Все детальніше вимальовується постать європейця майбутнього - ідеал, до якого готують нас анонімні володарі світу. Ось вона вільна людина! Істота, народжена родителями № 1 та № 2, вільна у виборі всіх життєво важливих речей - від особливостей зовнішності і навчальних предметів в школі до будь-якого модусу статевої поведінки,
будь-якого виду мракобісся будь-якої релігії,
а, ще й партії в парламент.
А от у недалекій історичній перспективі до тарганів, що насаджуються європейцям у голови, планують долучити ще й тарганів на їхні тарілки. Під тим соусом, що, мовляв, у світі голод,
європейців планують потихеньку переводити на комашину кухню. Про це з оптимізмом говорять деякі спеціалісти в міжнародній організації ООН. Вони наводять цілком раціональні аргументи. Їжі на все стрімко зростаюче населення світу не вистачає. Та ще й білок комах легше засвоюється і більш вітамінізований, ніж білок ссавців, риб тощо. Ну, і звичайно ж (як же без цього в суспільстві, котре вимірює світ грошима!) той залізний аргумент, що вирощування комах економічно ВИГІДНІШЕ, ніж вирощення тварин.
Менше грошей, а отже суспільної праці, на це витрачається - ось що насправді важливо для євростратегів, а не проблема голоду у світі. Бо ж остання проблема має вирішуватися простим збільшенням виробництва комах у регіонах поширення голоду при умові, що виростити зайву худобину там справді проблематично. Тим більше, багатьом народам Азії та Африки комашина кухня давно звична і до смаку.
Якщо муха залетіла в борщ, то ця страва сучасному європейцю ввижається як безнадійно зіпсована. Але справа не в тому, що переважна більшість європейців гидує навіть думкою про можливе вживання в їжу комах. Можна припустити, що все, що готують і з апетитом споживають в їжу одні люди, буде придатне і смачне також для інших людей. Можна звісно і визнати слушність науково-обґрунтованих аргументів про споживчі якості
м'яса матеріалу комах. Просто дивує та невідворотність переводу європейців на комашину кухню, яка читається в замітці. Бульварний характер видання я розумію. Але ж колись і "райдужну" перспективу теж обговорювали жартома. А що з того виходить тепер?
При тому, що традиційне сільське господарство Європи працює в режимі "виробити не більше, ніж...", природно-кліматичні чинники, рівень організації с/г в Європі, кількість зайнятого там населення - всі умови свідчать, що воно далеке до піку своїх можливостей, тим не менш, замість того, щоб вирощувати більше худоби, вони розглядають можливість підсадити народ на пташину їжу. Що ж тут скажеш... Таргани в голові - звикайте думати і про тарганів в тарілці.