хочу сюди!
 

Виктория

49 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 45-57 років

Замітки з міткою «статистика»

Статистика патріотизму українців по регіонах

Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування7
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
    Анатолій Ткачук, директор з питань науки і розвитку Громадської організації «Інститут громадянського суспільства»
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
    Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України
  • Головними складовими патріотизму українці вважають любов до країни, готовність її захищати та виховання поваги до країни у дітей – соцопитування
    Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА
  • Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті
Анатолій Ткачук, директор з питань науки і розвитку Громадської організації «Інститут громадянського суспільства»
Київ, 21 січня 2020.

80% українців вважають основною складовою патріотизму любов до країни, готовність захищати її, якщо треба, зі зброєю – 64%, виховання у дітей любові та поваги до країни – 58%. Такі результати загальнонаціонального дослідження громадської думки оприлюднила Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. Соцопитування проводилося Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова  з 13 по 18 грудня 2019 року в усіх регіонах України, крім окупованих територій. Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Дотримання законів назвали складовою патріотизму 56%, знання історії та культури своєї країни – 51%. Участь у виборах – 38%, чесне виконання своїх обов’язків – 36%, спілкування державною мовою – 35%, сплату податків – 30%, участь у громадському житті – 28%, повагу до влади – 26%, участь у боротьбі з корупцією та проблемами в країні – 21%.

Щодо окремих показників патріотизму є регіональні відмінності. Наприклад, у Західному регіоні спілкування державною мовою як прояв патріотизму відзначили 60% респондентів, тоді як у Центральному – 32%, Південному – 25%, Східному – 24%. Повагу до влади серед показників патріотизму частіше згадують на Сході – 42%, тоді як на Півдні – 36%, у Центральному та Західному регіонах – 25% і 24% відповідно. Сплату податків відносять до показників патріотизму 41% у Східному регіоні, 36% у Південному, 25% і 24% у Центральному і Західному відповідно.

Абсолютна більшість населення України (75%) вважає себе насамперед громадянами України, при цьому, загальнонаціональна  ідентифікація переважає в усіх регіонах України: Південному (84%), Центральному (78%), Західному (76%) та Східному (66%). Регіональну ідентифікацію  як основну обрали  16% громадян. «Раніше у Західному і Центральному регіоні чітко переважала загальнонаціональна ідентифікація, у Південному та Східному відповіді ділилися і досить помітно виражена була регіональна ідентифікація. Після 2013-14 років, картина змінилася: на тлі подій люди задумалися, ким вони є у цій ситуації. Якщо у грудні 2013 року насамперед громадянами України вважали себе 54%, то у грудні 2014 року – 73%», – нагадала Ірина Бекешкіна.

Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА, звернув увагу, що згадка серед ознак патріотизму готовності захищати країну, в тому числі зі зброєю в руках, несуттєво відрізняється за регіонами: 66-67% на Заході, 59% на Півдні, 62% на Сході.

81% респондентів погодилися з твердженням, що мова є важливим атрибутом незалежності України: 55% «безумовно», 26% «скоріше за все». У Західному регіоні цей показник складає 95%, Центральному – 86%, Південному – 71%, Східному – 64%. Так само, 80% українців згодні, що всі керівники держави та держслужбовці у робочий час повинні спілкуватися державною мовою (на Заході – 96%, на Сході – 64%, Півдні – 71%), і 79% – що в українських ЗМІ принаймні половина контенту має бути українською мовою.

69% українців вважають, що російська мова може вільно використовуватися у приватному спілкуванні, але українська має бути єдиною державною. «Статус російської мови як офіційної в окремих регіонах підтримує лише 15%, як другої державної поруч з українською – 12%», – зазначила Ірина Бекешкіна. У Південному регіоні  статус російської мови як мови повсякденного спілкування,  а української як єдиної державної підтримує 51%, як офіційної в певних регіонах – 27% і як другої державної – 14%.  На Сході 24% підтримують можливість визнання російської мови офіційною в окремих регіонах і 31% – як другої державної.

