Одне літо з мого життя. Частина 3 та 4

ЧАСТИНА 3.

АВТОМОБІЛІ У ТАБОРІ.

Хтось дивиться Лігу Сміху? Там є команда Загорецька Людмила Степанівна. Хто в курсі, той зможе уявити картинку краще. У мене в отряді був один такий, він наче говорив все серйозно, а гнав таке, що пузо лопало, звали Віталя.

Одного разу стою я і чекаю свого вожатого, щоб сходити на обід, бачу, Віталя крутить уявного руля і явно "їде" до мене. Глушить біля мене уявну машину, відкриває уявне вікно і пропонує підвезти до їдальні. Я теж вирішую приколотися і погоджуюся. Водій виходить, йде на мій бік, відкриває уявні двері, бере мене за ручку і приглашає зайти. Я заходжу і чекаю, поки він знову піде до руля і заведе мотор. Віталя голосно каже "дир-дир-дир", потім типу глохне... знову "дир-дир-дир" і ми рушаємо. На це все дивиться мій вожатий і кричить, що якщо я на машині, то на мені роздача їжі... я ж типу раніше приїду. По путі водій вмикає радіо і співає пісню. Далі ми поїли, виходимо з їдальні і я бачу, що Вєталь шукає, як би злиняти на перекур. Я кажу, що чекаю і ногами не піду, а він каже, що бухнув компоту і не може їхати. Я тоді кажу, щоб кидав ключі, я поведу. Він кидає, я ловлю. Приколісту нема куди діватись, він сідає на пасажирське і вже я його везу.

Цей ритуал ми проводили майже щодня. А одного разу за мною приїхали на автобусі. Уявіть, весь отряд людей 40 і дівчата і хлопці стали, як сидіння в автобусі і "приїхали" за мною і за моїм вожатим. Мій напарник був чувак гордий і не сів у автобус, а я поїхала. Як ми добирались, дивились майже всі. Ну а чого? Нехай сміются, нам не жалко, ми ж звьозди.

ЧАСТИНА 4.

ГРЬОБАНА БДЖОЛА.

Одного гарного сонячного дня мене за лоба вкусила бджола... або оса, я вже не згадаю. А я маю таку побочку на укуси як набряк Квінке. Штука дуже страшна і дуже смішна одночасно. Лице і руки опухають так, що якщо вчасно не прийняти міри, то є великі шанси того...ку-ку. Ну про шо це я? Ага, значить, вкусила мене бджола і я майже одразу відчуваю, що починаю пухнути, чухатись і задихатись одночасно. Я біжу у медпункт, швидко пояснюю ситуацію і мені наш дохтор колить щось, що колять у таких випадках. Я за цей час опухаю окончатєльно і приймаю якраз той вигляд, щоб під фанфари з'явитись перед публікою.

Я кабанчиком...нє ягуаром біжу у свою кімнату і по ходу кричу, що до завтра мене не трогати і всі питання до вожатого. Ну канєєєєєшно всі не помітили і послухались. Через 5 сєк. біля мого ліжка стояли дівчата і питали чого я плачу. А я не плакала, а вдавила свою шароподібну морду у подушку і боялася повернутися. Але мені таки прийшлося показатися, бо вони вже стали видавати версії про моє нещасливе приватне життя і тяжку долю. Новина про мою "гарну пику" миттю полетіла до хлопців.

Першим прийшов провідати мене Совок. Він мені божився, що не буде сміятися, а лише подивиться що то таке. Я повернулася і .... Совок впав на підлогу і сказав, що я тепер людина-жопа. Я посла його на хер і типу образилась, а він став водити людей дивитись на мене. Ну нічого, набряк за ніч майже зник і я задумала помсту.

В обід всі мої малята міцно спали, так міцно, як тільки може спати молодий організм, що всю ніч шукав пригод на свою дупу. Я взяла свій самий темний бордовий лак і нафарбувала Совку нігті на ногах. Через годинку я почула регіт, що валив прилеглі дерева і крик Совка: "Сука-а-а-а-а-а, я отомщу!!!!!" Він ще довго ходив з червоними пальцями, бо рідини для зняття лаку було мало, а лак був нажористий і він тільки розмазав його.

Це не я, це я така сама була