хочу сюди!
 

Юля

39 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «повсякденне»

Алюмінієвий електричний чайник))) Чимало спалених?

Я народився у СРСР. У нас у сім'ї був алюмінієвий електричний чайник. Уйопіщний чайник, який не мав кнопки, захисту від перегріву і дурну ручку, яка завжди розбовтувалась і нагрівалася від пари.
Я особисто спалив два таких, забуваючи витягнути вилку з розетки.

- А праска така не пам'ятаєш:
нагрівач був спіраль у керамічних конусках, весь час перегорала і доводилися вкорочувати, а контроль температури - "на палець" - послинявив, торкнувся - шипить означає норм
- У нас таких 5 штук згоріло, але тут найпримітніше в іншому: бабуся з дідусем їх (згорілі) не викидали, мовляв, "це ж дефіцит, не можна викидати, коли-небудь обов'язково полагодимо". Так вони і зберігалися багато років, поки що я не підріс і не викинув це барахло на смітник
- Та й той факт, що алюміній небезпечний для здоров'я. А в чайнику він не тільки завжди контактує з водою, але й нагрівається до високої температури, що прискорює реакцію.

- У мене бабуся не користувалася електричними, праска, ще 19-го століття була - на плиті гріла, боялася що електричний струм ударить і не дарма боялася:))
- Нічо не уїбочний (чайник?). Ну тобто, уебищний звичайно, зате в ньому можна було варити картоплю і пельмені. Я в армії дуже так робив
- У мене була Ленінградська алюмінієва сковорода, ручка якої пекельно обпалювала пальці, тому що дерева були тільки зверху і знизу, а з боків ручки - голий метал.
- Радянська техніка побутова – це повний п..ц. Всі ці Малютки, Мрії, Берізки. породження божевільного радянського генія, відсутності нормальних верстатів і комплектуючих, і болт покладений на якість.

----------------------
Помню это прекрасное время, свежий воздух, труд, новые знакомства, веселье. Что ещё надо молодёжи, чтобы зарядиться перед учёбой. А сейчас молодёжь отучили от труда, и сетуют, что не хотят идти на завод. Все заделались блогерами
Мои родители познакомились на картошке на 1м курсе - мама лучше всех танцевала, папа был солист ВИА, картошку собрали, влюбились)

Моя бабушка со своими подругами-бабушками из одной деревни всегда собирались раза два за лето своим «девичником» и уходили через поле ржи к краю леса отдохнуть от хозяйственных дел и забот. Наберут с собой пирогов, ватрушек, картошки, солёных огурцов, грибов, помидоров, с грядки лука, укропа, самогонки, квасу - у кого что есть. Расстелют там большое покрывало и сидя на нём, «отмечают». 

Женщинам много спиртного не надо было. По 2-3 стопки выпьют и начнутся разговоры про жизнь, шутки, песни. Нам даже до деревни через всё поле доносились их песни. Так они снимали усталость. Посидят с обеда часов до 17-18 и идут по домам, довольные. А дома вечером опять - скотину накормить, подоить; в огороде всё полить, и т.п. Вспоминаю те времена и радуюсь за них. Никаких ресторанов не надо было - все душевно гуляли.

А чому б не згадати відпочинок в Європі, Турціі, на екзотичних островах. тамтешні ресторани?
 Та радецькій владі вигідно, щоб все було примітивно, дешево, навіть шкідливо, щоб менш до пенсіі доживали.

А вот интересно, куда подевались те самые «культурные и разносторонние советские люди с лучшим в мире образованием»? 

Из активных адептов совка я вижу только злобных и ограниченных товарищей, которые мечтают всех отправить в ГУЛАГ. Многие из них не любят Путина – за то что тот недостаточно Сталин.
- А их никогда и не было. Читать было нечего. Не считая десятка книг, которые можно было обменять на макулатуру. Не читал народ ни "Малую Землю", ни писателей малых народов, и даже 50 томов полного собрания сочинении В.И.Ленина тоже никто не читал. А нормальные кинги не печатались.
- По мусоркам лазят за просрочкой и клянут америку

У продовження теми. А зомбі здєсь тіхіє.

А який же культовий фільм у СРСР був!  Така добра героічна жінка-боєць. А таке лайно плете, як отримала посаду і солідний вік. huh



*****
«В России мозга мало, у нас мало талантливых людей и слишком — слишком! — много жуликов, мерзавцев, авантюристов».
М.Горький — Ленину в ответ на известное письмо.
****
А це у продовження теми психіатріі.
Робота спецбригад.