Кількість українців, які бачать майбутнє України у складі ЄС, максимальна за увесь час опитувань – 64% (на Півдні та Сході – 44% і 43% відповідно). Вступ до Євразійського економічного союзу підтримують 13%, ще 23% респондентів не визначилися  з позицією.

51% українців підтримують членство у НАТО як гарантію безпеки. Позаблоковий статус підтримує найменша кількість респондентів за увесь час опитувань – 26%. 6% виступають за військовий союз із Росією та країнами СНД. Водночас, на Півдні та Сході переважає підтримка нейтрального статусу – 42% та 43% відповідно, членство України в НАТО підтримують 34% і 29%. «Для порівняння, у 2012 році в цілому в Україні підтримували членство в НАТО лише 12%. Найбільше противників НАТО зараз – у Донецькій і Луганській областях. Але якщо у 2013 році проти НАТО було 94%, зараз – 50%», – зазначила Ірина Бекешкіна.

Зачем Украине сейчас реинтеграция с ОРДЛО? или Обследование ...

 … общественного мнения на территориях, неподконтрольных Украине, которое проведено 7-31 октября 2019 г. по заказу Украинского института будущего (УИБ) и газеты «Зеркало недели» харьковским социологическим центром "Нью Имидж Маркетинг Групп". Результаты были опубликованы в «ЗН» 9 ноября. Опрошены 1606 человек (800 в неподконтрольной части Луганской и 806 в неподконтрольной части Донецкой областей) 


Согласны ли вы с тем, что действия России в Крыму – это законная защита русскоязычных граждан?

полностью согласен и скорее согласен – 84%

абсолютно не согласен и скорее не согласен – 16%

Согласны ли вы с тем, что действия России в Крыму – это незаконное вторжение и оккупация территории независимой Украины?

полностью согласен и скорее согласен – 10%

абсолютно не согласен и скорее не согласен – 90%

Согласны ли вы с тем, что война в Донбассе – это внутренний украинский конфликт?

полностью согласен и скорее согласен – 76%

абсолютно не согласен и скорее не согласен – 24%

Согласны ли вы с тем, что война в Донбассе была начата Россией и местными пророссийскими группировками?

полностью согласен и скорее согласен – 10%

абсолютно не согласен и скорее не согласен – 90%

Кто несет ответственность за конфликт в Донбассе – в большей мере и в некоторой мере?

украинская власть после Майдана – 95%

США – 90%

местные активисты Майдана – 86%

местные активисты Анти-Майдана – 45%

Россия – 29%

власть ДНР/ЛНР – 30%

За счет чьих средств должен быть восстановлен Донбасс? За счет:

Украины – 63,6%

США – 17%

Европы – 16,5%

России – 16%

собственных ресурсов – 18,5%

Какие каналы вы смотрели почти каждый день последние три месяца? (в % ко всем опрошенным):

российские – 56

украинские – 4,7

Какие телеканалы почти всегда искажают информацию о ситуации в Украине?

украинские – 46,3

западные – 25

российские – 8

местные (ДНР/ЛНР) – 7

5. Внешнеполитическая ориентация ордловцев и статус ОРДЛО

У вас теплое и очень теплое отношение к следующим странам и организациям:

Россия – 84,3

Беларусь – 68,7

Украина – 26

Канада – 6

ЕС – 5

США – 4

НАТО – 2

Какой вариант внешнеполитического курса Украины гарантирует успех?

объединение с Россией – 78

курс на вступление в ЕС – 13,2

курс на вступление в НАТО – 7,3

Вы однозначно не допускаете и скорее не допускаете во время проведения местных выборов в Донбассе

присутствие украинских СМИ – 41,4

присутствие украинских наблюдателей – 41,9

присутствие ЦИК Украины – 57,8

участие украинских политических партий – 73,4

Каким вы видите статус ДНР/ЛНР?

