Mожy дoвеcти: дo любові, ... дo нeнaвиcті, ... дo ЗAГCу, ..... дo пcихлікарні........  Baм кyди?)

Можливо, кожен із нас ( чоловіків ) помічав те що декотрі жінки просто висмоктують із нас енергію. Ми морально слабшаємо, та не надаємо тому сенсу, роздуми про те, що це є нормальним у стосунках просто не дають нам можливості думати про щось інше. Тільки вона" божество", ніяким темам більше місця й немає. Дуже, дуже збиткова концепція. Справді жінка важлива, про неї треба піклуватися, балувати, любити та цінувати. Але кожен має при цьому виконувати свою роль.
Жінка дзеркало свого чоловіка, якщо інакше - то ти будеш інакший. Якщо твоя жінка не така як ти хочеш розійдіться бо:
1) або ти станеш таким як вона;
2) або ладу в союзі не буде;
Міркуй сам чи потрібні тобі ці проблеми, які закінчаться нічим?!
Думай заздалегідь, і спрямовуй відносини у вигідне для обох русло. Будь прискіпливим у виборі єдиної!

Как женщине понять, что её любят?
Раньше я думала, что любовь - это вот в как в кино. Она ему: "Ханни, ай лав ю, гив ми плиз шубу-дубу из рашен фокс, энд ещё бьютифул стоун в ауруме 585-й пробы", а он ей: "Йес, мой сладкий бубльгум! Щас метнусь за шубой-дубой, и яхонтов на обратном пути прихвачу"
Вот она, думаю, любовь-то! Настоящая! "Я ей - Санюшка, а она мне - Митюнюшка!"(с) 
Подарки! Шубы! Аурум! Бриллиант Сердце океана на Восьмое марта!
Но нет. Нет, друзья. Не ту страну назвали Гондурасом.
Сегодня в половине третьего ночи приспичило мне гречневой кашки. Антикризисной гречи мне захотелось. С маслом и молоком. Прям чувствую: очень надо. Гречка есть, молоко есть, даже соль и сахар есть (втарилась на случай войны, чо я, хуже всех?), а масла нет. ну вот вообще нет, даже бумажки от него - и той нет. А муж уже спит, ясен пень.
Я его так тихонечко бужу, и говорю на ушко: "Тёмушка, а я кашки хочу".
Тёмушка мне сквозь сон: "Ну и свари себе кашки, а то ведь на ночь не пожрёшь - не уснёшь".
Я ему: "Тёмушка, а маслица-то нету!"
А он мне: "ну и ешь без маслица"
А я ему: "Я без маслица не могу! Это не каша ведь, а дрянь какая-то получится. Тёмушка, сходи в магазин, а? Купи маслица горшочек. И минералочки. И молочка ещё. И сливок - мне для кофе на утро. И..."
"И иди ты в жопу, Лида" - ответил Тёмушка, но проснулся. - "Полтретьего ночи. Мне в семь на работу вставать. Ты издеваешься?"
Я всхлипнула: "Кашки бы мне, Тёмушка. Кашицы немного. Чуть-чуть. И маслица. Ну пожалуйстаааааа!"
Тёмушка встал и пошёл на кухню. Открыл холодильник. Изучил содержимое. Потом спросил: "А оливкое масло не подойдёт? А майонез? А сало вот тут хорошее ещё - не покатит? А вот смотри: икорное масло есть! Тоже не пойдёт?"
Я сделала скорбное лицо, и грустно пошлёпала губой.
Тёмушка закрыл холодильник, пошёл оделся, и в дверях обернулся и спросил: "Так что там ещё надо взять, кроме маслица-то?"
Вот это - любовь. Маслице в полтретьего ночи - это любовь!!!!
А про шубы-дубы ещё в русской народной старинной песне пелось "Ты шубки беличьи носила, кожи крокодила... И перо за это получай!"
Не надо мне шуб. Ничего мне не надо. Всё у меня есть, спасибо тебе, Господи.
И маслице. Это самое главное. И маслице. 

Дама сдавала в блиндаж:
жилеты, очки, патронтаж,
разгрузки, аптечки, масленки
и комплексную тепловизионку.
Лучше не знать врагам,
сколько у нас таких дам!

Я бачив стареньку у церковці Божій - 

О, жінка! Хто ти така є,
Що за створіння і якого роду?..
Така далека і така близька,
Така бажана і достойна оди.

За тебе йдуть дуелями на смерть,
Перепливають океанів води,
Штурмують небо і камінну твердь
За ту красу, за ту небесну вроду.

Пізнати щоб тебе і зрозуміти
За просто так, не відаючи страху,
Чоловіки в віках тисячоліть
Кладуть життя так віддано на плаху.

О, жінка! Ти дивуєш світ,
Народжуєш життя в тяжкім двобої,
Щоб рід продовжить нескінченно літ,
Тому я так пишаюся тобою.

І возвеличую лише тебе одну
Що кожну мить, в простій житейській днині,
Боготворю, як раннюю весну,
Як час, що плине по життю неспинно.

Краще шкодувати за тим, що зробив,

Аніж за тим – чого НЕ ЗРОБИВ!

(народна мудрість)

Я бачив дивний сон,

Немов мені відкрилась

Твоїх очей безмежна глибина…

Губами ти мене спокусливо пестила

І ми кохались, випивши вина…

 

Я цілував і пестив твоє лоно

Я випив сок із нього весь, до дна

Ти мене ніжно-ніжно цілувала

Твоїх сосків дзвеніла твердизна

 

Волосся твоє пахло різнотрав’ям

І постілі невинна білизна

до себе знов і знову нас манила

Час зупинився, ніжна тишина світ огорнула…

 

Лише душі струна  твоя й моя

схвильовано і в унісон бриніла

І було все так світло й загадково

Я з юності так палко не кохавсь…

 

І я прокинувся, на що я сподівавсь?

Чого чекав? Чи сон то був? Чи яв?

 

То увісні виходять душі наші на гулянку

І повертаються щасливі спозаранку

Зробивши те чого не робим ми

І сміючись над дивними людьми

Котрі свої найкращі роки

Марнують на непотріб, чвари, склоки

І тратять час їм даний на кохання,

Щоб кудись бігти, сумніватись зрання

Не думаючи що минуть роки

Й залишаться лиш спогади й думки…

Про те що міг, та так і не зробив

Згадати нічого – тоді навіщо жив?

Когда я был молод, некоторые женщины говорили, что любят меня за длинные ресницы. Я принимал это. Позже за моё остроумие. Потом за мою власть и деньги. Потом за мой талант. Потом за мой разум – глубокий. Хорошо, я могу принять всё это.
Единственная женщина,которая меня пугает, это та, которая любит меня только за то, что я есть. У меня есть на неё планы. У меня есть яды и кинжалы, и тёмные гробницы в пещерах, чтобы укрыть её. Ей нельзя разрешать жить. Особенно если она сексуально преданна и никогда не врёт, и всегда ставит меня выше всего и всех.

Марио Пьюзо "Пусть умрают дураки"