На першому довелося діяти спільно з міліцією і МНС : наша давнішня пацієнтка навідріз відмовилася кого-небудь пускати у свою квартиру. Ще чого! Мало того, що усіх нормальних сусідів навкруги підмінили агентами ZOG, так ще і ударну групу насильників викликали!

....Взаємовідносини з окупаційним сіоністським урядом у Лариси (назвемо її так) зіпсувалися давно і безповоротно, ось вже років вісім. Спочатку ті схиляли її до співпраці - то пошепки через розетки і вентиляцію, то обривками фраз, упущених як би ненавмисно на вулиці. 
Потім поміняли плани і замість співпраці стали схиляти до співжиття - мабуть, так надійніше. 

Тепер до розеток і вентиляції додалися погляди і перемигивание сусідів. Деякі, що понахабно, приходили вночі, робили свою чорну справу, поки вона спала, і безслідно зникали. А потім, зустрічаючись з нею в під'їзді або на вулиці, Ось так ОСЬ дивились.

Лариса не здавалася. Пила протизаплідні пігулки і трихопол, писала на стінах під'їзду гнівні послання, закидала листами і заявами прокуратуру, а на дверях кожного з сусідів-окупантів приклеїла по листочку з роздруком усіх його злочинів. І по попередженню на кожній поштовій скриньці - мовляв, в цьому під'їзді встановлений сканер мозку. 

Гласність - ось зброя російської демократії! Прокуратура з мерією виявилися філією усього цього кагалу, оскільки замість допомоги прислали групу захоплення. І сексуально заклопотаний спецназ у білих халатах - теж мені, символ непорочності!

Промучує з вхідними броньованими дверима, група захоплення все ж проникла на суверенну територію. І тут же виявилася перед барикадою з меблів. Розібрали барикаду - і виявили двері в спальню. БРОНЬОВАНУ. 

З цими дверима теж довелося возитися довго. За нею був ще один заслін з меблів, із-за якого доносилися гасла і заклики захистити вітчизну в цілому і окремо взяту дівочу честь

Коли рухнув останній заслін, Лариса застосувала біологічну зброю: в загарбників з нестямним мявом полетіли влучно кинуті кішки. П'ять штук.

Це затримало окупантів, але ненадовго, і Лариса здалася: мовляв, так і бути, я уся ваша, згодна на оргію. Денис Анатолійович окинув поглядом руїни і сказав, що йому цілком вистачило етапу попередніх ласок, але в приймальному спокої є такі шикарні апартаменти...

Другий виклик був у відділення поліції. Там химерував товариш, якого затримали за спробу стягнути з магазину пляшку горілки і за рукоприкладство, - вже дуже він образився на не в міру пильну продавщицю. 

Давати пояснення поліції той відмовився, пославшись на п'ятдесят першу статтю, заявив, що зараз зв'яжеться зі своїм астральним адвокатом, заліз на стіл в кімнаті дізнань, всівся в позі лотоса і накрив голову кошиком для паперів.

Так він і просидів до прибуття спецбригади. Коли санітар підійшов і постукав по кошику, затриманий підскочив, побачив тих, кого так довго чекав і влаштував представлення. 

Сплигнувши із столу, він одним ривком перевернув його і вчепився в стільницю зубами. Точить зуби, він сів, спустив штани і на очах у затерплих від такого нахабства поліцейських полегшився, після чого метнув в них каловою гранатою.

- Забираєте клієнта? - запитав, знімаючи зроблений кітель, офіцер.

- Цього симулянта? - відгукнувся Денис Анатолійович, - Ну вже ні! Погано його в таборі учили косити. ВІН УВЕСЬ ВАШ.

Поліцейські розпливлися у в посмішках і дружно обернулися до просвітленого стологрызу-калометчику, який в жаху спробував мімікрувати під інтер'єр. Вперше Денису Анатолійовичу гаряче дякували за те, що клієнта НЕ ЗАБРАЛИ.



Вираз "кніжний запой"))...

Так можна назвати будь яке захоплення. lol

А далі чи то нервовий зрив, чи то справді тектонічно політичнне зміщення соціально планетарного розміру, як революція із зміною соціального порядку. Чи то бажання десь сховатись від наближаючої соціальної катастрофи.

У Валерия Павловича вышел продолжительный книжный запой длиною в год. Причем, если ранее предпочитал он детективы и историческую литературу, то тут дёрнул его чёрт удариться в фантастику. Вернее, в фэнтези и книги про всяких попаданцев. И вот, зная о том, что я тоже не чужд этому жанру, он охотно поделился выводами, к которым пришёл в процессе чтения.