быть частью Украины как прежде – 5%

стать частью России – 52%  

........ и т.д.

После знакомства с результатами комплексного опроса ордловцев у меня остался только один вопрос. И он адресован не им, а В.Зеленскому. Зачем он хочет интеграции Украины с ОРДЛО? Причем именно сейчас?

(Андрей Илларионов, российский политик и экономист. Из публикации в Обозревателе. Сокращено.)

Один з голосів цивілізації,

...багато з яких не було почуто ніколи...

З промови індіанського вождя Чорного Яструба після свого потрапляння у полон, який поклав край збройному протистоянню між властями США та індіанськими племенами у штаті Іллінойс але і поклав початок вигнанню племен сауків та фоксів зі своїх територій.
Оригінал зберігається в історичному відділі бібліотеки індіанського селища Канайохарі між містами Олбані та Сіракузи, штат Нью Йорк.

"Я вперто бився. Та ви мали сильну зброю. Кулі летіли, немов птахи у повітрі, і свистіли біля наших вух, як вітер у вітах дерев зимою. [...] Чорне, схоже на палку красуню, сонце, що випило морок ночі та хмар, нині зійшло над нами. То було останнє світло, що сяяло Чорному Яструбу. [...] Тепер він полонений блідолицих. [...] Він не зробив ніц з того, чого має соромитися індіанець. Він боровся за своїх співвітчизників, скво та дітей, проти блідолицих, що прибували до них з року в рік для того, аби обдурювати і забирати їхні землі. Ви знаєте, чому ми воювали! Причина відома всім блідолицим. Вони мають соромитися її. [...] Індіанці не брехуни. Білі говорять погане про індіанців і дивляться на них з ненавистю. Але індіанці не брешуть і не крадуть. Індіанець, який поводив би себе так само гидко, як блідолиці, не міг би жити у нашій країні; він був би скараний на смерть, а його рештки зжерли б вовки. Блідолиці то є погані вчителі; вони брешуть і творять кривду, посміхаючись у лице бідоласі-індіанцю, якого вони тут таки дурять; вони тиснуть його руку аби завоювати довіру, напоїти, збезчестити його жінку та обманути його. Ми просили їх дати нам спокій, та вони невідступно прямували за нами, обвиваючись навкруг нас, немов змія. Вони отруїли нас своїм дотиком. Ми не могли порятувати себе. Ми жили в небезпеці. Ми ставали такими ж, як вони, - лицемірними брехунами, невірними у подружжі, ледачими трутнями, пустомелями та неробами. [...] Білі не знімають скальпа з голови, але вони чинять гірше - отруюють серце. [...] Прощавай, моя країно! [...] Прощавай, Чорний Яструбе!"



На час причалювання перших кораблів колоністів до американського суходолу за деякими оцінками у Північній, Південній та Центральній Америках проживало загалом 75 млн людей. З яких 25 млн жило на територіях сучасних США та Канади.

З книги Говарда Зінна "Історія народів Сполучених Штатів"

"Колумб із послідовниками прибули не у безлюдну дику місцину, а у заселений світ усталених традицій та культури, стосунків між людьми, що характеризувалися більшою рівністю, аніж у Європі. Чоловіки, жінки і діти співіснували у ньому одне з одним та з навколишньою природою більш гармонійно і мирно, аніж де б то не було у світі".

У наші дні за найсвіжішими та точнішими оцінками число корінного населення США і Канади складає в сумі 2 млн осіб. Ці дані також містяться у згаданій бібліотеці.

Всі ці дані транслює автор Фредрік А. Ротххаар у своїй книзі "Смажений" або Одного разу в Америці"
сайт автора: www.faro.hu


Але звісно актуальнішими є інші задачи, до прикладу, збереження тигрів, яких у дикій природі лишилося 3890, і які, на відміну від індіанців, про себе не подбають.

