Моє улюблене свято... Напевно, Новий Рік. Можна загадувати бажання, і потім цілий рік гадати, чи воно здійсниться... Смішно. Однак, здається, найбільше я люблю Різдво. Це дуже родинне свято. Дуже тихе. Ми з дідусем усамотнювалися в кімнатці і тихенько лежали, слухаючи тишу, колядки, що відлунювали здаля... Звісно, були смачні страви. Традиційні. Навіть за часів Брєжнєва... На жаль, я з тих, як він казав, "їдять, щоби жити". А є й ті, що "живуть, аби їсти". Тому єдине, що можу пригадати, це кутя. І пироги... Різні. З вишнями, сиром, яблуками... Запашні. Здається, ще була, "їда наша, - борщ та каша". Ми неправильно святкували, тихо... Атмосферно. Це було просто свято. Дивно... А вже Новий Рік святкували дуже гучно, нестримно, з усіма, - приїжджали, приходили далекі родичі, і разом проживали ці зимові дні... Велика родина - це вже свято. Справжнє диво...

Свого часу цей канал зробив для трансляцій (стрімів), або щоб "заливати" відносно короткі відео прямо у YouTube без відеомонтажу. 

Проте через певний час YouTube ввів обмеження на прямі трансляції з телефона, і я цей канал "закинув", оскільки практично усі відеоролики я робив з застосуванням обробки. 

Повернувся до цього каналу я в цьому році, зробивши пару відео повені у Києві весною 2023 року,  YouTube-короткі (Shorts), які, на диво, отримали певну популярність. 

І тому зробив коротке відео дитячих розваг на День Києва в парку Наталка - https://youtube.com/shorts/V5-7VMltqms?feature=share - з мильними бульбашками аж до 10 метрів. Діти пораділи, щоб хоч так їх відволікти. 

Але найсильніше відео, вже не у форматі YouTube-Shorts зняв дещо пізніше -- нові діти війни в Україні звертаються до російських матерів. На жаль, навряд чи це звернення почують ті, до кого вони звертаються. 

Спочатку я теж, до речі, думав застосувати відеомонтаж, бо через хвилювання ледве зміг втримати в руках смартфон, яким знімав. Але потім все ж вирішив розмістити прямо з смартфона.