Я повернулася. За стільки років. що я тут не була, багато чого сталося. Я була на межі розлучення, у мене народилася донечка, я захопилася рукоділлям і з бісеру роблю прикраси.А ще сталася війна, якої не хотіли українці, і яка шокувала увесь світ. І ще багато чого було.Я почала більше писати, загалом українською. усвідомила, що ця мова для мене є найкомфортнішою, хоча ще не зовсім нею володію в досконалості - ще частенько розмовляю кацапською. Проте пишу тільки українською.А ще я зрозуміла...

Читати далі...

Не памьятаю чому я зникла з цього ресурсу, мабудь подіі 14 року вплинули на мене не тільки політичні , а й сімейні. 14 рік був тяжкий морально та фізічно. Тому мабудь я і закинула блог. За сім років багато чого змінилось. Я змінилась А ще поповнення в нашій сімьї....ні це не дитина, це маленіке пухнасте створіння. Тепер останні 6 років наше життя починається не з випити каву спокійно, а пойти гуляти і в дощ і в сніг. А ще, одна дитина встигла закінчити школу та універ, а інша піднятися в...

Читати далі...

Думаєте я здалася?! Ні. Я маленькими кроками йду до мети. Мета моя поки не змінилася, хочу схуднути і влізти в свої любимі штани. В нелюбимих вже застібнулася молнія і це мене несказанно тішить. За цей малий проміжок часу, я вже вивчила корисні продукти, добре знаю дні, коли в АТБ морква по акції і дякую собі розумній, що восени наморозила купу овочей і грибів.Моє меню приблизно таке[Приєднана картинка][Приєднана картинка]Починаю розуміти веганів. Але все ще хреново розумію сироїдів...

Читати далі...

Поїхали ми в село. Цього разу повним складом. За кермом чоловік, поруч старший син з мордатим і сракатим псом в ногах, позаду середій син у дитячому кріслі, самий малий теж у кріслі, ну і я. Багажник забитий теплицями, пасками, сумками з памперсами і ще купою всього. Приїхали, вигрузились, розпихались по своїм кімнатам, пса поселили подалі від курей... наче все нормально. Дивлюсь, бабуся з старшим хитро перемигуються і подають один одному якісь шифри. Ну я, знаючи "бандитську" натуру ...

Читати далі...

ЧАСТИНА 7. КОЛЬЩИК, НАКОЛИ МНЕ КУПОЛА... Одного разу сиділи ми з моїми дітками за столом на дворі. Хлопці грали у дурня на репани, дівчата малювали плакат на конкурс, я намагалась одночасно малювати з дівчатами і слідкувати, щоб гравці не махлювали, бо перші ...надцять репанів отримав Мала Каністра і з разу десятого він зрозумів, що щось таки в цій грі не так. Не знаю з якого переляку, але мова зайшла за татухи. В 5 сек. знайшлася чорна ручка і перше тіло вже лежало на столі і давало...

Читати далі...

ЧАСТИНА 5. ФУТБОЛ!!!!ФУТБОЛ!!!! Головною забавою для футболістів у таборі, крім куріння у ліжку і биття жаб на шашлик, був звісно футбол. Майже щодня я водила своє стадо молодих баранів команду майбутніх зірок на стадіон і була головною уболівальницею і шанувальницею цього дійства. Скажу правду, що завдяки цьому я мала респект і уважуху з їхнього боку, бо ніхто більше не мав бажання сидіти або на пеклі. або в дощ на стадіоні 2 години. Мої спортсмени чомусь більше любили грати ...

Читати далі...

ЧАСТИНА 3. АВТОМОБІЛІ У ТАБОРІ. Хтось дивиться Лігу Сміху? Там є команда Загорецька Людмила Степанівна. Хто в курсі, той зможе уявити картинку краще. У мене в отряді був один такий, він наче говорив все серйозно, а гнав таке, що пузо лопало, звали Віталя. Одного разу стою я і чекаю свого вожатого, щоб сходити на обід, бачу, Віталя крутить уявного руля і явно "їде" до мене. Глушить біля мене уявну машину, відкриває уявне вікно і пропонує підвезти до їдальні. Я теж вирішую...

Читати далі...

ЧАСТИНА 2. Є ЩО ЗГАДАТИ, СОРОМНО ДІТЯМ РОЗКАЗАТИ. Ранок в таборі це ціла трагедія. Попробуй їх роздрюхати у 7:00, вмити, вивести на зарядку і провести з кричалкою на ранішні збори. Я в свої тодішні 25 була ще така дурна, хоч мала вже дитину, що ніяк не розуміла, чого ці лби кожного разу просять полежати ще 5-7 хвилинок для успокоєнія. Ну яке може бути успокоєніє піся сна, дивувалася я. Потім самий наглий мені придурошній пояснив криком: "Оля, выйди из комнаты, тут у всех по утрам...

Читати далі...

Чомусь мені захотілося написати вам про цю маленьку частинку мого життя. Писати буду дозовано, щоб не сильно забивати вам мозок. Може колись це стане главою моїх мемуарів... в рот мені ноги! ЧАСТИНА 1. ЗНАЙОМСТВО. Був у мене проміжок у житті, я його називаю мєждумужьє. Це коли один чоловік вже був, а другий ще не настав. І от в цей час влітку (здається 2002 року) мене підбурили попрацювати у дитячому таборі "Лісова казка". Ну а чого? Ліс, свіже повітря, озеро, гриби, шалена...

Читати далі...

ПРОЛОГ: Якщо ви хочете зробити в хаті революцію, то просто загубіть пульт. ДЕНЬ ПЕРШИЙ. Діло було так. Збираюся відправляти сина на навчання, мішаю тісто на тертий пиріг, кладу в морозілку і думаю, що поки теє тісто охолоне я бирінько забацаю ще тісто на піцу. Роблю тісто на піцу, Степан в цей час сидить біля тумбочки і робить там свої порядки і тут дзвонить кума: "Ми ідьом к вам. Ви ради?" "Канєєєєєшно, - кажу я, а сама думаю,- бляхо-мухо, треба бігти мити голову, бо треба...

Читати далі...