Пройдемо з відти туди і повернемося

Останні роки Україна розвивається за "правилом буравчика". Хто вивчав фізику і механіку, має його знати. У "Вікіпедії" можна прочитати, що під ним маються на увазі правила для визначення "направлення таких важливих у фізиці… векторів, як вектор кутової швидкості". "Правило" допомагає визначити напрямок векторного руху, включаючи "орієнтацію базису". Не вважайте за безглуздя, але це важливо для розуміння того факту, що понад 40 млн осіб (або скільки нас ще залишилося) перебувають усередині політико-економічного "буравчика", який уперто рухається вниз до повної амортизації людського інфраструктурного та економічного потенціалу країни. Разом із загальним "обозом", туди, вниз, рухається і влада в особі "політичних еліт". Вони також сточуються в тесачці корупції, як олівець до розміру "огризка". Рівень суб'єктності країни девальвує зі швидкістю, аналогічною прискореній амортизації її економічного потенціалу. Щодня пробивається чергове дно. Як кажуть, дійшли до граніту і почали "бурити". Те, що стає буденним сьогодні, було неможливим ще вчора. На зустрічі "двадцятки" в Осаці Трамп і Меркель "обговорили перспективу реформ в Україні"… Причому без самої України. Десять років тому це визнали б поганим політичним жартом. Як казали герої "Щасливого числа Слевіна": "Був час. - 4:35. - Ти мене не зрозумів. Я не запитував, скільки часу, я сказав "був час". - "Був час"? - Угу. Візьми, наприклад, он ту шоколадку. Дуже апетитна, правда? - Їй років сімдесят. - Сьогодні так. Але був час...".


ООН підготувала демографічний звіт World Population Prospects. Основний виклик світової економіки – зростання кількості населення і необхідність його постійно соціалізувати, враховуючи кількість людей, яка зростає, з вищою освітою, котрі вже не хочуть працювати "кайлом". Ключовий виклик розвинутих країн – трудова імміграція і криза на внутрішніх ринках праці. Але це і можливість подолати старіння населення і підвищити конкурентоспроможність економіки завдяки більш дешевій робочій силі.

Україна має зовсім інші виклики. Ми перебуваємо в стані гібридного третього демографічного переходу. Чому гібридного? У класичному варіанті на цій стадії зростає тривалість життя і зменшується народжуваність. Перший фактор компенсує другий і скорочує динаміку від'ємного природного приросту населення: воно просто старіє. В Україні дійсно зменшується народжуваність, але при цьому тривалість життя є значно нижчою, ніж у розвинутих країнах, особливо серед чоловіків. Українці мало народжують і помирають, не доживши до 70 років (чоловіки).

Ця гібридність позначається і на економіці. Глобальний світ балансує між багатими, технологічно розвинутими і державами, що старіють, з одного боку, і бідними, такими, що технологічно розвиваються, але при цьому молодими країнами - з іншого. Україна – бідна, технологічно деградує,  при цьому ще й з економікою, що старіє. І на відміну від розвинутих сусідів ми не можемо перекрити ці дефіцити інвестиціями, трудовими мігрантами або високою динамікою розвитку. До нас ніхто не їде, оскільки зарплата в країнах Азії та Африки вже порівнянна з нашою, а витрати на проживання у вигляді тих самих тарифів в Україні є незрівнянно вищими. Така парадигма не вирок, а дзвін, точніше набат, який звучить не по комусь абстрактному, а по кожному з нас. Україна має потенціал розвитку і "зародок зростання", просто ці внутрішні "насіння" необхідно посадити в родючий ґрунт. А для цього важливо хоч трохи думати на виборах.

Але повернемося до звіту ООН. За даними міжнародних аналітиків, у 2050 році населення нашої країни скоротиться до 35,2 млн (при аналізі цього показника слід врахувати, що в ООН переконані, що українців досі майже 44 млн). А до 2100 року процес депопуляції призведе до скорочення кількості до 24 млн осіб.

