала" були великі кошти - масове скуповування цим фондом санаторіїв податкової та іншої нерухомості. Автор має документи, які підтверджують, що в 2000-2004 роках "Професіонал" купив корпус №1 Навчально-курсового комбінату ДПА в елітному селищі Козин по сусідству з нинішнім маєтком братів Клюєвих, санаторні комплекси в Криму - "Пушкіно" та ММЦ "Гурзуф", отримав в якості добровільного пожертвування частину санаторію "Сонячне Закарпаття" в Західній Україні, отримав в подарунок два будинки в центрі Києва на Басейній 7-Б та на Великій Житомирській 19-Б, все це загальною вартістю 91, 5 мільйонів гривень. Також треба зауважити, що ті об'єкти "Професіоналу", які не були йому даровані, фонд придбав на сумнівних конкурсах приватизації за ціною, заниженою в кільканадцять разів.  "Професіоналу" вдалося провернути такі вигідні купівлі завдяки особливій ласці з боку керівництва ДПА., адже більшість приватизованих об'єктів значилися саме на балансі податкової.  Наприклад, у випадку з приватизацією ММЦ "Гурзуфський" у 2004 році близький до Азарова заступник керівника ДПА Вадим Копилов підписав лист-відмову від бази відпочинку, мовляв податкова не має коштів утримувати здравниці на узбережжі Чорного моря. Там, де об'єкти нерухомості потрапляли до "Професіоналу", місцеві жителі підозріло часто бачили представників родини Азарових, і за ними закріплялася слава власності Азарова. Однак сам Микола Янович завжди заперечував свою причетність до "Професіоналу". Проте вже на кінець 2004 року були докази того, що Азаров таки не чужий до "Професіоналу", його коштів і нерухомості. Перший доказ: Азаров, перебуваючи на керівних посадах спочатку керівника податкової потім першого віце-прем'єр-міністра та міністра фінансів, сприяв діяльності та збагаченню БФ "Професіонал". Другий: в будинку на Житомирській 19-Б, який "Професіоналу" подарували, коли Азаров очолював податкову, в 2001-2002 році знаходився центральний штаб "Партії Регіонів" і приймальня її голови... Миколи Азарова. З наступними роками доказів стає більше. Після помаранчевої революції власники ВБФ "Професіонал" гарячково ліквідували фірму, а все майно благодійного фонду за договорами благодійного пожертвування подарували благодійній організації ВБФ "Гарант".  Це була бутафорна передача: БФ "Гарант" мав тих самих засновників і директорів, що і БФ "Професіонал". Помінявся лише офіс: "Гарант" розмістився в будівлі на Басейній 7-Б, яка також була йому подарована "Професіоналом". В тому самому офісі в наступні роки розташувалася туристична фірма "Благовіст-тур-Україна", яку заснувала Азарова Людмила Миколаївна - дружина Миколи Яновича. Ця фірма презентувала себе генеральним розпорядником номерів в санаторіях, відчужених "Професіоналом", які перераховані в договорі благодійного пожертвування.  Те, що спадкоємець БФ "Професіонал" БФ "Гарант" не чужий родині Азарових, підтверджує і той факт, що нинішній міністр фінансів Федір Ярошенко(сусід Азарова в колишньому будинку відпочинку Кабінету міністрів в Конча-заспі) у 2008 році був керівником групи радників цього фонду.  А тепер про сучасний стан страв Найцікавіша інформація виплила, коли автор дослідив, що відбувається з колишніми об'єктами податкової, а потім БФ "Професіонал", а потім БФ "Гарант" нині. Як виявилося, на території колишнього санаторного комплексу "Пушкіно" та ММЦ "Гурзуфський" будується сучасний супер-готель "Пушкін-плаза". Нині вже виритий котлован та зводиться фундамент. Управляє цим проектом ВАТ "Група розвиток". На вулиці Ленінградській в Гурзуфі, де раніше знаходився величезний басейн санаторного комплексу "Пушкіно", приватизованого "Професіоналом", заплановано будівництво "SPA & Wellness Центр". Управляє проектом теж ВАТ "Група розвиток".  Офіс ВАТ "Група Розвиток" має в тому самому офісному центрі на Басейній 7-Б, що був подарований "Професіоналу". А телефон у неї спільний з телефоном туристичної фірми, яку заснувала дружина Азарова. Але найцікавішу для нашого журналістського розслідування інформацію автор знайшов на російському сайті елітного клубу девелоперів "Білдінг". Члени цього клубу - найжирніші забудовники Російської Федерації, і серед них фігурує один українець - "голова ради директорів "Групи "Розвиток" - Олексій Азаров". Саме так звати сина Миколи Яновича.  На сайті розміщені кілька фото Азарова-молодшого у всій своїй красі. В цих фото автор упізнав чорноволосого чоловіка, якого бачив біля офісного центру на Басейній 7-Б, коли оглядав будівлю. Син Азарова, тоді у супроводі численної охорони, вийшов з дверей цього офісного центру і сів в шикарний чорний мерс з крутим номерним знаком з чотирма сімками.  Цікаво, що коли автор спробував дізнатися, на кого зареєстрований автомобіль, то з'ясував, що такий номер не існує. Отже син Азарова їздить на автомобілі-невидимці. Йому не випишеш штраф, не притягнеш до відповідальності, якщо, не дай Бог, трапиться дорожньо-транспортна пригода з серйозними наслідками.  