Новый блог
- 12.09.09, 12:20
Увы... после аварии компа потерял все пароли и закладки в Опере
Восстановить регистрационные данные не смог (видимо не правильно указал тогда при регистрации что-то)
Так что теперь здесь...
Увы... после аварии компа потерял все пароли и закладки в Опере
Восстановить регистрационные данные не смог (видимо не правильно указал тогда при регистрации что-то)
Так что теперь здесь...
Отбросьте все вопросы, кроме одного: «Кто я?» В конце концов, единственное, в чём вы можете быть уверены, — это в том, что вы есть. «Я есть» — несомненно. «Я есть это» — вызывает сомнения. Старайтесь постичь, кем вы являетесь в действительности.
Чтобы узнать, кем вы являетесь, вы должны сначала выяснить, кем вы не являетесь. Отбросьте всё, чем вы не являетесь, — тело, чувства, мысли, время, пространство, это или то — ничто из того, что вы воспринимаете, конкретное или абстрактное, не может быть вами. Сам акт восприятия говорит о том, что вы не есть то, что вы воспринимаете.Чем яснее ваш ум осознает, что «я» может быть описано только в терминах отрицания, тем быстрее вы подойдёте к концу вашего поиска и осознаете, что вы есть безграничное бытие.
Шри Нисаргадатта Махарадж


Не ніжний. Не люб'язний. Не ласкавий...
Холодний і байдужий. Геть чужий...
І лиш з ковтком холодної вже кави
Натужно пригадаєш образ мій.
Якісь нитки протягнуть у свідомість
Із спогадів задавнене кліше...
Й від чогось пам'ять ніжно так судомить,
Й від когось утекти б тобі іще...
"ТРОЯНДА "
Коротка історія для душі - Бруно Ферреро
Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою
до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою
переходив дуже людну вулицю.
На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила
милостиню у перехожих – завжди на тому самому місці, нерухомо,
як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима.
Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто
знаходила для неї якийсь гріш.
Якось француженка спитала поета:
– Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній?
– Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, –
відповів той.
Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш
почала розпускатися, і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка
підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з
зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її... І
пішла, притискаючи троянду до грудей.
Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа
на тому самому місці – мовчазна, нерухома, як і раніше.
– Чим вона жила всі ці дні? – спитала молода француженка.
– Трояндою, – відповів поет.
“На світі є тільки одна єдина проблема – як знову дати
людству якусь духовну поживу, викликати неспокій духа. Треба,
щоб людство було зрошене з висоти. Слухайте: неможливо далі
жити, думаючи про холодильники, політику, баланси і кросворди.
Так неможливо йти далі”, – писав Антуан де Сент-Екзюпер


Хмільна зоря розпачливо стрибне в світанок,
Гукне роздзвонами ранкових звуків,
Заскиглить стрімко ніччю наостанок -
І переплавиться тужаво сонцю в руки.
Закалатає росами кришталю в травах,
Перепочине мить у гніздах співів -
І далі полетить творить октави
Із срібнопелюсткових сплесків дива...