[Приєднана картинка]Мій тихий світ Без зайвих запитань, Сполоханих надій, Примарних шансів, Мов музика із кроків Та бажань, З краплиною незвичних Дисонансів, Наповнений словами До країв, Із присмаком якогось Покарання, Прозорістю весняних Ручаїв Чомусь воліє зватисяКоханням.

"Запроси мене на чашку чаю. Та не дуже чаруй лиш, вважай, &nbsp...

Читати далі...

Не чуєш, не бачиш, а серце впивається солодко, Душа відчуває, думки шаленіють у мить… Ніякі скарби, діаманти, перлини чи золото Не можуть зрівнятися з тим, що у серці щемить. І хай буде світ дощовим чи холодним і вітряним, Та лиш як любов у серденьку без краю і меж, То стане вона світлом, сонцем, зорею, повітрям тим, Яке до схочу ти вдихаєш, яким ти живеш!

"Кудись зникає знов душа – бездумно тіло полишає… А в мене безліч запитань – на них я відповідь шукаю: Чи має Сонце почуття, чи лиш безжально спопеляє? Які на дотик небеса, котрим нема кінця і краю? Куди зникають вранці зорі, красу свою спішать сховати? А квіти швидко відцвітають, бо їх не хочуть помічати? Я з вітром тихо розмовляла, у нього я усе питала, Та він лиш ніжно обіймав, а я так відповідь чекала…" &nbsp...

Читати далі...

Одиноко і прісно. В музи – повно боргів. Небо хмарами висне, Серце – хоче снігів. Пам’ять мрякою вкрита, Що за ній – все одно, І четвер дощовитий Бубонить у вікно.[Приєднана картинка]

Праворуч – лід, Ліворуч – лід, На хмарі – сонечко стокриле. О, скільки за тобою вслід Пустив думок я світом, мила! А ті верталися назад, А думи й тіні не спіймали, І проростає в небо сад Моєї тихої печалі.[Приєднана картинка]

Цей сон про Вас І наче не про Вас: То посміхнеться, то тихенько зникне. Вже осені розтрачено запас, І грудень загляда у сині вікна. Іще душа не вицвіла моя. Іще слова не загубили змісту. І сон цей – я. А може і не я Із пам’яті розірваним намистом.[Приєднана картинка]

Моя емпатія похована в новинах, У тих кривавих звістках про біду, Коли вертались хлопці в домовинах, Спинивши ненажерливу орду. Коли від бруду гнулись телевежі Та охлос втіху від того ловив, Коли отрута плавила мережі Та пиха не підшукувала слів. Ви Богом прикривались, у багатті Спаливши віру в праведність життя, То ж годі потім, нелюди, чекати До себе хоч якогось співчуття.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]А людині треба небагато, А людині треба тільки дрібку: Щоб зірки перелітали хату, На столі духмяну хліба скибку. Щоб світанок кожен був за свято, Із рожевим покривом туману, Щоб було кому «люблю» сказатиІ почути відповідь жадану.

Її свіжу і ніжну красу Я назавжди у серці залишу, Крізь життя я її пронесу, Бо не знайду таку я ще іншу. Полум’яні барвисті світанки Я душею поглину навіки, І росою окроплені ранки, І гаї, і озера, і ріки. Таємничу розмову лісів Я у шелесті листя відчую Й колискової тихої спів Вітру в полі пшеничнім почую. Озирнувшись, побачу довкола Дні, прибрані калиновим цвітом, І вдихну вечори з матіоли, І зігріюсь ночей оксамитом. Мов цілющий нектар, увіп’ю...

Читати далі...