Авто це зовсім новеньке. Адже поки воно чекало сина Азарова на ганочку перед будинком БФ "Гаранту", водій захоплено демонстрував цяцю кільком співробітницям з офісу. Дівчата охали та ахали... Тепер підведемо підсумки. Ті кошти, які "податковий рекетир" - БФ "Професіонал" зібрав у свій час з платників податків, нині стали активами у бізнесі Азарова-молодшого. Однак це зовсім не значить, що це бізнес тільки сина прем'єра.  В першу чергу це бізнес Азарова-батька, адже саме він, використовуючи посаду керівника ДПА, створив справу, яку тепер розвиває його син. І, здається, зайве уточнювати, що від такої організації бізнесу пахне корупцією. Треба також зауважити, що перераховані вище об'єкти будівництва - це далеко не повний сучасний бізнес родини Азарова.  На сайті ВАТ "Група Розвиток" представлена купа інших проектів будівництва в елітних місцях Києва. А в офісі "Гаранту" на Басейній 7-Б зареєстровані десятки споріднених фірм, які займаються будівництвом нерухомості в Криму, в Києві та під Києвом.  Крім того автор натикнувся в інтернеті на інформацію про продаж в 2007 році 8 га землі в селі Зазим'я під Києвом фірмою, яку заснувала дружина Азарова. Отже родина Азарових має чималий бізнес, який жодним чином не був відображений в декларації про доходи Миколи Азарова, яку він подавав, влаштовуючись на роботу прем'єром.  Але не це обурює. Найгірше, що Азаров і нині на посаді прем'єр продовжує сприяти розвитку бізнесу своєї родини.  Адже зовсім недавно за ініціативою Миколи Азарова заступнику міністра молоді і спорту Вадиму Сисюку було доручено розпорядитися 150 мільйонами бюджетних коштів. Ці гроші були виділені для будівництва хокейних арен. І не може бути випадковим збігом обставин, що цей самий Сисюк є засновником азаровської ВАТ "Група Розвиток", яке займається реконструкцією льодового стадіону "Авангард". Автор дозволить собі ще один невеличкий приклад в підтвердження головної тези. В Криму є санаторій Державної податкової служби "Дніпро" поблизу Ластів'ячого гнізда. Після того, як автор зайнялася темою відчуження майна ДПА, то припустила, що "Дніпро" також міг частково потрапити в руки родини Азарова.  Автор подзвонила в адміністрацію санаторію і запитала, чи немає приватизованих об'єктів на території. І там розповіли, що напередодні помаранчевої революції була відчужена третина земель, в тому числі і відомий Палац "Харакс", який ще називався "Романівський корпус".  В "Дніпрі" розповіли, що цей Палац був побудований двоюрідним дядьком останнього російського царя. Під час революційних подій 1917 року у ньому перебували під домашнім арештом кілька князів Романових з родинами. Нині в ньому номера для відпочиваючих, та ресторан "Романівська кухня", навколо - парк, який вважається одним з найкращих на узбережжі.  Відчужували цю маєтність кілька фірм: ТОВ "Зорич", компанія "Антарекс", ТОВ "Харекс-Інвест". Працівники санаторію стверджують, що палац дістався останній фірмі.  Автор з'ясувала дані цієї фірми. І де думаєте, ця фірма зареєстрована?! У тому самому будинку "Професіонала-Гаранта" на Басейній 7-Б! Засновник її Вадим Сисюк! Той самий заступник міністра, що будує хокейні арени, та "Пушкін-плази", підлеглий Олексія Азарова у ВАТ "Група Розвиток". Хіба це все не вражає? Хіба не приголомшує те нахабство, з яким ДПА залишили без численних рекреаційних об'єктів маленька група осіб? Інші фірми, які приватизували частину території "Дніпра" також досить цікаві. За ними стоїть відомий депутат Партії Регіонів Григорій Смітюх. Його родина так би мовити партнери з родиною Азарових в бізнесі та побуті. Наприклад, в статті "Межигір'я Азарова" автор описував, як ці дві родини разом приватизували колишню Базу відпочинку Кабміну в Конча-Заспі. Отже, загальний висновок нашої історії невтішний - в тих державних установах, де Азаров займався реформами, державне прилипало до фірм, які не чужі його родині. А що відбувається нині, коли цей держслужбовець очолює уряд? Поки що це риторичне питання. Нажаль хитрі схеми перетікання державного у приватні руки можна повністю розгледіти лише, як мине кілька років. Тоді українці можуть раптом з'ясувати, що вся країна покрилася будинками одного маркіза Карабаса. P.S. З початку вересня львівським підприємцям з офіційного телефону-факсу місцевого Держказначейства почали надходити "листи щастя" від Благодійного Фонду "Гарант" з проханням зробити благодійні пожертвування для допомоги "малозабезпеченим верствам населення". Листи надходять підприємствам, які виконують державні замовлення, наприклад, ремонтують школи. Підприємці скаржаться, що, відмовившись пожертвувати, вони мають проблеми з перерахуванням коштів з Держказначейства.

