Гречка, как и положено любимым, очень капризная культура. Ей не нужна сильная жара, не нужна и излишняя сырость – растения просто сгниют на корню. Ещё больше вредят ветра.

    Гречка требует особо жирных чернозёмов, которые сами по себе являются богатством: она настолько требовательна к питательным веществам, что высасывает из почвы почти всё. Так что после гречки земле нужен отдых.

Но и это ещё не всё!

    Настоящая причина, почему в Европе не распространена гречка заключается в другом: эта культура не реагирует на удобрения.

Если пшеницу хорошо подкормить удобрениями, она даст урожай в разы больший. А на гречку удобрения не действуют вообще. Она как давала один вес, так и будет давать, хоть залей всё поле по колено, только землю сожжешь.

    Плюс гречиху нельзя защищать пестицидами и гербицидами – она от них дохнет быстрее, чем сорняки. Генная инженерия, которая считается в Европе панацеей для сельского хозяйства, тоже ничего не может сделать с ней — гречиха невосприимчива к добавлению сторонних геномов. Её нельзя сделать устойчивой к пестицидам, нельзя защитить от жары, влаги, ветра, паразитов. Изменённые сорта просто не всходят!

      А какой геморрой её собирать… комбайн нужен специальный, скорость должна быть намного выше, чем при сборе пшеницы, ведь у гречихи нет колоса, механизмы сложнее.

     Обработка — ещё тот аттракцион. Она требует стольких операций, что пшеница по сравнению с гречкой просто дар богов: сушка, досушка, ворошение, аэрация, прожарка.

    В общем получается так, что греча совершенно не подходит для интенсивного земледелия в Европе. Поэтому, её и не выращивают – она просто не по карману европейскому сельскому хозяйству. Ни один житель Европы не будет покупать гречневую крупу по цене в 7-8 раз выше пшеницы.

     Поэтому у нас уникальная ситуация: мы едим то, что Европе просто не по карману.     И как ее такую душевную и честную не любить! 

[ Читати далі ]

Рис або будь-яку іншу крупу (гречану або перлову) засипте просто в домашнє взуття або будь-яке інше зручне закрите взуття з високою п’ятою. У масажному взутті можна ходити від 30 хвилин до декількох годин. Окрім дії на масажні точки, крупа робить ефект пілінгу: забудете про натоптиші.

Щось я не пригадую такої зимної весни. Явно десь весна заблукала? Чи українці розучилися правильно вітати весну? Світлини, вдень 19 березня і по дощу, сьогодні вночи, 20 березня. Слава Богу, ніби остання неділя з морозами нічними.

Схоже, вранці на вулицю краще не виходити. щоб лікарів не турбувати :)

Знайдений Рай розповість про слов’ян

Несподівана знахідка археологів на Волині. Шукали давньоруське поселення
а відкопали - митницю. Її звели у пізньому Середньовіччі. Всередині
споруди знайшли ще й рідкісний медальйон. Припускають: він належав
німецькому або англійському купцеві. Знахідка підтверджує міцні
торговельні зв'язки України з середньовічною Європою.

Ось тут,
неподалік села Крупа Луцького району - невдовзі мали розпочати
будівництво. Перед цим ділянку вирішили дослідити  археологи. Їм було
відомо: під шаром ґрунту - давньоруське поселення 11-13 століть. Але
знайшли зовсім інше.

- Ми знаходимося на первісній поверхні
16-го століття. Будівля згоріла внаслідок пожежі: чи нападу, чи якоїсь
місцевої міжусобиці.

На долівці споруди натрапили на
медальйон. Свинцевий із позолотою - таких на території колишнього
Радянського Союзу археологи знайшли усього шість.

Віктор Баюк, керівник археологічної експедиції:

-
Це медальйон купця, знак його торгівлі, який був підвішений до грамоти.
Тої грамоти, яка давала йому право на безмитну торгівлю. Зображений
герб англійської держави і по колу напис по латині: символ Ордену
підв'язки. Ордену давнього, який був в англійській державі в 16-17
столітті.

Саме медальйон допоміг визначити: ця споруда -
приватний митний пост 16-го століття. Як доказ, археолог Олексій
Златогорський зачитує історичний документ. Це висновки ревізійної
комісії, створеної за наказом князя литовського Сігізмнуда Першого.

-
"В документі, який склала комісія, що проводила ревізію митниць, були
враховані всі скарги міщан, селян Луцького мікрорегіону".

Усі
знайдені тут артефакти підтверджують міцні торговельні зв'язки України з
тогочасною Західною Європою. За інформацією археологів - і тоді розміри
митного збору були немалі.

Олексій Златогорський, директор археологічної служби "Волинські старожитності":

-
Кожне село, кожне містечко у 16-17 столітті мали свій митний пункт.
Купець мав частину своїх товарів залишати в цих місцях. Ну, от і уявіть
собі: щоби проїхати зі Львова до Києва, треба було заплатити десь
300-400 митних платежів.

У археологів є припущення, чому
медальйон іноземця залишився на Волині. Він загубив його під час пожежі,
і втратив право на безмитну торгівлю. Медальйон передали до обласного
краєзнавчого музею, залишки споруди будуть ще досліджувати.

Автори: Любов Марченко, Олександра Фетисова, Віталій Гаврилець. Перший Національний.

За матеріалами сайта http://1tv.com.ua/uk/news/2011/05/28/5337
ВИДЕО ТАМ ЖЕ

так, це все про нас!
про психоз із гречкою! і про інші прояви сказачьнава далбайобства! це сраааака! як ми докотились до такого, коли всіляка сволота собі дозволяє крутити нашими мізками як заманеться?
пропоную забити на гречку і макарони, і не купувати ці продукти! хай самі їх жруть, суки!