Яскравий ліхтар, Де залишилась лише одна лампа. Сірий асфальт І мої кроки по ньому... Важкі, тягучі думки, Про всіх і про себе І про те що було, Про те що є і буде!!! Особливо буде.... Чи можна жити, Коли немає нічого? Чи хочеться жити, Коли є все... Але ти розуміеш, Як це далеко, Чи ближче, На відстані витягнутої руки, Або ще ближче - У серці - ти тільки прийми!!! І можна руку протягнути, Приласкати і зігріти, Полум’ям своєї душі, Та чи зможеш зробити це, Знаючи що...

Читати далі...

Темне небо молока, Мокрий сніг і пронизливий вітер. Не видно нічого, Бо сиплеться з неба холодна крупа: Засипає очі, коле лице - Так наче шкіру ріжуть, Рвуть і проколють... А мені приємно, Я відчуваю себе... Це не маска - це я, І думки не крутяться в хороводі, І життя просте - іди вперед, А люди навколо смішні - Ховають маски, не дають торкнутися, Бояться стати ніжними І болі що всередині, А мені все одно - Навіщо, я живу, та для чого?? Для неї, для кого, хто вона?? А крупа...

Читати далі...

Що людське життя?...Лише миттєвість між минулим і майбутнім.Немов падаюча зоря - блиснуло і згасло...Не встиг навіть задумати бажання.

На Аскольдовій могилі Український цвіт! П. ТичинаМені хочется кричати, але я не маю голосу,Хочу плакати, але не маю сліз.Я йду туди, де ти лежав і ледь дихав,Там увірвалось твое життя, друже.Звідки поцілили в тебе вони,Хто скерував ті кулі?Хіба так важливо?!Я вже знаю, як ти посміхаєшся,Пєш каву, їси чи спиш.Памятатиму як ти посміхаєшся,посміхаєшся одними лише очима.Я ходитиму там, де ти лежав,І думатиму замість тебе і буду жити.Буду цілувати дівчат і стояти в черзі до каси.Я запамятаю тебе...

Читати далі...

Відчуття тепла, Розуміння від друзів... Прояв емоцій, Та нічого з них на обличчі. Розуміння себе І того що ти хочеш... Сумно... Вітер сильний, поривчастий, Неслухняне волосся І буря емоцій... Музика - сильна, голосна, Щоб не чути себе, Щоб не чути весь світ... Марно... Я відчуваю весь світ, Відчуваю себе, Я знаю себе І емоції в мені... Білий сніг на зеленій траві, Чорні дерева, На фоні світлого ліхтаря... Я розумію себе, Та чи зможу прийняти Те що в мені, Те що хочу...

Читати далі...

Ліжко і дві душі, На відстані, Лежать поодаль, Як через цілий всесвіт. Але тягнуться, Один до одного, Через перепони Через світи І зорі що душі зігрівають. І твоя долонь, Яку своєю я накрив, У вісні, не пам’ятаючи себе, Але з душою і любовю... Єдиний дотик, Створює цілий світ, Грає щастям і любовю... З тобою!!!!!!!!!!

Свинцові хмари І мокрий асфальт, Волога в повітрі Та запах життя... Дощ омиє все, Він змиє пил, І очистить душу Від суму і болі. Я підставлю йому облича І широко відкрию очі, Щоб побачити життя, Щоб очиститись в душі. Хай іде цей дощ Густо і рясно. Хай наче вода з ковша Землю омиє ясну. Хай оживить траву і дерева І змиє бруд з душі, Хай розпустить квіти в красі І відкриє душі любові. Сьогодні в Києві йшов дощ..... він мене і надихнув....

Туман і дорога Що скрита під ним, І в’язнуть в ньому Всі мої думки... Думки... Сильні, ясні, Але не знаходять виходу, Не знають що зробити... Дія... Що зробити коли прив’язаний, Прив’язаний до землі, І вкрита вона Прозорим склом. Лід... Тонкий прозорий, Крізь нього можна все побачити, Але чи не впадеш Зробивши крок?? Дорога... Звідки і куди?? Куди приведе?? Що буде в кінці??? Кінець... Щось завершене, Ціле, міцне.... Як почуття. Почуття... Тонкі, легкі обійми, Та чи...

Читати далі...

Я так довго чекав цих моментів, Я готовий забути про все. Ти була поруч – Прекрасна і ніжна, Я обіймав тебе за плече Прохолодна волога, І свіжість весіннього дощу. Так пахло волосся твоє. Твоя посмішка - Прекрасні і ніжна Дарувала щастя мені. Дарувала мені крила, Щоб злетіти до небес, Та я відкинув ці крила - Мені потрібна тільки ти!

Велике чисте небо, Безкрайне поле трав, І запах твій, Приємний і ніжний, Відчував я в обіймах своїх. Я ніжно дивився, В глибокі, пронизливі, ПРЕКРАСНІ очі твої... Я зрозумів, я закохався!!! Та чи усміхнеться щасття мені???