На блакитному березі Голубої ріки, Ходить втомлений березень, Думи дума гіркі. Тане в затінку паморозь. Небо чистить крило. Дива знову не трапилось – Все у безвість пішло.[Приєднана картинка]

якщо я доживу до дати, у якій вважатимусь дідом, я скажу онукам: вчіться стріляти, інакше вони знову прийдуть ті потвори що лізуть у родичі аби вигнати вас із дому і не буде ніякої помочі бо чуже не потрібне нікому окрім тих хто прийде неодмінно аби всістись на ваші шиї вчіться стріляти бо це єдине що потвора на жаль розуміє[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Снежные бури в марте, пальцами на песке,Я нарисую сидя, утром в одном носке,Кофе даёт горчинку, лампочка даёт свет,Падают вниз снежинки, не оставляя след.Солнце когда-то тоже, скатится в никуда,Всех заберёт на звёзды, ласковая вода,Тихо пустеет кружка, сон отступает прочь,Хоть за окном и утро, но за глазами – ночь.© William van Warg

[Приєднана картинка]Ти кличеш мене за обрій,Чужих та буремних мрій,О пізній годині – добрій,У ранній годині – злій,У час коли тануть зорі,Коли я палаю весь,Де ніч мерехтить надворі,Там серце блукає десь.Ти завжди зі мною поряд,Немов дивовижний сон,Повіки сховають погляд,А тишею стане фон,Зіб’ються птахи докупи,І геть полетять ключем,Я мріяв усе здобути,І став королем нікчем.Тепер імператор злиднів,Наказ віддає щурам,Щоб мрії ось ці, огидні,Тягли у порожній храм:«Коліте їх там ножами!Товчіть...

Читати далі...

Душа сказала літу: не іди, Лишилась осінь та зима за нею, Де крижані видзвонюють сади І добрий сміх давно не панацея. Не йди, від тебе я не відріклась, Пощо мені пустиня несвятая, Де дражнить снами тільки тінь чиясь, Але чия – ніхто не пам’ятає.[Приєднана картинка]

на кроки усі готові в бажаннях своїх відверті імперії хочуть крові імперії хочуть смерті імперіям все єдино людина будинок кішка чи небо сьогодні синє чи котяться зорі нишком чи весна блукає садом чи кригою води скуті у цьому немає влади у цьому немає люті в імперіях не світає не сяє любов блаженна і Бога у них немає бо Він не живе в геєнах [Приєднана картинка]

Життя поставлене на паузу Залипла міцно кнопка "Плей", І мрій нема, крім мрії мріяти, Вигадуєш свій суперклей. І все навколо, наче лакмусом... Хтось має колір, а хтось "грей", І віри ледь стає в щось вірити, Собі ти сам тепер сенсей. Що буде потім, якщо виживеш? Що скажеш тим, хто зараз там? Твоє життя всього на паузі, А їхнє рване по шматкам. Колись я набудую планів За тих, хто спить під прапорами.

Химерні форми. Змісту вже нема. Виходить будень чорно-білим друком. Тривожить безмір подихом зима. Думки краде. І погляди. І звуки. Холодний світ до дива зголоднів, І у дрімоті мариться чудесне: На плащаниці зораних полів Лежить Христос і теж чекає весну.[Приєднана картинка]

Тонуть вікна в білім подиху. Ніч новий зриває куш. Сни катаються на соняху, А до хати – ані руш. Небо бавиться люстерками, Спомин бавиться в любов, І міркує над цукеркою Чай, голодний до розмов.[Приєднана картинка]

Хуртовина. Метелиця. Віхола. Сива ніч. Посивілий день. Те, що кольором вчора дихало, Просить білих, як сніг, пісень. Утекло в невідоме бачене. Загубився до весни час Там, де зорі іще не втрачені, Ті, що й досі чекають нас.[Приєднана картинка]