Що це? БФ "Гарант" збирає кошти з народу для зведення шикарного готелю "Пушкін-Плаза" на березі Чорного моря? Чи терміново потрібні інвестиції для інших будівельних фантазій сина Миколи Азарова?

Тетяна Чорновіл, УП _ Середа, 08 вересня 2010

http://narodnavolya.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=48&Itemid=79

Жодна програма розвитку суспільства не діятиме до того часу, доки ми не припинимо свавілля чиновників в розкраданні державної та комунальної власності, варварському нищенні природних ресурсів, а зараз ще і в «узаконенні» награбованого шляхом легалізації тіньових доходів, про яку часто піднімають мову ліберали різних політичних відтінків.

Розкрадання національного багатства України – землі, варварського нищення природних ресурсів з ознаками корупції органів місцевої влади, прокуратури і центрального апарату держави ставить під загрозу національні інтереси та цілісність суверенітету держави. Таку владу сміливо можна вважати як сатанинською так і антинародною. Головною причиною цьому є те, що як у виконавчій, так і в законодавчій владі немає жодного українця які б відстоювали саме інтереси простого народу. Це зграя скажених собак які гризуть одне-одному горлянки виключно за свої шкурні інтереси. Про народ, як свій потенційний лекторат, згадують лише перед виборами і тоді особливо багато і нахабно брешуть, брешуть і брешуть...

Першим етапом роботи із впорядкування суспільного життя ми вважаємо виявлення всіх, або хоча б основних способів і методів грабунку нашого населення та винародовлення України. У наших людей вже успішно вкрали і «прихватизували» всі господарські (промислові) об’єкти, які складають хоча б якусь помітну вартість. Житло також «прихватизоване».Черга за землею, водою та повітрям, яким ми дихаємо і сонцем, яке віддає свою енергію для існування життя, в тому числі й нашого.

Наступним етапом цієї роботи має бути передача відповідно підготованих матеріалів не тільки до мас-медіа, а й до правоохоронних і контролюючих органів. Складність полягає в тому, що саме ці підрозділи держави безпосередньо задіяні у цих злочинних схемах.

А як показує практика, держава у тому вигляді, в якому вона існує, зовсім не зацікавлена у ствоернні такого органу. Отже, якщо ми хочемо жити, а не животіти, необхідно міняти державу з тої, що проголощує правильні лозунги на таку, яка їх реалізовує. «Народна Воля» бачить таку можливість лише при створенні держави, в якій пануватиме народовладдя не на словах, а на ділі. Реальне народовладдя можливе лише тоді, коли влада буде не тільки обиратися народом, але й буде йому підзвітна. Отже, на часі боротьба за те, щоб вибори проводилися максимально прозоро - чи за відкритими списками, чи за мажоритарним принципом із жорстким обмеженням кандидатського фонду і кримінальною відповідальністю за підкуп виборців, а відкликання могло бути організовано простим відкликанням голосів виборцями.

Для цього необхідно в першу чергу вивести на чисту воду тих, хто реалізовує злочинні схеми. «Народна воля» працювала і працює над тим, щоб зібрати всі факти зловживання посадових осіб при розкраданні державної і комунальної власності. Всю свою роботи ми зобов’язуємося проводити відкрито і прозоро, максимально гласно і з інформуванням громади всіма доступими і недоступними нам методами.

Другим своїм програмним завданням ми вважаємо не тільки предачу відомих нам фактів корупції контролюючим та правоохоронним органам, а й контроль за тим, щоб ці органи якимось чином реагували і не «їли дурно народний хліб».