Что-то такое затевается, решил Валерий Павлович. Масштабное. Глобальное. Ну посудите сами, доктор: в девяностые все вдруг бросились разоблачать советскую власть и превозносить ударный капиталистический труд. А ещё идею о том, что можно один раз хапнуть — и всю жизнь потом не работать. А всё для чего? Да заказ был, он просто уверен: переформатировать общественное мнение страны для смены строя и формирования новых элит. Оправдать механизм первичного накопления капитала.

Потом пришёл новый заказ: сформировать имперское мировоззрение и потребность в сильной руке, крепко держащей тебя за шиворот. Иначе, спрашивается, откуда весь этот хруст французской булки и зачем все эти книги о попаданцах, помогающих государю сохранить страну и вывести её в мировые лидеры?

Но это то, что лежит на поверхности. А вот самое глубокое, доктор — это магия. Вот, спрашивается, почему практически загнулась на корню научная фантастика? Куда делись те логичные построения, основанные на более-менее глубоком знании физики и математики? Люди поглупели? Ну поглупели, конечно, не без того. Но главное — это подготовка сознания.

Подготовка к тому, что если вдруг среди нас появятся маги — никто особо не удивится. И инопланетянам, кстати, не удивятся тоже. Кто-то планомерно и последовательно снижает порог критичности восприятия подобной информации.

А сколько появилось книг в постапокалиптическом жанре? А значит что? Правильно, скоро что-то произойдёт. И это что-то лично я, доктор, хотел бы пересидеть в ваших стенах. Так что пишите направление, мне страшно.

Он спрятаться хотел. Либо на то время, пока угроза минует, либо пока у самого нервы станут крепче, и снова можно будет сидеть и опасаться, но уже дома. Сейчас-то уже сил нету никаких, а дурдом, при всей суровости его быта, остаётся островком стабильности в этом безумном мире.

14 квітня. Різне.

Ну от як увесь час настроювати себе, що всьо пропало, ми програли, ще й нічого не робити, то тоді й справді всьо пропало. smile


Хоч погода як би нехолодна, але хочеться справжньої зміни караулу.
Бо лютий та березень підступні.
Кажуть справжня та надійна весна лише у квітні. Ото таке.
А до дня святого Валентина, як свята, щось не звик.





Просто день

Початок. Дуже цікавий і інтимний. Ні, це не про секс, якого нам зі вчорашньої ночі з головою (і без ) вистачило. Я прокинулася десь о шостій, пес гавкав, просився до вітру і снігу і мені закортилося.
Перетнувшись з Пашком в коридорі, сказала що Жука тоді впущу, якщо він випередив мене на випуск. На вулиці світало,ранок був тільки на самому початку цього таємничого дєйства. Я не схотіла пертися в будку із смердючим дном і пішла в глубину города по сугробах сіла посеред поля і розмріялася - ось за що я люблю життя за містом :) І хоча деякі сусіди збиралися на свої працьовничі роботи ,про що свідчили і світили їх ліхтарики у дворі я мовчки продовжала свою справу. Як же добре бути ближче з природою...
Толька спав, будити його, як і мою маму вранці марна справа, то ж ми переплеталися ногами і руками до восьмої. Я що півгодини будила його на великі справи ,а він просив ще і ще п'ять хвилин, як завжди. На завтра поставила Перець ФМ на сьому ранку,я добра, казав на шість треба.

