Вахтерам
Текст песни / Слова песни / Lyrics

Тебе не нравится дым и чёрт с ним
Он убивает слова, кругом голова
Уже разносит молва по дворам
Что между нами чивава.
О чём с тобой говорить, потеряли нить
Быть не собой перестать и дома с...
пать
Нас не измерить на глаз, а сейчас
Зачем мы давим на тормоз, не на газ?
Вопрос извечный зачем да почему
Я понемногу с ума, ты не сама
А эти ночи в Крыму теперь кому
Я если встречу потом передам ему.
Писклявый твой голосок как электрошок
Что я бухой без вина твоя вина
Теперь узнает страна до темна
Им донесут обо всем на fm волнах.

Припев
Я помню белые обои, чёрная посуда
Нас в хрущёвке двое, кто мы и откуда?
Задвигаем шторы, кофеёк, плюшки стынут
Объясните теперь нам, вахтёры,
почему я на ней так сдвинут?

Давай вот так просидим до утра
Не уходи, погоди - но мне пора
И если выход один впереди
То почему мы то холод то жара?
Раскладывать по местам я устал
И поворачивать вспять, ну вот опять
Прикосновения плавили мой метал
Ты элемент номер пять ни дать ни взять.
Идёт к финалу игра в этот раз
А ты всё так же молчишь, я говорю
Минут пятнадцать осталось до утра
Не вызывай так словлю и свалю.
Попробуем всё подшить не ворошить
Мобильные номера постирать
А уходить не спросив нету сил
Давай попробуем заново всё собрать.

Припев
Белые обои, чёрную посуду
Нас в хрущёвке двое, кто мы и откуда?
Задвигаем шторы, кофеёк, плюшки стынут
Объясните теперь нам, вахтёры,
почему я на ней так сдвинут?

Я помню белые обои, чёрная посуда
Нас в хрущёвке двое, кто мы и откуда?
Задвигаем шторы, кофеёк, плюшки стынут
Объясните теперь нам, вахтёры,
почему я на ней так сдвинут?

Белые обои, чёрная посуда
Нас в хрущёвке двое, кто мы и откуда?
Задвигаем шторы, кофеёк, плюшки стынут
Объясните теперь нам, вахтёры,
почему я на ней так сдвинут

Володимир Михайлович Івасюк (04.03.1949 – 22.05.1979)— відомий український поет і композитор. Один із основоположників української і радянської естрадної музики. Автор 107  пісень, музики до кількох спектаклів, 53 інструментальних творів. Був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Майстерно виконував свої пісні. Був неординарним художником. Загинув при нез’ясованих обставинах у Брюховицькому лісі під Львовом.

Богдан Стельмах – поет, драматург, перекладач, автор численних книжок, лауреат літературних премій імені Котляревського, Шашкевича, Лесі Українки, «Благовіст» – гість Радіо Свобода.

Богдан Стельмах: «Якби Івасюк жив, він не потерпів би знущання з поетичного слова»

http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1503372.html

– Звідки він черпав оту енергію добра і світла для своїх мелодій, адже світ доволі жорсткий і злий?  – Це виховання. Він жив світло. .. до пісні ставився дуже серйозно....був чоловік життєрадісний. Володя мені завжди казав, що пісні мають бути оптимістичні.... Хоча був молодший від мене, але казав: «Як Ти міг таке слово написати, є краще». Я знав, що інший композитор це пропустив би, мав такий досвід, а Івасюк – ні. Він до пісні ставився дуже серйозно ... Коли я почав працювати з Білозором, то пам’ятав слова Івасюка, що текст має бути до пісні майже досконалий.

– Варто лишень згадати сучасні тексти пісень… Якби Івасюк жив сьогодні, як Ви гадаєте, чи був би він оцінений, потрібний, якби він реагував на ті часто немічні тексти, які чуємо щодня з етерів, які далекі від поезії?

– Важко мені сказати. Але якби Івасюк жив сьогодні, може, це звучить оптимістично, але мені видається, що пісенного сміття було б значно менше. ... Уявіть, 10 років уже звучить сміття.  Мені здається, що так звана наша демократія, кажу так звана, тому що її використовують різні такі вершники. Сідають на неї, як на таку собі кандибу, розгнуздану, без вудил і сідла і витворяють усякі штуки, які хочуть. Сучасна естрада – це теж викривлені гарцювання, на огляд, на тій нашій демократії. Бо коли ректор одного з вузів стає народним артистом України… Не здивуюсь, що невдовзі таке звання ще нададуть київському мерові, бо вже щось там записує… Це ті моменти, які Володя Івасюк не потерпів би. Він спершу реготав би з цього, а потім почав виступати. Нині є люди, які обурюються, і я теж, але, може, я не маю такого впливу, не є войовничим, але є люди войовничі і не можуть нічого зробити.

– Не треба себе у житті губити - і не треба буде себе шукати. Так як ніколи собі не зраджував Івасюк і не губився у світі. Його немає в живих, але він і далі промовляє до нас своїми мелодіями і піснями.                                                      

 I tylko zapach twego ciaa w erotycznej grze uskrzydla mnie to wrecz zniewala wrecz zniewala bo twoja milosc mnie unosi jest w niej zycia sens zapach kobiety to narkotyk moj narkotyk W kazdym z nas plona  zar a potem lzy zaczalem kpic dzis mi wstyd jedno wiem graem chlod jak zwykll tchurz jak nedzny klaun u twych stop

Lecz tamten zapach twego ciala przesladuje mnie na nowo plomien wciaz zapala Bo tamta milosc mnie unosi w zylach burzy krew zapach kobiety to narkotyk moj narkotyk  Caly swiat w gruzach legl stracilem cie przez glupi blef glupi blef jeden ruch ktorego zal

A dzis serce lka cicho lka