Слід відзначити, що вже і ці дві задачі стикаються із запеклим опором корумпованого чиновництва, яке і є основним розкрадачем народного майна. Прокуратура замість того, щоб слідкувати за законністю, використовує «дірки» у законодавстві з метою власного збагачення. А чиновники безсоромно розкрадають те, що мали б примножувати і чим господарювати.

Ми виносимо на розгляд громадськості таку ініціативу: розробити і впровадити в судову практику таку систему винесення вироків, коли відповідальність посадовців, особливо виборних осіб, має бути не умовна і незрозуміла, а обіймання посади служитиме обставиною, що обтягчує злочин. Особливо це важливо для злочинів, скоєння яких полегшується для посадовців (хабар, наприклад) чи від яких вони покликані захищати суспільство (злочені скоєні представниками правоохоронних органів). Отже, якщо за якийсь кримінальний злочин передбачено покарання «від 2 до 4 років ув’язнання», то для міліціонера це автоматично означатиме «від 4 до 8 років ув’язнення», зокрема це стосується злочинів проти особистості (побиття, гвалтування, знущання).

На сьогодні Народна Воля не бачить серед політичних партій, які були при владі тим чи іншим чином таку, яка була б варта підтримки, а порядні люди є серед всіх. причому, як показує досвід вони у кожній з них скаладють меншість і не обіймають значних посад. Отже саме тому ми виступаємо за відкриті списки, коли списки партій на вибори ми складемо самі, а не партійні бонзи.

Виступати за повнстю мажоритарну систему також небезпечно – ми вже всі бачили масові і успішні підкупи виборців кандидатами. Тому слід запровадити сувору звітність і суворе обмеження для виборчого фонду, щоб його не можна було використати на підкуп, а розмір був таким, щоб вибори справді могли бути демократичними, а не змаганням «грошових мішків». Крім того, маємо передбачити і те, що гроші виборчого фонду були б тільки українського походження, щоб позбавити багатших сусідів можливості маніпулювати нашим волевиявленням чи впливати на нього іззовні.

Іншою, дуже важливою стороною нащих зацікавлень є питання довкілля і природоохоронни. Засадничо ми вважаємо, що подальша еволюція людства має йти шляхом розвитку наукомістких технологій, максимально зберігаючи при цьому нашу планету. Отже, ми проти безцеремонного втручання людини в біоценози лісів, степів і наших вод, тут наші зацікавлення співпадють з всесвітнім рухом «зелених». А розкрадання земельних угідь, останнього, що залишилося в нашого громадянства, як і повітря та сонячне світло веде до нищення саме цих трьох складових, необхідних для життя. Ми виступаємо проти перетворення нашої держави в заповідник «бетонних джунглів» та різних експериментів, на кшталт Чорнобильського. Одним із провідних напрямків розвитку економіки має стати індустрія туристичних послуг, а тому ми відстоюємо збереження і догляд за унікальними памятками культури та приоди, якими така багата наша земля. Не на 4-й блок Чорнобильської АЕС водити туристів, а в наші заповідні ліси та водойми, гори та музеї. Та й відродження і розвиток духовності самого суспільства краще і натуральніше відбувається в автентичних умовах проживання нації. Споконвічно Україна була житницею і однією з найбільших аграрно-розвинутих країн світу. Але від 1917 року селянство України було перетворено на кріпаків, або знищено фізично (голод, прямі репресії найкращих господарів). Як це не дивно, але із зміною основного політичного вектора в 1991 році при здобутті Незалежності Україною, практика нищення селянства і відповідно аграрного сектору не припинилася.

«Народна Воля» виступає за природний розвиток Української нації – аграрний, але науковомісткий, при цьому ми рішуче засуджуємо національне приниження будь-якої національної меншини, але залишаємо за собою право виступати проти тих меншин, які їдять наш хліб і сало і при цьому нас же й ганьблять.

Основний принцип «Народної Волі», відповідно до Конституції України - НАРОДОВЛАДДЯ в державі.

І щоб корупція зривала з ментів-перевертнів погони, для того і простим громадянам треба не підтримувати корупцію, а боротись з нею.

Не давати хабарів, писати завяи проти хабарників.

А якщо стрьомно таке робити, існують анонімні гарячі лінії.

Так, знайшла інфу, що у мешканців Донбасу з'явилась можливість повідомляти про свої претензії в Головне управління Міністерства внутрішніх справ на єдиний міліцейський телефон довір'я "Громадянська позиція" 0-800-505-102.

Цікаво, щоправда, наскільки це дієво.