Спробуємо перевірити ці дані за допомогою простих лінійних функцій. Візьмемо скорочення кількості населення протягом останніх трьох років, виведемо середнє арифметичне і закладемо в розрахунок гіпотезу, що до 2050 року ці темпи спаду будуть константою.

112.ua

До 2050 року населення України скоротиться до 36 млн, що приблизно відповідає даним ООН (з нинішніх 42,4 млн). У 1990 році нас було 51,5 млн. Глибина депопуляції становитиме понад 15 млн осіб, або 30% від базового рівня. Важко в сучасній історії знайти подібні жахливі приклади.

112.ua

Водночас навіть з урахуванням токсичності медичної реформи тривалість життя повільно, але все ж буде підвищуватися. У такій моделі кількість населення старше 65 років до 2050 року перевищить 10 млн осіб і складе 28% населення порівняно з нинішніми 16%, тобто соціальне навантаження на бюджет (навіть у контексті виплати мінімальних пенсій і субсидій) зросте приблизно вдвічі порівняно із сьогоднішнім рівнем. Це якраз "ідеальні" умови для адаптації лібертаріанських моделей розвитку, про які кажуть ідеологи, котрі прийшли до влади, але нічого не розуміють у пропонованих ідеологемах.

112.ua

Демографічну ситуацію в Україні доволі наочно ілюструє графік природного приросту/убутку населення в розрахунку на 1000 жителів. Це перевищення народжуваності над смертністю. У 1990 році такий показник був позитивним і становив 0,5. Мінімум було досягнуто в 2002-му – мінус 7,7. Потім завдяки державним програмам стимулювання народжуваності та зростання рівня і якості життя показник природного приросту дещо покращився і досяг -3,1 у 2012 році. Але з 2013-го почалося подальше падіння, що посилилося останніми роками: мінус 5,1 за підсумками 2017-го.

За прогнозами ООН, у двох третинах із 235 країн і районів проживання кількість населення збільшиться, причому в 40 темпи зростання становитимуть 50% і більше, а 19 держав подвоять своє населення. У 55 державах цей показник або зменшиться, або буде балансувати на точці "замерзання". Найвищий рівень депопуляції (мінус 20% і більше) відбудеться лише в Болгарії, Латвії, Литві, Україні та на островах Волліс і Футуна. Проблеми трьох європейських "карликів" будуть мінімізовані спільним з ЄС ринком праці та можливістю залучати трудових мігрантів. Україна — по суті, єдина велика країна у світі, яка в подальшому зазнає катастрофічного скорочення кількості населення. Ключові чинники демографічної кризи: низька народжуваність і високі темпи трудової міграції за кордон.

Оцінюючи чистий приплив мігрантів до України, ООН враховувала офіційні дані, згідно з якими такий показник для нас поки ще є позитивним. Що, на думку авторів доповіді, частково компенсує дефіцит населення (аналогічно з Сербією і РФ). На жаль, в ООН не врахували нашу специфіку: мільйони мігрантів, які навіть перебувають за кордоном понад рік, зберігають український паспорт, хоча з точки зору виконання цивільних обов'язків, зокрема щодо сплати податків, вони нічим не відрізняються від тих, хто офіційно змінив місце проживання. Зважаючи, що в майбутньому всі вони будуть претендувати на субсидії, пенсії і пільги, такий формат для країни ще гірший, і реальну картину може встановити тільки всеукраїнський перепис населення.