Відступ: О Боже ,ну як люди пишуть ці романи, я вже півгодини строчу геть не про те ,що хотіла спочатку... Просто почала спочатку...
За сніданком ми стали говорити про плани на сьогодні,Толік сказав про трубу, що її треба зняти після зносу котла аби плітку у ванній покласти одразу усюди, а перед тим ще сходити по молоко. Я попросила зробити це замість нього,він був проти - сиди вчися, нема чого по Дергачах шататися. На що я вперше відмовила і спокійно і чітко: - Ти відносишся до мене дуже грубо,ти забороняєш мені речі , які я люблю! Ти не знайдеш, заплутаєш.
- А ти мені покажі на мапі, і розгорнула Гугл,
Ось цією дорогою я завжди йду до тебе коли приїжджаю на автобусі, тоді він миттєво показав мені точку за поворотом.
- Дойдеш до кінця вулиці, повернеш ліворуч і другий дім ліворуч,єврозабор сірий і калітка,здається , теж сіра. Тоді я швидко метнулася мити посуд не допивши свою калінку і чай,робила це вже в процесі. Бистро примарафєтілася ,вчора купила таку класну косметіку - кожного дня б ходила десь очима блимати :) І це при тому,що помаду ще не відкривала,стара Лореалька фіолетова з блиском ще в нагоді. Наносила неї і думала про те,що такий самий колір в мене ще дома і він кожен рік зі мною у Толі,незмінна традиція.
Вибігла вниз:
Пройшла повз Толіка красива причепурена навіть не глянула:
- Гроші давай.
А що, в тебе зі вчора нічого не лишилося?
- Толя подиви в мої очі,ти бачиш ,а нігті бачищ,і це я ще помаду не застосовувала! Яка ще решта!? Продовжувала я блимаючи своїми закрученими довгіїми віями.
Нашкрьоб мені 45 грн. А чого це так дорого? Подорожчало! Ларі он підвозять і по 40! Підвозили...
Повз бабушки промайнути не довелося:
- Женю,чого до мене не заходиш. І той раз не заходила... А в пам'яті моїй тільки і думки про останню зустріч,як вона мене журила за занадто веселу Меланку і Старий Новий Рік. Наче я винна що Тольку погано після вечора було а Пашко з моєю мамою вже зустріли її після розпиття шампанського зранку. Прям вари борщі,і по молоко не пускають,що там казати про шампанське зранку! Зато як ми гарцювали з Толяном, я ж не знала ,що це його пониження градусу настільки його опустить вранці. Ну все,воля,біжу переулками до Фрунзе( дивно,чому його не перейменували, до Дергачів не дійшла декомунізація?) Мій улюблени сніжок , іградус в мінус п'ять. Піднялася вгору,повернула ліворуч,подзвонила в дзвоник і тільки зараз помітила,що євразобору нема а калітка зелена. До мене поспішив вийти молодй дебелий чорнявий хлопець і сказав ,що молоком займаються його батьки. Потім вийшов якийсь збентежений папуля здивовано віддав мені молоко, тепер я розумію,що по Дергачьовським міркам він чинив злочин,адже договорєнностей між нами не було а здєлка ввдбулася. Мама рідна,що мене чекало вдома! Я кажу та яка різниця в когт купляти.
Ти не розумієш,в нас домовленості,як за часів козацтва ,чітка організація не можна порушити ані гвинтика в цьому налагодженному механізмі. Це він цитував мою ранкову росповідь про високу організованість козаків... Все перекрутив на свій лад, не лишивши і натяку на свободолюбивий дух козаків. Потім сходив до бабушці,розказав все,там мабуть сталося ЧП шалених розмірів, і він сам поїхав на вєліку по сугробах за молоком. Градус вже піднявс до нуля,як він може їздити за таких умов та ще з банкою в моєму невдалому, як він каже, рюкзаці,я не доберу. Лишилася я сама намилювати пол використаною губкою. Цей процес мене забавляє,вперше я побачила цей трюк у Золушці. Вона одягала чоботи- щітки на ноги і танцювала намилюючи підлогу до чарівних бульбашок і робила сама собі і прачєчну і танці і пєнну вечірку. І я теж золушка затанцювала... Подзвонила Таня і я пішла у розмову аж на півгодини. А просто вперше я не стала приховувати,що гостюю у Толі,що наплутала з дорогою з молоком. Ми з нею сміялися,що ці телепні дергачевські геть не тямлять в стратегічному управлінні. Ну от підняли ціну, а за молоком на наступному тижні не прийшли - час задуматися продавцям,може ціну переглянути,а то на тобі одразу на 12,25% підняли. Вона ВЕД тямить і сміється, а у них ЧП. От люди кажу життя не бачили міського!? Потім ненароком запросила її в гості,а вона наче і погодилася,хоча Пашко їй зростом не такий був ,ще і занадто швидко почав їй доволі ніжні слова у Вайбер надсилати от вона його і відвайберіла. А тут вже і до Китайського нового року не хоче чекати, каже, давай раніше зшашличкуємся. Вернувся мій красень, розв'язав задачку з шости литрами молока тим що купив ще сметанки. З трьох ми сир зробили, грамів 350,з двох пряжене.
Йде. Завтра допишу.
І це я навіть не підібралася до моменту і причини початку цього разказу.
Суть замітки в тому,що кожен день дуже цікавий,якщо придивлятися до нього краще і дивуватися маленьким простим речам.