Мені імпонує
12-ти місячний вічнонезмінний календар
Третього варіанту. Кожен останній місяць
сезону, зими, весни, літа, осені матимуть
по 35 днів, запам’ятати не складно. Інші
місяціматимуть по 28 днів. Ваз на 6 років
до останнього місяця року додаватимуть
додатковий тиждень. Українці розумний
народ і в кожного своя правда. Я би хотів
той тиждень додати до липня, аби літо
було довше. Хоч школярам якась радість.
Але третій
варіант краще бо імпонує третьому
тисячоліттю.
Прошу
поширення, бо це круто, це корисно і це
українське!!!
Трохи більше десяти українських стрічок, які дійдуть на кіноекрани в 2016-му, представили на Зимовому Кіноринку в Києві - традиційній події грудня для наших дистриб'юторів, кінотеатрів та кінопродакшинів. Це значно менше, ніж вийшло стрічок цього року — на широких екранах протягом 2015-го показали 29 українських фільми.
1. Селфіпаті (2016) 2. П'ята терапія (2015) 3. Російський дятел (2015) 4. Брати: остання сповідь (2015) 5. Бранці (2015) 6. Гніздо горлиці (2016) 7. До дідька (2016) 8. Моя бабуся Фаня Каплан (2016) 9. Казки старого мельника (2016)
Тривалий час "своє кіно" в українців асоціювалось з радянським чи російським кінематографом. З початком війни на Сході гостро постало питання: чим же замінити оте "своє кіно", яке виробляє країна-агресор.
За останній рік українське кіно зробило значний прогрес у створенні нового, вже свого, українського, продукту. Але варто пам’ятати, що вітчизняний кінематограф має столітню історію — українські стрічки творили і в жорстку сталінську добу, і в буремні для молодої України 90-ті роки.
Плем`я
Драма Мирослава Слабошпицького про глухонімих підлітків та їхню тяжку долю в інтернаті. Стрічка відзнята мовою глухонімих без дубляжу чи субтитрів, а головні герої фільму не професійні актори, а звичайні підлітки.
Фільм отримав багато позитивних відгуків критиків, зокрема Гран-прі у паралельній конкурсній програмі "Тиждень критики" на Канському кінофестивалі. А американське видання Rolling Stone назволо "Плем’я" найпотужнішою за впливом на глядачів стрічкою 2015 року.
Незламна
Українсько-російський історико-драматичний бойовик про українську жінку-снайпера.
В основу стрічки лягла реальна історія легендарної Людмили Павличенко. Просто зі студентської лави Київського університету Шевченка дівчина вирушила на фронт і стала живою легендою. Пізніше вона відвідала США, де познайомилася з першою леді Елеонорою Рузвельт. А в Конгресі Павліченко виголосила полум'яну промову, за 2 місяці після якої було відкрито Другий фронт.
Зйомки проходили в Україні, зокрема у Києві, Севастополі, Одесі та Кам'янці-Подільському. Саундтреком стала пісня "Океану Ельзи" "Обійми".
Поводир
Історична драма Олеся Саніна про трагічну долю українських кобзарів у часи сталінських репресій. Гаслом фільму є фраза: "Заплющ очі — дивись серцем". Одну з головних ролей у стрічці зіграла українська співачка Джамала. Вона записала і саундтрек до фільму.
Фільм глибоко проникав у свідомість українців. Багато хто, виходивши з кінотеатру, не міг опанувати емоцій кілька годин.
Іван сила
Дитячий фільм режисера Віктора Андрієнка. В основі фільму — книга Олександра Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу". Це історія українця, який виборов титул найсильнішої людини світу 20 століття. Головну роль зіграв український силач Дмитро Халаджі.
Тіні незабутих предків
Молодіжний трилер Любомира Левицького. Фільм базується на давніх українських легендах, а усі зйомки відбуваються в українських Карпатах. До речі, оператором став американець Марк Еберлі, відомий своїми роботами у фільмах "Сутінки", "Небесний форсаж", "Гордий американець" тощо.
Параджанов
Біографічний фільм про легендарного українського і вірменського режисера Сергія Параджанова. Попри критику радянської влади та навіть тюрму, кіномитець залишився вірним собі і продовжував творити. Цей фільм також був висунутий від України на премію Оскар в номінації "найкращий фільм іноземною мовою".
Той, хто пройшов крізь вогонь
Військова мелодрама Михайла Іллєнка розповідає про долю радянського льотчика, який став вождем індіанського племені. Стрічка містить багато містичних і навіть казкових сцен, притаманних фільмам Михайла Іллєнка. Прослідковується зв'язок з іншою роботою Михайла Іллєнка — "Фучжоу".
Сталося те, що сталося, Янек наступив нації
на яйця, а Україна, хоч деяким вигідно вважати її покриткою, таки
виявилась мужиком. Тепер іде війна. Але хотілось би спитати всіх
наших чистоплюїв, всіх отих андруховичів і забужок, ви цього хотіли,
мразі в білих плащиках? Бо, якби не оте ваше "проти всіх" , нація не
отримала б коліном самі знаєте куди від донецького урки. І не сталося б
ситуації, за якої справжній мужик дає в морду. А тому кров на Майдані
і на вашій совісті. Бо Юля таки леді, і, ставши президентом, вона не
стала б гвалтувати свій народ збоченим способом. Хоча б тому, що жінка. А тепер Браголлах плавно перейшов у Нірнает, і де ж ви тепер? Ви
вилізете зі своїх схронів аж як усе закінчиться, і барлоги навалять
гору трупів. І будете хитати головами й засуджувати екстремістів. І
плащики ваші будуть чистими й незаплямованими. Проклятий вкраїнський Доріат...