112.ua

Хоча, враховуючи загальний тренд на спрощення і сплощення профілю української економіки, все логічно. Останніми роками частка сільського господарства і добувної промисловості в структурі ВВП збільшилася з 13 до 16-17% або на 4%. З такою динамікою цей показник до 2050 року цілком може збільшитися ще в 1,5-2 рази. За такої структури економіки численне населення, так би мовити, є зайвим. Частину треба "утилізувати" за допомогою трудової міграції, підвищуючи темпи економічного розвитку в Польщі та компенсуючи в країнах Центральної Європи демографічну прогалину, що утворилася після виїзду "місцевих" до Німеччини і далі.

Наступний етап – це обезземелення селян унаслідок "земельної реформи" і подальше розчинення – спочатку у великих українських мегаполісах, а потім "за рознарядкою" на захід. У підсумку, через тридцять років в Україні має залишитися приблизно 25-30 млн осіб, третина з яких будуть люди старші 65 років, для виплати мінімальних пенсій яким цілком вистачить сировинної ренти, яку погодяться виплачувати 4-5 ФПГ.

Враховуючи соціальну вразливість пенсійної групи населення, не важко буле сформувати на цій електоральній базі довгогральну клептократичну систему влади і політичну модель охлократії. За великим рахунком, місцевим "елітам" залишилося потерпіти кілька бурхливих політичних циклів. А потім "мертві з косами стоять, і тиша"…

Олексій Кущ 

Зарплата зростає, податки з неї також зростають



Размер средней зарплаты в Украине за март 2019 года составил 10 тысяч 237 гривен. Зафиксирован рост зарплат в Украине depositphotos.com Стало известно, что размер средней зарплаты в Украине за март 2019 года составил 10 тысяч 237 гривен. Читай также: Мини-рейтинг министерских зарплат: Кто и сколько заработал за март Об этом сообщается на портале Госстата. Такие данные свидетельствуют о росте размера номинальной оплаты труда на 22,1%, если сравнивать с мартом 2018 года. Увеличение реальной зарплаты в марте составило на 7,6%, если сравнивать с результатами заработка в феврале 2019 года, а также на 12,5%, если сравнивать с размером зарплаты в марте 2018 года. Читай также: Рекордно низкий уровень безработицы зафиксирован в странах ЕС Как отмечают в Госстате, средняя номинальная заработная плата штатного сотрудника в Украине за март 2019 года превышает минимальную зарплату, которая составляет 4 тысячи 173 гривны, в 2,5 раза. Лидером по уровню зарплаты является столица Украины, в которой зарабатывали около 16 тысяч 207 гривен. В Черновицкой области фиксируют самую низкую зарплату по стране - 7 тысяч 437 гривен. Динамика средней зарплаты ukrstat.gov.ua В данных не учитываются исследования на территории аннексированного Крыма и оккупированных областей Украины.


Источник: http://dengi.ua/budget/308639-Gosstat--Srednjaja-zarplata-v-Ukraine-vyrosla-na-25-
© Dengi.ua

Такі справи у дніпрян...

З травня по вересень 2018 року домогосподарства Дніпропетровщини продали практично 6 млн кВт x год електроенергії від сонячних панелей, заробивши 28,7 млн грн. Про це повідомляють в ДТЕК “Дніпровські електромережі”. На сьогодні в ДТЕК налічується 819 побутових сонячних електростанцій: 639 - в Дніпропетровській області; 88 - в Донецькій; 92 - у Києві.

Виходить, що в середньому місячний дохід одного домогосподарства від продажу електроенергії СЕС становив 8982 грн 79 коп.

За інформацією компанії кількість таких приватних електростанцій у 2018 році в Україні збільшилася удвічі. Згідно з інформацією Держстату, в Україні існує понад 4660 приватних сонячних електростанцій.


Очень интересная ПОГОДНАЯ МЕТЕО НОВОСТЬ


http://www.hmn.ru/index.php?index=1&nn=40221

У наших западных соседей по-летнему тепло

ИА "Метеоновости" / 12:12 Четверг, 18 октября

  В прошедшие сутки центр погожего антициклона располагался над столицей Украины. Именно здесь сформировался очаг аномально теплой погоды. Среднесуточная температура превысила норму в Киевской и близлежащих областях на 8 градусов. Как следствие тому - новые температурные рекорды. Они были установлены в большинстве украинских городов и везде превысили 20-градусную отметку.

