хочу сюди!
 

Алла

36 років, овен, познайомиться з хлопцем у віці 35-40 років

Замітки з міткою «поезія»

Поки що найліпший написаний мною вірш

"Поезії слово -- то зброя могутня", --
Вмостився у ліжку щасливий поет.
Заснув із думками про світле майбутнє --
Прокинувся з думкою про туалет...


За цей шедевр високого поетичного стилю приблизно 2005 року одна поетеса мені жартома порадила вбитися об стіну. Але я вирішив, що не буду цього робити. Самовбивство -- це гріх. Живу з надією написати щось геніальне.



71%, 10 голосів

14%, 2 голоси

14%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Вже ранки прокидаються пізніше

Бракує сонцю сил вже на вершечок
Небесний видиратися; спроквола
З півшляху подолає і додолу
Сповза. Жене вівчар овечок -

Вітрець і хмари, подорожні вічні,
Бредуть собі серпневим пасовищем,
Всевідні й мудрі. Соняхи окличні
Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище...

Вже ранки прокидаються пізніше,
Від прохолоди щуляться. Туман
Скуйовджений із річкової ніші
Вигулькує, кульгавий дідуган.

Він шкандибає лукою спроквола
З отарою овечок тонкорунних
І тане... у тремке трембітне соло,
У літепло, у блюз осінньострунних...



серпень 2014-вересень 2015

© Copyright: Марина Степанська

Вже ранки прокидаються пізніше


Бракує сонцю сил вже на вершечок
Небесний видиратися; спроквола
З півшляху подолає і додолу
Сповза. Жене вівчар овечок -

Вітрець і хмари, подорожні вічні,
Бредуть собі серпневим пасовищем,
Всевідні й мудрі. Соняхи окличні
Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище...

Вже ранки прокидаються пізніше,
Від прохолоди щуляться. Туман
Скуйовджений із річкової ніші
Вигулькує, кульгавий дідуган.

Він шкандибає лукою спроквола
З отарою овечок тонкорунних
І тане... у тремке трембітне соло,
У літепло, у блюз осінньострунних...



серпень 2014-вересень 2015

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Прийшли вони

До нас  прийшли “вони”,
Чужі розпочали реформи,
Мирний люд втягнули до війни,
Киваючи на міжнародні норми…

Прийшли, й настав той час,
Коли  поле “Градом” засівають,
В жнива “200-і” повертаються до нас.
А “300-і” серце болем крають,


Куди поділося нажите,
Ніхто нічого вже не знає,
Не росте трава, пропало жито,
Шкода, нічого вже має


Бур”яном все заросло,
Телевізор денно бає,
Нема добра, панує зло,
І правди вже не має


Укр сучасний осмілів ,
Від АТО “безсовісний” тікає,
Честь на гроші замінив,
Невже пролетарів уже не має.


Фото0199

Савчин О.М

Серпень 2015р.

Впольований.

Впольований. Хижо – хтива усмішка заграла І пожирає погляд твій Мене немов голодна львиця впольоване ягня. І як той надихавсь конопляним димом Здобиччю став твоєю і немічним Я полонений, спутаннй Чортма вже й відірватись. Благаю – мого юнацького життя ти не губи Мою ти кров то не буди. О, Паво, Гурія Прекрасна, Чарівна Славо, Пощади!

депресняк

Холодна крапля
впала
з даху на обличчя

як льодовий
дотик



як мало ми вділяєм
тендітним дрібницям,
втрачаючи Чутливість
грубієм серцем..

Шовкових споришів тендітний дотик


 

Шовкових споришів

Тендітний дотик.

У хатці з комишів

Леліє ґнотик –

 

Там сонечко до сну

Вмостилось. Тихо…

Ліг місяць на сосну,

Молочно диха.

 

Хор коників сюрчить -

Й руна з твердіні!

Замріяно турчить

Струмочок. Тіні

 

 Вистромлюють носи,

Ідуть навшпиньки,

І крапельки роси

З нічної синьки

 

На шовк із споришів

Зсипають рясно…

Розкрилення душі -

Дитинство ясне…

 12.06.2015

 © Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 66669

 

Поезія Костенко

В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві , і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!

© Ліна Костенко

Из нового. Ночные стихи

Навчи мене, Творець, Душі торкатись струн, 
Щоб вміло підбирати слів, не помилятись.
Щоб кожне слово було як колун - 
Крізь оборонний мур допомагало пробиратись.

Лише від дотику невмілою рукою..
Такі крихкі, розсиплються у прах. 
Від сліз безжально вкритії іржою....
Навчи мене, Отець, як лікувати страх? 

Чи вистачить потужності кремезних рук,
Щоби в обіймах на віки скувати в спокій?
Зроби, молю, щоб серце не ховало мук,
Щоб не боялось сповнитись любові. 

Навчи мене, Творець, Душі торкатись струн, 
Щоб вміло підбирати слів, не помилятись.
Щоб кожне слово було як колун - 
Крізь оборонний мур дозволило пробратись.


Запрет на "я тебя люблю"





Ты простой человек
Но к тебе явился мой ангел, одолжил твое тело,
И привел ко мне, для большого чувства любви.

Высказавшись - пришло время вернуть тело обратно,
Ангел вернул тебя где взял
Сам вновь растворившись в небытие.

Очнувшись, мы с тобой так и не смогли постичь умом
Удивлены и далеки друг от друга.

Самый быстрый настоящий глубокий роман
Похожий на обрыв струны дерзкого музыканта
Что прервал музыку визгом на самой высокой ноте.

"Я тебя люблю" - запрещено сказать здесь, и не скажется
Мы задуваем свечи в своей душе, каждый в одиночку
Чтоб стало темно и не видно раны на сердце

Чтоб забыть
идти дальше
любить...
Но на этот раз реальность.