В Киеве подобного тепла не отмечалось с 1885 года, и теперь суточный максимум составляет +24.0. Городами-рекордсменами стали Чернигов, +24.1 (предыдущий +19.4 в 1990 году), Ровно - +24.3 (предыдущий +24.0 в 1979 году), Полтава - +23.6 (предыдущий +21.7 в 2012 году), Харьков - +23.6 (предыдущий +22.4 также в 2012 году) и ряд других городов.

Температурные рекорды отмечены и в Республике Беларусь, в большинстве областных центрах: в Минске, Гомеле, Витебске и Могилеве. Лишь в Бресте и Гродно рекорды устояли. Здесь также дневная температура превысила отметку в +20 градусов.
 / meteonovosti.ru /

===========

А я даю ПОДСКАЗКУ - в архивах погодного сайта МЕТЕОНОВОСТЬ действительно хранится статистика метео данных по многим городам не только России, но и Украины, и Беларуси ещё с последней четверти 19-го века, о чём многие современные экологи или не знают, или утаивают, нагнетая страшилки по глобальному потеплению климата на всей Земле, типа всех землян ждёт погодный апокалипсис... 

НО такие похожие климатические экстремумы +/- тоже наблюдались нашими предками, например, А.С. Пушкин в романе "Евгений Онегин" настолько точно описал погоду, что наши современники смогли достаточно точно вычислить год рождения самого Е.О. - кому интересно даю ссылку на Журнальный Зал: 

Вадим Старк «Снег выпал только в январе...»
Внутренняя хронология романа «Евгений Онегин» - http://magazines.russ.ru/zvezda/2011/6/st15-pr.html
Там много букв, но мы не будем отвлекаться от погодной статистики в наших городах, особенно со своей тысячелетней историей, как древний Киев, в котором погоду фиксировали монахи летописцы в своих летописях , зачастую косвенно, указывая на погодные трудности, такие, как жуткий холод или жару, чересчур мокрое или сухое лето с пожарами и т.п...

Самое интересное, что за последние 1000 лет погода в нашем географическом ареале была хоть и РАЗНАЯ в разные годы, но сегодня все эти различия современная наука использует не только для достаточно точных прогнозов  на ближайшие несколько дней, но и при проектировании новых зданий и сооружений как бытовых, так и промышленных... 

Хотя, к сожалению, окончательное решение о запасе прочности при проектировании всех этих зданий и сооружений принимают те, кто заинтересован не столько в их надежности, сколько в экономии собственных финансов на их строительство, и в наивысшей прибыли во время их эксплуатации..., в чем мы только в этом году смогли убедиться на примере августовского затопления подземного Метрограда на Крещатике - http://blog.i.ua/community/2956/2239049/

Так напевне й буде...


Мабуть люд з аналізом в голові вже звернув увагу на те, що останнім часом українська влада зовсім забронзовіла. Забронзовіла так, що перестала не тільки щоденно працювати на підвищення рівня життя мільйонів своїх співгромадян, а навіть умудрилася забути хоча би щорічно інформувати їх про цей депривований* рівень…
Коли і оголошуються якісь статистичні дані, то подаються вони м’яко кажучи – якось сором’язливо, а правду кажучи – зовсім вже брехливо. 
А про те, як людині фізично вижити на півтори-дві тисячі гривень в місяць – цього ви ніде і ніколи не почуєте!

Зате про себе, наша жадібна чиновна свинота, постійно піклується чим значно покращує середньостатистичні показники. 
Ці ненаситні державні глитаї, давно навчилися ховати свої надприбутки в вигляді астрономічних зарплат, премій та пенсій в туманних повідомленнях про підвищення середньої по країні зарплатні чи пенсії. 
І ось на таких дутих середньостатистичних даних, владні махінатори вміло вимальовують фіктивні графіки рівня життя українського народу. Бо тільки на таких мальовничих кабінетних картинках, можна побачити доволі непогано намальований рівень життя.

А оскільки наші забронзовілі чинуші живуть в іншій суспільній реальності і "в народ" давно не ходять, не бачать і не чують його – то такі примітивні статистичні дані вони сприймають як непогрішиму соціальну дійсність. 
Хоча, можливо якраз навпаки – вони цю дуту статистичну містерію і бачать, і чують, формують та програмують?!

Бо, коли оцінювати відверте висловлювання одного з таких засліплених брехливою статистикою чинуш – "українці їдять забагато" – то нам нема чого надіятися на підвищення свого рівня життя. 
І рівень, і життя – вони у нас, згідно отаких намальованих чиновних даних – уже й так не гірші ніж в благословенній Европі)))

Позаяк в чванливому чиновному розумінні народ є ненажерою – то й "спасіння утопаючих – є справа рук самих утопаючих". Народ вимушений буде шукати якісь запобіжники від неминучої загибелі. 
Бо такий ненормально високий соціальний тиск у вигляді "депривованого рівня життя" може привести до смертельного державного крововиливу. 
Того крововиливу – якому не зможуть запобігти профілактичні п’явки у вигляді мізерного підвищення мінімальних пенсій чи зарплат.

Оскільки добровільної згоди на рятівну соціальну операцію зарозуміла влада не дає і без примусу не дасть, то таку чиновну сліпо-глуху пихатість і ненажерливість, буде мабуть хірургічно лікувати черговий майданний кровопуск…

зі… так напевне й буде… На жаль…

* – депривація – позбавлення людини можливості задовольняти свої основні життєві потреби

17.09.18


Про Николаев.

Наткнулся на информацию, интересно;
"Численность населения Николаева на протяжении 2017 года уменьшилась на 4,5 тысячи человек (на 0,9 % и на 1 января 2018 года, по оценке, составила 486,3 тысячи человек (42,6% населения области).

Об этом сообщает главное управление статистики в Николаевской области.

Уменьшение численности произошло, в основном, за счет естественного сокращения, величина которого составила 2,8 тысячи человек.

Осталось значительным превышение числа умерших над числом живорожденных: на 100 умерших — 58 живорожденных (в 2016 году — 61).

Всего за 2017 год в городе родился 3781 малыш (в предыдущем году —  4094) и умерло 6567 человек (6737)." (с)

Добавлю от себя:
по статистике в Николаеве родилось:
2015       4314 чел
2016       4094 чел
2017       3781 чел.
  Решил подверить и поговорил с медработниками и правоохранителями. Они сказали, что немножко не так:
1. Надо учесть, что в число рождённых попали все, кто родился в роддомах Николаева, а ведь часть людей приехали из области или других районов. 
2. В эти цифры можно верить, именно столько родилось детей, но 20% примерно из области и приезжие, не николаевские.
3. Численность населения Николаева реальная не более 300000.

Голые цифры статистики, или Невже це про нас?!..

     Треть жителей Украины (30%) сожалеют о распаде СССР в 1991 году.

В то же время, 55% опрошенных заявили, что не испытывают ностальгии по Советскому союзу.

     Больше всего тех, кто скучает по прошлому, в областях юга и востока, меньше всего – на западе. При этом ностальгия по Советскому Союзу коррелируется в региональном разрезе с количеством тех, кто не поддерживает вступление в НАТО.

     Опрос проводился 12-28 декабря 2017 года среди жителей Украины от 18 лет. Опрошены методом личного интервью 30 тысяч респондентов - по 1200 в каждом регионе, кроме оккупированных территорий Донбасса и Крыма.

  (Результаты опроса социологической группы "Рейтинг")